Справа № 490/12512/23
нп 2/490/111/2026
Центральний районний суд м. Миколаєва
27 березня 2026 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
за участі секретаря Шведюк Д.О.,
за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миколаївської міської ради про визнання права на спадкування, -
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Миколаївської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 .
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 29 грудня 2023 року для розгляду справи визначено головуючого суддю Шолох Л.М.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 січня 2024 року відкрито провадження у справі.
Від відповідача Миколаївської міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі її представника.
Відповідач ОСОБА_3 правом подачі відзиву не скористалася.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 березня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2025 року витребувано у приватного нотаріуса миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Матвєєвої Інни Миколаївни належним чином завірену копію спадково справи заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наявності та/або витяг (інформаційну довідку) із Спадкового реєстру за відсутності такої.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 липня 2025 року витребувано у державного нотаріуса П'ятої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Новосельської Ольги Ваагівни належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Капітанівка, Бучанського району, Київської області.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2026 року замінено відповідача на її правонаступника ОСОБА_2 .
У судове засідання сторони не з'явилися, позивач подав заяву з проханням справу розглядати без його участі. Відповідач ОСОБА_2 не з'явився з невідомих суду причин. Від представника Миколаївської міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі її представника.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.
ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Батьками ОСОБА_7 (по батькові відсутнє) були ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Звертаючись до суд із цим позовом позивач вказує на те, що ОСОБА_8 помер на території Федеративної Республіки Німеччина.
Тіло ОСОБА_4 ввезено на території України на підставі паспорта небіжчика та довідки про зупинення видачі свідоцтва про смерть, які засвідчені апостилем. Також посольством України у Федеративній Республіці Німеччина видано посвідку на транспортування труни з тілом померлого від 02 жовтня 2020 року № 31212/17-547-1170, місцем відправлення вказано м. Кьоніге Вустаузен (ФРН) місце призначення м. Київ (Україна). В матеріаліх справи наявне свідоцтво про поховання КП ММР «Миколаївська ритуальна служба», відповідно до якої здійснено поховання ОСОБА_4 .
Позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського нотаріального округу Матвєєвої І.М. із заявою про заведення спадкової справи та видачу свідоцтва про право на спадщину. До цієї заяви позивачем надано: довідка про зупинку видачі свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ; паспорт небіжчика на ім'я ОСОБА_10 ; інші документи на підтвердження родинних зв'язків.
Постановою приватного нотаріуса Миколаївського нотаріального округу Матвєєвої І.М. від 12 квітня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на квартиру АДРЕСА_1 . Відмовляючи у видачі свідоцтва про прав на спадщину, нотаріус вказав на те, що з наданих позивачем документів не можливо встановити факт смерті ОСОБА_1 , відсутні будь-які документи, які підтверджують місце відкриття спадщини, в свідоцтві про народження матері спадкодавця зазначено тільки її ім'я, тобто родинні відносини спадкоємця зі спадкодавцем встановити неможливо.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).
Статтями 1263, 1264 1265 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
З наявних у справі доказів слідує, що позивач ОСОБА_1 є рідним дядьком ОСОБА_4 (племінник позивача). Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що свідоцтво про народження матері померлого ОСОБА_4 хоча і не містить її по батькові, однак у розділі батько зазначено ОСОБА_8 .
За такого, родинні відносини позивача та померлого ОСОБА_1 підтверджені наявними у справі доказами. Відтак, позивач ОСОБА_1 є рідним дядьком ОСОБА_4 .
Щодо підтвердження факту смерті ОСОБА_4 , то суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Кеніс Вустархаузен, Федеративна республіка Німеччина. Зазначене підтверджується наявним у справі паспортом небіжчика та довідкою про зупинку видачі свідоцтва про смерть, які засвідчені апостилем.
Відповідно до пункту 1 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 №52/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Органами державної реєстрації актів цивільного стану, які проводять державну реєстрацію, є відділи державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану), виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.
Пунктом 5 цього Порядку визначено, що дипломатичні представництва і консульські установи України проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті щодо громадян України, приймають і розглядають заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії. Державна реєстрація зміни імені та розірвання шлюбу проводиться дипломатичними представництвами і консульськими установами України лише щодо громадян України, які постійно проживають за кордоном.
Однак, факт смерті може бути зареєстровано і уповноваженим органом Федеративної Республіки Німеччина. Позивачем до суду надано копію свідоцтва про смерть, виданого відділом ЗАЦС реєстровий запис S600/2021 від 07 грудня 2023 року з нотаріально посвідченим перекладом на українську мову. Однак на цьому свідоцтві не проставлено апостіль відповідно до Гаазької конвенції 1961 року.
Про необхідність проставлення апостилю на свідоцтві про смерть (а у разі його відсутності свідоцтво є недійсним), роз'яснено зокрема і на офіційних веб-сайтах Генеральних консульств України у Мюнхені, Франкфурт-на-Майні, Гамбурзі, Дюссельдорфі та Штутгарті (ознайомитися можливо, зокрема, за посиланням https://duesseldorf.mfa.gov.ua/konsulski-pitannya/shcho-robiti-u-razi-smerti-zagibeli-gromadyanina-ukrayini-u-nimechchini).
Відтак свідоцтво про смерть, видане відповідними органами Федеративної Республіки Німеччина, та не засвідчене апостилем не може бути визнано дійсним.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Отже, звертаючись до суду із відповідним позовом позивач має вказати, яке саме його право порушено.
З наявних у справі матеріалів слідує, що позивач звертаючись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 на підтвердження факту смерті подав довідку про зупинку видачі свідоцтва про смерть ОСОБА_4 та паспорт небіжчика, що і було, зокрема, підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
При цьому свідоцтво про смерть ОСОБА_4 нотаріусу на підтвердження факту смерті ОСОБА_4 позивачем не надавалося. Нотаріусом будь-яких рішень щодо видачі чи не видачі свідоцтва про право на спадщину з урахування такого свідоцтва про смерть не ухвалювалося. Відтак, позивач звернувся до суду із цим позовом передчасно, не дотримавшись передбаченого чинним законодавством порядку оформлення спадщини.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов всиновку про необхідність відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 не вирішуючи позовні вимоги по суті, як такого, що подано передчасно, що не перешкоджає йому повторно звернутися до суду із таким позовом.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати відносяться на рахунок позивача.
Керуючись статтями 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Миколаївської міської ради про визнання права на спадкування - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.М. Шолох