Справа № 291/109/26
Провадження №1-кп/291/68/26
26 березня 2026 року селище Ружин
Ружинський районний суд Житомирської області
в складі головуючого судді - ОСОБА_1
за участю:
секретаря - ОСОБА_2
обвинуваченого - ОСОБА_3
прокурора - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026060570000006 від 21.01.2026 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ярешки Андрушівського району Житомирської області, українець, громадянин України, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований та постійно проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 02.12.2020 року Бердичівським міським судом Житомирської області за ст. 121 ч. 1, ст. 296 ч.1, ст. 70, ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки, 28.04.2021 Житомирським апеляційним судом призначений новий вирок, згідно якого призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, 15.05.2025 звільнений ухвалою Бердичівського міськрайонного суду умовно-достроково з невідбутою частиною покарання строком 1 рік, 3 місяці, 12 днів, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
Постановою Ружинського районного суду Житомирської області від 26 червня 2025 року, у справі № 291/677/25, військовослужбовця снайпера (2 категорії) розвідувального взводу парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімум доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Постановою Ружинського районного суду Житомирської області від 03 липня 2025 року у справі № 291/704/25 військовослужбовця снайпера (2 категорії) розвідувального взводу парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімум доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Однак у ОСОБА_3 , який достовірно знав про наявність постанов суду, які набрали законної сили, та якими останнього позбавлено права керувати транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років, та мав реальну можливість виконувати зазначені постанови суду, виник злочинний умисел, спрямований на їх невиконання.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, з метою невиконання постанови суду в частині позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними ьа юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, ОСОБА_3 , 12.01.2026 приблизно о 14 год. 09 хв. на 38 кілометрі автошляху Бердичів - Вчорайше- Ружин- Городок, поблизу с. Чорнорудка, Житомирської області, був зупинений працівниками СРПП ВП №2 Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області під час керування належним йому транспортним засобом марки «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_2 , тим самим умисно не виконуючи постанову суду що набрала законної сили.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, тобто у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати.
Ураховуючи те, що ОСОБА_3 в повному обсязі, беззаперечно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні за обставинами, наведеними у обвинувальному акті, беручи до уваги те, що інші учасники судового розгляду не оспорюють вказані обставини, і судом установлено, що останні правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували щодо розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що своїми умисними протиправними діями, які виразилися в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В той же час згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
При призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжких злочинів; особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, військовослужбовець, раніше притягувався до кримінальної відповідальності та вчинив це кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання, будучи звільненим умовно-достроково, відсутність даних щодо перебування останнього на диспансерному обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога.
Обставини, які згідно зі ст. 66 КК України пом'якшують покарання підсудного судом встановлено - щире каяття.
Обставиною, яка згідно ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_3 є рецидив злочину.
Ураховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що покарання повинно призначатись згідно принципу індивідуалізації, та має на меті не лише кару, але й виправлення обвинуваченого, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції частини статті, за якою він притягується до кримінальної відповідальності, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
Разом з тим, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 засуджений 02.12.2020 Бердичівським міським судом Житомирської області за ст. 121 ч. 1, ст. 296 ч.1, ст. 70, ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки, 28.04.2021 Житомирським апеляційним судом призначений новий вирок, згідно якого призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, 15.05.2025 звільнений ухвалою Бердичівського міськрайонного суду умовно-достроково з невідбутою частиною покарання строком 1 рік, 3 місяці, 12 днів.
Ураховуючи те, що ОСОБА_3 вчинив це кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання, будучи звільненим умовно-достроково, відповідно до вимог ч.4 ст. 81 КК України покарання обвинуваченому необхідно призначити за правилами, передбаченими статею 71 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КК, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Частиною 4 ст. 71 КК передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
З огляду на наведене, згідно з вимогами ч.4 ст.81 та ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі, призначеного цим вироком, необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Житомирського апеляційного суду від 28.04.2021 строком 1 рік, 3 місяці, 12 днів, та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Призначення такого покарання, на думку суду, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Судові витрати по справі відсутні, цивільний позов не пред'являвся.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не застосовувався, підстав для його застосування не має.
Керуючись ст. ст. 373, 374, 615 КПК України, суд -
Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Житомирського апеляційного суду від 28.04.2021 та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Речові докази: DVD-R диск з відеозаписами з нагрудного відео реєстратору (боді-камери) працівників СРПП ВП N?2 Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області, за фактом фіксації правопорушень вчинених ОСОБА_3 , що мали місце 12.01.2026 року, а також відеозапис з нагрудного відео реєстратору (боді-камери) працівників СРПП ВП N?2 Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області, на якому зафіксовано попередження ОСОБА_3 , про кримінальну відповідальність за керування транспортними засобами будучи позбавленим права на керування транспортними засобами, що мали місце 06.01.2026 року - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ружинський районний суд Житомирської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1