справа № 753/16737/25
провадження № 2/753/9214/26
25 березня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Лавринчук А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Київської міської державної адміністрації, третя особа - нотаріус Восьмої київської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) Осипенко Поліна Володимирівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд -
ОСОБА_1 у серпні 2025 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Київської міської державної адміністрації, третя особа - нотаріус Восьмої київської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) Осипенко П.В., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов вмотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув її син ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на нерухомей майно (1/100 частину квартири АДРЕСА_1 . Вона звернулась но нотаріуса із заявою від 29.05.2025 року про прийняття спадщини, й нотаріусом постановою від 29.05.2025 року відмовлено їй у заяві - вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину, із роз'яснення про те, що вона пропустила шестимісячнийстрок для подання заяви про про прийняття спадщини, й додатковий строк визначається у судовому порядку.
Вважає, що пропущений нею шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, адже перебувала у стані глибокого емоційного потрясіння, тривалого емоційного стресу унаслдіок смерті сина, які унеможливили її здатність на вчинення юридично значимих дій щодо прийняття спадщини.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задволольнити.
Відповідачка ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги визнала.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на сайті судової влади (суду), звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи за його відсутності з визнанням позовних вимог.
Відповідач в особі Київської міської державної адміністраціїв судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на сайті судової влади (суду), звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи за відсутності представника Київської міської державної адміністрації, й ним подано заяву, у якій вказав, що позивачем невірно визначена особа відповідача - Київської міської державної адміністрації, яка у такій категорії справ не може бути відповідачем відповідно до повноважень Київської міської державної адміністрації.
Представник Київської міської державної адміністрації вказав, що відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 N 7 "Про судову практику в справах про спадкування", листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Єдиним представницьким органом міста Києва є Київська міська рада, яка представляє інтереси територіальної громади міста Києва, а тому Київська міська державна адміністрація, яка визначена позивачем у якості відповідача, не є належним відповідачем у справі.
Третя особа - нотаріус Восьмої київської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) Осипенко П.В.в судове засідання не з"явилася, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, розміщеним повідомленням на офіційному сайті судової влади (суду), звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності.
Відзив на позов третьою особою - нотаріусом не поданий.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
А відповідно до ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Наведені обставини свідчать, що сторони, треті особи завчасно повідомлені про розгляд справи судом.
Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - загального позовного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам, третім особам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до відповідача, третім особам, із роз'ясненими правами надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення тощо, за наслідком проведеного 10.12.2025 року підготовчого судового засідання, в межах якого позивачка жодних клопотань не заявляла, вказала, що визначені особи відповідачів є вірними, необхідність витребування матеріалів сплакової справи немає, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності сторін, третьої особи та за їх погодженням.
Вислухавши пояснення позивача, відповідача, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за відсутнсоиті матеріалів спадкової справи щодо витребовування якої позивачка не заявлена клопотання, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає відмові у задоволенні із наступних підстав.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України, 2003 року, законами України "Про нотаріат", "Про міжнародне приватне право", іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права, крім того, у судовій практиці застосовується постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" та іншими нормативно-правовими актами.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки ОСОБА_4 , актовий запис № 8796 від 28 травня 2024 року (а.с.7, 8).
Позивачка звернулась но нотаріуса із заявою від 29.05.2025 року про прийняття спадщини, й нотаріусом постановою від 29.05.2025 року відмовлено позивачці у заяві - вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину, із роз'яснення про те, що заявниця пропустила шестимісячнийстрок для подання заяви про про прийняття спадщини, й додатковий строк визначається у судовому порядку. (а.с.12)
Позивачка вважає, що пропущений нею шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин - перебувала у стані глибокого емоційного потрясіння, тривалого емоційного стресу унаслдіок смерті сина, які унеможливили її здатність на вчинення юридично значимих дій щодо прийняття спадщини.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Ст.1218 ЦК України визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно встановлених правовідносин та з урахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про спадкування", належним відповідачем в даній категорії справ, відповідно, й по даній справі є держава в особі територіальної громади - Київської міської ради, а не Київська міська державна адміністрація, як визначено позивачем.
Відповідно, позивачем не обґрунтовано пред'явлено позов до Київської міської державної адміністрації.
Так, Рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 року № 7/4819 «Про вирішення питання організації управління районами в місті Києві» було вирішено припинити з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації районні місті Києві ради та їх виконавчі органи.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.09.2010 року № 787 «Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010 року № 7/4819 «Про вирішення питання організації управління районами в місті Києві» була утворена Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, яка підпорядкова Київській міській державній адміністрації.
Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідним радам.
У місті Києві діють представницькі орани місцевого самоврядування - Київська міська рада, районні в місті Києві ради, які є юридичними особами. Єдиним представницьким органом міста Києва є Київська міська рада, яка представляє інтереси територіальної громади міста Києва, а тому Київська міська державна адміністрація не є належним відповідачем у справі.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.4 ч.5 ст. 12 ЦПК України), й, зважаючи на спірні правовідносини, склад їх учасників, в межах підготовчого судового засідання, з'ясовував питання щодо належної особи відповідача, проте позивач погодив правильність визначеної ним особи відповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч.2 ст. 51 ЦПК України).
На підставі вимог ст.51 ЦПК України, суд за відсутності умов, передбачених вказаною нормою за власної ініціативи не вправі проводити заміну неналежного відповідача на належного або залучати до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Право визначення особи відповідача покладено на позивача, суд не вправі втручатися у визначення позивачем особи відповідача.
Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", у разі пред'явлення позову до неналежного відповідача суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 3 ЦПК України). Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Враховуючи той фактор, що позивачем пред"явлено позов до неналежного відповідача (Київська міська державна адміністрація), суд приходить до висновку про необхідність ухвалення рішення про відмову у задоволенні такого позову.
Позов, пред"явлений позивачем до неналежного відповідача, підлягає відмові у його задоволенні.
Окрім того, зважаючи на той фактор, що позивачем подано позов до суду за відсутності у матеріалах спадкової справи, відсутності клопотання про витребування матеріалів спадкової справи, що, також, є підставою для відмови у задоволенні позову.
Так, відповідо до пп.3 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 N 7 "Про судову практику в справах про спадкування" при розгляді цих справ суду слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.
З-поміж іншого, відповідно до Листа від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» суди при розгляді справ даної категорії мають звертати увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Позивач до суду із клопотанням про витребуванням матеріалів спадкової справи не звертався, відповідно, не забезпечив докази по справі.
Положенням ст. 1272 ЦК визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до змісту ст. 1272 ЦК позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається: 1) у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори; 2) у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.
Належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають. Така позиція узгоджується із ч. 5 ст. 1273 ЦК, відповідно до якої відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною, а тому суд має досліджувати матеріали спадкової справи, що є обов'язковим фактором вирішення судом спору про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно, з урахуванням визначених підстав, правові підстави для задоволення цього позову уцілому відсутні.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст. 141 та ч.2 ст. 141 ЦПК України й судови збір покласти на позивача.
Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про спадкування", Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Київської міської державної адміністрації, третя особа - нотаріус Восьмої київської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ), про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Київського апеляційного суду.