Справа № 291/1714/19
Провадження №4-с/291/2/26
іменем України
26 березня 2026 року селище Ружин
Суддя Ружинського районного суду Житомирської області Карповець В.В.,
розглянувши матеріали справи за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Гладишка Олександра Михайловича,
ОСОБА_1 звернувся зі скаргою, у якій просить:
1.Визнати бездіяльність державного виконавця неправомірною;
2.Зобов'язати державного виконавця:
-провести повний розрахунок заборгованості;
-нарахувати штраф у розмірі 50%;
-вжити заходів примусового виконання рішення.
Вказана скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до частини дев'ятої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Відповідно до змісту ст. 450 ЦПК України вбачається, що учасниками справи за скаргою надії приватного виконавця є стягувач, боржник і виконавець або інша посадова особа органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
З врахуванням викладеного, заявнику слід уточнити суб'єктний склад сторін спору про оскарження рішення, дії або бездіяльності виконавця чи іншої посадової особи ДВС.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог.
Зміст позовних вимог це певна форма захисту, яку просить позивач від суду.
Цей зміст має бути конкретним та зрозумілим: суду, що б той міг розглянути позовні вимоги та ухвалити зрозуміле рішення, яке може бути виконано; іншим учасникам справи та їхнім представникам, щоб ті могли надати міркування щодо змісту позовних вимог та докази на їх підтвердження або спростування.
Однак, зміст частини вимог скарги є незрозумілим, а саме незрозумілим є те, яку саме бездіяльність державного виконавця просить визнати неправомірною ОСОБА_1 , зокрема, коли вона відбулася та у чому вона полягала.
У відповідності до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду (ст. 448 ЦПК).
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 447 ЦПК України скарга повинна містити ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.
Проте, у скарзі не вказано ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.
Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 447 ЦПК України скарга повинна містити дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Відповідно до положень ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Під процесуальним строком розуміють строк, в межах якого вчиняються певні процесуальні дії.
Однак доказів на підтвердження того факту, коли саме скаржник дізнався про порушення своїх прав до скарги не долучено, що унеможливлює у свою чергу визначитися щодо дотримання скаржником строків звернення до суду із скаргою у розумінні статті 449 ЦПК України.
Крім того клопотання про поновлення строку на звернення до суду із скаргою заявником не подано.
Як роз'яснено у п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви.
Відповідно до ч.1 ст.450 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Матеріали скарги не містять чіткого викладу обставин та належного викладу обґрунтування того, в чому полягає неправомірність дій державного виконавця та які саме положення ЗУ «Про виконавче провадження» останнім було порушено.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 447 ЦПК України до скарги додаються докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Згідно з п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
З сукупного аналізу наведених вище норм вбачається, що належним доказом відправлення скарги та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Натомість, до скарги не додано доказів направлення учасникам процесу скарги з додатками, що порушує наведені вище вимоги чинного законодавства.
Крім того, як вбачається з тексту скарги, заявником ОСОБА_1 не зазначено ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, за яким подана скарга.
Зважаючи на зазначені недоліки скарги, її необхідно залишити без руху, а скаржнику надати строк для їх усунення.
Частиною першою статті 185 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з встановленням строку для усунення вказаних вище недоліків.
Керуючись статями 175, 185, 258 261 Цивільного процесуального кодексу України,
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Гладишка Олександра Михайловича - залишити без руху.
Встановити ОСОБА_1 строк десять днів з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліку скарги шляхом подання нової скарги зі зрозумілим змістом вимог та її копії (для інших учасників справи).
Роз'яснити скаржнику, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Ружинського районного суду
Житомирської області О. В. Митюк