вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
23.03.2026м. ДніпроСправа № 904/69/26
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» (29025, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Хмельницький, вул. Романа Шухевича, буд. 8/9, код ЄДРПОУ 30865632)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» (50055, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, буд. 165, код ЄДРПОУ 38465370)
про стягнення 121 900,05 гривень
Суддя Дичко В.О.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» про стягнення 134 139,77 грн, у тому числі основної заборгованості в сумі 118 214,76 грн, пені в сумі 12 239,72 грн, інфляційних втрат у сумі 2500,81грн та 3% річних у сумі 1 184,48 гривень.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
Розгляд справи просить провести в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
В обґрунтування позову зазначає, що за Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» рахується заборгованість за накладними № UAUD4_250020217 від 05.09.2025 у сумі 56 400 грн (із ПДВ) та № UAUD4_250020379 від 09.09.2025 у сумі 61 814,76 грн (із ПДВ), строки оплати за якими настали.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 позовну заяву залишено без руху. Позивачу запропоновано протягом 5 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: обґрунтувати підстави стягнення з відповідача пені в сумі 12239,72 грн; надати належним чином засвідчені копії договору від 01.01.2023, замовлень №SO0012834936 від 05.09.2025 та № SO0012850499 від 09.09.2025 року.
16 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» надійшла заява про усунення недоліків. Позивач повідомляє, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» зробило замовлення усно засобами телефонного зв'язку. Указані замовлення оформлені менеджером Товариства з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» за № SO0012834936 від 05.09.2025 та № SO0012850499 від 09.09.2025, які долучені до заяви про усунення недоліків.
Щодо пені позивач зазначає, що її нарахування здійснено помилково, у зв'язку з чим до суду подана уточнена редакція позовної заяви, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» 121 900,05 грн, у тому числі основну заборгованість у сумі 118 214,76 грн, інфляційні втрати в сумі 2 500,81 грн та 3% річних у сумі 1 184,48 гривень. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/69/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до п. 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Положення), особам, які зареєстрували Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС), суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з абз. 1 п. 24 Положення підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Відповідно до п. 42 Положення засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.
В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
Суд з'ясував, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, у зв'язку з чим ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2026 у справі № 904/69/26 надіслана до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа (а.с. 33), згідно з якою вказана ухвала суду доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» 21.01.2026 о 19:00 год.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, відповідач повідомлений про розгляд справи належним чином.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2026 про відкриття провадження у справі № 904/69/26, з урахуванням вимог ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» не надходило, поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з абз. 1 ч. 2 ст. 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» не скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, тому господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Ураховуючи предмет та підстави позову в даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позовну заяву, так і доказів, у разі їх наявності, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» не зробило, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідач суду також не повідомив.
З огляду на достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, беручи до уваги принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, у межах наданих йому повноважень, створив належні умови учасникам судового процесу для реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 «Розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження» цього Кодексу.
Ураховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» не скористалось наданим законом правом на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
З огляду на приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, господарський суд
Предметом доказування в даній справі є обставини укладення договору поставки у спрощений спосіб, порядок розрахунків, наявність/відсутність прострочення покупця, правомірність/неправомірність нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Позивач повідомляє, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» засобами телефонного зв'язку здійснило замовлення в Товариства з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» (а.с. 23-24):
- № SO0012834936 від 05.09.2025 на поставку ресор листових, комплект, у кількості 2 штук, за ціною 23 500 грн (без ПДВ), загальною вартістю 56 400 грн (із ПДВ);
- № SO0012850499 від 09.09.2025 на поставку ресор листових, комплект, у кількості 2 штук, за ціною 24 000 грн (без ПДВ), гайок для кріплення колеса, в кількості 10 штук, за ціною 131,57грн (без ПДВ), болтів для кріплення колеса, в кількості 10 штук, за ціною 219,66 грн (без ПДВ), загальна вартість товарів становить 61 814,76 грн (із ПДВ).
На виконання вищезазначених замовлень позивач оформив накладні (а.с. 8-9):
- № UAUD4_250020217 від 05.09.2025 на поставку ресор листових, комплект, УКТ ЗЕД 732010900, у кількості 2 штук, за ціною 28 200 грн (із ПДВ), на загальну суму 56 400 грн (із ПДВ);
- № UAUD4_250020379 від 09.09.2025 на поставку ресор листових, комплект, УКТ ЗЕД 732010900, у кількості 2 штук, за ціною 28 800 грн (із ПДВ), гайок для кріплення колеса, УКТ ЗЕД 7318169990, у кількості 10 штук, за ціною 157,88 грн (із ПДВ), болтів для кріплення колеса, УКТ ЗЕД 7318159590, у кількості 10 штук, за ціною 263,59 грн (із ПДВ), загальна сума товарів становить 61 814,76 грн (із ПДВ).
Указані накладні містять підписи уповноважених осіб та печатки виконавців замовлення (Товариства з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine») та одержувача товарів (Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест»).
Відповідач на підставі вищезазначених накладних отримав товари на загальну суму 118 214,76 грн (56 400 грн + 61 814,76 гривень).
Позивач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» отримані товари не оплатило, що стало причиною виникнення спору та звернення з позовною заявою до господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються загальними положеннями про договір поставки.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
За правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 911/915/15 та від 29.01.2019 у справі № 911/916/15, зі змісту наведеної норми вбачається, що, за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Таким чином, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.
Аналіз приписів ст.ст. 655, 692, ч. 1 ст. 697, ст. 712 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що обов'язком продавця є передання товару у власність покупцеві, який, у свою чергу, зобов'язується сплатити за товар певну грошову суму.
Правовідносини купівлі-продажу (поставки) зумовлюють перехід права власності на товар від продавця (постачальника) до покупця в момент передання товару покупцеві. При цьому законодавцем визначено можливість збереження товару за продавцем (постачальником) до оплати товару або настання інших обставин, якщо про таке сторони домовились при укладенні договору купівлі-продажу (поставки).
Отже, обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» - покупця оплатити вартість поставлених йому Товариством з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» - постачальником товарів виникає в силу закону.
Суд установив, що відповідач замовив у позивача, а останній оформив накладні, які підписані сторонами та скріплені печатками, що підтверджують поставку товарів.
Ураховуючи вищевикладене, такими діями сторони засвідчили свою волю на укладення договору поставки товарів у спрощений спосіб.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» товари на загальну суму 118 214,76 грн (із ПДВ), що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін накладними (а.с. 8-9).
Як убачається із зазначених накладних, строки оплати товарів є такими, що настали.
Позивач повідомив, що накладні містять посилання на договір від 01.01.2023, який направлено відповідачу для підписання, проте Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» не повернуло примірник указаного договору на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine».
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену у процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, що мають значення для справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач не надав до суду докази оплати заборгованості за поставлені товари в сумі 118 214,76 грн, позов не спростував.
З огляду на відсутність доказів оплати поставлених товарів, надані позивачем докази на підтвердження наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» за поставлені товари є більш вірогідними, тому позовна вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 118 214,76 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивач нарахував та заявив до стягнення за загальний період з 07.09.2025 до 08.01.2025 інфляційні втрати в сумі 2 500,81 грн та 3% річних у сумі 1 184,48 грн (а.с. 2, 25).
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Аналогічні правові висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 646/14523/15-ц та № 703/2718/16-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
За змістом статей 509, 524, 533 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» нарахувало та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 2 500,81 грн за період з 11.09.2025 до 06.01.2026 (а.с. 2, 25).
З приводу цієї позовної вимоги суд звертає увагу на таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в п. 28 постанови від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
За наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Указана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
За результатом перевірки здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат (а.с. 2, 25) суд виявив арифметичні помилки.
Ураховуючи вищевикладене, за перерахунком суду, за період з 11.09.2025 до 06.01.2026 інфляційні втрати становлять 2 140,55 грн (118 214,76 грн x 1,01810726 - 118 214,76 грн), тому позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 2 140,55гривень.
Перевіркою судом здійсненого Товариством з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» за загальний період з 07.09.2025 до 08.01.2026 розрахунку 3% річних (а.с. 2, 25) арифметичних помилок не виявлено, тому позовна вимога про стягнення 3% річних у сумі 1 184,48 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, тому з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» підлягають стягненню 121 539,79 грн, у тому числі основна заборгованість у сумі 118 214,76 грн, інфляційні втрати в сумі 2 140,55 грн та 3% річних у сумі 1 184,48 гривень.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 500 грн (а.с. 3, 26).
Адвокат Петренко Світлана Вікторівна на підтвердження надання професійної правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» подала до суду договір від 10.01.2025 про надання правничої допомоги (а.с. 11-12), ордер серії АІ № 2092476 від 07.01.2026 (а.с. 7, 22), свідоцтво серії КС № 8747/10 від 07.02.2020 про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 14), доказ оплати правничої допомоги (а.с. 13).
10 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» (надалі - клієнт) та адвокатом Петренко Світланою Вікторівною (надалі - адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги (а.с. 11-12, надалі - Договір).
Розділом 1 Договору визначено предмет Договору.
1.1. Забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта, надання клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складання позовних заяв, скарг, клопотань, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню у разі порушення.
1.2. Представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського судочинства, державних органах, підприємствах недержавної форми організації, перед фізичними та юридичними особами.
1.3. Надання правової допомоги здійснюється шляхом:
- надання консультацій, проведення аудиту господарської діяльності, аналізу документів, розробки та правового аналізу договорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності клієнтом;
- надання правової допомоги шляхом підготовки та подачі процесуальних документів до суду;
- інших видів послуг, які пов'язані з адвокатською діяльністю та виконанням Договору.
На підставі пунктів 2.1-2.3, 2.6-2.8 Договору адвокат зобов'язаний:
- неухильно дотримуватись вимог законодавства України;
- використовувати всі передбачені законодавством способи захисту прав і законних інтересів клієнта;
- інформувати клієнта про хід виконання доручення;
- надавати правові послуги з питань згідно предмета Договору;
- представляти і захищати права та інтереси клієнта;
- інформувати клієнта про хід виконання доручення.
Відповідно до пунктів 2.19, 2.20 Договору клієнт зобов'язаний:
- відшкодовувати адвокату фактичні витрати, необхідні для виконання Договору;
- своєчасно та у повному обсязі оплачувати вартість отриманих послуг за Договором.
Згідно з пунктами 2.22-2.25 Договору адвокат має право:
- представляти і захищати права, свободи та інтереси клієнта у судах будь-якої інстанції та юрисдикції, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами;
- знайомитись з матеріалами справ у судах будь-якої інстанції та юрисдикції, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, постанов, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом;
- складати та підписувати від імені клієнта позовні заяви, зустрічні позовні заяви, скарги, клопотання, апеляційні, касаційні скарги, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку;
- користуватися іншими правами, передбаченими Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами.
Згідно з пунктом 3.1 Договору гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором.
Відповідно до пункту 3.2 Договору гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в додатку 1 до цього Договору, та є комерційною таємницею.
Згідно з пунктом 3.3 Договору розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт.
Відповідно до пункту 3.4 Договору факт наданих послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг. Після закінчення надання послуг (або ж проміжного періоду надання послуг) адвокат протягом 1 робочого дня готує та передає на погодження клієнта два примірники акта приймання-передачі наданих послуг. Клієнт зобов'язаний протягом 1 робочого дня розглянути та підписати вказаний акт або надати письмові мотивовані заперечення. Після підписання клієнт протягом 1 робочого дня передає один примірник підписаного акта адвокату.
Згідно з пунктом 3.5 Договору, у випадку неможливості вручення акта приймання-передачі наданих послуг, адвокат направляє його поштовим відправленням на адресу клієнта, вказану у даному Договорі. У випадку, якщо протягом семи календарних днів адвокат не отримає примірник підписаного клієнтом акта або обґрунтованої відмови, акт вважається підписаним, а послуги такими, що надані належним чином.
Відповідно до пункту 3.7 Договору підставою для сплати гонорару є цей Договір та акт приймання-передачі наданих послуг.
Згідно з пунктом 3.8 Договору гонорар сплачується у безготівковому порядку на рахунок адвоката.
Відповідно до пункту 4.1 Договору Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом дванадцяти наступних календарних місяців.
На підставі пункту 4.2 Договору Договір автоматично пролонгується на той самий строк, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання.
Додатком 1 до Договору визначено розрахунок вартості роботи:
1 000 гривень:
- відповідь на запит контролюючого органу;
- складання адвокатського запиту;
- складання клопотання.
1 000 гривень за одну годину роботи:
- представництво та захист інтересів клієнта в суді будь-якої інстанції;
- ознайомлення з матеріалами справи;
- представництво та захист інтересів клієнта перед іншими фізичними особами чи юридичними особами;
- юридичне супроводження угоди (участь адвоката в переговорах з контрагентом клієнта, консультації з питань, які виникають під час укладення угоди, юридична експертиза проекту контракту між клієнтом та його контрагентом);
- складання скарг, заперечень;
- юридична експертиза договорів та інших документів (включаючи складання протоколу розбіжностей, додаткової угоди та юридичного висновку);
- досудове врегулювання спорів;
- складання позовної заяви, зустрічної позовної заяви, заперечень на позов, складання апеляційних та касаційних скарг.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» оплатило послуги, надані адвокатом Петренко Світланою Вікторівною на виконання умов Договору, що підтверджується скриншотом (знімком зображення екрану мобільного телефону) платежу від 08.01.2026 на суму 7 500 грн, з призначенням платежу: оплата юридичних послуг зг. рах. № 1 від 07.01.2026, без ПДВ (а.с. 13).
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд також зауважує, що ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України не визначає конкретного складу відомостей, що мають бути вказані в детальному описі робіт (наданих послуг), обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Таким чином, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Аналогічний правовий висновок викладено в п.п. 143-145 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, суд має право покласти на відповідача лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Фактори, що повинні братися судом до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе:
1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення клієнта; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення клієнта; необхідність досвіду для його успішного завершення;
2) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;
3) досягнення за результатами виконання доручення клієнта позитивного результату, якого бажає клієнт;
4) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний із названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають урахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи понесені такі витрати фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такий правовий висновок викладено в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п.п. 24, 48 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268 рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява № 19336/04).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, додатковій постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 20.12.2022 у cправі № 910/6310/21, від 12.01.2023 у cправі № 911/272/21, додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №910/6310/21.
Таким чином, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката суд застосовує низку критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність) та досліджує докази на підтвердження таких критеріїв.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка в кожному конкретному випадку (в кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, наданих на підтвердження понесення таких витрат, обсягу наданих послуг з професійної правничої допомоги, їх вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Отже, суд може обмежити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на розумну необхідність таких судових витрат для конкретної справи.
На підставі вищевикладеного, враховуючи право суду не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, беручи до уваги баланс інтересів сторін, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 гривень.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 654,53 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» про стягнення 121 900,05 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» (50055, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, буд. 165, код ЄДРПОУ 38465370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Inter Cars Ukraine» (29025, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Хмельницький, вул. Романа Шухевича, буд. 8/9, код ЄДРПОУ 30865632) 121 539,79 грн (сто двадцять одна тисяча п'ятсот тридцять дев'ять гривень 79 копійок), у тому числі основну заборгованість у сумі 118 214,76 грн (сто вісімнадцять тисяч двісті чотирнадцять гривень 76 копійок), інфляційні втрати в сумі 2 140,55 грн (дві тисячі сто сорок гривень 55 копійок), 3% річних у сумі 1 184,48 грн (одна тисяча сто вісімдесят чотири гривні 48 копійок), судовий збір у сумі 2 654,53 грн (дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 53копійки), витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн (п'ять тисяч гривень 00копійок).
3. У задоволенні решти позовних вимог та витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 27.03.2026.
Суддя В.О. Дичко