Рішення від 11.03.2026 по справі 906/805/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/805/25

Господарський суд Житомирської області

Суддя Нестерчук С. С.

секретар судового засідання: Бугайов І. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія Сітіград»

про визнання недійсними додаткових угод, стягнення штрафних санкцій в сумі 63 479 412,10 грн

за участю представників сторін в режимі відеоконференції:

від позивача: Балтак Д. О. (у порядку самопредставництва)

від відповідача: адвокат Романюк І. М.

прокурор: Яворський С. С.

І. СУТЬ СПОРУ

Суть спору полягає у вирішенні питання щодо правомірності укладення додаткових угод до договорів про закупівлю для державних потреб товарів речової служби, якими змінено істотні умови договорів у частині строків постачання, а також щодо наявності підстав для стягнення з постачальника штрафних санкцій за прострочення поставки.

Стислий виклад позиції прокурора

Заступник Генерального прокурора (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Сітіград» (далі - відповідач, Товариство), в якому просить:

1) визнати недійсними укладені між Міністерством оборони України та Товариством додаткові угоди:

- №3 від 24.11.2023 до договору №286/3/23/118 від 23.02.2023;

- №4 від 24.11.2023 до договору №286/3/23/119 від 23.02.2023;

- №5 від 27.12.2023 до договору №286/3/23/119 від 23.02.2023;

- №4 від 27.12.2023 до договору №286/3/23/121 від 23.02.2023;

- №4 від 24.11.2023 до договору №286/3/23/122 від 23.02.2023;

- №5 від 27.12.2023 до договору №286/3/23/122 від 23.02.2023;

- №4 від 27.12.2023 до договору №286/3/23/123 від 23.02.2023.

2) стягнути з Товариства на користь Міністерства оборони України штрафні санкції в сумі 63 479 412,10 грн, з яких: пеня за прострочення постачання товарів - 35 019 953,72 грн та штраф за прострочення постачання товарів понад 30 днів - 28 459 458,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, за твердженням прокурора, спірні додаткові угоди суперечать вимогам закону, оскільки були укладені після спливу строків поставки та без наявності передбачених законом підстав для зміни істотних умов договорів. На думку прокурора, обставини, на які посилався відповідач, не є належною підставою для внесення змін до істотних умов договорів. Крім того, прокурор зазначив, що на момент укладення спірних додаткових угод Міністерством оборони України вже були пред'явлені до Товариства претензії про сплату штрафних санкцій, а тому ці угоди фактично були спрямовані на уникнення відповідальності за вже допущене прострочення поставки, у зв'язку з чим прокурор також послався на наявність ознак їх фіктивності.

Правові підстави: ст. 203, 215, 217, 234, 530, 549, 611 Цивільного кодексу України та ст. 230, 231 Господарського кодексу України.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову як необґрунтованого та безпідставного. В обґрунтування заперечень зазначив, зокрема таке:

- прокурором не доведено належними та допустимими доказами наявності умислу обох сторін на приховування інших намірів, ніж ті, що визначені умовами додаткових угод;

- зміну строків поставки зумовили документально підтверджені об'єктивні обставини, які унеможливили своєчасне виконання зобов'язань, при цьому відповідач діяв добросовісно, вживав усіх можливих заходів для належного виконання договорів та вважає, що його вина у простроченні відсутня;

- поведінка Міністерства оборони України є суперечливою;

- заявлено про сплив позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафу.

Крім того у разі задоволення позову відповідач просив зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

23.06.2025 до Господарського суду Житомирської області (далі - Суд) через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України.

Ухвалою від 27.06.2025 Суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, підготовче засідання призначено на 07.08.2025.

У період з 05.07.25 по 25.07.25 головуючий суддя перебувала у відпустці.

17.07.2025 через підсистему “Електронний суд» представник відповідача - адвокат Романюк І. М. подав клопотання (вх.№01-44/2143/25 від 18.07.2025) про продовження строку для надання відзиву.

Суд ухвалою від 28.07.2025 задовольнив клопотання представника відповідача (вх.№01-44/2143/25 від 18.07.2025) та продовжив строк для подання відзиву на позовну заяву до 30.07.2025.

30.07.2025 через підсистему “Електронний суд» представник відповідача - адвокат Романюк І. М. подав відзив на позовну заяву, у якому зокрема наявне клопотання про зменшення нарахованих штрафних санкцій.(вх. №9721/25 від 31.07.2025).

06.08.2025 через підсистему “Електронний суд» прокурор подав відповідь на відзив (вх. №9917), у якій заперечує доводи відповідача та обґрунтовує підстави для їх відхилення.

06.08.2025 через підсистему “Електронний суд» представник відповідача подав клопотання (вх.№01-44/2328/25) про залишення без розгляду позовної заяви заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія Сітіград».

07.08.2025 через підсистему “Електронний суд» представник відповідача подав клопотання (вх.№01-44/2336/25) про зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні 07.08.2025 Суд протокольної ухвалою встановив позивачу і прокурору строк до 29.08.2025 для надання заперечення на подані представником відповідача клопотання. Підготовче засідання відкладено на 02.09.2025.

14.08.2025 через підсистему “Електронний суд» прокурор подав:

- заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження (вх.№10265/25);

- заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду (вх.№10269/25).

Ухвалами Суду від 02.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача - адвоката Романюка І. М. про зупинення провадження у справі та залишення позовної заяви без розгляду.

У підготовчому засіданні 02.09.2025 Суд за власною ініціативою відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжив підготовче провадження на тридцять днів для належної підготовки справи до розгляду по суті та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 22.09.2025, зобов'язавши позивача надати додаткові пояснення в строк до 19.09.2025.

18.09.2025 через підсистему “Електронний суд» позивач подав додаткові пояснення (вх.№11725).

19.09.2025 через підсистему “Електронний суд» прокурор подав письмові пояснення (вх.№11796 від 22.09.2025).

Ухвалою від 22.09.2025 Суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.10.2025.

16.10.2025 через підсистему “Електронний суд» представник позивача подав заяву (вх.№13167), до якої долучив постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі №902/44/25.

У судовому засіданні 16.10.2025 Суд заслухав вступне слово прокурора та оголосив перерву в судовому засіданні до 29.10.2025.

У судовому засіданні 29.10.2025 Суд заслухав вступне слово позивача і представника відповідача та на стадії дослідження доказів оголосив перерву до 13.11.2025.

У судовому засіданні 13.11.2025 Суд досліджував докази та оголосив перерву до 20.11.2025.

20.11.2025 через підсистему “Електронний суд» представник відповідача подав клопотання (вх.№14884) про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.

У судовому засіданні 20.11.2025 Суд визнав поважними причини неявки представника відповідача та керуючись п.2 ч.2 ст.202 ГПК України розгляд справи відкладено на 10.12.2025.

У судовому засіданні 10.12.2025 Суд на стадії дослідження доказів оголосив перерву до 14.01.2026.

12.01.2026 через підсистему “Електронний суд» прокурор подав клопотання (вх.№421) про долучення доказів на виконання вимог ухвали суду.

13.01.2026 через підсистему “Електронний суд» представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№449), яке було відкликано.

У судовому засіданні 14.01.2026 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з повітряною тривогою у м. Києві та відсутністю світла. Суд, з'ясувавши думку учасників, вирішив відкласти розгляд справи на 28.01.2026.

У судовому засіданні 28.01.2026 Суд дослідив наявні в матеріалах справи докази та завершив з'ясування обставин та перевірки їх доказами. З метою належної підготовки учасників справи до судових дебатів Суд оголосив перерву у судовому засіданні до 03.03.2026.

У період з 13.02.26 по 20.02.26 головуючий суддя перебувала у відпустці, а у період з 23.02.26 по 27.02.26 - на підвищенні кваліфікації.

У судовому засіданні 03.03.2026 прокурор, позивач та представник відповідача виступили у судових дебатах із заключним словом. Після судових дебатів Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав його проголошення на 11.03.2026.

Суд вважає, що розгляд цієї справи здійснено упродовж розумного строку у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та пункту 10 частини третьої статті 2 ГПК України. Під час розгляду справи суд вчиняв процесуальні дії без невиправданих зволікань, забезпечуючи сторонам можливість реалізації їхніх процесуальних прав та ефективний судовий захист. З огляду на це перевищення строку розгляду справи по суті, визначеного статтею 195 ГПК України, за обставин цієї справи було об'єктивно зумовленим та не призвело до порушення права сторін на справедливий суд.

Виготовлення повного тексту рішення з незначним перевищенням процесуального строку зумовлене об'єктивними причинами, а саме значним обсягом матеріалів справи, кількістю спірних додаткових угод, необхідністю ретельного аналізу доводів сторін та перевірки розрахунків штрафних санкцій.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників справи, Суд установив такі фактичні обставини.

ТОВ “Будівельна компанія Сітіград» направило Міністерству оборони України комерційну пропозицію за вих. № 19-12-22 від 19.12.2022, у якій, зокрема, пропонувало здійснити постачання продукції у строк до 30.04.2023.

Протоколом робочої зустрічі від 09.01.2023 з ТОВ “Будівельна компанія Сітіград» щодо закупівлі речового майна для потреб ЗСУ на 2023 рік визначено, що Постачальник пропонує здійснити постачання вказаного речового майна у строк до 30.04.2023.

23.02.2023 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія Сітіград» (постачальник) укладено Договір №286/3/23/118 (далі - Договір №118) на таких умовах.

Пунктом 1.1 Договору визначено, предмет договору - Індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Костюм літній польовий з тканини тип 4, клас 7 (без нарукавних знаків "Державний Прапор України до польової форми" захисних кольорів, 30х45 мм)) - (далі - Товар).

Постачальник зобов'язується у 2023 році поставити Замовнику Товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі, а Замовник забезпечити приймання та оплату Товару (п. 1.2 Договору).

Номенклатура Товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється Товар, строки (терміни) виконання Договору, визначаються Специфікацією, наведеною в п.п. 1.3 Договору, а саме:

1) найменування товару - Індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Костюм літній польовий з тканини тип 4, клас 7 (без нарукавних знаків "Державний Прапор України до польової форми" захисних кольорів, 30х45 мм);

2) строк постачання - до 31.05.2023 (включно);

3) загальна кількість комплектів - 120 000;

4) ціна за одиницю товару - 1 665,00 грн;

5) загальна вартість товару (з ПДВ) - 239 760 000,00 грн.

Основні умови Договору щодо предмету договору, ціни, строків (терміни) постачання не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (п. 1.5 договору).

Згідно з п.п. 5.2 Договору, строк поставки товару визначений у специфікації до договору (п.1.3).

Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку Товару у строки (терміни), встановлені Договором (п.6.3.1 Договору).

За порушення строків виконання зобов'язання Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості Товару з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості невчасно постаченого Товару (п. 7.3.2 Договору).

За умовами пунктів 8.1 - 8.3 Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання Договору, а саме: аварія, пожежа, заборона (обмеження) експорту/імпорту викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, циклон, ураган, повінь, замерзання портів, землетрус, пожежа, посуха, а також події обставини визначені у пункті 8.5. Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.

У разі не повідомлення у строк, який визначено у першому абзаці цього пункту у письмовій формі іншої Сторони про настання обставин непереборної сили вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняється від відповідальності, передбаченої цим Договором, навіть при наявності відповідного сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними торгово-промисловими палатами України.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний сертифікат, який видається Торгово-Промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 11.1 Договору).

У подальшому 23.02.2023 між Замовником і Постачальником укладено договори № 286/3/23/119, №286/3/23/121, №286/3/23/122 та №286/3/23/123, умови яких є ідентичними з Договором № 118.

Згідно з п. 1.1 договору №286/3/23/119 його предметом є індивідуальне обмундирування (35810000-5), а саме - штани костюма літнього польового із тканини тип 4, клас 7 (далі - товар). Відповідно до специфікації, наведеної у п. 3.1 цього договору, кількість товару - 100 000 одиниць, ціна за одиницю товару - 831,65 грн (без ПДВ), загальна ціна товару - 99 798 000 грн, у тому числі ПДВ.

За п. 1.1 договору №286/3/23/121, його предмет - це спідня білизна (18310000-5), а саме - сорочки та кальсони демісезонні, вид 2 (далі - товар). Відповідно до специфікації, наведеної у п. 3.1 цього договору, кількість такого товару - 300 000 одиниць, ціну за його одиницю - 441,65 грн (без ПДВ), а також загальну ціну товару 158 994 000 грн, у тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 1.1 договору №286/3/23/122 предметом цього договору є індивідуальне обмундирування (35810000-5), а саме - сорочка-поло, вид 1 (далі - товар). Згідно зі специфікацією, викладеною в п. 3.1 цього договору, загальна кількість товару, яку необхідно поставити, 150 000 одиниць, ціна за одиницю товару - 411,25 грн (без ПДВ), загальна ціна товару - 74 025 000 грн, у тому числі ПДВ.

Пунктом 1.1 договору №286/3/23/123 установлено його предмет - спідня білизна (18310000-5), а саме - труси чоловічі, вид 2 (далі - товар). У п. 3.1, крім іншого, сторони цього договору виклали специфікацію, якою передбачили кількість товару - 300 000 одиниць, ціну за одиницю - 99,55 грн (без ПДВ), а також загальну ціну товару - 35 838 000 грн, у тому числі ПДВ.

Відповідно у кожній специфікації до цих договорів встановлений строк постачання товару до 31.05.2023 (включно).

Листами від 19.05.2023 № 19-05/23/1, від 10.08.2023 № 10-08/23/1 та від 20.09.2023 № 20-09/23/1 Постачальник звернувся до Замовника з приводу внесення змін у пункт 14.2 договорів №286/3/23/118, №286/3/23/119, №286/3/23/121, №286/3/23/122 та №286/3/23/123 щодо своїх банківських реквізитів і місцезнаходження.

Додатковими угодами від 24.05.2023 № 1 та від 15.08.2023 № 2 до договорів №286/3/23/118, №286/3/23/119, №286/3/23/121, №286/3/23/122, а також додатковими угодами від 26.09.2023 № 3 до договорів №№286/3/23/119, №286/3/23/121, №286/3/23/122 та №286/3/23/123 сторони викладали в нових редакціях пункт 14.2 указаних договорів щодо банківських реквізитів та місцезнаходження Постачальника. Усі інші положення договорів залишалися без змін.

Щодо поставки за Договором №286/3/23/118

На виконання вимог Договору №286/3/23/118 відповідач 04.07.2023 здійснив часткове постачання товару - Індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Костюм літній польовий з тканини тип 4, клас 7 (без нарукавних знаків "Державний Прапор України до польової форми" захисних кольорів, 30х45 мм) згідно з видатковою накладною №19 від 03.07.2023 у кількості 15 400 комплектів на суму 30 769 200,00 грн та виставив рахунок на оплату № 20 від 03.07.2023.

Позивач прийняв товар у кількості 15 400, про що свідчить Акт приймального контролю товару за якістю №1/661 від 04.07.2023, оголошення №1 разом з повідомленням №1 та посвідченням №764, а також повідомлення-підтвердження №450 про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку.

Наступна поставка відбулась 29.07.2023, відповідно до видаткової накладної №21 відповідач поставив 73 800 комплектів на суму 147 452 400,00 грн та виставив рахунок на оплату №23 від 29.07.2023.

Позивач прийняв товар у кількості 73 800, про що свідчить Акт приймального контролю товару за якістю №2/740 від 29.07.2023, оголошення №2 разом з повідомленням №2 та посвідченням №872, а також повідомлення-підтвердження №533 про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку.

В подальшому 02.08.2023 відповідач поставив 15 120 комплектів товару на суму 30 209 760 грн, що підтверджується видатковою накладною №23 від 31.07.2023 та виставленим рахунком на оплату №24 від 31.07.2023.

Позивач прийняв товар у кількості 15 120, про що свідчить Акт приймального контролю товару за якістю №3/750 від 02.08.2023, оголошення №3 разом з повідомленням №3 та посвідченням №883, а також повідомлення-підтвердження №542 про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку.

21.08.2023 відповідач поставив товар у кількості 15 680 комплектів на суму 31 328 640,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №25 від 21.08.2023 та виставленим рахунком на оплату №24 від 21.08.2023.

Позивач прийняв товар у кількості 15 680, про що свідчить Акт приймального контролю товару за якістю №4/797 від 21.08.2023, оголошення №4 разом з повідомленням та посвідченням №936, а також повідомлення-підтвердження №593 про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку.

Оскільки відповідач здійснив поставку товару з простроченням, а саме:

- товар в кількості 15 400 комплектів на суму 30 769 200,00 грн поставлений з запізненням на 33 доби (04.07.2023);

- товар в кількості 73 800 комплектів на суму 147 452 400,00 грн поставлений з запізненням на 58 діб (29.07.2023);

- товар в кількості 15 120 комплектів на суму 30 209 760,00 грн поставлений запізненням на 62 доби (02.08.2023);

- товар в кількості 15 680 комплектів на суму 31 328 640,00 грн поставлений запізненням на 81 добу (21.08.2023)

07.09.2023 позивач направив відповідачу претензію №286/5767, у якій вимагав сплатити штрафні санкції у розмірі 30 761 447,76 грн.

Відповідач направив позивачу лист за вих. №09-11/23/3 від 09.11.2023 про істотну зміну обставин, яка вплинула на строки виконання зобов'язання, що підтверджені Висновком Вінницької Торгово-промислової палати від 06.11.2023 №23/12/473 про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов Договору №286/3/23/118 від 23.02.2023. У зв'язку з цим відповідач просив погодити перенесення термінів поставки товару до 31.12.2023 та укласти відповідну додаткову угоду.

У висновку від 06.11.2023 №23/12/473 зазначено, що ТОВ “Будівельна компанія Сітіград» звернулось 26.10.2023 до Вінницької торгово-промислової палати з питанням підтвердження виникнення об'єктивних обставин, що вплинули на строки виконання його зобов'язань за договором, укладеним з Міністерством оборони України. Враховуючи фактичні обставини, положення нормативно-правових актів, умови укладеного між сторонами Договору, Вінницька торгово-промислова палата підтверджує, що документально підтверджені об'єктивні обставини (наслідки потужних землетрусів в Туреччині, що сталися протягом лютого 2023 року, та аварія виробничої лінії Компанії OZMAN), мають об'єктивний та невідворотний характер, який в даних умовах не залежить від волі, бажань і дій ТОВ «Будівельна компанія Сітіград». Зазначені у висновку обставини потягли за собою неможливість виготовлення товару з 24.02.2023 р. до 17.03.2023 р. (22 дні) та з 21.03.2023 р. до 31.05.2023 р. (72 дні), тобто в сукупності - 94 дні, і мають прямий причинно-наслідковий зв'язок з фактом неможливості виконання ТОВ “Будівельна компанія Сітіград» зобов'язань за Договором №286/3/23/118 від 23.02.2023р. у встановлені строки. Документально підтверджені об'єктивні обставини призвели до істотної зміни обставин, якими ТОВ “Будівельна компанія Сітіград» та Міністерство оборони України керувались під час укладання Договору №286/3/23/118 від 23.02.2023 р. і дають підстави для порушення питання про продовження строків постачання за Договором на 94 календарних дні.

За результатами розгляду листа відповідача Центральне управління речового забезпечення тилу Командування Сил логістики Збройних Сил України Міністерства оборони України листом від 14.11.2023 №5211 повідомило Департамент ресурсного забезпечення Міністерства оборони України про наявність потреби у постачанні костюмів літніх польових та, у зв'язку з цим, погодило продовження строку постачання за зазначеними договорами з внесенням відповідних змін до них згідно з вимогами чинного законодавства.

24.11.2023 між сторонами укладена додаткова угода №3 до Договору від 23.02.2023 №286/3/23/118 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України), якою змінено пункт 1.3 Договору зокрема: продовжено термін постачання до 02.09.2023 (включно), кількість комплектів яку необхідно поставити 120 000, ціна за одиницю комплекту - 1 665,00 грн, загальна вартість товару - 239 760 000,00 грн. Всі інші положення договору залишенні без змін.

Щодо поставки за Договором №286/3/23/119

На виконання вимог Договору №286/3/23/119 відповідач здійснив часткове постачання товару - Індивідуальне обмундирування (35810000-5) штани костюма літнього польового із тканини тип 4, клас 7 згідно з видатковою накладною №8 від 08.06.2023 у кількості 33 960 штук на суму 33 891 400,80 грн та виставив рахунок на оплату № 9 від 08.06.2023.

Позивач прийняв товар у кількості 33 960, про що свідчить Акт приймального контролю товару за якістю №1/536 від 08.06.2023, оголошення №1 разом з повідомленням №1 та посвідченням №623, а також повідомлення-підтвердження №332 про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку.

Наступна поставка відбулась 04.10.2023, відповідно до видаткової накладної №39 відповідач поставив 66 040 одиниць товару на суму 65 906 599,20 грн та виставив рахунок на оплату №34 від 04.10.2023.

Позивач прийняв товар у кількості 66 040 штук, про що свідчить Акт приймального контролю товару за якістю №2/895 від 04.10.2023, оголошення №2 разом з повідомленням №2 та посвідченням №1063, а також повідомлення-підтвердження №688 про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку.

Оскільки, Постачальником умови Договору в частині термінів постачання товару виконанні з порушенням, а саме: товар в кількості 33 960 штук на суму 33 891 400,80 грн був поставлений з запізненням на 7 діб (08.06.2023), а товар в кількості 66 040 штук на суму 65 906 599,20 грн поставлений з запізненням на 125 діб (04.10.2023) позивач 31.10.2023 звернувся до відповідача з претензією №286/7007, у якій вимагав сплатити штрафні санкцій у розмірі 13 089 026,64 грн.

У відповідь на претензію №286/7007 відповідач листом №23-11/23/1 від 23.11.2023 повідомив позивача про настання обставин непереборної сили та зазначив, що на підтвердження таких обставин після отримання буде надано сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідач направив позивачу лист за вих. №09-11/23/2 від 09.11.2023 про істотну зміну обставин, яка вплинула на строки виконання зобов'язання, що підтверджені Висновком Вінницької Торгово-промислової палати від 06.11.2023 №23/12/474 про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов Договору №286/3/23/119 від 23.02.2023. У зв'язку з цим відповідач просив погодити перенесення термінів поставки товару до 31.12.2023 та укласти відповідну додаткову угоду.

Долученим висновком Вінницька ТПП підтвердила, що документально підтверджені об'єктивні обставини (наслідки потужних землетрусів в Туреччині, що сталися протягом лютого 2023 року, та аварія виробничої лінії Компанії ОZMAN), мають об'єктивний та невідворотний характер, який в даних умовах не залежить від волі бажань і дій ТОВ «Будівельна компанія Сітіград». Зазначені вище обставини потягли за собою неможливість виготовлення товару з 24.02.2025 р. до 17.03.2023 р. (22 дні) та з 21.03.2023 р. до 31.05.2023 р. (72 дні), тобто в сукупності - дні, і мають прямий причинно-наслідковий зв'язок з фактом неможливості виконання ТОВ “Будівельна компанія Сітіград» зобов'язань за Договором №286/3/23/119 від 23.02.2013 р. у встановлені строки. Документально підтверджені об'єктивні обставини призвели до істотної зміни обставин, якими ТОВ “Будівельна компанія Сітіград» та Міністерство оборони України керувались під час укладання Договору №286/3/23/119 від 23.02.2023 р. і дають підстави для порушення питання про продовження строків постачання за Договором на 94 календарних дні.

За результатами розгляду листа відповідача Центральне управління речового забезпечення тилу Командування Сил логістики Збройних Сил України Міністерства оборони України листом від 14.11.2023 №5211 повідомило Департамент ресурсного забезпечення Міністерства оборони України про наявність потреби у постачанні штанів костюму літнього польового та, у зв'язку з цим, погодило продовження строку постачання за зазначеними договорами з внесенням відповідних змін до них згідно з вимогами чинного законодавства.

24.11.2023 між сторонами укладена додаткова угода №4 до Договору від 23.02.2023 №286/3/23/119 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України), якою змінено пункт 1.3 Договору зокрема: продовжено термін постачання до 02.09.2023 (включно), кількість товару яку необхідно поставити 100 000 штук, ціна за одиницю - 831,65 грн, загальна вартість товару - 99 798 000,00 грн. Всі інші положення договору залишенні без змін.

У подальшому відповідач направив позивачу лист за вих. №26-12/23/1 від 26.12.2023 про істотну зміну обставин, яка вплинула на строки виконання зобов'язання, що підтверджені Висновком Вінницької Торгово-промислової палати від 21.12.2023 №23/12/540 про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов Договору №286/3/23/119 від 23.02.2023. У зв'язку з цим відповідач просив погодити перенесення термінів поставки товару до 31.12.2023 та укласти відповідну додаткову угоду.

Відповідно до доданого висновку, враховуючи фактичні обставини, положення нормативно-правових актів, умови укладеного між сторонами Договору, Вінницька торгово-промислова палата підтверджує, що документально підтверджена об'єктивна обставина (повторна аварія виробничої лінії ОZMAN від 03.08.2023р.), має об'єктивний та невідворотний характер, який в даних умовах не залежить від волі, бажань і дій ТОВ «Будівельна компанія Сітіград». Зазначена вище обставина потягла за собою неможливість виготовлення товару з 03.08.2023 р. до 31.08.2023 р. (29 днів) і має прямий причинно-наслідковий зв'язок з фактом неможливості виконання ТОВ «Будівельна компанія Сітіград» зобов'язань за Договором №286/3/23/119 від 23.02.2023р. у встановлені строки. Документально підтверджена об'єктивна обставина призвела до істотної зміни обставин, якими ТОВ «Будівельна компанія Сітіград» та Міністерство оборони України керувались під час укладання Договору №286/3/23/119 від 23.02.2023 р. і дають підстави для порушення питання про продовження строків постачання за Договором додатково на 29 календарних днів.

27.12.2023 між сторонами укладена Додаткова угода №5 до Договору від 23.02.2023 №286/3/23/119 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України), якою змінено пункт 1.3 Договору зокрема: продовжено термін постачання до 01.10.2023 (включно), всі інші положення договору залишенні без змін.

Постачальником умови Договору в частині термінів постачання товару виконанні з порушенням, а саме: товар в кількості 66 040 штук на суму 65 906 599,20 грн був поставлений з запізненням на 2 доби (04.10.2023), у зв'язку з цим позивач 09.01.2024 звернувся до відповідача з претензією №220/14/98, у якій вимагав сплатити штрафні санкцій у розмірі 131 813,20 грн.

У зв'язку з несплатою штрафних санкцій, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТОВ “Будівельна компанія Сітіград» пені у розмірі 131 813,19 грн, нарахованої за період з 02.10.2023 по 03.10.2023 р.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.07.2024 у справі № 906/417/24 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 08.07.2024) позов задоволено повністю, рішення набрало законної сили 26.07.2024.

Щодо поставки за Договором №286/3/23/121

05.07.2023 на виконання вимог Договору №286/3/23/121 відповідач здійснив часткове постачання товару - спідня білизна (18310000-5), а саме - сорочки та кальсони демісезонні, вид 2, згідно з видатковою накладною №14 від 22.06.2023 у кількості 4020 комплектів на суму 2 130 519,60 грн та виставив рахунок на оплату № 16 від 22.06.2023.

Позивач прийняв товар у кількості 4020 комплектів, про що свідчить Акт приймального контролю товару за якістю №1/621 від 05.07.2023, оголошення №1 разом з повідомленням №1 та посвідченням №771, а також повідомлення-підтвердження №455 про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку.

Наступна поставка відбулась 29.08.2023, відповідно до видаткової накладної №27 відповідач поставив товар у кількості 63 000 комплектів на суму 33 388 740,00 грн та виставив рахунок на оплату №27 від 29.08.2023.

Позивач прийняв товар у кількості 63 000 комплектів, про що свідчить Акт приймального контролю товару за якістю №2/813 від 29.08.2023, оголошення №2 разом з повідомленням №2 та посвідченням №956, а також повідомлення-підтвердження №610 про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку.

20.09.2023, відповідно до видаткової накладної №33 відповідач поставив товар у кількості 28 380 комплектів на суму 15 040 832,40 грн та виставив рахунок на оплату №31 від 20.09.2023.

Позивач прийняв товар у кількості 28 380 комплектів, про що свідчить Акт приймального контролю товару за якістю №3/858 від 20.09.2023, оголошення №3 разом з повідомленням №3 та посвідченням №1012, а також повідомлення-підтвердження №653 про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку.

03.10.2023, відповідно до видаткової накладної №38 відповідач поставив товар у кількості 34 590 комплектів на суму 18 332 008,20 грн та виставив рахунок на оплату №33 від 03.10.2023.

Позивач прийняв товар у кількості 34 590 комплектів, про що свідчить Акт приймального контролю товару за якістю №4/890 від 03.10.2023, оголошення №4 разом з повідомленням №4 та посвідченням №1057, а також повідомлення-підтвердження №685 про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку.

14.11.2023 відповідно до видаткової накладної №45 відповідач поставив товар у кількості 2 670 комплектів на суму 1 415 046,60 грн та виставив рахунок на оплату №39 від 25.12.2023.

Позивач прийняв товар у кількості 2 670 комплектів, про що свідчить Акт приймального контролю товару за якістю №5/936 від 14.11.2023, оголошення №5 разом з повідомленням №5 та посвідченням №1145, а також повідомлення-підтвердження №728 про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку.

На лист №286/8/6797 Відповідач листом №01-11/23/2 від 01.11.2023 повідомив позивача про настання обставин непереборної сили та зазначив, що на підтвердження таких обставин після отримання буде надано сертифікат Торгово-промислової палати України.

19.12.2023 відповідач листом №19-12/23/1 повідомив Департамент ресурсного забезпечення Міністерства оборони України про істотну зміну обставин, яка вплинула на строки виконання зобов'язання, що підтверджені Висновком Вінницької Торгово-промислової палати від 12.12.2023 №23/12/526 про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов Договору №286/3/23/121 від 23.02.2023. У зв'язку з цим відповідач просив погодити перенесення термінів поставки товару до 31.12.2023 та укласти відповідну додаткову угоду.

Відповідно до вказаного висновку, враховуючи фактичні обставини, положення нормативно-правових актів, умови укладеного між сторонами Договору, Вінницька торгово-промислова палата підтверджує, що документально підтверджені об'єктивні обставини (наслідки потужних землетрусів в Туреччині, що стались протягом лютого 2023 року та аварія у постачальника Компанії DEXXON) мають об'єктивний та невідворотний характер, який в даних умовах не залежить від волі, бажань і дій ТОВ «Будівельна компанія Сітіград». Зазначені вище обставини потягли за собою неможливість виготовлення товару з 24.02.2023 р. до 21.03.2023 р. (26 днів) та з 23.03.2023 до 19.05.2023 р. (58 днів), що в сукупності 84 дні і має прямий причинно-наслідковий зв'язок з фактом неможливості виконання ТОВ «Будівельна компанія Сітіград» зобов'язань за Договором №286/3/23/121 від 23.02.2023р. у встановлені строки. Документально підтверджена об'єктивна обставина призвела до істотної зміни обставин, якими ТОВ «Будівельна компанія Сітіград» та Міністерство оборони України керувались під час укладання Договору №286/3/23/121 від 23.02.2023 р. і дають підстави для порушення питання про продовження строків постачання за Договором додатково на 84 календарних днів.

За результатами розгляду листа відповідача Центральне управління речового забезпечення тилу Командування Сил логістики Збройних Сил України Міністерства оборони України листом від 21.12.2023 №5759 повідомило Департамент ресурсного забезпечення Міністерства оборони України про наявність потреби у постачанні спідньої білизни та, у зв'язку з цим, погодило продовження строку постачання за зазначеними договорами з внесенням відповідних змін до них згідно з вимогами чинного законодавства.

27.12.2023 між сторонами укладена Додаткова угода №4 до Договору від 23.02.2023 №286/3/23/121 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України), якою змінено пункт 1.3 Договору зокрема: продовжено термін постачання до 23.08.2023 (включно), всі інші положення договору залишенні без змін.

Постачальником умови Договору в частині термінів постачання товару виконанні з порушенням, а саме:

- товар в кількості 63 000 комплектів на суму 33 388 740,00 грн був поставлений з запізненням на 5 діб (29.08.2023);

- товар в кількості 28 380 комплектів на суму 15 040 832,40 грн був поставлений з запізненням на 27 діб (20.09.2023);

- товар в кількості 34 590 комплектів на суму 18 332 008,20 грн був поставлений з запізненням на 40 діб (03.10.2023);

- товар в кількості 2 670 комплектів на суму 1 415 046,60 грн був поставлений з запізненням на 82 доби (14.11.2023);

- товар в кількості 167 340 комплектів на суму 88 686 853,20 грн не постачений станом на 08.01.2024, прострочка на 137 діб (строк (термін) постачання 23.08.2023).

З огляду на це, позивач 09.01.2024 звернувся до відповідача з претензією №220/14/92, у якій вимагав протягом місяця з дати отримання претензії сплатити штрафні санкцій у розмірі 52 961 632,77 грн.

У зв'язку з несплатою штрафних санкцій, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТОВ “Будівельна компанія Сітіград» 52 961 632,77 грн, з яких: 13 572 459,21 грн - пеня, 7 590 373,56 грн - 7% штрафу за прострочення постачання понад 30 днів та 31 798 800,00 грн - 20% штрафу за односторонню відмову від виконання зобов'язань по договору №286/3/23/121 від 23.02.2023р.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.07.2024 у справі № 906/418/24 позов задоволено частково, вирішено стягнути з ТОВ “Будівельна компанія Сітіград» на користь Міністерства оборони України: 1 422 360,32 грн - пені, 1 382 293,84 грн - 7% штрафу та 31 798 800,00 грн - 20% штрафу. В частині стягнення 12 150 098,89 грн пені та 6 208 079,72 грн штрафу відмовлено. Рішення набрало законної сили 01.08.2024.

Щодо поставки за Договором №286/3/23/122

22.06.2023 на виконання вимог Договору №286/3/23/122 відповідач здійснив часткове постачання товару - індивідуальне обмундирування (35810000-5), а саме - сорочка-поло, вид 1, згідно з видатковою накладною №11 від 22.06.2023 у кількості 20 400 штук на суму 10 067 400,00 грн та виставив рахунок на оплату № 11 від 22.06.2023.

Позивач прийняв товар у кількості 20 400 комплектів, про що свідчить Акт приймального контролю товару за якістю №1/595 від 22.06.2023, оголошення №1 разом з повідомленням №1 та посвідченням №701, а також повідомлення-підтвердження №394 про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку.

Наступна поставка відбулась 23.06.2023, відповідно до видаткової накладної №16 відповідач поставив товар у кількості 27 600 штук на суму 13 620 600,00 грн та виставив рахунок на оплату №15 від 22.06.2023.

Позивач прийняв товар у кількості 27 600 штук, про що свідчить Акт приймального контролю товару за якістю №2/605 від 23.06.2023, оголошення №2 разом з повідомленням №2 та посвідченням №707, а також повідомлення-підтвердження №401 про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку.

04.07.2023 відповідно до видаткової накладної №18 від 03.07.2023 відповідач поставив товар у кількості 35 000 штук на суму 17 272 500,00 грн та виставив рахунок на оплату №19 від 03.07.2023.

Позивач прийняв товар у кількості 35 000 штук, про що свідчить Акт приймального контролю товару за якістю №3/658 від 04.07.2023, оголошення №3 разом з повідомленням №3 та посвідченням №761, а також повідомлення-підтвердження №447 про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку.

03.08.2023, відповідно до видаткової накладної №24 від 02.08.2023 відповідач поставив товар у кількості 26 100 штук на суму 12 880 350,00 грн та виставив рахунок на оплату №25 від 18.08.2023.

Позивач прийняв товар у кількості 26 100 штук, про що свідчить Акт приймального контролю товару за якістю №4/756 від 03.08.2023, оголошення №4 разом з повідомленням №4 та посвідченням №890, а також повідомлення-підтвердження №546 про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку.

13.09.2023 відповідно до видаткової накладної №31 відповідач поставив товар у кількості 4 532 штук на суму 2 236 542,00 грн та виставив рахунок на оплату №29 від 13.09.2023.

Позивач прийняв товар у кількості 4 532 штук, про що свідчить Акт приймального контролю товару за якістю №5/843 від 13.09.2023, оголошення №5 разом з повідомленням №5 та посвідченням №996, а також повідомлення-підтвердження №640 про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку.

20.09.2023 відповідно до видаткової накладної №33 відповідач поставив товар у кількості 28 380 комплектів на суму 15 040 832,40 грн та виставив рахунок на оплату №31 від 20.09.2023.

В подальшому, 04.10.2023 відповідач здійснив поставку товару відповідно до видаткової накладної №35 у кількості 36 368 штук на суму 17 947 608,00 грн та виставив рахунок на оплату №32 від 04.10.2023.

Позивач у свою чергу, прийняв товар у кількості 36 368 штук, про що свідчить Акт приймального контролю товару за якістю №6/896 від 04.10.2023, оголошення №6 разом з повідомленням №6 та посвідченням №1064, а також повідомлення-підтвердження №689 про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку.

Постачальником умови Договору в частині термінів постачання товару виконанні з порушенням, а саме:

- товар в кількості 20 400 штук на суму 10 067 400,00 грн був поставлений з запізненням на 21 добу (22.06.2023);

- товар в кількості 27 600 штук на суму 13 620 600,00 грн був поставлений з запізненням на 22 доби (23.06.2023);

- товар в кількості 35 000 штук на суму 17 272 500,00 грн був поставлений з запізненням на 33 доби (04.07.2023);

- товар в кількості 26 100 штук на суму 12 880 350,00 грн був поставлений з запізненням на 63 доби (03.08.2023);

- товар в кількості 4 532 штук на суму 2 236 542,00 грн був поставлений з запізненням на 104 доби (13.09.2023);

- товар в кількості 36 368 штук на суму 17 947 608,00 грн був поставлений з запізненням на 125 діб (04.10.2023).

У зв'язку з цим позивачем здійснено нарахування пені та штрафу у загальному розмірі становить 7 892 164,52 грн та 17.10.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №286/6655, у якій вимагав протягом місяця з дати отримання претензії сплатити штрафні санкції.

09.11.2023 відповідач листом №09-11/23/1 повідомив позивача про істотну зміну обставин, яка вплинула на строки виконання зобов'язання, що підтверджені Висновком Вінницької Торгово-промислової палати від 06.11.2023 №23/12/475 про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов Договору №286/3/23/122 від 23.02.2023. У зв'язку з цим відповідач просив погодити перенесення термінів поставки товару до 31.12.2023 та укласти відповідну додаткову угоду.

Відповідно до вказаного висновку, враховуючи фактичні обставини, положення нормативно-правових актів, умови укладеного між сторонами Договору, Вінницька торгово-промислова палата підтверджує, що документально підтверджені об'єктивні обставини (наслідки потужних землетрусів в Туреччині, що сталися протягом лютого 2023 року, та аварія виробничої лінії Компанії OZMAN), мають об'єктивний та невідворотний характер, який в даних умовах не залежить від волі бажань і дій ТОВ «Будівельна компанія Сітіград». Зазначені вище обставини потягли за собою неможливість виготовлення товару з 04.02.2023 р. до 17.03.2023 р. (22 дні) та з 21.03.2023 р. до 31.05.2023 р. (72 дні), тобто в сукупності 72 дні, і мають прямий причинно-наслідковий зв'язок з фактом неможливості виконання ТОВ «Будівельна компанія Сітіград» зобов'язань за Договором №286/3/23/122 від 23.02.2023 р. у встановлені строки. Документально підтверджені об'єктивні обставини призвели до істотної зміни составин, якими ТОВ «Будівельна компанія Сітіград» та Міністерство оборони України керувались під час укладання Договору №286/3/23/122 від 23.02.2023 р. і дають підстави для порушення питання про продовження строків постачання за Договором на 94 календарних дні.

За результатами розгляду листа відповідача Центральне управління речового забезпечення тилу Командування Сил логістики Збройних Сил України Міністерства оборони України листом від 14.11.2023 №5211 повідомило Департамент ресурсного забезпечення Міністерства оборони України про наявність потреби у постачанні сорочок-поло та, у зв'язку з цим, погодило продовження строку постачання за зазначеними договорами з внесенням відповідних змін до них згідно з вимогами чинного законодавства.

24.11.2023 між сторонами укладена Додаткова угода №4 до Договору від 23.02.2023 №286/3/23/122 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України), якою змінено пункт 1.3 Договору зокрема: продовжено термін постачання до 02.09.2023 (включно), всі інші положення договору залишенні без змін.

Постачальником умови Договору в частині термінів постачання товару виконанні з порушенням, а саме: товар в кількості 4 532 штук на суму 2 236 542,00 грн був поставлений з запізненням на 10 діб (13.09.2023), а товар в кількості 36 368 штук на суму 17 947 608,00 грн поставлений з запізненням на 31 добу (04.10.2023). У зв'язку з цим позивач 11.12.2023 звернувся до відповідача з претензією №220/14/7675, у якій вимагав сплатити штрафні санкцій у розмірі 1 835 073,83 грн.

26.12.2023 відповідач листом №26-12/23/2 повідомив позивача про істотну зміну обставин, яка вплинула на строки виконання зобов'язання, що підтверджені Висновком Вінницької Торгово-промислової палати від 21.12.2023 №23/12/541 про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов Договору №286/3/23/122 від 23.02.2023. У зв'язку з цим відповідач просив погодити перенесення термінів поставки товару до 31.12.2023 та укласти відповідну додаткову угоду.

Відповідно до вказаного висновку, враховуючи фактичні обставини, положення нормативно-правових актів, умови укладеного між сторонами Договору, Вінницька торгово-промислова палата підтверджує, що документально підтверджена об'єктивна обставина (повторна аварія виробничої лінії Компанії ОZMAN від 03.08.2023р.), має об'єктивний та невідворотний характер, який в даних випадках не залежить від волі, бажань і дій ТОВ “Будівельна компанія Сітіград». Зазначена вище обставина потягла за собою неможливість виготовлення товару з 08.2023 р. до 31.08.2023 р. (29 днів) і має прямий причинно-наслідковий зв'язок з фактом неможливості виконання ТОВ “Будівельна компанія Сітіград» зобов'язань за Договором №286/3/23/122 від 23.02.2023р. у встановлені строки. Документально підтверджена об'єктивна обставина призвела до істотної зміни обставин, якими ТОВ “Будівельна компанія Сітіград» та Міністерство оборони України керувались під час укладання Договору №286/3/23/122 від 23.02.2023 р. і дає підстави для порушення питання про продовження строків постачання за Договором податково на 29 календарних днів.

За результатами розгляду листа відповідача Центральне управління речового забезпечення тилу Командування Сил логістики Збройних Сил України Міністерства оборони України листом від 27.12.2023 №5808 повідомило Департамент ресурсного забезпечення Міністерства оборони України про наявність потреби у постачанні сорочок-поло та, у зв'язку з цим, погодило продовження строку постачання за зазначеними договорами з внесенням відповідних змін до них згідно з вимогами чинного законодавства.

27.12.2023 між сторонами укладена Додаткова угода №5 до Договору від 23.02.2023 №286/3/23/122 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України), якою змінено пункт 1.3 Договору зокрема: продовжено термін постачання до 01.10.2023 (включно), всі інші положення договору залишенні без змін.

Відповідач порушив терміни постачання товару у кількості 36 368 штук на суму 17 947 608,00 грн здійснивши поставку з запізненням на 2 доби (04.10.2023). У зв'язку з цим позивач 09.01.2024 направив відповідачу претензію №220/14/94, у якій вимагав сплату штрафних санкцій у розмірі 35 895,22 грн за неналежне виконання зобов'язань.

У зв'язку з несплатою штрафних санкцій позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТОВ “Будівельна компанія Сітіград» пені у розмірі 35 895,22 грн, нарахованої за період з 02.10.2023 по 03.10.2023 р.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.07.2024 у справі № 906/433/24 позов задоволено повністю, рішення набрало законної сили 04.09.2024.

Щодо поставки за Договором №286/3/23/123

23.06.2023 на виконання вимог Договору №286/3/23/123 відповідач здійснив часткове постачання товару - спідня білизна (18310000-5), а саме - труси чоловічі, вид 2, згідно з видатковою накладною №12 від 13.06.2023 у кількості 60 000 штук на суму 7 167 600,00 грн та виставив рахунок на оплату № 12 від 13.06.2023.

Позивач прийняв товар у кількості 60 000 штук, про що свідчить Акт приймального контролю товару за якістю №1/603 від 23.06.2023, оголошення №1 разом з повідомленням №1 та посвідченням №708, а також повідомлення-підтвердження №402 про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку.

Наступна поставка відбулась 16.10.2023, відповідно до видаткової накладної №42 відповідач поставив товар у кількості 148 488 штук на суму 17 738 376,48 грн та виставив рахунок на оплату №35 від 16.10.2023.

Позивач прийняв товар у кількості 148 488 штук, про що свідчить Акт приймального контролю товару за якістю №2/911 від 16.10.2023, оголошення №2 разом з повідомленням та посвідченням №1089, а також повідомлення-підтвердження №704 про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку.

11.11.2023, відповідно до видаткової накладної №44 від 11.11.2023 відповідач поставив товар у кількості 91 512 штук на суму 10 932 023,52 грн та виставив рахунок на оплату №38 від 11.11.2023.

Позивач прийняв товар у кількості 91 512 штук, про що свідчить Акт приймального контролю товару за якістю №3/935 від 11.11.2023, оголошення №3 разом з повідомленням №3 та посвідченням №1140, а також повідомлення-підтвердження №726 про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку.

Постачальником умови Договору в частині термінів постачання товару виконанні з порушенням, а саме:

- товар в кількості 60 000 штук на суму 7 167 600,00 грн був поставлений з запізненням на 22 доби (23.06.2023);

- товар в кількості 148 488 штук на суму 17 738 376,48 грн був поставлений з запізненням на 137 діб (16.10.2023);

- товар в кількості 91 512 штук на суму 10 932 023,52 грн був поставлений з запізненням на 163 діб (11.11.2023).

У зв'язку з цим позивачем здійснено нарахування пені та штрафу у загальному розмірі становить 6 376 692,61 грн та позивач 07.12.2023 звернувся до відповідача з претензією №220/14/7651, у якій вимагав протягом місяця з дати отримання претензії сплатити штрафні санкції.

19.12.2023 відповідач листом №19-12/23/2 повідомив позивача про істотну зміну обставин, яка вплинула на строки виконання зобов'язання, що підтверджені Висновком Вінницької Торгово-промислової палати від 12.12.2023 №23/12/527 про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов Договору №286/3/23/123 від 23.02.2023. У зв'язку з цим відповідач просив погодити перенесення термінів поставки товару до 31.12.2023 та укласти відповідну додаткову угоду.

Відповідно до вказаного висновку, враховуючи фактичні обставини, положення нормативно-правових актів, умови укладеного між сторонами Договору, Вінницька торгово-промислова палата підтверджує, що документально підтверджені об'єктивні обставини (наслідки потужних землетрусів в Туреччині, що сталися протягом лютого 2023 року, та аварія у постачальника Компанії DEXXON), мають об'єктивний та невідворотний характер, який в даних умовах не залежить від волі, бажань і дій ТОВ «Будівельна компанія Сітіград». Зазначені вище обставини потягли за собою неможливість виготовлення товару з 24.02.2023 р. до 21.03.2023 р. (26 днів) та з 23.03.2023 р. до 19.05.2023 р. (58 днів), тобто в сукупності - 84 дні, і мають прямий причинно-наслідковий зв'язок з фактом неможливості виконання «Будівельна компанія Сітіград» зобов'язань за Договором №286/3/23/123 від 23.02.2023р. у встановлені строки. Документально підтверджені об'єктивні обставини призвели до істотної зміни обставин, якими «Будівельна компанія Сітіград» та Міністерство оборони України керувались під час укладання Договору №286/3/23/123 від 23.02.2023 р. і дають підстави для порушення питання про продовження строків постачання за Договором на 84 календарних дні.

За результатами розгляду листа відповідача Центральне управління речового забезпечення тилу Командування Сил логістики Збройних Сил України Міністерства оборони України листом від 21.12.2023 №5759 повідомило Департамент ресурсного забезпечення Міністерства оборони України про наявність потреби у постачанні спідньої білизни та, у зв'язку з цим, погодило продовження строку постачання за зазначеними договорами з внесенням відповідних змін до них згідно з вимогами чинного законодавства.

27.12.2023 між сторонами укладена Додаткова угода №4 до Договору від 23.02.2023 №286/3/23/123 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України), якою змінено пункт 1.3 Договору зокрема: продовжено термін постачання до 23.08.2023 (включно), всі інші положення договору залишенні без змін.

Постачальником умови Договору в частині термінів постачання товару виконанні з порушенням, а саме: товар в кількості 148 488 штук на суму 17 738 376,48 грн був поставлений з запізненням на 53 доби (16.10.2023), а товар в кількості 91 512 штук на суму 10 932 023,52 грн поставлений з запізненням на 79 діб (11.11.2023). У зв'язку з цим позивач 09.01.2024 звернувся до відповідача з претензією №220/14/93, у якій вимагав сплатити штрафні санкцій у розмірі 3 810 691,81 грн.

У зв'язку з несплатою штрафних санкцій, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТОВ “Будівельна компанія Сітіград» 3 810 691,81 грн, з яких: 1 803 763,81 грн пені та 2 006 928,00 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.07.2024 у справі № 906/434/24 позов задоволено повністю, рішення набрало законної сили 01.08.2024.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що прострочення виконання зобов'язань за договорами поставки було зумовлене обставинами, які не залежали від його волі, а саме невиконанням зобов'язань контрагентами-виробниками у зв'язку з наслідками землетрусів у Турецькій Республіці та аварією виробничої лінії іншого виробника. На підтвердження цього відповідач посилався на те, що повідомляв позивача про виникнення таких обставин, звертався до регіональної торгово-промислової палати для отримання відповідного висновку та вживав заходів для належного виконання зобов'язань, зокрема здійснював пошук альтернативних виробників і укладав нові зовнішньоекономічні контракти.

Як убачається з наданих відповідачем документів, 14.01.2023 він уклав зовнішньоекономічний контракт із компанією UZUNKOPRU TEKSTIL SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI, однак після подання заявки на поставку товару остання листом від 24.02.2023 повідомила про неможливість виконання зобов'язань у зв'язку з наслідками землетрусів у Туреччині, які мали місце 06.02.2023, та припинила дію контракту в односторонньому порядку. Листом № 27-02/23/5 від 27.02.2023 ТОВ «Будівельна компанія Сітіград» повідомило Міністерство оборони України про виникнення об'єктивних обставин, які, за його твердженням, перешкоджають виконанню укладених договорів.

У подальшому 17.03.2023 відповідач уклав контракт із компанією OZMAN DERI TEKSTIL VE INSAAT IMALAT GIDA ITHALAT IHRACAT PAZARLAMA TICARET LIMITED SIRKETI та здійснив попередню оплату за контрактом у сумі 775 000 доларів США. Однак 23.03.2023 компанія OZMAN повідомила відповідача про аварію виробничої лінії на потужностях цього виробника, що, за твердженням відповідача, також унеможливило своєчасне виготовлення та поставку товару, про що відповідач повідомив Міністерство оборони України.

Відповідач також посилався на те, що після виникнення зазначених обставин звертався до інших виробників з метою пошуку альтернативних джерел постачання та листувався з контрагентами щодо стану виконання замовлень. 25.10.2023 відповідач звернувся до Вінницької торгово-промислової палати із заявою про надання висновку щодо істотної зміни обставин.

ІV. МОТИВИ СУДУ

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором у цій справі

Ухвалою від 05.09.2025 суд, розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду (вх. № 01-44/2328/25 від 06.08.2025), дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі, а також про дотримання прокурором вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Суд установив, що прокурор повідомив Міністерство оборони України про виявлені порушення та надав йому можливість самостійно вжити заходів для захисту інтересів держави. Водночас Міністерство оборони України, будучи обізнаним про можливе порушення таких інтересів, до суду з відповідним позовом не звернулося.

Наведене свідчить про бездіяльність компетентного органу та неналежне здійснення ним захисту інтересів держави у розумінні частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». За таких обставин Суд дійшов висновку, що прокурор належним чином підтвердив наявність передбачених законом підстав для представництва інтересів держави в цій справі.

Щодо суті позовних вимог

З огляду на встановлені фактичні обставини та доводи сторін, суд переходить до правової кваліфікації спірних відносин і визначення норм права, що підлягають застосуванню.

Предметом спору у цій справі є:

(1) правомірність укладення між Міністерством оборони України та ТОВ «Будівельна компанія Сітіград» додаткових угод до договорів про закупівлю товарів для державних потреб щодо зміни строків поставки;

(2) наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань з поставки товару з урахуванням правової оцінки укладених додаткових угод.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 3,4 ст. 13 ГПК України).

Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 76-79, 86 ГПК України на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позову, господарський суд виходить з таких міркувань.

Щодо правомірності додаткових угод

Оцінюючи встановлені обставини справи, доводи прокурора та заперечення відповідача, суд виходить із такого.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Отже, для визнання спірних додаткових угод недійсними суд повинен установити, що на момент їх укладення вони суперечили Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Спірні правовідносини виникли з договорів про закупівлю товарів для державних потреб за кошти державного бюджету, а тому правомірність зміни їх істотних умов підлягає оцінці з урахуванням спеціального законодавства, яке регулює зміну умов договорів закупівлі.

Правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом України "Про публічні закупівлі", норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за результатами публічних закупівель.

Особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 4 частини п'ятої статті 41).

Згідно із підпунктом 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, в редакції чинній на момент укладення Договорів про закупівлі, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Суд зауважує, що наведена норма є винятком із загального принципу незмінності істотних умов договору про закупівлю.

Продовження строку дії договору та строку виконання зобов'язань внаслідок форс-мажорних чи інших обставин є можливим лише, якщо сторони це прямо вказали в умовах договору або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, та від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).

Так, положення статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачають можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку дії договору та строку виконання зобов'язань у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили (див. постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).

У постанові від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21 Верховний Суд звернув увагу на те, що при дослідженні істотності зміни обставин суди мають оцінювати саме ті обставини, якими сторони керувалися під час укладення договору, та момент їх виникнення. За позицією Верховного Суду, якщо буде встановлено, що такі обставини існували вже на час укладення договору, то вони не можуть розглядатися як "істотна зміна обставин", яка надає сторонам право вимагати зміни умов договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити за згодою сторін. Можливість такої зміни може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов'язання (абзац перший частини першої статті 652 ЦК України).

Абзац другий частини першої статті 652 ЦК України визначає, що зміна обставин є істотною тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

Можливість внесення змін до договору відповідно до положень статті 652 ЦК України пов'язується не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю при цьому усіх чотирьох умов, визначених частиною другою цієї норми.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, існування одночасно чотирьох умов достатніх для внесення змін до договору, які відповідно до частини другої статті 652 Цивільного кодексу України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні правочину, вимагає з'ясування судом змісту кожної окремо взятої умови.

Зокрема, першою умовою є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до цієї умови події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати «істотною зміною обставин», повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні/зміні умов договору сторона знала про ці події і могла взяти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які й створили ускладнення, або іншими словами «істотну зміну обставин», роблять неможливим для сторони, яка заінтересована розірвати або змінити договір, покладатися на ускладнення.

Друга умова - це умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення за всієї турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Зазначена умова, з одного боку, вказує на характер причин, які зумовили зміну обставин, з іншого - передбачає оцінку поведінки заінтересованої сторони: чи могла вона усунути зазначені причини. Згідно з вимогами добросовісності виконання зобов'язань кожна зі сторін договору повинна вживати заходів щодо досягнення мети зобов'язання; вчиняти дії, направлені на полегшення виконання зобов'язання та уникати вчинення дій, які можуть обтяжити виконання зобов'язанням чи взагалі унеможливити його; не допускати порушення прав іншої сторони тощо. Тобто сторони мають докладати усіх зусиль для належного виконання договірного зобов'язання. Для відповідного обґрунтування вказаної умови суду необхідно належним чином проаналізувати умови укладеного сторонами договору та встановити належним чином обставини, які свідчили б про те, що сторона договору дійсно не може усунути обставин, які для неї істотно змінилися.

Третьою необхідною умовою є умова, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Для встановлення цієї умови слід довести порушення еквівалентності у відносинах сторін. Майнові інтереси сторін мають перебувати в збалансованому стані. Виконання договору за істотної зміни обставин може призвести до порушення цього балансу. При цьому фактор порушення співвідношення майнових інтересів сторін виступає не як суб'єктивний, а як об'єктивний критерій, фіксація якого здійснюється на підставі не стільки оцінки самими сторонами договору балансу своїх інтересів, скільки комплексного аналізу судом питання адекватності такої оцінки в умовах, що склалися.

Четвертою необхідною умовою є умова про те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може випливати із самого характеру та змісту зобов'язання.

Норма статті 652 ЦК України є універсальною, а її правозастосування - сталим та послідовним у судовій практиці, що підтверджується, зокрема висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/15484/17, № 363/1834/17, Верховного Суду у справах № 910/13557/21, № 910/17639/21, № 920/475/23.

У вказаних постановах Велика Палата виснувала, що при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Суд ураховує, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятися обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/13557/21).

Для застосування статті 652 ЦК України зміна обставин повинна мати об'єктивний характер і не може зводитися до наслідків поведінки сторони або звичайного ризику її господарської діяльності.

Суд враховує те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Водночас стаття 652 ЦК містить приписи для ситуацій, коли сторона об'єктивно може виконати зобов'язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. У цьому разі виникає потреба зміни умов зобов'язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин.

Тобто на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання. Подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.

На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов'язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).

Відтак форс-мажор (ст.617 ЦК) та істотна зміна обставин (ст.652 ЦК) є різними правовими ситуаціями, ст.652 ЦК може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору.

Отже, у цій справі суд має оцінити, чи виникли об'єктивні обставини, документально підтверджені належними доказами, які відповідно до закону могли бути підставою для продовження строку поставки.

Частина 1 статті 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що Міністерство оборони України та ТОВ «Будівельна компанія Сітіград» 23.02.2023 уклали договори №№ 118, 119, 121, 122, 123 за результатами процедури закупівлі для державних потреб товарів речової служби та на момент підписання договорів сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договорами, а саме до 31.05.2023.

Суд виходить з того, що між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини на підставі укладених договорів, які за своєю правовою природою є договором поставки у розумінні статті 712 ЦК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Крім того, положення умов договору мають відповідати засадам цивільного законодавства, зокрема, зазначеним у статті 3 ЦК України.

Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Суд констатує, що ТОВ «Будівельна компанія Сітіград», укладаючи з Міністерством оборони України договори на постачання товарів речової служби для потреб Збройних Сил України, усвідомлювало, що кінцевим строком (терміном) постачання товарів є дата, визначена цими договорами - 31.05.2023.

Оцінюючи спірні додаткові угоди, суд виходить із того, що за своєю правовою природою вони були спрямовані на зміну строків виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару за укладеними сторонами договорами, враховуючи висновки Вінницької торгово-промислової палати про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов.

Додатковою угодою №3 від 24.11.2023 до договору №118 строк постачання змінено до 02.09.2023 включно. Із матеріалів справи вбачається, що всі партії товару за цим договором були фактично поставлені 04.07.2023, 29.07.2023, 02.08.2023 та 21.08.2023, тобто до 02.09.2023.

Додатковою угодою №4 від 24.11.2023 до договору № 119 строк постачання змінено до 02.09.2023 включно, а в подальшому додатковою угодою №5 від 27.12.2023 строк постачання продовжено до 01.10.2023 включно. Із матеріалів справи вбачається, що відповідач на виконання договору № 119 поставив товар партіями у кількості 33 960 штук - 08.06.2023, а у кількості 66 040 штук - 04.10.2023.

Додатковою угодою №4 від 27.12.2023 до договору № 121 строк постачання змінено до 23.08.2023 включно. З установлених судом обставин убачається, що товар за цим договором поставлявся 05.07.2023, 29.08.2023, 20.09.2023, 03.10.2023 та 14.11.2023, а частина товару в обсязі 167 340 комплектів станом на 08.01.2024 не була поставлена.

Додатковою угодою №4 від 24.11.2023 до договору № 122 строк постачання змінено до 02.09.2023 включно, а додатковою угодою №5 від 27.12.2023 цей строк продовжено до 01.10.2023 включно. Із матеріалів справи вбачається, що поставки товару за цим договором були здійснені відповідачем 22.06.2023, 23.06.2023, 04.07.2023, 03.08.2023, 13.09.2023 та 04.10.2023.

Додатковою угодою №4 від 27.12.2023 до договору № 123 строк постачання змінено до 23.08.2023 включно. Як убачається з матеріалів справи, поставки за цим договором були здійснені відповідачем 23.06.2023, 16.10.2023 та 11.11.2023.

Таким чином, усі спірні додаткові угоди були укладені вже після спливу первісно встановленого договорами строку поставки, тобто після 31.05.2023, а в окремих випадках також після фактичного виконання відповідачем значної частини зобов'язань із простроченням. Отже, на момент укладення цих додаткових угод порушення строків поставки вже настало, а за окремими договорами вже виникли підстави для застосування передбачених договором та законом наслідків прострочення, зокрема нарахування неустойки за статтями 611, 612 ЦК України.

Як на підставу укладення спірних додаткових угод відповідач посилається на висновки Вінницької торгово-промислової палати про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов, а саме наслідки потужних землетрусів у Турецькій Республіці, що сталися протягом лютого 2023 року; аварії виробничої лінії компанії "OZMAN DERI TEKSTIL VE INSAAT IMALAT GIDA ITHALAT IHRACAT PAZARLAMA TICARET LIMITED SIRKETI", аварії у постачальника компанії "DEXXON ENERJI SANAYI VE TICARET A.S.", та UZUNKOPRU TEKSTIL SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI з якими співпрацював відповідач для виконання основних договорів.

Суд зазначає, що висновки Вінницької торгово-промислової палати не є безумовною та достатньою правовою підставою для зміни істотних умов договорів, а лише відображають обставини, на які посилався відповідач як на причини неможливості своєчасного виконання зобов'язань.

Оцінюючи наведені відповідачем причини, а саме наслідки землетрусів у Турецькій Республіці, аварії виробничих ліній іноземних виробників та порушення зобов'язань контрагентами, суд виходить із того, що здійснення відповідачем господарської діяльності з постачання товарів для державних потреб охоплює і належну організацію власних договірних зв'язків із виробниками, постачальниками та іншими контрагентами. Саме відповідач обрав спосіб виконання взятих на себе зобов'язань, модель забезпечення поставки, коло контрагентів та прийняв на себе ризик належної організації такого виконання. Тому порушення зобов'язань його контрагентами саме по собі не свідчить автоматично про наявність таких об'єктивних обставин, які виключають цей ризик із сфери його господарської діяльності.

Крім того, суд не встановив належних підстав для висновку, що відповідач довів наявність усіх умов, передбачених частиною другою статті 652 ЦК України, у їх сукупності. Сам факт ускладнення виконання договору або порушення зобов'язань виробниками не є тотожним істотній зміні обставин у розумінні закону. Відповідач не довів, що такі обставини повністю виходили за межі його підприємницького ризику, що він об'єктивно не міг усунути їх наслідки за всієї належної обачності, а також що саме укладення спірних додаткових угод після настання прострочення відповідало механізму правомірної зміни договору.

Суд також бере до уваги, що спеціальна норма пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» і підпункту 4 пункту 19 Особливостей № 1178 передбачає можливість продовження строку виконання зобов'язання як винятковий механізм забезпечення належного виконання договору про закупівлю в умовах, коли після його укладення виникли об'єктивні, документально підтверджені обставини, які унеможливлюють або істотно ускладнюють виконання зобов'язання у первісно погоджений строк, але за яких саме зобов'язання ще зберігається і потребує правомірного коригування строку його виконання.

Крім того, суд бере до уваги, що зміна строків виконання зобов'язання шляхом укладення додаткових угод підлягає оцінці також з огляду на момент їх укладення, характер уже допущеного порушення та фактичну поведінку сторін, зокрема направлення позивачем претензій про сплату штрафних санкцій за прострочення поставки.

Отже, вирішальним у цій справі є й те, що спірні додаткові угоди були укладені після спливу строків поставки, коли прострочення вже настало, а за окремими договорами поставка вже була повністю або частково здійснена з порушенням строку. За таких обставин спірні додаткові угоди не були спрямовані на завчасне та правомірне продовження строку виконання зобов'язання, а фактично мали на меті ретроспективно змінити строк поставки та усунути наслідки вже допущеного відповідачем порушення.

Суд відхиляє доводи прокурора про те, що укладені договори не передбачають можливості внесення змін до їх істотних умов, оскільки сторони можуть укласти додаткову угоду, посилаючись на норми прямої дії п.4 ч.5 ст.41 Закону або/та пп.4 п.19 Особливостей, за умови наявності документально підтверджених об'єктивних обставин, причинного зв'язку, і без збільшення суми договору.

Також суд відхиляє доводи відповідача про відповідність спірних додаткових угод статті 653 ЦК України, оскільки зазначена норма регулює правові наслідки зміни договору, але не визначає самостійної та достатньої підстави для такої зміни. Так само суд відхиляє доводи про правомірність цих угод лише з підстави наявності висновків Вінницької торгово-промислової палати, оскільки за відсутності передбачених законом умов такі документи не можуть легалізувати ретроспективну зміну істотних умов договорів закупівлі.

Окремо суд враховує, що укладення спірних додаткових угод за таких умов суперечило не лише спеціальному законодавству про закупівлі, а й інтересам держави, оскільки фактично було спрямоване на усунення правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за вже допущене прострочення поставки товарів оборонного призначення. Така зміна договорів заднім числом впливала на майнові інтереси держави як замовника, створювала ризик безпідставного ненадходження належних державі коштів та підривала принципи добросовісності, прозорості й правової визначеності у сфері закупівель для потреб оборони.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що спірні додаткові угоди укладені за відсутності передбачених законом підстав для зміни істотних умов договорів, після настання прострочення та з метою ретроспективної зміни правових наслідків уже допущеного порушення.

За таких обставин суд констатує, що спірні правочини суперечать вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», підпункту 4 пункту 19 Особливостей № 1178, а відтак і частині першій статті 203 ЦК України, що відповідно до статті 215 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними.

Разом з цим суд відхиляє доводи прокурора про фіктивність спірних додаткових угод з огляду на таке.

Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Для визнання зобов'язання таким, що вчинене фіктивно, закон вимагає наявність таких умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося фіктивно. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 909/330/16.

Із установлених судом обставин убачається, що, ініціюючи та погоджуючи укладення спірних додаткових угод, відповідач мав очевидний інтерес у зміні правових наслідків допущеного прострочення поставки, зокрема у зміні строків виконання зобов'язання та, як наслідок, у зменшенні обсягу можливої відповідальності. У свою чергу матеріали справи також не підтверджують, що Міністерство оборони України, підписуючи спірні додаткові угоди, діяло без наміру досягнення правових наслідків, обумовлених цими правочинами. За таких обставин підстави для кваліфікації спірних додаткових угод як фіктивних правочинів у розумінні статті 234 ЦК України відсутні.

Щодо стягнення штрафних санкцій

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відтак суд здійснює розрахунок періоду прострочення та оцінку вимог про стягнення штрафних санкцій виходячи з первісно погоджених сторонами строків поставки, без урахування спірних додаткових угод.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойка (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Суд враховує, що станом на час розгляду справі Господарський кодексу України втратив чинність з 28.08.2025 у зв'язку з введенням в дію Закону України № 4196-IX від 09.01.2025 "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб". Разом із тим, на час виникнення спірних правовідносин Господарський кодекс України був чинним, а відтак підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

За змістом частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Положеннями статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У цій справі прокурор заявив вимоги про стягнення з відповідача 35 019 953,72 грн пені та 28 459 458,38 грн штрафу, разом 63 479 412,10 грн штрафних санкцій, а саме:

1) За договором № 286/3/23/118 від 23.02.2023 прокурор нарахував пеню і штраф за чотири партії товару, поставлені 04.07.2023, 29.07.2023, 02.08.2023 та 21.08.2023. Загальний розмір нарахованої пені за цим договором становить 13 978 247,76 грн, а загальний розмір штрафу - 16 783 200,00 грн.

2) За договором № 286/3/23/119 від 23.02.2023 прокурор нарахував пеню за партію товару, поставлену 08.06.2023, а також пеню і штраф за партію товару, поставлену 04.10.2023. При цьому з розрахунку другої поставки виключено період з 02.10.2023 по 03.10.2023, який уже був предметом вимог у справі № 906/417/24. Загальний розмір пені за цим договором визначено у сумі 8 343 751,51 грн, штрафу - 4 613 461,94 грн.

3) За договором № 286/3/23/121 від 23.02.2023 прокурор здійснив розрахунок щодо п'яти поставок товару, здійснених 05.07.2023, 29.08.2023, 20.09.2023, 03.10.2023 та 14.11.2023. За поставками від 29.08.2023, 20.09.2023, 03.10.2023 та 14.11.2023 із розрахунку виключено відповідні проміжки часу, вже заявлені у межах справи № 906/418/24. Загальний розмір пені за цим договором прокурор визначив у сумі 5 799 274,35 грн, а штрафу - 3 539 206,44 грн.

4) За договором № 286/3/23/122 від 23.02.2023 прокурор нарахував пеню за шість поставок товару, здійснених 22.06.2023, 23.06.2023, 04.07.2023, 03.08.2023, 13.09.2023 та 04.10.2023. Штраф нараховано за тими поставками, прострочення за якими перевищило 30 календарних днів. Із розрахунку поставки від 04.10.2023 виключено період з 02.10.2023 по 03.10.2023, який вже був заявлений у межах справи № 906/433/24. Загальний розмір пені за цим договором, за розрахунком прокурора, становить 4 332 679,30 грн, а штрафу - 3 523 590,00 грн.

5) За договором № 286/3/23/123 від 23.02.2023 прокурор нарахував пеню за три поставки товару, здійснені 23.06.2023, 16.10.2023 та 11.11.2023. За двома останніми поставками з розрахунку виключено періоди, вже заявлені у межах справи № 906/434/24. Загальний розмір пені за цим договором прокурор визначив у сумі 2 566 000,80 грн. Штраф за цим договором прокурором не заявлявся.

Такий розрахунок прокурор обґрунтовував первісно погодженим сторонами строком поставки, фактичними датами поставки кожної партії товару, її вартістю, а також умовами договорів про відповідальність за прострочення виконання зобов'язання.

Відповідач контррозрахунку не подав.

Судом установлено, що за умовами укладених між сторонами договорів строк поставки товару був визначений до 31.05.2023 включно, а за порушення цього строку передбачено відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,1 % вартості непоставленого у строк товару за кожний день прострочення та штрафу у розмірі 7 % вартості такого товару у разі прострочення понад 30 днів.

Оцінивши поданий прокурором розрахунок пені та штрафу, суд констатує, що його здійснено виходячи з первісно погодженого сторонами строку поставки товару до 31.05.2023 включно, фактичних дат поставки окремих партій товару, їх вартості та передбачених договорами розмірів відповідальності за порушення строків виконання зобов'язань. З огляду на визнання спірних додаткових угод недійсними, підстав для врахування змінених ними строків поставки суд не вбачає. Водночас із розрахунку виключено ті періоди прострочення, які вже були предметом розгляду в інших судових справах, що виключає подвійне стягнення санкцій за один і той самий період. За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 35 019 953,72 грн та штрафу у розмірі 28 459 458,38 грн.

При цьому Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка наведена у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності

У відзиві на позов відповідач зазначає, що позовні вимоги про стягнення пені та штрафу заявлено з пропуском строку позовної давності, оскільки, на його думку, перебіг такого строку слід обчислювати з моменту спливу строків виконання договорів поставки, а на час звернення прокурора з позовом цей строк уже закінчився.

Суд відхиляє зазначені доводи з огляду на таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

У частині 1 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом установлено, що первісно погоджений сторонами строк поставки товару за спірними договорами сплив 31.05.2023, а тому перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки розпочався 01.06.2023.

Разом з цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Згідно з Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX “Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набув чинності 4 вересня 2025 року, скасовано зупинення перебігу строків позовної давності, виключивши пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

Отже, з 01.06.2023 до 29.01.2024 строк позовної давності продовжувався на строк дії воєнного стану, а з 30.01.2024 - був зупинений.

З урахуванням наведеного, на момент звернення прокурора з позовом до суду (17.06.2025) строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафу не сплив. Відтак доводи відповідача про пропуск позовної давності є необґрунтованими, а заява про її застосування задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій

Відповідач заперечив проти стягнення штрафних санкцій у заявленому розмірі та просив суд зменшити їх на підставі статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України. На обґрунтування клопотання відповідач послався на те, що заявлений до стягнення розмір пені та штрафу є надмірним, не відповідає наслідкам допущеного порушення та може покласти на нього непропорційний фінансовий тягар.

Вирішуючи це клопотання, суд виходить з такого.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав: якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України, щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду також належить брати до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов'язання (постанови Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 16.10.2024 у справі № 911/952/22).

Відтак зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема, подібні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 вересня 2023 року у справі № 913/228/22, від 27 березня 2024 року у справі № 912/940/23, від 27 липня 2024 року у справі № 916/4158/23, від 24 вересня 2024 року у справі № 915/1037/23 та інших.

Верховний Суд зазначає про те, що положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні, що і підтверджується сталою практикою Верховного Суду.

Оцінюючи фактичні обставини справи, суд враховує, що відповідач не ухилився від виконання своїх договірних зобов'язань, а здійснював поставку товару за договорами №286/3/23/118, №286/3/23/119, №286/3/23/121, №286/3/23/122 та №286/3/23/123, який позивач приймав без заперечень щодо його кількості та якості. Отже, порушення відповідача полягало не у повній відмові від виконання договірних зобов'язань, а у порушенні строків поставки.

Суд також бере до уваги, що відповідач протягом виконання договорів повідомляв позивача про обставини, які, на його думку, ускладнили своєчасне виконання зобов'язань, вживав заходів щодо пошуку інших виробників, укладав нові зовнішньоекономічні контракти та продовжував виконання договорів. Хоча наведені обставини не звільняють відповідача від відповідальності за прострочення поставки, оскільки така відповідальність уже настала, вони свідчать про те, що прострочення не було наслідком повної бездіяльності чи свідомого ігнорування відповідачем своїх обов'язків.

Крім того, суд ураховує, що за умовами укладених договорів оплата здійснювалася за фактично поставлений товар після його прийняття замовником та пред'явлення рахунку на оплату. Отже, до моменту прийняття товару та виникнення права на оплату відповідач поніс витрати на виготовлення, придбання, організацію та здійснення поставки власним коштом. Така обставина не усуває прострочення, проте характеризує майнове навантаження, яке відповідач ніс під час виконання договорів, і підлягає врахуванню при оцінці співмірності заявленої до стягнення неустойки.

Оцінюючи наслідки порушення, суд враховує, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів понесення позивачем збитків у розмірі, співмірному із заявленими до стягнення штрафними санкціями. При цьому суд бере до уваги, що несвоєчасна поставка товарів оборонного призначення потенційно могла спричинити негативні наслідки для інтересів держави, однак ці обставини підлягають оцінці саме крізь призму співмірності неустойки наслідкам порушення. Водночас відсутність доказів збитків не виключає права позивача на стягнення неустойки, але є однією з істотних обставин, яка враховується судом при вирішенні питання про можливість зменшення її розміру.

Окремо суд бере до уваги поведінку позивача після виникнення прострочення. Як установлено судом, Центральне управління речового забезпечення тилу Командування Сил логістики Збройних Сил України Міністерства оборони України повідомляло Департамент ресурсного забезпечення Міністерства оборони України про наявність потреби у подальшому постачанні відповідного товару та не заперечувало проти продовження строків поставки, у зв'язку з чим сторони уклали спірні додаткові угоди. Суд також ураховує, що позивач не відмовився від прийняття виконання, прийняв поставлений товар та погоджував продовження строків поставки. Ця обставина, на переконання суду, має істотне значення для оцінки співмірності неустойки наслідкам порушення.

Також суд ураховує і те, що за договорами № 286/3/23/119, № 286/3/23/122 та № 286/3/23/123 позивач звертався до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій, які були задоволені. Так, рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.07.2024 у справі № 906/417/24 за договором № 119 стягнуто 131 813,19 грн пені, рішенням від 05.07.2024 у справі № 906/433/24 за договором № 122 стягнуто 35 895,22 грн пені, а рішенням від 03.07.2024 у справі № 906/434/24 за договором № 123 стягнуто 3 810 691,81 грн штрафних санкцій, з яких 1 803 763,81 грн пені та 2 006 928,00 грн штрафу. Зазначені обставини свідчать, що до відповідача вже були застосовані заходи майнової відповідальності за несвоєчасне виконання ним зобов'язань, а тому сукупний обсяг уже стягнутих та заявлених до стягнення санкцій підлягає врахуванню при оцінці їх співмірності, необхідності дотримання балансу інтересів сторін та недопущення перетворення неустойки із засобу забезпечення виконання зобов'язання і міри відповідальності на надмірний та непропорційний майновий тягар для боржника.

Разом з тим суд ураховує і характер спірних правовідносин, враховуючи виконання зобов'язань за договорами постачання товарів для потреб оборони держави, а тому своєчасність виконання таких договорів має істотне значення. У зв'язку з чим підстав для звільнення відповідача від відповідальності або для зменшення неустойки до символічного розміру суд не вбачає. Прострочення поставки встановлено, відповідач допустив порушення строків, а тому застосування до нього майнової відповідальності є правомірним та необхідним.

Водночас сукупність установлених у справі обставин, а саме: фактичне виконання відповідачем зобов'язань за договором; прийняття позивачем поставленого товару; відсутність доведених збитків у розмірі, співмірному із заявленою до стягнення неустойкою; здійснення відповідачем витрат на виконання договорів власним коштом до моменту оплати; вжиття ним дій, спрямованих на продовження виконання договорів; а також збереження у позивача інтересу в одержанні товару навіть після прострочення, дає суду підстави дійти висновку, що стягнення штрафних санкцій у повному заявленому розмірі не відповідатиме критеріям справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності.

З огляду на наведені обставини у їх сукупності суд вважає, що заявлені до стягнення штрафні санкції за прострочення поставки у розмірі 63 479 412,10 грн є надмірними порівняно з наслідками порушення та дійшов висновку про наявність виняткових обставин для зменшення заявленої до стягнення пені та штрафу.

Визначаючи конкретний розмір зменшення, суд виходить з того, що неустойка має стимулювальну та компенсаційну, а не каральну природу, і її застосування не повинно перетворюватися на засіб надмірного тиску на боржника, водночас не допускаючи фактичного уникнення відповідальності за допущене порушення.

Суд констатує про те, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а відтак Суд вирішує це питання з урахуванням конкретних обставин справи й керуючись статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому Суд враховує позицію Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22, про те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.

За висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22, висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.

З урахуванням наведеного суд вважає обґрунтованим зменшити штрафні санкції на 80%, тобто пені до 7 003 990,74 грн та штрафу до 5 691 891,68 грн. На переконання суду, саме такий розмір зменшення забезпечує справедливий баланс інтересів сторін: з одного боку, не допускає фактичного звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків поставки, а з іншого, не покладає на нього надмірний і непропорційний майновий тягар, який не відповідав би реальним наслідкам порушення.

Суд зазначає, що відповідно до практики ЄСПЛ обов'язок суду мотивувати рішення не означає необхідності надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони; водночас суд має надати відповідь на вирішальні доводи, здатні вплинути на висновки у справі. З огляду на це суд у даному рішенні надав оцінку доказам та ключовим аргументам сторін, що мали визначальне значення для правильного вирішення спору.

V. Висновки Суду

Розглянувши справу із застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на підставі повного та всебічного з'ясування обставин справи і досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Спірні додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

Вимоги про стягнення штрафних санкцій підлягають задоволенню частково, з урахуванням зменшення судом їх розміру на 80%, а саме: пені у сумі 7 003 990,74 грн та штрафу у сумі 5 691 891,68 грн.

У решті вимог про стягнення пені у сумі 28 015 962,98 грн та штрафу у сумі 22 767 566,70 грн слід відмовити.

VІ. Судові витрати

При зверненні до суду з позовом у даній справі Офісом Генерального прокурора сплачено судовий збір в розмірі 973 387,18 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2130 (внутрішній номер 428363015) від 06.06.2025.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів, та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас у випадку зменшення судом розміру неустойки на підставі на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необгрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами. Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16.

Отже, судові витрати прокурора на сплату судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Сітіград» задовольнити частково.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 24.11.2023 до договору № 286/3/23/118 від 23.02.2023, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю«Будівельна компанія Сітіград».

3. Визнати недійсними додаткові угоди № 4 від 24.11.2023 та № 5 від 27.12.2023 до договору № 286/3/23/119 від 23.02.2023, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Сітіград».

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 27.12.2023 до договору № 286/3/23/121 від 23.02.2023, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Сітіград».

5. Визнати недійсними додаткові угоди № 4 від 24.11.2023 та № 5 від 27.12.2023 до договору № 286/3/23/122 від 23.02.2023, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю«Будівельна компанія Сітіград».

6. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 27.12.2023 до договору № 286/3/23/123 від 23.02.2023, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Сітіград».

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Сітіград» на користь Міністерства оборони України:

- 7 003 990,74 грн (сім мільйонів три тисячі дев'ятсот дев'яносто гривень 74 копійки) - пеня за прострочення постачання товарів;

- 5 691 891,68 грн (п'ять мільйонів шістсот дев'яносто одна тисяча вісімсот дев'яносто одна гривня 68 копійок) - штраф за прострочення постачання товарів.

8. У решті позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у сумі 50 783 529,68 грн відмовити.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Сітіград» на користь Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15; код ЄДРПОУ 00034051) 973 387,18 грн (дев'ятсот сімдесят три тисячі триста вісімдесят сім гривень 18 копійок) - судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Позивач: Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022; проспект Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, Київська обл., 03049)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Сітіград» (код ЄДРПОУ 43065841, вул. Покровська, буд. 54, м. Житомир, Житомирська обл., 10003)

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити це рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Після набрання рішення законної сили наказ може бути виданий за заявою стягувача, в якій має бути зазначена бажана форма його видачі (паперова або електронна).

Повне рішення складено 26.03.2026

Суддя С. НЕСТЕРЧУК

Попередній документ

135188461

Наступний документ

135188464

Інформація про рішення:

№ рішення:	135188463
№ справи:	906/805/25
Дата рішення:	11.03.2026
Дата публікації:	30.03.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Житомирської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (11.03.2026)
Дата надходження:	23.06.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (12)

07.08.2025 11:00	Господарський суд Житомирської області
02.09.2025 14:30	Господарський суд Житомирської області
22.09.2025 14:30	Господарський суд Житомирської області
16.10.2025 15:30	Господарський суд Житомирської області
29.10.2025 12:00	Господарський суд Житомирської області
13.11.2025 14:30	Господарський суд Житомирської області
20.11.2025 15:00	Господарський суд Житомирської області
10.12.2025 15:30	Господарський суд Житомирської області
14.01.2026 15:30	Господарський суд Житомирської області
28.01.2026 14:15	Господарський суд Житомирської області
03.03.2026 12:00	Господарський суд Житомирської області
11.03.2026 12:45	Господарський суд Житомирської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

КРАВЕЦЬ С Г

НЕСТЕРЧУК С С

СІКОРСЬКА Н А