8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" березня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3358/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Христенко І.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів", м.Харків 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1. ОСОБА_1 , с.Козацьке 2. Фермерське господарство "Кегичівське", с.Кутузівка
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Білоконь І.В. (адвокат, ордер АА № 1233631 від 16.08.2022);
відповідача - Бурун А.М. (адвокат, ордер АО № 1198821 від 19.01.2026);
3-ої особи-1 - не з'явився;
3-ої особи-2 - Бурун А.М. (адвокат, ордер АО № 1774980 від 29.09.2025).
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Кегичівське" про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 200957,60 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 року (суддя Жельне С.Ч.) відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
29.09.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№22540), в якому відповідач не визнає позовні вимоги повністю, вказуючи, що Фермерське господарство "Кегичівське" є неналежним відповідачем по справі, оскільки ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах із відповідачем, та на момент ДТП 31.10.2023 не був працівником Фермерського господарства "Кегичівське", що підтверджується наданою до суду довідкою підприємства за вих. № 2 від 24.09.2025 р.
06.10.2025 позивач до суду надав клопотання про залучення третьої особи та витребування доказів (вх.№23033).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.10.2025 (суддя Жельне С.Ч.) здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 922/3358/25 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 05.11.2025; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ; клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково та витребувано з Пенсійного фонду України відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вересень 2023, жовтень 2023, листопад 2023.
21.10.2025 року представник позивача надав до суду заяву про виконання ухвали суду, а саме докази направлення позовної заяви на адресу 3-ої особи (вх.№24383).
31.10.2025 року Пенсійний фонд України надав до суду витребувані документи на виконання вимог ухвали суду (вх.№25312).
Протокольною ухвалою суду від 05.11.2025 року (суддя Жельне С.Ч.) відкладено підготовче засідання на 03.12.2025 року, яке протокольною ухвалою було відкладено на 17.12.2025 року.
03.12.2025 року представник позивача надав до суду клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем (вх.№28118). Позивач зазначає, що оскільки останній не знав та не міг знати до подання позову про сплату ЄСВ ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОБУЛОЧНИХ ВИРОБІВ" за ОСОБА_1 станом на дату ДТП, просить суд задовольнити клопотання та замінити первісного відповідача належним відповідачем.
Таке саме клопотання представник позивача направив на електронну адресу суду (вх.№28112).
08.12.2025 року представник позивача надав до суду клопотання про долучення документів, а саме доказів направлення клопотання про заміну відповідача іншим учасникам справи (вх.№28527).
Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду Харківської області №301/2025 від 23.12.2025, у зв'язку із призначенням судді Жельне С.Ч. на посаду судді Східного апеляційного господарського суду, відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено та здійснено повторний автоматизований розподіл справи №922/3358/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025 для розгляду даної справи визначено суддю Аріт К.В.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.12.2025 року справу №922/3538/25 прийнято до розгляду, постановлено розпочати розгляд справи №922/3358/25 спочатку, підготовче засідання призначено на 06.01.2026 року.
05.01.2026 року представник відповідача надав до суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№144).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.01.2026 року задоволено заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
05.01.2026 року представник позивача надав до суду заяву про проведення засідання за відсутності представника позивача (вх.№185).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.01.2026 року замінено відповідача у справі № 922/3358/25 - Фермерське господарство "Кегичівське" на належного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОБУЛОЧНИХ ВИРОБІВ». Залучено до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фермерське господарство "Кегичівське". Відкладено підготовче засідання на 20.01.2026 року.
09.01.2026 року судом зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно до відповіді №2226396 за кодом РНОКПП НОМЕР_1 значиться особа - ОСОБА_1 .
07.01.2026 року представник позивача надав до суду заяву на виконання вимог ухвали суду (вх.№353).
14.01.2026 року судом зроблено запит до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, з якого вбачається, що за даними, надісланими у запиті, неможливо однозначно встановити особу.
З постанови Полтавського районного суду у справі №545/4116/23 від 13.11.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн на користь держави, зазначена постанова долучена до матеріалів справи.
15.01.2026 року представник позивача надав до суду заяву про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції (вх.№1160).
Також, 15.01.2026 року представник позивача надав до суду клопотання про витребування доказів (вх.№1161), в якому просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОБУЛОЧНИХ ВИРОБІВ» наступну інформацію: - чи працевлаштований ОСОБА_1 (23.07.1977) у ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОБУЛОЧНИХ ВИРОБІВ» станом на 31.10.2023 з підтверджуючими документами про офіційне працевлаштування (наказ про прийняття на роботу, договір, тощо) або пояснення, у разі відсутності офіційного працевлаштування у ТОВ "ПОЛТАВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОБУЛОЧНИХ ВИРОБІВ" зазначеної фізичної особи; - наявність прав користування/розпорядження транспортним засобом «ГАЗ АС -G 3302 АХХ1 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_2 ; - на якій правовій підставі власник транспортного засобу «ГАЗ АС -G 3302 АХХ1 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_2 ФГ “Кегичівське» 31.10.2023 передав транспортний засіб «ГАЗ АС - G 3302 АХХ1 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_2 фізичній особі - ОСОБА_1 (документи, які підтверджують зазначені дії)? - надати табелі обліку робочого часу працівників ТОВ "ПОЛТАВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОБУЛОЧНИХ ВИРОБІВ" за посадами, які виконують обов'язки водіїв, станом на 31.10.2023 та акти приймання-передачі транспортного засобу «ГАЗ АС -G 3302 АХХ1 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_2 на підставі яких здійснювався облік зазначеного транспортного засобу за 31.10.2023; - інформацію чи виконував 31.10.2023 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) свої трудові (службові) обов'язки у ТОВ "ПОЛТАВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОБУЛОЧНИХ ВИРОБІВ" під час транспортним засобом «ГАЗ АС -G 3302 АХХ1 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_2 , на момент скоєння ДТП 31.10.2023 о 11-30 год. на автодорозі Київ-Харків-Довжанський, 342 км. (з документами на підтвердження чи спростування обставин).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.01.2026 року задоволено заяву представника позивача про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції (вх.№1160).
19.01.2026 року представник відповідача надав до суду заяву про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції (вх.№1449).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.01.2026 року задоволено заяву представника відповідача про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції (вх.№1449).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.01.2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів (вх.№1161 від 15.01.2026). Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОБУЛОЧНИХ ВИРОБІВ» інформацію щодо працівника ОСОБА_1 , відкладено підготовче засідання на 10.02.2026 року.
Протокольною ухвалою суду від 20.01.2026 року відкладено підготовче засідання на 10.02.2026 року.
26.01.2026 року судом зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру. Згідно із відповіддю №2272890, вірною адресою ОСОБА_1 є: Берестинський р-н, с.Козацьке, вул.Новоселівка, 26.
26.01.2026 року представник ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОБУЛОЧНИХ ВИРОБІВ» надав до суду витребувані документи на виконання вимог ухвали суду (вх.№2028).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 року зобов'язано позивача направити копію позовної заяви та доданих до неї документів на вірну адресу Фізичної особи ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .
03.02.2026 року представник позивача надав до суду заяву про виконання вимог ухвали суду (вх.№2701).
03.02.2026 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№2743), в якому прости позову заперечує.
Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначав, що Позивач не надає жодних доказів на підтвердження того, що Позивач здійснював витрати на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу та, відповідно поніс витрат у вигляді податку на додану вартість (ПДВ).
За твердженнями відповідача, якщо Позивач не надав доказів проведення відновлювального ремонту автомобіля, останній не набув права на відшкодування суми ПДВ, отже, позивач незаконно включив вказану суму у розмір позовних вимог до Відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 року відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОБУЛОЧНИХ ВИРОБІВ» у справі №922/3358/25 залишено без розгляду.
10.02.2026 року представник позивача надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження (вх.№3255).
Протокольною ухвалою суду від 10.02.2026 року відкладено підготовче засідання на 17.02.2026 року.
13.02.2026 року представник відповідача надав до суду додаткові пояснення у справі (вх.№3618), в яких проти позову заперечує в повному обсязі та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
За твердженнями відповідача, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що останній здійснював витрати на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу та, відповідно поніс витрат у вигляді податку на додану вартість (ПДВ).
Так, відповідно до п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Відповідач стверджує, що в законі чітко передбачено, що в такому випадку страхове відшкодування ЗАВЖДИ ЗМЕНШУЄТЬСЯ НА СУМУ ПДВ, доплата якого відбувається за умови надання потерпілою особою страховикові документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Отже, зважаючи на вищенаведене, на думку відповідача, Позивач не надав доказів проведення відновлювального ремонту свого автомобіля, а тому не набув права на відшкодування суми ПДВ, абсолютно незаконно включив вказану суму у розмір позовних вимог до Відповідача. Вказана норма визначає виключну умову, за якої потерпілий набуває право на включення до своїх вимог та наступне відшкодування суми ПДВ, і такою умовою є надання доказів проведення і оплати ремонту. Оскільки потерпілий, який не надає доказів проведення і оплати ремонту, не набуває права вимоги в частині ПДВ до страховика (МТСБУ), то тим більше потерпілий не набуває такого права вимоги до винуватця.
17.02.2026 року представник позивача надав до суду клопотання про долучення доказів (вх.№3947), в якому просить долучити до матеріалів справи акти виконаних робіт та поновити строк на їх подання.
В зазначеному клопотанні позивач зауважує, що зі страхового акту №14231317367 від 23.11.2023 вбачається сума попередніх страхових відшкодувань за даний період страхування - 0,00 грн, відтак Страхувальник "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАРВЕЛ" не зобов'язаний був надати позивачу документи, що підтверджують ремонт ТЗ (акт виконаних робіт) ні до ДТП, ні після.
Відповідач заперечує про можливість нести відповідальність за шкоду, оскільки у матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт по ремонту транспортного засобу.
Проте, як стверджує позивач, реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена сума вартості відновлювального ремонту. Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі № 922/4013/17, від 03.07.2019 року у справі № 910/12722/18. З урахуванням судової практики ВС у даній категорії справ, яка є сталою, позивач не зобов'язаний надавати будь які акти виконаних робіт.
Протокольною ухвалою суду від 17.02.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.02.2026 року, яке протокольною ухвалою було відкладено на 25.03.2026 року.
Представник позивача в судовому засіданні 25.03.2026 року позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача та третьої особи №2 в судовому засіданні 25.03.2026 року проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях, просив у задоволенні позову відмовити.
Представник 3-ої особи №1 в судове засідання 25.03.2026 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши учасників справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
08.08.2023 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАРВЕЛ" (далі - Страхувальник) укладено сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Corporate» №011101/4100/0000319 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним застрахованим транспортним засобом «Toyota Camry», д.н.з НОМЕР_3 , 2019 року випуску, та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням.
Строк дії Договору встановлено з 16.08.2023 по 15.08.2024.
31.10.2023 о 11-30 год. на автодорозі Київ-Харків-Довжанський, 342 км. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «ГАЗ АС -G 3302 АХХ1 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Відповідно до постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 13.11.2023 у справі про адміністративне правопорушення № 545/4116/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Власником транспортного засобу «ГАЗ АС-G 3302 АХХ1 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_2 є ФГ "КЕГИЧІВСЬКЕ".
Як встановлено судом, ОСОБА_1 працює водієм у ТОВ "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів", що підтверджується витягом з наказу №148 від 16.10.2023 року.
Відповідно до відомостей, які містяться у витязі з табелю обліку використання робочого часу, 31.10.2023 року водій ОСОБА_1 виконував свої трудові обов'язки.
Довідкою №22/01-26 від 22.01.2026 року, яка надана до суду ТОВ "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів" підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 працює за основним місцем роботи на посаді водія ТОВ "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів" з 17.10.2023 по теперішній час.
17.10.2023 року між ТОВ "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів" (орендар/відповідач) та Фермерським господарством "Кегичівське" (орендодавець, 3-я особа №2) укладено договір оренди автомобіля, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння транспортний засіб (далі - майно): фургон малотонажний ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до Акту приймання-передачі від 17.10.2023 року Фермерське господарство "Кегичівське" передало, а ТОВ "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів" прийняло фургон малотонажний ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Цивільно-правова відповідальність автомобіля «ГАЗ АС -G 3302 АХХ1 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_2 станом на момент ДТП була застрахована в ПАТ "СК "УСГ" за полісом No 211973889, тому СК "УНІКА" звернулось в ПАТ "СК "УСГ", яке здійснило тому регламентну виплату у розмірі 160000,00 грн.
Відповідно до звіту №29484 від 07.03.2024 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Camry», д.н.з НОМЕР_3 склала 381601,83 грн (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування).
Звіт про незалежну оцінку майна є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що має бути витрачена на відновлення пошкодженого майна. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена сума вартості відновлювального ремонту. Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі №922/4013/17, від 03.07.2019 року у справі № 910/12722/18.
Згідно з п. 17 Договору визначено варіант розрахунку суми страхового відшкодування згідно п. 8.3 Умов згідно додатку №2 - СТО офіційного дилера марки ТЗ без урахування зносу.
Згідно з рахунком на оплату №176 від 08.11.2023 ФОП Бабанський О.С. вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Camry», д.н.з НОМЕР_3 склала 342598,50 грн з ПДВ.
23.11.2023 ПрАТ «СК "Уніка"» склало страховий акт № 14231317367, яким позивач визнав подію страховим випадком і прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 342598,50 грн одержувачу СТО - ФОП Бабанський Олександр Сергійович, що сплачене згідно платіжної інструкції №128862 від 06.12.2023.
Листом від 06.02.2024 ФОП Бабанський О.С. повідомив, що в процесі проведення ремонту автомобіля «Toyota Camry» д.н.з НОМЕР_3 було виявлено пошкодження та несправність блоку керування правої фари, просив погодити додатковий рахунок на заміну вищевказаної деталі, фото пошкоджень та рахунок додав до листа.
Згідно з рахунком на оплату №21 від 05.02.2024 ФОП Бабанський О.С. вартість блоку розпалу на транспортний засобів «Toyota Camry», д.н.з НОМЕР_3 склала 18359,10 грн. з ПДВ.
07.03.2024 ПрАТ «СК "Уніка"» склало страховий акт № 14231317367-Доплата, яким позивач визнав подію страховим випадком і прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 18359,10 грн одержувачу СТО - ФОП Бабанський Олександр Сергійович, що сплачене згідно з платіжною інструкцією №148896 від 12.03.2024.
Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" виконало свої зобов'язання перед страхувальником відповідно до умов Договору.
Як вже зазначалось, цивільно-правова відповідальність автомобіля «ГАЗ АС -G 3302 АХХ1 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_2 станом на момент ДТП була застрахована в ПАТ "СК "УСГ" за полісом № 211973889 (ліміт за шкоду майну - 160000,00 грн, франшиза- 0,00 грн).
ПАТ "СК "УСГ" сплатило страхове відшкодування на користь ПрАТ «СК «УНІКА» у розмірі ліміту за шкоду майну 160000,00 грн.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 (винний у ДТП) перебував у трудових відносинах з ТОВ "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів", який в свою чергу, був орендарем автомобіля «ГАЗ АС -G 3302 АХХ1 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_2 станом на момент ДТП, що підтверджується довідкою з місця роботи та договором оренди автомобіля.
Отже, враховуюче викладене, позивач отримав право вимоги на відшкодування збитків з відповідача.
Згідно з розрахунком позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі: 360957,60 - 160000,00 = 200957,60 грн, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до частин 16,17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України "Про страхування").
Згідно з частиною другою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.
За приписами статті 979 ЦК України та статті 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
В силу положень частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно з статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Пунктом 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до звіту №29484 від 07.03.2024 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Camry», д.н.з НОМЕР_3 склала 381601,83 грн (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування).
Згідно з п.17 Договору визначено варіант розрахунку суми страхового відшкодування згідно п. 8.3 Умов згідно додатку №2 - СТО офіційного дилера марки ТЗ без урахування зносу.
Згідно рахунку на оплату №176 від 08.11.2023 ФОП Бабанський О.С. вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Camry», д.н.з НОМЕР_3 склала 342 598,50 грн. з ПДВ.
23.11.2023 ПрАТ «СК "Уніка"» склало страховий акт № 14231317367, яким позивач визнав подію страховим випадком і прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 342598,50 грн одержувачу СТО - ФОП Бабанський Олександр Сергійович, що підтверджується платіжною інструкцією №128862 від 06.12.2023.
Листом від 06.02.2024 ФОП Бабанський О.С. повідомив, що в процесі проведення ремонту автомобіля «Toyota Camry» д.н.з НОМЕР_3 було виявлено пошкодження та несправність блоку керування правої фари, просив погодити додатковий рахунок на заміну вищевказаної деталі, фото пошкоджень та рахунок додав до листа.
Згідно з рахунком на оплату №21 від 05.02.2024 ФОП Бабанський О.С. вартість блоку розпалу на транспортний засобів «Toyota Camry», д.н.з НОМЕР_3 склала 18359,10 грн з ПДВ.
07.03.2024 ПрАТ «СК "Уніка"» склало страховий акт № 14231317367-Доплата, яким позивач визнав подію страховим випадком і прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 18359,10 грн одержувачу СТО - ФОП Бабанський Олександр Сергійович, що сплачене згідно з платіжною інструкцією №148896 від 12.03.2024.
Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" виконало свої зобов'язання перед страхувальником згідно з умовами Договору.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність автомобіля «ГАЗ АС -G 3302 АХХ1 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована в ПАТ "СК "УСГ" за полісом No 211973889, тому СК "УНІКА" звернулось в ПАТ "СК "УСГ", яке здійснило тому регламентну виплату у розмірі 160000,00 грн.
Оскільки фактичний розмір шкоди (збитків) позивача - ПрАТ «СК "Уніка"» становить 360957,60 грн, а страхове відшкодування страховою компанією відповідача - ПАТ "СК "УСГ" становило лише 160000,00 грн, останній просить стягнути різницю понесених збитнів, а саме, 200957,60 грн.
Згідно з статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У цьому випадку існує основне зобов'язання між страхувальником або вигодонабувачем, з одного боку, і особою, відповідальною за збитки, - з іншого. Однак, в даному разі відбувається заміна осіб у зобов'язанні шляхом переходу прав кредитора до іншої особи на підставі закону: страховик заміняє собою страхувальника в його вимогах до особи, відповідальної за збитки. Отже позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник передає свої права страховику і приймає на себе зобов'язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав. Страхувальник передає свої права на добровільній основі. При цьому, права вимоги передаються в тому ж обсязі, в якому вони могли б бути здійснені самим страхувальником. Право вимоги переходить до страховика в межах виплаченої суми страхового відшкодування. Отже страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Таким чином, на підставі вищезазначеного, до позивача перейшло право зворотної вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяних внаслідок ДТП збитків.
При цьому, суд приймає до уваги, що постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 13.11.2023 у справі про адміністративне правопорушення №545/4116/23 ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно з частинами 4 - 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Власником транспортного засобу «ГАЗ АС-G 3302 АХХ1 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_2 є ФГ "КЕГИЧІВСЬКЕ".
Водночас, 17.10.2023 року між ТОВ "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів" (орендар/відповідач) та Фермерським господарством "Кегичівське" (орендодавець) укладено договір оренди автомобіля, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння транспортний засіб (далі - майно): фургон малотонажний ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до Акту приймання-передачі від 17.10.2023 року Фермерське господарство "Кегичівське" передало, а ТОВ "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів" прийняло фургон малотонажний ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює водієм у ТОВ "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів", що підтверджується витягом з наказу №148 від 16.10.2023 року.
Відповідно до відомостей, які містяться у витязі з табелю обліку використання робочого часу, 31.10.2023 року водій ОСОБА_1 виконував свої посадові обов'язки.
Довідкою №22/01-26 від 22.01.2026 року, яка надана до суду ТОВ "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів" підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 працює за основним місцем роботи на посаді водія ТОВ "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів" з 17.10.2023 по теперішній час.
Таким чином, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а саме постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 13.11.2023 у справі про адміністративне правопорушення № 545/4116/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та останній знаходився у трудових відносинах з ТОВ "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів", а саме працював на посаді водія.
При цьому факт знаходження винної у ДТП особи у трудових відносинах з ТОВ "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів" не заперечується відповідачем.
У силу вимог частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Отже статтею 1187 ЦК України обов'язок з відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану в законі особу - законного (титульного) володільця джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Аналіз наведених вище положень статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави для висновку, що особа, яка керує транспортним засобом, у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц).
Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника (аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц, що узгоджується також з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2019 у справі № 640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі № 910/14685/17).
Водночас, згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Суд зазначає, що Страховик винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст.1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у Страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності Страховика, а також у разі, коли Страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Відповідно до положень статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
З огляду на вищевикладені норми, матеріальна шкода завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відшкодовується власником (роботодавцем), а не найнятим працівником - водієм, який є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди. Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі №654/4218/15-ц, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 914/820/17.
При цьому, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 висвітлено правовий висновок про те, що у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт з ремонту автомобіля платником ПДВ.
Суд встановив, що позивач документально підтвердив розмір і оплату проведеного ремонту автомобіля, вартість якого визначена виконавцем робіт (СТО) з урахуванням ПДВ.
Таким чином, у страховика, у зв'язку з настанням страхового випадку, виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача, у зв'язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля.
Враховуючи вищевикладене, та в силу зазначених положень закону, саме відповідач є відповідальним за шкоду, заподіяну водієм транспортного засобу «ГАЗ АС -G 3302 АХХ1 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 у процесі виконання своїх трудових обов'язків, в т. ч. за шкоду, заподіяну останнім в результаті скоєної ним ДТП 31.10.2023 о 11-30 год. на автодорозі Київ-Харків-Довжанський, 342км.
Так, статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Тобто, розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи. При цьому, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Частиною першою ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 року в справі №910/22886/16.
Як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18, від 28.01.2020 у справі № 917/500/18, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, в разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводиться ремонт автомобіля.
Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.
Отже, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке страховик цивільно-правової відповідальності винної в ДТП особи, зобов'язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується не звітом про оцінку, тощо, як попередніми оціночними документами, а відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.
Приймаючи до уваги викладене, за висновком суду, виплата позивачем страхового відшкодування, розмір якого визначено на підставі рахунків ремонтної організації (СТО), є правомірною і такі рахунки разом з відповідними платіжними дорученнями про виплату страхового відшкодування є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Таким чином, рахунки СТО ФОП Бабанський О.С. та платіжні інструкції є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №911/482/17.
Крім того, відповідно до п. 8.3.5 Умов добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО CORPORATE» у разі настання другого та наступних страхових випадків за умовами, що за попередніми випадками було відмовлено або страхове відшкодування було виплачено не на СТО, при виплаті страхового відшкодування за деталі ТЗ, по яких вже було прийнято рішення про відмову або виплату страхового відшкодування, Страхувальник зобов'язаний надати документи, що підтверджують ремонт ТЗ (акт виконаних робіт тощо) за попередньою виплатою або після ремонту пред'явити відремонтований ТЗ на огляд Страховику та скласти із ним акт огляду ТЗ. В разі невиконання вищезазначених дій Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування.
Суд зазначає, що зі страхового акту № 14231317367 від 23.11.2023 вбачається сума попередніх страхових відшкодувань за даний період страхування - 0,00 грн, відтак Страхувальник "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАРВЕЛ" не зобов'язаний був надати позивачу документи, що підтверджують ремонт ТЗ (акт виконаних робіт) ні до ДТП, ні після.
Відповідач заперечує про можливість нести відповідальність за шкоду, оскільки у матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт по ремонту транспортного засобу.
Проте, реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена сума вартості відновлювального ремонту.
Також, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
При цьому, згідно з абзацом 2 пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент спірної дорожньо-транспортної пригоди) визначено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
За змістом вказаної норми у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.
Вартість ремонту автомобіля з врахуванням податку на додану вартість виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Отже з'ясуванню підлягають дві обставини: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником податку на додану вартість.
У постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 757/22706/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника ПДВ послуг ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об'єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком
У постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 523/5890/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду висловив такі правові висновки: всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані з компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування податку на додану вартість. В зв'язку з цим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, що підлягає до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4 статті 36 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється і страховики не є платниками податку на додану вартість по таких операціях. У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника податку на додану вартість послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, що мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. У випадку непроведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов'язання не виникають.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 02.10.2018 у справі №910/171/17 та від 05.04.2018 у справі №910/3165/17.
Як встановлено судом, позивачем до матеріалів справи надані докази на підтвердження факту проведення ремонту автомобіля на СТО та здійснення його оплати на користь виконавця, який є платником податку на додану вартість, а також акти виконаних робіт на суму 360957,60 грн БЕЗ ПДВ (на 342598,50 грн і на 18359,10грн), відтак суд дійшов висновку, що заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи.
Як вже зазначалось судом, станом на 31.10.2023 цивільно-правова відповідальність автомобіля відповідача (орендаря/роботодавця) була застрахована у ПАТ "СК "УСГ" за полісом № 211973889 (ліміт за шкоду майну - 160000,00 грн, франшиза - 0,00 грн).
ПАТ "СК "УСГ" сплатило страхове відшкодування на користь ПрАТ «СК «УНІКА» у розмірі 160 000,00 грн (у розмірі ліміту).
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За змістом статті 1194 ЦК України в системному зв'язку зі статтею 993 цього Кодексу та статтею 108 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Зважаючи на викладене, відповідач як роботодавець винуватця ДТП зобов'язаний відшкодувати позивачеві різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 200957,60 грн (360957,60 грн шкоди - 160000,00 грн відшкодування страховиком).
При цьому, у матеріалах справи відсутні, а відповідачем до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність у діях останнього порушення прав позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 200957,60 грн матеріальної шкоди в порядку суброгації.
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з чч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судом були досліджені всі документи, які надані до матеріалів справи, та надана їм правова оцінка.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 200957,60 грн є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, підлягають повному задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73-80, 86, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОБУЛОЧНИХ ВИРОБІВ» (адреса: 61026, м.Харків, вул.Грищенка(пн), буд.2; код ЄДРПОУ 43521379) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА" (адреса: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд.6, літ. В; код ЄДРПОУ 20033533) різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 200957,60 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "27" березня 2026 р.
СуддяК.В. Аріт