25 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/15124/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючий, Краснов Є. В., Рогач Л. І.,
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 (колегія суддів у складі: Гончаров С. А. - головуючий, Тарасенко К. В., Кравчук Г. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 (суддя Приходько І. В.)
за позовом Київської міської ради
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю ?Курсор - Авто?
2. Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко Віри Миколаївни
за участю Київської міської прокуратури
про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, зобов'язання вчинити дії
за участю: прокуратури Пономаренко А. Є. (посвідчення)
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Київська міська рада (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Курсор - Авто? (далі - відповідач - 1), Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко Віри Миколаївни (далі - відповідач - 2), у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача - 2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2016 № 29099900 на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код 91:066:0010, за адресою: вул. Межева, 2, м. Київ, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 894151280000 та припинити право власності на об'єкт нерухомого майна за відповідачем - 1 (далі - вимога - 1);
- зобов'язати відповідача - 1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,1198 га на вул. Межева, 2 у Подільському районі міста Києва (код ділянки 91:066:0010) та повернути її позивачу, привівши у придатний для використання стан (далі - вимога - 2).
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державна реєстрація вчинена з порушенням вимог законодавства, а використання відповідачем - 1 земельної ділянки здійснюється без правовстановлюючих документів, що є самовільним її зайняттям, у зв'язку з чим порушені права та інтереси територіальної громади в особі позивача, що є підставою для їх захисту у судовому порядку.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Суди розглядали справу неодноразово.
2.2 Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.3 Судові рішення мотивовано тим, що вимога - 1 є неефективним способом захисту порушеного права, а вимога - 2 є недоведеною, що виключає правові підстави для задоволення позову.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 23.04.2025 у справі № 920/744/24, від 04.07.2023 у справі № 910/16848/21, від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22, від 22.09.2021 у справі № 755/3782/17, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19, від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17, від 16.05.2018 у справі № 918/633/16, від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17 щодо застосування приписів статей 152, 212 Земельного кодексу України (щодо повернення земельних ділянок, які використовуються без правовстановлюючих документів їх власнику), статті 391 Цивільного кодексу України (щодо звільнення земельних ділянок від будівель і споруд та самочинно розміщеного майна), у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2024 у справі № 923/196/20, від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10997/18, від 08.08.2024 у справі № 569/11522/19, від 31.07.2024 у справі № 212/43/20, від 12.03.2024 у справі № 904/3504/22, від 20.02.2024 та від 26.06.2024 у справі № 910/15124/19, від 10.01.2024 у справі № 916/619/22, від 04.07.2023 у справі № 910/16848/21, від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17, від 29.09.2021 у справі № 910/15989/16, від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 07.10.2020 у справі № 920/728/18 (щодо застосування статей 375, 376 Цивільного кодексу України, статей 2, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
3.3 Поданий відповідачем - 1 відзив від 13.09.2025 на касаційну скаргу не може бути прийнятий до розгляду оскільки ухвалою Верховного Суду від 07.08.2025 учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 27.08.2025. Проте відзив на касаційну скаргу, надісланий засобами електронного зв'язку 13.09.2025, тобто поза межами зазначеного строку, тому з урахуванням положень частини першою статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), частини першої статті 118 цього Кодексу, відзив на касаційну скаргу залишений судом без розгляду, оскільки він поданий після закінчення строку, наданого для його подання.
3.4 У письмовому клопотанні позивача про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату колегією суддів під час судового засідання 25.03.2026, проведеного із здійсненням повного фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог статті 222 ГПК України, було відмовлено згідно із положеннями частини 5 статті 233 цього Кодексу без оформлення окремого документа із зазначенням мотивів такої відмови.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що рішенням заступника представника Президента України Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва від 25.05.1992 № 2 "Про дозвіл МП "Курсор" на встановлення будівлі по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів по вул. Межовій" дозволено МП "Курсор" встановити будівлю з сервісного обслуговування легкових автомобілів на невпорядкованій земельній ділянці, що прилягає до території радгоспу "Пуща-Водиця" по вул. Межовій тимчасово на період до початку капітальної забудови земельної ділянки.
4.2 У листі від 05.05.1994 № 15.3-кг/527 "О согласовании отвода земельного участка по пер. Межевому, 2 под строительство станции техобслуживания автомобилей" Шевченківський районний центр Державного санітарного нагляду КМТМО "Санепідемслужба" погодив МП "Курсор" розміщення станції технічного обслуговування автомобілів між садом радгоспу "Пуща Водиця" та автостоянкою при умові вирішення питань водозабезпечення, теплозабезпечення і каналізації з відповідними службами.
4.3 29.07.1997 за результатами розгляду проектної та дозвільної документації, проведення натурального обстеження будівлі за адресою: м. Київ, вул. Межова, 2 складено акт про приймання в експлуатацію ділянки об'єкта "Будівництво будівлі за адресою вул. Межова 2" у Шевченківському районі м. Києва.
4.4 У цьому акті зазначено, що об'єкт розташовано по вул. Межовій, 2, та його встановлено на підставі розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва від 25.05.1992 № 2 "Про дозвіл МП "Курсор" на встановлення будівлі по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів по вул. Межовій". Земельна ділянка надана в тимчасове користування на підставі договору з спецвідділом Шевченківської районної державної адміністрації від 09.06.1993. Об'єкт підключений до мережі енергопостачання, обладнано протипожежною сигналізацією та первинними засобами пожежогасіння.
4.5 За дорученням Київської міської державної адміністрації від 06.03.1997 № 2946 Головним архітектором АТ "Київпроект" - начальником управління "Київгенплан" розглянуто матеріали місця розміщення СТО із сервісним обслуговуванням легкових автомобілів АТ "Курсор" по пров. Межовому, 2 та у листі від 18.08.1997 № 06-1387/КГП надано погодження на розміщення СТО на зазначеній земельній ділянці до початку забудови району.
4.6 Листом від 02.02.1998 № СЛ338/7 Шевченківська районна державна адміністрація м. Києва погодила тимчасове використання земельної ділянки площею 0,1 га за адресою: провулок Межовий, 2 для станції техобслуговування автомобілів АТ "Курсор" до початку капітального будівництва.
4.7 Також установлено, що відповідач - 1 створений 01.06.1998.
4.8 Згідно з пунктом 1.3 Установчого договору про створення та діяльність відповідача - 1 від 28.05.1998, відповідач - 1 є правонаступником АО "Курсор", зареєстрованого Шевченківською районною державною адміністрацією 27.03.1996, ідентифікаційний код 13677023 у частині внесеного до статутного фонду майна, а також пов'язаних з ним майнових та немайнових прав.
4.9 Відповідно до наявного в матеріалах справи статуту ТОВ "Курсор-Авто" останнє є правонаступником АО "Курсор", зареєстрованого Шевченківською районною державною адміністрацією 27.03.1996, ідентифікаційний код 13677023 у частині внесеного до статутного фонду майна, а також пов'язаних з ним майнових та немайнових прав.
4.10 Розпорядженням Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 19.12.2007 № 2047 "Про присвоєння поштової адреси вул. Межова, 2" станції технічного обслуговування присвоєно поштову адресу: вул. Межова, 2. ТОВ "Курсор-Авто" зобов'язано встановити номерні знаки на будівлі.
4.11 За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за відповідачем - 1 відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2016 № 29099900 зареєстровано право приватної власності на об'єкт нерухомого майна на вул. Межова, 2 у м. Києві.
4.12 У листі Державного архіву міста Києва від 09.09.2022 № 068/05-12/1299 наведено інформацію, за змістом якої документи МП "Курсор" на зберігання до архіву не надходили. За описами справ фонду документів "спецвідділу Шевченківської райдержадміністрації" та "договорів про передачу в тимчасове користування земельних ділянок" не міститься, тому надати архівну копію "договору про передачу в тимчасове користування МП "Курсор" земельної ділянки по вул. Межовій, 2 у м. Києві, укладеного з спецвідділом Шевченківської райдержадміністрації 09.06.1993", немає можливості.
4.13 Крім того, у листі від 21.11.2022 № 068/05-12/1864 Державний архів м. Києва зазначив, що у поаркушно переглянутих розпорядженнях представника Президента України у Шевченківському районі м. Києва з основної діяльності та документах до них за червень 1993 року відомостей "про реєстрацію договору на право тимчасового користування землею, укладеного між землекористувачем МП "Курсор" та Спецвідділом Шевченківської райдержадміністрації", не виявлено.
4.14 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у листі від 18.11.2022 № 0570202/2-14001 зазначив, що Департаментом зареєстровано клопотання відповідача - 1 від 07.05.2020 № 567801028 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Межовій, 2 у Подільському районі м. Києва (копія додана до листа).
4.15 У листі від 29.11.2022 № 0570202/2-14338 Департамент земельних ресурсів зазначив, що ним на клопотання відповідача - 1 від 07.05.2020 № 567801028 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Межовій, 2 у Подільському районі міста Києва було підготовлено проект рішення "Про відмову ТОВ "Курсор-Авто" у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торгівельно-розважального комплексу з паркінгом на вул. Межовій, 2 у Подільському районі міста Києва", який 05.06.2020 переданий на розгляд до Київської міської ради. Київська міська рада рішення з порушеного питання не приймала. Крім того, зазначено, що у листі від 19.06.2020 № 08/13120 відповідач - 1 повідомив позивача про використання права мовчазної згоди відповідно до пункту 3 статті 123 Земельного кодексу України та отримано від Департаменту завдання на проектування від 25.06.2020 № МЗГ/2019-7545. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Межова, 2 у Подільському районі міста Києва на погодження Департаменту не надходив.
4.16 Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація у листі від 07.12.2022 № 109-5516 на запит щодо надання копій документів, на підставі яких було складено акт про прийняття в експлуатацію ділянки об'єкта "Будівництво будівлі за адресою вул. Межова, 2" у Шевченківському районі м. Києва від 29.07.1997 повідомила, що така інформація у адміністрації відсутня.
4.17 При новому розгляді справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 було витребувано: - у Київської міської ради (у строк до 20.03.2023) інформацію та документи про порядок передачі документів на зберігання та місце зберігання документів спецвідділу Шевченківської райдержадміністрації, яку було ліквідовано за рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 без визначення його правонаступника; - у Київської міської державної адміністрації (у строк до 20.03.2023) інформацію та документи на підставі яких було складено акт про приймання в експлуатацію ділянки об'єкта "Будівництво будівлі за адресою вул. Межова 2" у Шевченківському районі м. Києва від 29.07.1997; - у Шевченківського районного управління ГУ ДСНС (у строк до 20.03.2023) інформацію та документи, на підставі яких було надано позитивний висновок ЗДПО-9 про надання дозволу на експлуатацію будівлі для сервісного обслуговування легкових автомобілів по вул. Межовій, на підставі якого було складено вказаний вище акт про приймання в експлуатацію ділянки об'єкта "Будівництво будівлі за адресою вул. Межова 2" у Шевченківському районі м. Києва від 29.07.1997.
4.18 Державний архів міста Києва у листі від 06.03.2023 № 068/07-24/414 повідомив, що документи спецвідділу Шевченківської райдержадміністрації, яку ліквідовано за рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 без визначення його правонаступника, до Державного архіву на зберігання не передавалися.
4.19 У листі від 07.03.2023 № 12-20/03 начальник архівного відділу Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації повідомив, що документи спецвідділу Шевченківської райдержадміністрації до архіву не передавалися.
4.20 Подільська районна в місті Києві державна адміністрація у листі від 06.03.2023 № 106-1694 повідомила, що запитувана в ухвалі Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі № 910/15124/19 інформація відсутня.
4.21 Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація у листі від 16.03.2023 № 109-1301 навела інформацію, відповідно до якої, зокрема "в структурних підрозділах Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, а також в Шевченківській районній в місті Києві державній адміністрації відсутня інформація та документи про порядок передачі документів на зберігання та місце зберігання документів спецвідділу ліквідованої Шевченківської райдержадміністрації, а також інформація та документи, на підставі яких було складено Акт про приймання в експлуатацію ділянки об'єкту "Будівництво будівлі за адресою вул. Межова, 2" у Шевченківському районі м. Києва від 29.07.1997".
4.22 Шевченківське районне управління ГУ ДСНС у листі від 17.03.2023 № 23/251 повідомило, що інформація та документи, на підставі яких було надано позитивний висновок ЗДПО-9 про надання дозволу на експлуатацію будівлі для сервісного обслуговування легкових автомобілів по вул. Межовій, та на підставі яких було складено акт про приймання в експлуатацію ділянки об'єкта "Будівництво будівлі за адресою вул. Межова 2" у Шевченківському районі м. Києва від 29.07.1997, в районному відділі відсутні.
4.23 Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, що викладені у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.24 Згідно положень пункту 4 частини першої статті 296 цього Кодексу суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
4.25 Звертаючись із позовом у справі, що переглядається у касаційному порядку, позивач вказував на те, що прийнявши спірне рішення про державну реєстрацію права власності, позивач, як власник земельної ділянки фактично позбавлений права на її використання, оскільки відповідач - 1 використовує її за відсутності правових підстав.
4.26 Вирішуючи спір в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасувати рішення відповідача - 2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень суд апеляційної інстанції погодився із висновками першої інстанції про неефективність обраного позивачем способу захисту у цій частині.
4.27 Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, до якої зупинялося провадження у справі, яка переглядається.
4.28 Отже, після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
4.29 За положенням пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.30 Тобто, відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
4.31 Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
4.32 При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
4.33 Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
4.34 Слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
4.35 Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено що позивачем не доведена вимога - 2 щодо здійснення відповідачем - 1 самочинного будівництва на спірній земельній ділянці.
4.36 Зважаючи на викладене, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги - 2.
4.37 Натомість у касаційній скарзі прокурор посилається на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, у яких Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та досліджених ними доказів погодився із їх висновками про наявність правових підстав для задоволення позову.
4.38 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі. Для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи.
4.39 Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
4.40 Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржених судових рішень через неврахування ними висновків Верховного Суду не підтвердилися з огляду на те, що судові рішення у справах наведених заявником хоча і ухвалені за подібного правового регулювання, але за інших фактичних обставин, встановлених судами, з урахуванням інших поданих сторонами доказів, у залежності від оцінки яких вони і були прийняті.
4.41 Аргументи касаційної скарги щодо неврахування судами правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду, які перелічені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскільки оскаржувані судові рішення, таким висновкам не суперечать, і встановлені у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається.
4.42 У цій справі суди виходили з конкретних обставин справи з урахуванням наданих сторонами доказів.
4.43 Виходячи із встановлених судами обставин у цій справі, що переглядається у касаційному порядку, не вбачається, що судами не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду, оскільки правовідносини у наведених скаржником постановах Верховного Суду є не подібними із правовідносинами у цій справі.
4.44 Отже, зазначене є підставою для закриття касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
4.45 Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження на підставі положень статті 296 ГПК України.
4.46 У зв'язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.
Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 ГПК України,
Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 у справі № 910/15124/19 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Є. В. Краснов
Л. І. Рогач