Справа № 755/4236/26
"24" березня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026105040000258 від 16.03.2026 року за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 24.11.2025 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, згідно ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробування строком на 2 роки,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України,
ОСОБА_2 , із 11.06.2014, у відповідності до його облікової картки військовозобов'язаного, являється військовозобов'язаним на підставі п.5 ч.2 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з набуттям громадянства України і взяттю на облік військовозобов'язаних) та в силу чого на нього покладається дотримання військового обов'язку, зокрема:
- вимог п. 3 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якого військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку;
- вимог п. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», у відповідності до якого громадянин України, якій перебуває на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язаний: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством;
- вимог ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у відповідності до якої під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку. Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Так, ОСОБА_2 , із 11.06.2014 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів за НОМЕР_2, має НОМЕР_1 (будівельних робіт), категорія обліку ІІ, є військовозобов'язаним у зв'язку із оголошенням загальної мобілізації на військову службу в Збройні Сили України за мобілізацією, зобов'язаним дотримуватися вимог статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» пункту 3, відповідно до якого військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку.
04.03.2026, о 18:19 год., військовозобов'язаний ОСОБА_2 , перебував у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де від уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_2 - оператора відділення призову ОСОБА_3 , отримав повістку №6760095 від 04.03.2026 про його виклик на 06.03.2026 о 10 годину 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , для уточнення даних, про що у відповідній розписці поставив свій особистий підпис. Після отримання повістки №6760095 від 04.03.2026 військовозобов'язаному ОСОБА_2 під його особистий підпис доведено письмове попередження керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 336, 337 КК України у разі неявки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначений у повістці строк (06.03.2026).
Однак, 06.03.2026 о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 , діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання та свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді ухилення від військового обліку, реалізуючи протиправний умисел, спрямований на ухилення від військового обліку, будучи військовозобов'язаним, всупереч покладених на нього і визначених ст.65 Конституції України, пунктами 3,10 ч.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», обов'язків військовозобов'язаного, будучи викликаним на 06.03.2026 на 10 годину 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, після письмового попередження керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_4 про наслідки неявки до територіально центру комплектування та соціальної підтримки, передбачені статтями 336, 337 Кримінального кодексу України, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення військовозобов'язаного від військового обліку та будучи належним чином повідомленим про час та місце прибуття за викликом, без поважних на те причин, 06.03.2026 о 10 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для уточнення даних, не з'являвся, про причини своєї неявки протягом 3 днів не повідомив, та, в подальшому, у строк, що не перевищує сім календарних днів, до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, тим самим, будучи військовозобов'язаним, ухилився від військового обліку.
Таким чином, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив ухилення військовозобов'язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 337 КК України.
Частинами 2,3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
До обвинувального акту прокурором ОСОБА_5 долучено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
Обвинувачений ОСОБА_2 надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою вину у вчиненні кримінального проступку він беззаперечно визнає, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами.
Також, у вказаній заяві зазначив про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Крім того, в заяві захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_6 засвідчено добровільність та беззаперечність визнання винуватості підозрюваним, підтверджено його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
Враховуючи викладене, та те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_2 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до частини 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.337 КК України, а саме ухилення військовозобов'язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом.
ОСОБА_2 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_2 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 337 КК України, як ухилення військовозобов'язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей Кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях "Рінгвольд проти Норвегії" від 11 лютого 2003 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, "Абу Зубайда проти Литви" від 31.05.2018 року, а також "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" від 08.07.2004 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 , передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому кримінальному проступку.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 на обліку у лікаря -психіатра не перебуває, з 11.01.2025 року перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, діагноз: розлади психіки і поведінки внаслідок вживання наркотичних та інших психоактивних речовин, синдром залежності, раніше судимий, має задовільний стан здоров'я, не є особою, яка досягла пенсійного віку, відсутні відомості щодо наявності інвалідності І та ІІ групи, який неодружений, є військовослужбовцем, спосіб життя, ставлення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особливості й обставини його вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини першої статті 337 КК України у виді штрафу, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
ККС ВС зазначив, що положення ч. 3 ст. 72 КК прямо вказують на необхідність застосування вимог статей 70, 71 КК щодо призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень та за сукупністю вироків, оскільки передбачають не самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а лише неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань під час призначення їх за сукупністю кримінальних правопорушень або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань.
У разі засудження особи за кримінальне правопорушення, вчинене у період іспитового строку за попереднім вироком, визначеним у порядку статей 75, 79, 104 КК, та призначення покарання, яке згідно із ч. 3 ст. 72 КК за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги ст. 71 КК і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком і покарання за новим вироком та ухвалює рішення про їх самостійне виконання.
Таким чином, звільнення від покарання з випробуванням не вважається невід'ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового кримінального правопорушення під час іспитового строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 72 КК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
За таких обставин, згідно із ч. 3 ст. 72 КК України, покарання у виді штрафу, яке призначається ОСОБА_2 цим вироком, - слід виконувати самостійно.
Підстав для вирішення питань, пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого, немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників процесу та у світлі того, що, відповідно до ст. 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 381-382, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 (п'ять тисяч сто) гривень.
На підставі ст. 71 КК України, до призначеного за даним вироком, повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 24.11.2025 року і за сукупністю вироків визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі та штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5 100 (п'ять тисяч сто) гривень.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, покарання у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5 100 (п'ять тисяч сто) гривень - виконувати самостійно.
Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні не обирався.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- запис відеофайлу моменту вручення оператором відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , повістки для уточнення даних ОСОБА_2 , який збережено на оптичний носій (диск DVD-R 4.7 GB/120 min), який упакований до білого паперового конверту, який опечатано печаткою «Для пакетів Дніпровського УП ГУНП в м. Києві» з підписом дізнавача та приєднаний до матеріалів кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя