Справа №567/106/26
Провадження №2/567/341/26
16 березня 2026 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Василевич О.В.
секретар - Клімович О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
встановив :
До Острозького районного суду Рівненської області звернувся представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Кітовський В.Л. з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення донькою повноліття.
Позов обґрунтовано тим, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в свідоцтві про народження якої позивачка записана матір'ю, а відповідач - батьком. У встановленому законом порядку відповідач своє батьківство не оспорював та на даний час не оспорює.
Вказує, що позивачка ОСОБА_4 проживає разом із донькою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначає, що позивачка працевлаштована в ТОВ «РСН-Грейд» та виховує двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказує, що малолітня ОСОБА_3 знаходиться на повному матеріальному утриманні позивачки, однак остання самостійно не має можливості надавати для дитини належне утримання, достатнє для її віку.
Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 участі в утриманні своєї доньки ОСОБА_3 не приймає, місце проживання його на даний час невідоме, останнє відоме його місце проживання: АДРЕСА_1 .
Вказує, що відмова відповідача від утримання дитини порушує права та законні інтереси позивачки та їх спільної дитини, у зв'язку з чим виникла необхідність звернутися із позовною заявою про стягнення аліментів.
Вказує, що домовленість між сторонами щодо утримання їх спільної малолітньої доньки відсутня, та відповідач свій обов'язок утримувати доньку до досягнення повноліття не виконує, що й спонукало позивачку звернутися до суду з вищевказаним позовом.
Ухвалою суду від 04.02.2026р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, визначено учасникам справи строки для подання відповідних заяв по суті спору, роз'яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та право подати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Інших процесуальних дій не вчинялося.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи у суді був повідомлений у відповідності до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, а також шляхом розміщення оголошення на сайті Острозького районного суду веб-портал судова влади України http://ost.rv.court.gov.ua/sud1713/. Правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористався, заперечень щодо позову до суду не подав заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно абз.2 ч.1 ст.131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2306725 від 04.02.2026 року ОСОБА_2 з 14.10.2014 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в силу положень ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З урахуванням положень ст.ст.280-282 ЦПК України, з метою уникнення безпідставного затягування розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Суд, розглянувши справу відповідно до ст.ст.274-279 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи та надані сторонами докази, з'ясувавши всі обставини справи у їх сукупності, вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.4 ЦПК України та ст.184 СК України право звернення до суду про стягнення аліментів має той із батьків, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Позивачка, звертаючись до суду, на власний розсуд обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинна переконливими, належними та допустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених нею вимог.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 10.12.2019 року (актовий запис № 298), згідно якого позивачка записана матір'ю, а відповідач - батьком (а.с.8).
З витягу реєстру територіальної громади №2025/014016265 від 24.09.2025 року, відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 1167 від 31.12.2025 року, характеристики від 31.12.2025, наданої старостою сіл Оженин, Бродів, Країв, Стадники вбачається, що позивачка та їх спільна з відповідачем малолітня донька ОСОБА_3 зареєстровані та проживають разом в АДРЕСА_1 . Окрім того, позивачка має на утриманні ще одну дитину - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За місцем проживання позивачка характеризується позитивно. Офіційно працевлаштована в ТОВ "РСН - Грейд" (а.с.9-11).
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2306725 від 04.02.2026 року відповідач ОСОБА_2 з 14.10.2014 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.16).
З матеріалів справи та доводів представника позивачки судом встановлено, що малолітня донька проживає разом з позивачкою в АДРЕСА_1 та перебуває на її утриманні та повному матеріальному забезпеченні, відповідач участі в утриманні доньки не приймає, та наведені обставини відповідачем не заперечуються, належними і допустимими доказами не спростовано.
Отже, з доводів представника позивачки та досліджених судом доказів встановлено, що між батьками дитини не було досягнуто домовленості щодо порядку, способу, форми та розміру участі відповідача в утриманні дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Конвенції ООН про права дитини (надалі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст.51 Конституції України ст.180 СК України обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття лежить на обох батьках.
У відповідності до ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до Закону України №2475-VIII від 03.07.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» внесені зміни до ст.182 СК України, та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з вимогами ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини та розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць дітей віком від 6 до 18 років - 3 512 гривень, а отже, 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 років становить 1 756 гривень.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , будучи батьком малолітньої доньки участі в її утриманні не приймає, доводів які б спростовували зазначені обставини суду не навів та відповідні докази відсутні і в матеріалах справи, що свідчить про неналежну участь відповідача у матеріальному забезпеченні доньки. При цьому суд виходить з того, що відповідач не надав доказів, які б спростовували доводи позивачки, якими вона обґрунтовує заявлені позовні вимоги, та які б водночас підтверджували, що він належним чином приймає участь в утриманні доньки, а відтак існують фактичні та правові підстави для стягнення з нього на користь позивачки аліментів на утримання доньки.
При вирішенні спору суд приймає до уваги, що відповідач не заперечує доводів, наведених позивачкою та не надав доказів на спростування позовних вимог у заявленому позивачкою розмірі.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з ким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дітей; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів на утримання дитини суд виходить з того, що розмір коштів має відповідати певному рівню, достатньому для утримання та забезпечення нормальної життєдіяльності особи. Мінімальний розмір такого рівня, який мають забезпечити обоє батьків, визначений законодавчо прожитковий мінімум для дитини відповідного віку і встановлюється законом про бюджет кожного року.
Враховуючи наведене, а також виходячи з того, що сторони повинні забезпечити дитині рівень життя, необхідний і достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов'язків батьків, встановленого прожиткового мінімуму, та враховуючи зростаючі потреби дитини, суд приходить до висновку про необхідність стягнення аліментів із відповідача на утриманнямалолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.01.2026 року та до досягнення дитиною повноліття.
Суд вважає, що такий розмір аліментів відповідатиме фінансовим можливостям та обов'язку батька забезпечити умови життя та розвитку його малолітньої доньки, а також визначеному законодавцем способу, який обрала позивачка.
В той же час, при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки на утримання дитини, суд виходить з того, що відповідач є фізично здоровим та працездатним, та доказів, які б спростовували вищевказані обставини суду не надав, а тому суд приходить до переконання про те, що відповідач може сплачувати аліменти у вищевказаному розмірі.
В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження перебування на утриманні відповідача інших осіб та відповідач таких доказів суду не надав.
Позов про стягнення аліментів був поданий 26.01.2026 року, а відтак за правилами ст.191 СК України саме з цього часу необхідно стягувати аліменти.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, відтак відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а тому з ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.180-184, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст.10, 57, 60, 88, 212, 280-282 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 (зарєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26.01.2026 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 (зарєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави 1 331,20 грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку у загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 26 березня 2026року.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.