Справа № 569/1721/26
1-кс/569/2413/26
23 березня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференцзв'язку клопотання старшого слідчого в ОВС ГУНП в Рівненській області підполковника поліції ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 5 ст. 426-1 КК України, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження №42025182490000609 від 15.11.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.5 ст. 426-1 КК України, за погодженням із прокурором, звернувся до суду із вказаним клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 .
Своє клопотання обґрунтовує тим, що капітан ОСОБА_5 , у порушення вимог ст. ст. 3, 27, 29 Конституції України, ст. ст. 6, 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 13-14.11.2025 (точніше досудовим розслідування не встановлено), перебуваючи в наметовому містечку військової частини НОМЕР_1 , що поблизу АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з мотивів порушення військовослужбовцем внутрішнього порядку, наніс старшому солдату ОСОБА_7 кулаками рук, ногами та іншими невстановленими слідством тупими предметами не менше 7 ударів у голову та численні удари руками, ногами та невстановленим слідством тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею в область грудей, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньої черепно-мозкової травми у вигляді крововиливів в речовину головного мозку та під його оболонки, перелому кісток носа, чисельних зовнішніх ушкоджень в ділянці голови з крововиливами в підлягаючі м'які тканини: синець та садно у правій завушній ділянці, синець в лівій скроневій ділянці, синець із садном в лобній ділянці справа, садно в ділянці правої брови, синці на повіках обох очей та в ділянці спинки носа, осаднення у правій підочній ділянці; закритої тупої травми грудей у вигляді забою легень, переломів 7-го лівого та 3-го правого ребер, просторих плямистих синців на правій та лівій передньо-бокових поверхнях грудей, синців на передній поверхні грудей в проекції рукоятки грудини та у лівій підключичній ділянці, які в своєму клінічному перебігу супроводжувалися розвитком загрозливих явищ для життя (набряком і компресією головного мозку з розвитком коматозного стану, важкою дихальною недостатністю) та за критерієм небезпеки для життя є тяжкими тілесними ушкодженнями, що призвели до смерті ОСОБА_7 о 16 год. 55 хв. 22.11.2025 у реанімаційному відділенні комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка».
Крім того, капітан ОСОБА_5 , підозрюється в тому, що обіймаючи посаду командира 1-ї роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , будучи військовою службовою особою та начальником за військовим званням по відношенню до військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 солдатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , у порушення вимог ст. ст. 3, 27, 29 Конституції України, ст. ст. 6, 11,16, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 49, 58, 59, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, в умовах воєнного стану, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на застосування фізичного та психологічного насильства до підлеглих військовослужбовців, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, близько 23 год. 14.11.2025 (точніше досудовим розслідування не встановлено), перебуваючи в наметовому містечку військової частини НОМЕР_1 , що поблизу АДРЕСА_1 , з метою примушування солдатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до надання ними неправдивих показань, що нібито вони спричинили тілесні старшому солдату ОСОБА_7 , застосував насильство до підлеглих.
Зокрема, капітан ОСОБА_5 , кулаками рук та дерев'яною палицею (битою) задав не менше трьох ударів солдату ОСОБА_9 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: крововиливу на задньо-зовнішній поверхні нижньої третини лівого плеча, з розповсюдженням на зовнішню поверхню лівого ліктьового суглобу та на верхню і середню третини лівого передпліччя, крововиливу на зовнішній поверхні правого колінного суглобу, крововиливу у тильній поверхні 3-го пальця правої кисті із розповсюдженням на головку 3-ї п'ясткової кисті, які в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Також, капітан ОСОБА_5 кулаками рук та дерев'яною палицею (битою) завдав не менше п'яти ударів солдату ОСОБА_8 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: поверхневої рани в потиличній ділянці голови зліва, крововиливу на зовнішній поверхні нижньої третини лівого плеча з розповсюдженням на зовнішню поверхню ліктьового суглобу, крововиливу на тильній поверхні правої кисті в проекції 2-3 п'ясткових кісток, крововиливу на задній поверхні нижньої третини лівого стегна, які в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень.
26.01.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю села Яснозір'я Черкаського району Черкаської області, українцю, громадянину України, із вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_2 , військовослужбовцю військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, командиру 2-ї механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_4 , капітану, раніше не судимому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.5 ст. 426-1 КК України.
26.01.2026 підозрюваного ОСОБА_5 , затриманого на підставі ч.1 ст. 615 КПК України, з метою запобігання можливої втечі підозрюваного та ухилення ним від кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованих йому злочинів.
Під час проведення досудового розслідування встановлено фактичні данні та здобуто достатні докази, які вказують на безпосередню причетність підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Зокрема, причетність останнього підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження:
-показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які вони надали під час допиту в якості свідків, а також під час проведення слідчих експериментів за їх участю, які прямо вказали на підозрюваного ОСОБА_5 як на особу, яка 14.11.2025 умисно спричинила їм тілесні ушкодження та 13.11.2025 спричинила тілесні ушкодження військовослужбовцю ОСОБА_7 ;
-Висновком службового розслідування, проведеного за фактом спричинення тілесних ушкоджень військовослужбовцю ОСОБА_7 , згідно якого встановлено вину підозрюваного ОСОБА_5 у спричиненні тілесних ушкоджень військовослужбовцям ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8
-Висновоком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 №1171 від 26.12.2025, згідно якого в загиблого виявлено тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в речовину головного мозку та під його оболонки, перелому кісток носа, чисельних зовнішніх ушкоджень в ділянці голови з крововиливами в підлягаючі м'які тканини: синець та садно у правій завушній ділянці, синець в лівій скроневій ділянці, синець із садном в лобній ділянці справа, садно в ділянці правої брови, синці на повіках обох очей та в ділянці спинки носа, осаднення у правій підочній ділянці; закритої тупої травми грудей у вигляді забою легень, переломів 7-го лівого та 3-го правого ребер, просторих плямистих синців на правій та лівій передньо-бокових поверхнях грудей, синців на передній поверхні грудей в проекції рукоятки грудини та у лівій підключичній ділянці, які в своєму клінічному перебігу супроводжувалися розвитком загрозливих явищ для життя (набряком і компресією головного мозку з розвитком коматозного стану, важкою дихальною недостатністю) та за критерієм небезпеки для життя є тяжкими тілесними ушкодженнями, що призвели до смерті ОСОБА_7 о 16 год. 55 хв. 22.11.2025 у реанімаційному відділенні комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка», які виникли внаслідок спрчинення потерпілому ударів кулаками рук, ногами та іншими невстановленими слідством тупими предметами у голову та в область грудей, що у подальшому спричинило смерть потерпілого.
-Висновоком судово-медичної експертизи №863 від 18.11.2025, згідно якого в військовослужбоця ОСОБА_9 виялено тілесні ушкодження у вигляді крововиливу на задньо-зовнішній поверхні нижньої третини лівого плеча, з розповсюдженням на зовнішню поверхню лівого ліктьового суглобу та на верхню і середню третини лівого передпліччя, крововиливу на зовнішній поверхні правого колінного суглобу, крововиливу у тильній поверхні 3-го пальця правої кисті із розповсюдженням на головку 3-ї п'ясткової кисті, які в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень
-Висновоком судово-медичної експертизи №862 від 18.11.2025, згідно якого в військовослужбоця ОСОБА_8 виялено тілесні ушкодження у вигляді поверхневої рани в потиличній ділянці голови зліва, крововиливу на зовнішній поверхні нижньої третини лівого плеча з розповсюдженням на зовнішню поверхню ліктьового суглобу, крововиливу на тильній поверхні правої кисті в проекції 2-3 п'ясткових кісток, крововиливу на задній поверхні нижньої третини лівого стегна, які в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень.
-показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які підтвердили факт спричинення тілесних ушкоджень підозрюваним для військовослужбовців ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з метою визнання останніми провини у заподіянні тілесних ушкоджень військовослужбовцю ОСОБА_7
-речовими доказами у кримінальному провадженні;
іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
28.01.2026 слідчим суддею Рівненського міського суду стосовно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 26.03.2026.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задоволити з підстав викладених у ньому та продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави, вказавши на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання слідчого, просили відмовити у його задоволенні з підстав викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування об'єднаних кримінальних проваджень за єдиним спільним номер внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42025182490000609 від 15.11.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.5 ст. 426-1 КК України.
За вищевказаних обставин, у рамках даного кримінального провадження, 26.01.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.5 ст. 426-1 КК України.
28.01.2026 слідчим суддею Рівненського міського суду стосовно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 26.03.2026.
Розумність підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантій від безпідставного арешту й затримання, закріпленої у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції." Відповідно до практики Європейського суду "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо вчинила злочин".
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Так, вище вказані докази вказують на обґрунтованість та розумність оголошеної ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.5 ст. 426-1 КК України.
Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 , п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 ).
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також, не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Як встановлено в ході розгляду клопотання, заявлені стороною обвинувачення ризики на даний час не зменшились та є актуальними, оскільки відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років. Окрім того, відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 426-1 КК України відносяться до категорії особливо тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років. Дана обставина, на думку органу досудового розслідування, є вагомим психологічним фактором, який може сприяти переховуванню підозрюваного від органу досудового розслідування та суду. Крім того, підозрюваний являється військовослужбовцем за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України військової частини НОМЕР_4 , підрозділи якої на даний час виконують обов'язки за межами Рівненської області. А тому перебування підозрюваного за місцем дислокації його військової частини не зможе забезпечити покладені на нього обов'язки вчасно прибувати до слідчого, прокурора та суду для участі у слідчих та інших процесуальних діях, що зашкодить кримінальному провадженню. Окрім того місце постійного проживання підозрюваного знаходиться на території Черкаської області, у зв'язку з чим слідчий та прокурор, в разі не застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з об'єктивних причин не будуть мати змогу проконтролювати поведінку підозрюваного. Враховуючи викладене, зазначені обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п.1 ст.177 КПК України.
Обґрунтування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, тобто незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, є те, що, враховуючи характер злочину, який інкримінуються підозрюваному, а специфіку військової служби особи офіцерського складу Збройних сил України, останньому достеменно відомо про анкетні дані та місця несення служби свідків у кримінальному провадженні, показання яких на даний час не досліджені судом. Враховуючи викладене, а також поведінку підозрюваного до затримання, що виразилось у застосуванні насильства до військовослужбовців ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з метою визнання останніми провини за спричинення тілесних ушкоджень військовослужбовцю ОСОБА_7 , враховуючи можливість видачі підозрюваному зброї та боєприпасів, на думку органу досудового розслідування, в разі незастосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній буде мати можливість контактувати з вказаними свідками, а тому може прямо (особисто) чи опосередковано (за допомогою сторонніх осіб) чинити тиск на свідків з метою вплинути на їх свідчення, зміни показань, тощо, що є ризиком згідно п.3 ст.177 КПК України.
Крім того, органом досудового розслідування отримано відомості про те, що до правоохоронних органів раніше також надходили письмові звернення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , щодо незаконного застосування стосовно них фізичного насильства з боку їх командира - підозрюваного ОСОБА_5 . Зокрема, вказаний факт підтверджується письмовою заявою та поясненням військовослужбовця ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Враховуючи викладене, наведені обставини свідчать про те, що протиправна діяльність підозрюваного ОСОБА_5 має умисний та систематичний характер, завжди пов'язана зі спричиненням насильства відносно підлеглих військовослужбовців, а тому свідчить про підвищену суспільну небезпеку підозрюваного. За даних обставин, на думку органу досудового розслідування, в разі незастосування (непродовження строку застосування) до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній може вчинити інші аналогічні кримінальні правопорушення, що є ризиком згідно п.5 ст.177 КПК України.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, що виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо підозрюваного винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України та гарантувати його належну процесуальну поведінку.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
У зв'язку із неможливістю закінчення досудового розслідування у двох місячний строк, внаслідок складності даного кримінального провадження, що зумовлено обсягом та специфікою процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування, 11.03.2026 керівником Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_14 строк досудового розслідування кримінального провадження продовжено до трьох місяців, а саме до 26.04.2026.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, що спричинив загибель людини та злочину вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Тому, враховуючи суспільну небезпечність особи підозрюваного ОСОБА_5 , який вчинив насильницький злочин, є необхідним продовжити відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, що на думку слідчого судді, є справедливим і здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст. ст. 131-132, 176, 177, 182, 183, 194, 196, 199, 205 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.04.2026.
Утримувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя -