Справа № 282/247/26
Провадження № 2-а/282/11/26
26 березня 2026 року
селище Любар
Любарський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Носач В.М.,
при секретарі судового засідання Власюк Н.О.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
Позивач звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.02.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 4/47, якою накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн.
Згідно постанови, фактичною підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП стало те, що він під час дії особливого періоду, маючи обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, порушуючи вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктів 23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_1 , у строк, визначений в повістці, протягом трьох днів від визначених у повістці дати та часу прибуття, не повідомив про причини неявки, окрім того, в подальшому не прибув у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Окрім того, громадянин ОСОБА_1 у період проведення мобілізації, маючи обов'язок уточнити протягом 60 днів починаючи з 18.05.2024 свої персональні дані, у визначений строк, а саме з 18.05.2024 по 16.07.2024, не виконав даного обов'язку щодо уточнення даних, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, а саме - вимоги абз. 4 пп.1 п. 2 розділу II Прикінцевих положень Закону №3633-ІХ, ч.10 ст. 1 Закону №2232-ХІІ, абз. 7 ч.3 ст. 22 Закону №3543-ХІІ, п. 22 Прядку та, правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позивач стверджує, що він не порушував вимоги мобілізаційного законодавства, а притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним.
Зазначає, що 22.01.2025 він сам з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 та відносно нього було складено два адміністративних протоколи: перший по неявці за повісткою, яку я він не отримував, а другий, нібито за не уточнення ним персональних даних.
Разом з тим зазначає, що з 26.04.2017 і по сьогоднішній день він офіційно зареєстрований та постійно проживає разом зі своєю сім'єю за адресою: АДРЕСА_2 .
Про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_3 та про той факт, що він знаходиться у розшуку йому стало відомо лише в кінці грудня 2024 року від працівника поліції, який зв'язався з ним та повідомив, що йому необхідно забезпечити явку позивача до територіального центру комплектування, так як він не з'являється за повісткою, яку він не отримував.
Про той факт, що на його адресу направлялася повістка про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем його проживання та що остання повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» він дізнався лише 22.01.2025 у приміщенні ТЦК та СП.
Не зважаючи на його пояснення та заперечення, що він проживав та проживає за офіційною адресою, повідомляв працівникам ТЦК контактний номер телефону, за яким з ним можна зв'язатися, проте йому ніхто не телефонував та ніякої повістки йому ніхто не доставляв та вручити не намагався.
Позивач вказує, що постановою, в ході розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, факт належного направлення повістки про виклик до ТЦК та факт її належного вручення, - органом, що прийняв оскаржувану постанову про притягнення до адміністративної відповідальності взагалі не перевірявся, хоча він заперечував свою вину у скоєнні адміністративного правопорушення посилаючись саме на дані обставини.
На думку позивача, відсутній факт належного вручення йому повістки про виклик до ТЦК та відсутня його вина в умисному нез'явленні до ТЦК за повісткою, а отже і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В обгрунтування позиції незаконного притягнення позивача до відповідальності за нібито не уточнення своїх облікових даних позивач вказує, що згідно військового квитка НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 15.12.1994, він перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно зазначеної у військову квитку інформації, ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 він визнаний придатним до військової служби в частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ на підставі статей 176, 54 в. 436, 68 в, 64 в, 30 в за гр. ІІ розкладу хвороб. Згідно витягу з Резерву +, він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Любар), пройшов огляд ВЛК 29.01.2025, за результатами якого придатний до ВС у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах, установах, медпідрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони, в системі відображено його ідентифікуючі дані, контактний телефон, адресу проживання, і т.д.
З даних документів вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_8 володіє необхідною та достовірною інформацією про нього як про військовозобов'язаного, який перебуває у них на обліку.
Позивач наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення від 22.01.2025 №4/48 не містить жодних відомостей, що ТЦК та СП намагалося отримати доступ до його персональних (облікових) даних з відповідних реєстрів та/або баз даних органів державної влади в цілях їх уточнення, проте такі дані у відповідних реєстрах або були відсутні, або у їх наданні було відмовлено, або такі реєстри містили недостатні дані. Позивач вказує на факт неналежного виконання власних функціональних обов'язків та недотримання вимог закону саме ТЦК та СП. Вважає, що відповідно до приписів примітки статті 210 КУпАП, положення статті 210-1 цього Кодексу не підлягають до застосування по відношенню до нього.
Зазначає, що оскільки після внесення відповідних змін до ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також після затвердження постановою КМУ №560 від 16.05.2024 відповідного «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», президентом України не оголошувалася мобілізація, відповідно: він не мав законодавчого обов'язку з'явитися до ТЦК та СП для уточнення своїх персональних (облікових) даних; факт порушення абзацу 7 частини 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також п.22 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» - відсутній, оскільки після їх прийняття не оголошувалася мобілізація; притягнення до адміністративної відповідальності є неможливим у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.210-1 КУпАП.
На підставі викладеного, позивач просив поновити строк на оскарження постанови №4/47 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст.210-1 КУпАП від 26 лютого 2025 року у зв'язку з його пропуском з поважних причин. Постанову №4/47 від 26 лютого 2025 року визнати протиправною та скасувати, а провадження в справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою суду від 09 березня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом. Відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи, призначено на 11 год 00 хв 16 березня 2026 року.
16 березня 2026 року ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку на подачу відзиву на адміністративний позов.
20 березня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказав, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Зазначає, що за допомогою єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в Генеральному штабі України було згенеровано повістку №1493008 від 29.11.2024 про виклик громадянина ОСОБА_1 , 15.12.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_9 . Ці відомості містяться у матеріалах справи №4/47 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Повістку направлено позивачу засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення за зареєстрованою адресою проживання: АДРЕСА_2 . Про проживання саме за цією адресою також зазначає позивач у позовній заяві.
За наявності в ТЦК листа з довідкою про причини повернення з підписом з проставленням відбитка поштового пристрою та відміткою "адресат відсутній за зазначеною адресою", вважається, що громадянин, в силу положень визначених Порядком №560, є належним чином оповіщеним.
Таким чином, у відповідності до вимог ч.2 п.41 Порядку вважається, що громадянин ОСОБА_1 був належним чином оповіщеним про виклик до четвертого відділу ЖРТЦК, а належним підтвердженням цього є проставлена відмітка про відсутність особи за вказаною адресою.
Отже, громадянин ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, маючи обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, порушуючи вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктів 23, 24 Порядку №560, не з?явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк визначений в повістці, протягом трьох днів від визначених у повістці дати та часу прибуття, не повідомив про причини неявки, окрім того в подальшому не прибув в строк, що не перевищує сім календарних днів.
Таким чином, своїми діяннями (бездіяльністю) позивач порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Також представник відповідача зазначає, 22.01.2025 під час перебування позивача в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_1 ) було проведено перевірку на предмет виконання обов'язку щодо уточнення ним своїх персональних даних у визначений строк. Відповідно до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, інформація щодо уточнення громадянином ОСОБА_1 своїх персональних (облікових) даних у визначений законом спосіб та строк в ЄДРПВР відсутні, про що свідчить роздруківка з ЄДРПВР (АТС «Оберіг»), яка додавалась до протоколу. Ці відомості зазначено у інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів про звірку даних ОСОБА_1 , що міститься у матеріалах справи №4/47 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
На вимогу надати документ, що підтверджує уточнення позивачем у визначений законом строк своїх персональних (облікових) даних з 18.05.2024 по 16.07.2024 через центр адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, останній зазначив, що не виконав даного обов?язку. Також власноруч про це зазначив у повідомленні від 22.01.2025 на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (наявне в матеріалах справи), відповідно до змісту якого повідомив, що ним не виконано вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію щодо уточнення своїх персональних (облікових) даних протягом визначених 60 днів по причині, що не володів інформацією.
У військово-обліковому документі позивача, сформованого в Резерв + 04.02.2026 дата уточнення даних вказана 19.02.2025 та відсутня відмітка про те, що облікові дані ОСОБА_1 уточнив вчасно з 18.05.2024 по 16.07.2024.
Оскільки всупереч визначених законом вимог, позивач не прибув в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_10 для уточнення даних, а також не уточнив дані іншим визначеним законом способом, про що свідчать відомості з ЄДРПВР та власне відсутність підтвердних документів про уточнення даних у позивача та самими поясненнями позивача. В свою чергу, зазначене свідчить про невиконання обов?язку щодо уточнення своїх персональних (облікових) даних у визначений законом строк, чим позивач порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, а саме вимоги ч.10 ст.1 Закону №2232-XII, абз.7 ч.3 ст.22 Закону №3543-ХII, п. 22 Порядку, та, відповідно, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
23 березня 2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з твердженням представника відповідача відносно дотримання порядку та процедури належного вручення повістки позивачу про виклик до ТЦК.
Окрім того, позивач вважає абсурдним твердження відповідача проте, що у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач визнав свою вину у не оновленні даних та не надав підтверджуючого документа, так як повідомлення, яке йому надали для заповнення в ТЦК та СП було заздалегідь підготовленим на надрукованому бланку і він його заповнив під диктовку працівника ТЦК та СП. Він не розумів значення не оновлення даних у визначений законом строк.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав. Надав пояснення аналогічні поясненням викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у поданому відзиві просить справу розглянути без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши позов та докази, яким він обґрунтовується, відзив на позовну заяву, а також відповідь на відзив, дійшов наступного висновку.
22 січня 2025 року головним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол про адміністративне правопорушення №4/48 про те, що громадянин ОСОБА_1 22 січня 2025 року о 10 год 20 хв прибув до ІНФОРМАЦІЯ_9 з метою уточнення даних.
Встановлено, що громадянину ОСОБА_1 29.11.2024 засобами поштового зв'язку листом за адресою місця проживання було надіслано повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_11 , де датою прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_10 встановлено 15 грудня 2024 року. Належним підтвердженням оповіщення військвозобов'язаного ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_10 є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою".
Отже, громадянин ОСОБА_1 маючи обов?язок з?являтися за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, порушуючи вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не з?явився за викликом строк та місце, зазначені в повістці. Таким чином. своїми діями (бездіяльністю), порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Протокол містить пояснення ОСОБА_1 де він вказав, що повістку не отримував.
Крім того, 22 січня 2025 року головним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол №4/47 про адміністративне правопорушення про те, що громадянин ОСОБА_1 22 січня 2025 року о 10 год 20 хв прибув до ІНФОРМАЦІЯ_9 з метою уточнення даних.
На вимогу надати документ, що підтверджує уточнення ним у визначений законом строк своїх персональних (облікових) даних через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, громадянин зазначив, що ним не виконано даного обов?язку, відповідно такий документ відсутній.
Також, відповідно до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'яних та резервістів, інформація що уточнення громадянином ОСОБА_1 своїх персональних (облікових) даних відсутня.
Таким чином, в порушення вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме абзацу сьомого частини третьої ст. 22 ЗУ « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 22 Порядку та інших нормативно-правових актів гр. ОСОБА_1 не виконав обов'язок щодо уточнення своїх персональних (облікових) даних у визначений строк, чим вчинив адміністративне правопорушення в особливий період, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП
Протокол містить пояснення ОСОБА_1 де він вказав, що не володіє інформацією.
26 лютого 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову №4/47 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Із вказаної постанови слідує, що громадянину ОСОБА_1 засобами поштового зв?язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення за адресою місця проживання було надіслано повістку №1493008 про виклик до ТЦК, де датою прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено 15.12.2024. Належним підтвердженням оповіщення військовозобов?язаного про виклик є день проставлення відмітки адресат відсутній за вказаною адресою, що підтверджується довідкою про причини повернення до рекомендованого листа.
Громадянин ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, маючи обов?язок з?являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, порушуючи вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктів 23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, не з?явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_1 у строк визначений в повістці, протягом трьох днів від визначених у повістці дати та часу прибуття, не повідомив про причини неявки, окрім того в подальшому не прибув в строк, що не перевищує сім календарних днів.
Крім того, громадянин ОСОБА_1 у період проведення мобілізації, маючи обов'язок уточнити протягом 60 днів починаючи з 18.05.2024 свої персональні дані, у визначений строк, а саме з 18.05.2024 по 16.07.2024, не виконав даного обов'язку щодо уточнення даних, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, а саме вимоги абз.4 пп. 1 п.2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №3633-1%, ч.10 ст. 1 Закону № 2232-XII, абз. 7 ч.3 ст.22 Закону №3543-XII, п.22 Порядку та, відповідно, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Таким чином, своїм умисним діянням (бездіяльністю), ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
На гр. ОСОБА_1 з урахуванням положень ст.36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частина 2 ст.2 КАС України зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, під час розгляду цієї справи, суду належить вирішити питання: чи дотримано відповідачем-суб'єктом владних повноважень критерії правомірності рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Зокрема покладення на позивача обов'язку щодо явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, належного оповіщення та дотримання відповідачем вимоги процесуального законодавства під час провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Як передбачено ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з п.1 ст.247 КпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до статті 252 КУпАП та ч.1 ст.90 КАС України орган (посадова особа) та суд оцінюють докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень має довести правомірність прийнятого ним рішення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У частині 3 ст.210-1 КУпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно ч.1 ст.210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Дана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для їх встановлення необхідно керуватись положеннями інших нормативно-правових актів.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", Закон України "Про оборону України", Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів" затверджений постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації. Таким чином, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Згідно п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМ України № 270 від 05.03.2009 рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Отже, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
Як слідує із протоколу №4/48 від 22 січня 2025 року та оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 засобами поштового зв?язку 29 листопада 2024 р. надіслано повістку за адресою місця проживання, відповідно до якої йому належало з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 15 грудня 2024 р. за адресою: АДРЕСА_1 . Належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою». Проте у визначений час він не з?явився. Про наявність поважних причин неявки не повідомляв. В поясненнях до протоколу ОСОБА_1 , вказав, що повістку не отримував.
Представником відповідача до суду надано копію повістки на ім'я ОСОБА_1 про необхідність з'явитися йому до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_3 о 09 год.00 хв. 15.12.2024 для уточнення даних.
Із опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення слідує, що ОСОБА_1 направлялася повістка від 29.11.2024 за №1493008 за адресою АДРЕСА_2 .
Згідно відмітки на конверті з номером 0610212439498 адресованому ОСОБА_1 міститься відмітка від 07.12.2024: про повернення конверта, а також відмітка «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно трекінгу АТ «Укрпошта» поштове відправлення з номером 0610212439498 було повернуто відправнику 11.12.2024 з відміткою «відсутність адресата за вказаною адресою».
Відтак, ОСОБА_1 будучи належним чином оповіщений, порушуючи вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктів 23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, не з?явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_1 у строк визначений в повістці, протягом трьох днів від визначених у повістці дати та часу прибуття, не повідомив про причини неявки, окрім того в подальшому не прибув в строк, що не перевищує сім календарних днів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Отже, невиконання вищевказаних обов'язків, зокрема, неявка за належним чином врученою повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_10 у визначені дату, час та місце, породжує у бездіяльності ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП. Відтак пояснення, на які посилається позивач, що повістку не отримував, не можуть бути взяті до уваги, як такі, що підтверджують наявність поважних причин неприбуття за викликом до ТЦК.
Окрім того, як вбачається із протоколу №4/47 від 22 січня 2025 року та оскаржуваної постанови громадянин ОСОБА_1 у період проведення мобілізації, маючи обов'язок уточнити протягом 60 днів починаючи з 18.05.2024 свої персональні дані у визначений строк, а саме з18.05.2024 по 16.07.2024, не виконав даного обов'язку щодо уточнення даних, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, а саме вимоги абз. 4 пп. 1 п.2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №3633-1%, ч.10 ст. 1 Закону № 2232-XII, абз. 7 ч.3 ст.22 Закону №3543-XII, п.22 Порядку та, відповідно, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Суд зазначає, що обов'язок для призовників, військовозобов'язаних та резервістів уточнити свої персональні дані виник з 18.05.2024, коли набули чинності відповідні зміни до Правил № 1487 та Закону № 3543-ХІІ, унесенні Законом № 3633-ІХ.
Такий обов'язок під час дії Указу № 65/2022 передбачений абз. 4 підпункту 1) пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ - громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.
Судом встановлено, що позивач уточнив свої персональні дані лише 19.02.2025, що підтверджується витягом з електронного військово-облікового документу Резерв+, який сформований 04.02.2026.
Доказів того, що позивач виконав свій обов'язок щодо уточнення своїх персональних даних з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно до суду не надано, а тому не вчинення визначених законодавством дій утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Суд відкидає твердження позивача відносно того, що персональні дані військовозобов'язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з огляду на наступне.
Відповідно до примітки до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Отже, відповідач мав та має можливість отримати персональні позивача дані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
При цьому варто зауважити, що чинним законодавством саме на військовозобов'язаного покладено обов'язок вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів. У свою чергу держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, що не звільняє позивача від обов'язку надати усю необхідну інформацію.
Крім того, суд зауважує, що наявність у позивача відстрочки від призову не позбавляє його обов'язку оновлювати персональні дані та з'являтися за викликом по повістці у разі потреби. Відстрочка - це лише тимчасове звільнення від мобілізації, а не скасування військового обов'язку взагалі.
З урахуванням наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.210-1 КУпАП підтверджується матеріалами справи, відповідачем дотримано процедуру притягнення позивача до відповідальності, у зв'язку із чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови відповідача.
Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати, позивачу не відшкодовуються.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 73, 77, 78, 134, 139, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя В.М. Носач