Справа № 159/253/26
Провадження № 2/159/986/26
24 березня 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Денисюк Т.В.
за участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що 23.11.2023 відповідач ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») у формі електронного документа з використання електронного підпису Договір про споживчий кредит №6822494 і отримав шляхом безготівкового переказу кошти в сумі 7000 гривень, на строк 105 днів (15 днів пільговий період, 90 днів поточний період) з правом пролонгації, зі сплатою процентів 2,5% та 3,5% в день залежно від періоду та зі сплатою одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 1330 гривень.
На підставі договору №104-МЛ від 26.03.2024 ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», включивши відповідача в реєстр боржників.
На час пред'явлення позову ОСОБА_1 кредит не повернув, претензію позивача від 29.12.2025 залишив без реагування.
У зв'язку із неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 25403 грн, з них: 7000 грн тіло кредиту, 1330 грн комісія, 17073 грн проценти, а також 2662,40 грн судового збору і 8000 грн витрат на правничу допомогу.
21.01.2026 суд відкрив провадження у справі, на підставі пункту 1 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 ЦПК України визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач ОСОБА_1 у відзиві проти задоволення позову заперечив, вважає позовні вимоги необґрунтованими, вказує на відсутність детального розрахунку заборгованості, не погоджується із нарахуванням процентів за користування кредитом поза межами обумовленого (погодженого сторонами в анкеті) п'ятнадцятиденного строку кредитування. Вважає нікчемними положення п.1.5.1 кредитного договору щодо сплати комісії за надання кредиту, також вважає необґрунтованими витрати на правничу допомогу. З урахуванням викладеного у задоволенні позову просить відмовити.
В судове засідання сторони не з'явилися, подали заяви про проведення судового розгляду у їх відсутності.
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося у зв'язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК України) - 24.03.2026.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
23.11.2023 відповідач ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на вебсайті miloan.ua створив Особистий кабінет позичальника, подав Анкету-заявку на кредит № 7192518 (а.с.17), вказав свої персональні дані, паспорт громадянина України, пройшов перевірку у системі BankID Національного банку і використовуючи персональний одноразовий ідентифікатор 590615 уклав 23.11.2023 з ТОВ «Мілоан» електронний кредитний договір № 6822494.
У договорі (а.с.9-14) сторони погодили усі істотні умови кредитування:
кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 7 000 гривень (п.1.2) шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок за номером електронного платіжного засобу (банківської картки № НОМЕР_1 ) (п.2.1), на строк 105 днів з 23.11.2023 (п.1.3) до 07.03.2024 (1.3.2), з яких 15 днів пільгового (п.1.3.1) періоду та 90 днів поточного періоду (1.3.2).
Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 2625 гривень (за ставкою 2,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом) (1.5.2), а протягом поточного періоду - 22050 гривень (за ставкою 3,5% від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом) (п.1.5.3).
Комісія за надання кредиту - 1330 гривень (за ставкою 19% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту) (1.5.1).
Згідно з п.2.3.1 договору позичальник має право неодноразово продовжувати/поновлювати строк кредитування на пільгових умовах, вчинивши дії визначені у розділі 6 Правил, в тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частину заборгованості по кредиту за наведеними у таблиці ставками: для продовження на 3 дні - 3%, на 7 днів - 6%, на 15 днів - 10%. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, то проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк нараховуються за ставкою, передбаченою в п.1.5.2 договору.
У випадку, якщо позичальник протягом поточного періоду вчинить необхідні дії для поновлення пільгового періоду, такі дії зупиняють перебіг поточного періоду до моменту спливу строку пролонгації (поновлення) пільгового періоду, після чого поточний період продовжується на кількість днів, що залишилася до його спливу на момент пролонгації (п.2.3.2 договору).
ТОВ «Мілоан» виконало зобов'язання за договором, 23.11.2023 перерахувало на відкриту на ім'я відповідача платіжну карту НОМЕР_2 кошти у розмірі 7000 грн, що підтверджено платіжним дорученням 115946679 (а.с.18).
Згідно з наданими ТОВ «Мілоан» відомостями про щоденні нарахування (а.с.18 зворот-19) відповідач платежів на погашення кредиту не вносив. Н арахуваннявідсотків за користування кредитом проводилося в такому порядку:
- у період із 23.11.2023 по 08.12.2023 (15 днів - пільговий період) щодня нараховано по 175 гривень процентів (2,5 % в день від суми кредиту 7000 грн);
- у період з 09.12.2023 до 04.01.2024 (поточний період в межах строку кредиту, 27 днів) щодня нараховано по 245 гривень процентів (3,5 % в день від суми кредиту 7000 грн);
- у період з 05.01.2024 до 07.03.2024 (поточний період в межах строку кредиту, 63 дні) щодня нараховано по 161 гривні процентів (2,3 % в день від суми кредиту 7000 грн).
Згідно з випискою по особовому рахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №6822494 від 23.11.2023 становить 25403 грн, з них: 7000 грн тіло кредиту, 1330 грн комісія, 17073 грн проценти (а.с.19 зворот).
26.03.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір про відступлення права вимоги № 104-МЛ, відповідно до пункту 1.2 даного договору внаслідок передачі портфеля заборгованості новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що включені у Реєстр боржників (а.с.20-24).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №6822494 від 23.11.2023 на загальну суму 25403 грн.
Після отримання права вимоги новим кредитором проценти за користування кредитом не нараховувалися.
Вимогу позивача щодо повернення кредитної заборгованості відповідач залишив поза увагою (а.с.30 на звороті).
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Позов підлягає до задоволення повністю з таких мотивів.
Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).
В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закону).
Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Правилами надання споживчих кредитів в ТОВ «Мілоан» і пунктами 6.1-6.7 Договору передбачено, що особа, ознайомившись на веб-сайті товариства з умовами надання кредитів, може заповнити електронну анкету, пройти реєстрацію і для взаємодії створити Особистий кабінет позичальника. Доступ до Особистого кабінету здійснюється після авторизації, паролем входження є унікальний набір електронних даних, які обирає споживач, та одноразовий ідентифікатор, направлений заявнику.
Без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна Особистого кабінету і пароля Особистого кабінету, кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не міг би бути укладений (висновок Верховного Суду у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/16, від 31.01.2024 у справі №671/1832/20).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідач пройшов ідентифікацію за персональними паспортними даними.
Частиною4 статті 14 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб'єкта електронної комерції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги»електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.
Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України «Про інформацію»та спеціальний Закон України «Про захист персональних даних».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних»персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку).
Як вбачається із договору про надання споживчого кредиту та заяви на отримання кредиту, ідентифікаційні дані позичальника відповідають персональним даним ОСОБА_1 (паспортні дані, адреса проживання, РНОКПП).
Укладений між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 кредитний договір №6822494 від 23.11.2023 підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.
У постанові від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.
Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування (105 днів = 15+90), умов пролонгації, порядку нарахування та сплати процентів, комісії.
Відповідач, підписавши договір, не лише погодив його умови, але й скористалася кредитними коштами, які перераховані на вказаний ним картковий рахунок.
У відзиві на позов відповідач не заперечив факт укладення договору та отримання кредитний коштів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована особа, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належні оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр боржників, докази оплати за договором.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з п.3.2.6 кредитного договору Кредитор вправі відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати свої права за цим договором на користь третіх осіб в будь який час протягом дії договору без згоди позичальника.
Позивач підтвердив право вимоги повернення кредитної заборгованості, долучивши до договору про відступлення права вимоги №104-МЛ від 26.03.2024, платіжну інструкцію щодо оплати компенсації за придбані права, додаткову угоду №1, акт приймання передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників, до якого за порядковим номером 1669 включений ОСОБА_1 за кредитним договором №6822494 від 23.11.2023 із сумою боргу 25403 гривень.
Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості первісному кредитору, тому, враховуючи доведеність позивачем переходу до нього права вимоги, позовні вимоги в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 7000 грн є підставними.
В силу частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина перша - четверта статті 1056-1 ЦК України).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
При вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов'язання і природа нарахованих процентів.
У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
Окрім тіла кредиту позивачем до стягнення заявлені проценти в розмірі 17073 грн.
За відомостями про щоденні нарахування та погашення (а.с.18 на звороті - 19) суд встановив, що відповідач будь-яких платежів на повернення кредиту не вносив. Нарахування відсотків в межах строку кредитування (105 днів) проводилось таким чином:
- у період із 23.11.2023 по 08.12.2023 (15 днів - пільговий період) щодня нараховано по 175 гривень процентів (2,5 % в день від суми кредиту 7000 грн);
- у період з 09.12.2023 до 04.01.2024 (поточний період в межах строку кредиту, 27 днів) щодня нараховано по 245 гривень процентів (3,5 % в день від суми кредиту 7000 грн);
- у період з 05.01.2024 до 07.03.2024 (поточний період в межах строку кредиту, 63 дні) щодня нараховано по 161 гривні процентів (2,3 % в день від суми кредиту 7000 грн).
Заборгованість відповідача за відсотками за вказаним розрахунком становить 19383 грн, проте до стягнення заявлено 17073 грн
Суд під час перевірки розміру відсотків керувався приписами статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, та в якому згідно в п.17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX визначено, що максимальний розмір денної ставки не може перевищувати 120 днів - 2,5%, 120 днів - 1,5%, - тому кредитор вправі був нараховувати:
- у період із 23.11.2023 по 08.12.2023 (15 днів - пільговий період) по 2,5% в день від суми кредиту 7000 грн (175 грн);
- у період з 09.12.2023 до 23.12.2023 (поточний період в межах строку кредиту, 15 днів) по 3,5 % в день від суми кредиту 7000 грн (245 грн);
- у період з 24.12.2023 до 04.01.2024 (поточний період в межах строку кредиту, 12 днів) по 2,5 % в день від суми кредиту 7000 грн (175 грн);
- у період з 05.01.2024 до 07.03.2024 (поточний період в межах строку кредиту, 63 дні) щодня нараховано по 161 гривні процентів (2,3 % в день від суми кредиту 7000 грн).
За проведеним судом розрахунком заборгованість відповідача за відсотками становить 18543 грн, що перевищує розмір відсотків заявлених позивачем до стягнення (17073 грн).
Відтак враховуючи принцип диспозитивності процесу, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та вважає необхіднім стягнути з відповідача заявлені до стягнення відсотки в розмірі 17073 грн.
Доводи відповідача щодо обмеження строку кредитування 15 днями не узгоджуються із змістом погоджених умов кредитного договору, де у п.1.3 строк кредиту визначений 105 днів, з них 15 днів це пільговий період, а 90 днів - поточний.
Також правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача одноразової комісії в розмірі 1330 грн., яка передбачена п.1.5.1 Договору і включена до загальних витрат.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Наведене узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
Отже, відповідно до наведених положень вказаного Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням кредиту. Встановлення обов'язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач уклавши кредитний договір погодився сплатити комісію за надання кредиту.
Відповідно до вимог частин першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК).
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідач доказів належного виконання кредитних зобов'язань чи контррозрахунок заборгованості не надав, тому позов належить задовольнити в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає сплаті судовий збір в розмірі 2662,40 грн, сплачений за ставкою 0,8 за подання позову за допомогою системи «Електронний суд».
До судових витрат також відносяться витрати на правничу допомогу (ст.133 ЦПК України).
Позивачем заявлено до стягнення 8000 грн витрат на правничу допомогу. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 з адвокатським об'єднанням «Апологет», де вартість послуги за одну кредитну справу складає 8000 грн, акт наданих послуг №Д/12228 від 05.01.2026 у справі щодо ОСОБА_1 з погодженим переліком послуг.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати на професійну правничу допомогу несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами (ст.133, ст. 141 ЦПК України)
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку з розглядом конкретної справи.
Обсяг і розмір витрат на правничу допомогу входить в предмет доказування.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Однак для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18)
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
-чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Крім того, відповідно до статті 137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі визначених у ст.137, 141 ЦПК України критеріїв.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи характер спірних правовідносин, малозначність справи, розмір заявленої кредитної заборгованості, обсяг правничої допомоги, яка реально та фактично була необхідною для захисту інтересів позивача, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 3000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 247, 265, 268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 6, 207, 256, 257, 267, 263, 512-514, 516, 530, 536, 626-628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, Законом України «Про споживче кредитування», суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №6822494 від 23.11.2023 в розмірі 25403 (двадцять п'ять тисяч чотириста три) гривні, з них: 7000 гривень тіло кредиту, 1330 гривень комісія, 17073 гривень проценти.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок сплаченого судового зборута 3000 (три тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус №28.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП 01.09.2001, адреса: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складене 24.03.2026.
ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК