Справа №:755/4230/26
Провадження №: 1-кс/755/1307/26
"25" березня 2026 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Києві заяву адвоката ОСОБА_3 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від розгляду клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про продовження строку дії тимчасового арешту стосовно затриманого громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_6 ,
за участю учасників провадження:
прокурора ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_3 , ОСОБА_7 ,
затриманої особи ОСОБА_6 ,
У провадженні судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 перебуває клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про продовження строку дії тимчасового арешту стосовно затриманого громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_6 . 25.03.2026 року до суду надійшла заява захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_3 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від розгляду клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про продовження строку дії тимчасового арешту стосовно затриманого громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_6 . Заява вмотивована тим, що під час розгляду вказаного клопотання суддя ОСОБА_4 обмежила заявника в часі на ознайомлення з указаним клопотанням, що порушує право на захист і свідчіть про упередженість судді, що підпадає під п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 заяву підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, викладених у ній.
У судовому засіданні затриманий ОСОБА_9 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримали заяву, просили задовольнити. У судовому засіданні прокурор заперечувала проти задоволення заяви, вважає її не обґрунтованою.
У судове засідання суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 не з'явилася. Враховуючи вимоги ст. ст. 22, 26 та 81 КПК України, суд вважає за можливе розглянути заяву про відвід за відсутності осіб, що не з'явилися. Вивчивши матеріали заяви про відвід, суд приходить до наступного. Судом встановлено, що в провадженні судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 знаходиться клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про продовження строку дії тимчасового арешту стосовно затриманого громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_6 . У ході розгляду вказаного клопотання захисником ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_3 заявлено відвід судді з вказаних вище підстав. Згідно ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом. Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 цього Кодексу. Згідно з положеннями ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу.Статтею 75 КПК України визначено обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, а саме: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Частинами 1, 2 ст. 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Відповідно до положень ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Зі ст. 26 КПК України вбачається, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Під час розгляду даної заяви про відвід судді суд застосовує як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року) зазначено, що наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38). Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна Wettstein), п. 43). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Отже, головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Разом з цим, безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні. Виходячи із предмета та меж судового розгляду провадження, в якому заявлено відвід, у заяві адвоката ОСОБА_3 про відвід судді не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість судді ОСОБА_4 щодо учасників процесу, зокрема щодо самого заявника та його підзахисного.
Не встановлено й інших підстав, передбачених статтями 75, 76 КПК України, які б унеможливлювали розгляд справи вказаним суддею та викликали необхідність його відводу. При цьому, внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання, без наявності з цього питання певних доказів чи інформації, не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді. Сама ж по собі незгода з діями судді у провадженні чи постановленими ним процесуальними рішеннями організаційного характеру, не є підставою його відводу. Верховний Суд в ухвалі від 03.07.2019 року (справа № 826/14033/17) сформував правову позицію про те, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. У ході розгляду заяви про відвід не встановлено з боку судді ОСОБА_4 умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у розгляді клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про продовження строку дії тимчасового арешту стосовно затриманого громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_6 , або які іншим чином давали б підстави сумніватися в її неупередженості. Враховуючи наведене, суд вважає, що заявником, в силу принципу змагальності сторін, не доведено обґрунтованості заявленого відводу та не доведено упередженості судді ОСОБА_4 , що унеможливлювало б постановлення нею об'єктивного судового рішення, та як наслідок встановлено, що підстави, визначені КПК України, для відводу судді відсутні. Керуючись ст.ст. 75, 80, 81, 321, 352, 353, 369-372, 376, 395 КПК України, Законом України «Про судоустрій та статус судді», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд
У задоволенні заяви адвоката ОСОБА_3 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від розгляду клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про продовження строку дії тимчасового арешту стосовно затриманого громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_6 ,- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1