вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" березня 2026 р. Справа№ 910/16220/24 (910/7078/25)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Сотнікова С.В.
Остапенка О.М.
Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.
Представники учасників справи не з'явилися в судове засідання.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2025 у справі № 910/16220/24 (910/7078/25) (суддя Мандичев Д.В., повний текст рішення складено та підписано - 06.10.2025)
за позовом Розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича
до 1) Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Лемберг»
2) ОСОБА_1
3) ОСОБА_2
про спростування майнових дій боржника шляхом визнання недійсним правочину та витребування майна
в межах справи № 910/16220/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Синеон»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід»
про банкрутство
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2025 у справі № 910/16220/24 (910/7078/25) (суддя Мандичев Д.В., повний текст рішення складено та підписано - 06.10.2025) позовні вимоги задоволено повністю; спростовано майнові дії з відчуження нерухомого майна та визнано недійсним правочин, оформлений актом №1-07/23 приймання-передачі цільового внеску від 05.07.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» та Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом «Лемберг», що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пилипенко Христиною Олегівною (зареєстровано в реєстрі за № 327) щодо передачі цільового внеску у вигляді нежитлових приміщень; витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» нерухоме майно, а саме: група нежитлових приміщень, загальною площею 880,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658599646060; витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» нерухоме майно, а саме: група нежитлових приміщень, загальною площею 92,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658612446060; витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» нерухоме майно, а саме: група нежитлових приміщень, загальною площею 172,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658623546060; витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» нерухоме майно, а саме: група нежитлових приміщень, загальною площею 152,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658634146060; витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення № 98, загальною площею 10,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658643746060; витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення № 99, загальною площею 9,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658818446060; витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення № 100, загальною площею 9,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658845046060; витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення № 101, загальною площею 9,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658860646060.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2025 у справі № 910/16220/24 (910/7078/25); позов ліквідатора ТОВ «Євробудзахід» арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича до Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Лемберг», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про спростування майнових дій боржника шляхом визнання недійсним правочину та витребування майна в межах справи № 910/16220/24 про банкрутство ТОВ «Євробудзахід» - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції без з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Так, скаржник посилалається на те, що відповідачі є добросовісними набувачами спірного майна і підстав для його витребування з їх власності безпідставне та незаконне, а посилання суду першої інстанції, що Відповідач-2 і Відповідач-3 мали проявити розумну обачність та перевірити ЄДРСР на наявність судових справ щодо спірного майна, так як на момент придбання 21.03.2025 кінцевими набувачами спірного майна, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань включено запис про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Євробудзахід», та в Єдиному державному реєстрі судових рішень внесені відомості про справи №910/16220/24 (910/2513/25) від 03.03.2025 та №910/16220/24 (910/3399/25) від 19.03.2025, предметом яких є позовні вимоги щодо спірного майна, не відповідають дійсності, з огляду на наступне.
Як зазначає скаржник проявив розумну обачність та перевірив ЄДРСР станом на момент придбання спірного майна та встановив, що у справі №910/16220/24 (910/2513/25) повернуто позов заявнику, відтак відсутні будь-які судові спори щодо спірного майна, а про наявність справи №910/16220/24 (910/3399/25) не міг знати, оскільки перша ухвала (від 21.03.2025) у даній справі була опублікована лише 24.03.2025.
Разом з тим, в апеляційній сказі вказує про те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо недобросовісності Відповідача-2 та безоплатного набуття останнім спірного майна, оскілки це майно було придбано на підставі договору купівлі-продажу укладеного між скаржником та товариством боржника та сплачені за це майно кошти, які реально сплачені були ним.
При цьому, на думку скаржника, відчуження спірного майна Позивачем на користь Відповідача-1 на підставі правочину (навіть за умови визнання такого правочину фраудаторним) не свідчить про вибуття майна з власності ТОВ «Євробудзахід» поза його волею. Отже, як вважає скаржник, спірне майно не може бути витребуване Позивачем на користь Відповідача-2 (добросовісного набувача), оскільки відсутня правова підстава, передбачена п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом та не подали відзиви на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України, не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025 апеляційну скаргу у справі № 910/16220/24 (910/7078/25) передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 у справі № 910/16220/24 (910/7078/25) витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16220/24 (910/7078/25) за позовом Розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича до 1) Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Лемберг», 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_2 про спростування майнових дій боржника шляхом визнання недійсним правочину та витребування майна в межах справи № 910/16220/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Синеон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» про банкрутство; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2025 у справі № 910/16220/24 (910/7078/25) до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.
17.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/16220/24 (910/7078/25).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 у справі № 910/16220/24 (910/7078/25), серед іншого, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2025 у справі № 910/16220/24 (910/7078/25) залишено без руху.
05.12.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі № 910/16220/24 (910/7078/25) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2025 у справі № 910/16220/24 (910/7078/25); розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2025 у справі № 910/16220/24 (910/7078/25) призначено на 11.02.2026.
10.02.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 910/16220/24 (910/7078/25), зазначаючи те, що представництво інтресів відповідача у цій справі здійснює адвокат Джаловян І.А., яка не має можливості у судове засідання 11.02.2026 у зв'язку із перебуванням у відпустці, на підтвердження зазначеного надано наказ про надання щорічної відпустки.
11.02.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 у справі № 910/16220/24 (910/7078/25) розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2025 у справі № 910/16220/24 (910/7078/25) відкладено на 25.03.2026.
24.03.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 910/16220/24 (910/7078/25), зазначаючи те, що представництво інтресів відповідача у цій справі здійснює адвокат Джаловян І.А., яка не має можливості у судове засідання 25.03.2026 у зв'язку із перебуванням на лікарняному.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 25.03.2026 не з'явилися представники учасників справи.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).
Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/16220/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід».
Із матеріалів справи вбачається, 05.07.2023 прийнято рішення одноособового учасника ТОВ «Євробудзахід» №1- 07/23 про внесення ТОВ «Євробудзахід» цільового внеску до ОЖБК «ЛЕМБЕРГ» у вигляді нежитлових приміщень, які знаходяться у власності ТОВ «Євробудзахід».
05.07.2023 ОЖБК «ЛЕМБЕРГ» прийнято рішення, оформлене протоколом №1- 07/23, щодо прийняття цільового внеску у вигляді нежитлових приміщень згідно з актом-приймання-передачі.
На виконання зазначеного рішення між ТОВ «Євробудзахід» та ОЖБК «ЛЕМБЕРГ» укладено акт приймання-передачі цільового внеску від 05.07.2023 №1-07/2023, згідно якого: член ОЖБК «ЛЕМБЕРГ» ТОВ «Євробудзахід» передає, а ОЖБК «ЛЕМБЕРГ» приймає цільовий внесок у вигляді нежитлових приміщень:- група нежитлових приміщень, РНОНМ 2658599646060, загальною площею 880,9 кв. м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;- група нежитлових приміщень, РНОНМ 2658612446060, загальною площею 92,4 кв. м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1- група нежитлових приміщень, РНОНМ 2658623546060, загальною площею 172,5 кв. м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;- група нежитлових приміщень, РНОНМ 2658634146060, загальною площею 152,8 кв. м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;- нежитлове приміщення № 98, РНОНМ 2658643746060, загальною площею 10,0 кв. м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;- нежитлове приміщення № 99, РНОНМ 2658818446060, загальною площею 9,9 кв. м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;- нежитлове приміщення № 100, РНОНМ 2658845046060, загальною площею 9,9 кв. м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;- нежитлове приміщення № 101, РНОНМ 2658860646060, загальною площею 9,9 кв. м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; З вартістю добровільного цільового внеску до майна ОЖБК «ЛЕМБЕРГ» на суму 1 083 468, 25 - погоджуються.
В подальшому, 02.03.2025 ініціюючим кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Синеон» подано позовну заяву до ОЖБК «ЛЕМБЕРГ» про визнання правочинів недійсними та скасування рішень державного реєстратора щодо державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, які є предметом спору.
19.03.2025 розпорядником майна Демчаном О.І. подано заяву про забезпечення позову та позовну заяву про визнання правочинів недійсними та повернення нерухомого майна, яка залишена без руху згідно ухвали Господарського суду м. Києва від 07.04.2025 у справі №910/16220/24 (910/3399/25) та надано п'ять днів на усунення недоліків позовної заяви з моменту вручення ухвали.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, 21.03.2025 ОЖБК «ЛЕМБЕРГ» укладено договори купівлі-продажу щодо відчуження об'єкту нерухомого майна (РНОНМ 2658599646060) на користь ОСОБА_1 , та відчуження семи об'єктів нерухомого майна (РНОНМ 2658612446060, 2658623546060, 2658634146060, 2658643746060, 2658818446060, 2658845046060, 2658860646060) на користь ОСОБА_2
21.03.2025 між ОЖБК «ЛЕМБЕРГ» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, предметом якого є продаж нежитлових приміщень: господарські приміщення, що знаходяться у будинку АДРЕСА_1 , заг. площею 880,9 кв.м.
Пунктом 3 цього договору сторони погодили, що ціна продажу становить 714 000,00 (сімсот чотирнадцять тисяч гривень).
Згідно з п. 5 договору ОЖБК «ЛЕМБЕРГ» стверджує, що вказане нежитлове приміщення, на момент укладення даного договору нікому іншому не продане, не подароване, не відчужене іншим способом, не заставлене, в спорі і під забороною (арештом) не перебуває, прав щодо неї у третіх осіб немає.
Як вбаачється із матеріалів справи, 04.06.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» арбітражного керуючого Демчана О.І. до 1) Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Лемберг»; 2) ОСОБА_1 ; 3) ОСОБА_2 , в якій просило: спростувати майнові дії з відчуження нерухомого майна та визнати недійсним правочин, оформлений актом №1-07/23 приймання-передачі цільового внеску від 05.07.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» (ідентифікаційний код 40890162) та Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом «Лемберг» (ідентифікаційний код 40375103), що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пилипенко Христиною Олегівною (зареєстровано в реєстрі за № 327) щодо передачі цільового внеску у вигляді нежитлових приміщень; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» (ідентифікаційний код 40890162) нерухомого майна, а саме група нежитлових приміщень, загальною площею 880,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658599646060; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» (ідентифікаційний код 40890162) нерухомого майна, а саме група нежитлових приміщень, загальною площею 92,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658612446060; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» (ідентифікаційний код 40890162) нерухомого майна, а саме група нежитлових приміщень, загальною площею 172,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658623546060; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» (ідентифікаційний код 40890162) нерухомого майна, а саме група нежитлових приміщень, загальною площею 152,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658634146060; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» (ідентифікаційний код 40890162) нерухомого майна, а саме нежитлове приміщення № 98, загальною площею 10,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658643746060; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» (ідентифікаційний код 40890162) нерухомого майна, а саме нежитлове приміщення № 99, загальною площею 9,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658818446060; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» (ідентифікаційний код 40890162) нерухомого майна, а саме нежитлове приміщення № 100, загальною площею 9,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658845046060; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» (ідентифікаційний код 40890162) нерухомого майна, а саме нежитлове приміщення № 101, загальною площею 9,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658860646060.
Одночасно з позовною заявою розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» арбітражний керуючий Демчан О.І. подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на визначене нерухоме майно відповідачів-2,-3 та заборони власникам майна вчиняти будь-які щодо відчуження такого майна.
09.06.2025 ухвалою Господарського суду міста Києва від задоволено частково заяву розпорядника майна ТОВ «Євробудзахід» арбітражного керуючого Демчана О.І. про забезпечення позову.
З метою забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно: - група нежитлових приміщень, загальною площею 880,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658599646060; - група нежитлових приміщень, загальною площею 92,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658612446060; - група нежитлових приміщень, загальною площею 172,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658623546060; - група нежитлових приміщень, загальною площею 152,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658634146060; - нежитлове приміщення № 98, загальною площею 10,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658643746060; - нежитлове приміщення № 99, загальною площею 9,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658818446060; - нежитлове приміщення № 100, загальною площею 9,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658845046060; - нежитлове приміщення № 101, загальною площею 9,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2658860646060. У решті вимог відмовлено.
За наслідками розгляду вищевказаної позовної заяви, місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваної судової ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (ч. 2 ст. 42 КУзПБ).
Відтак, положення статті 42 КУзПБ розширюють визначені приписами статті 215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надають можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам цивільного та господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №920/10/21 (920/868/21)).
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга статті 203 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
При цьому, залежно від установлених судами обставин конкретної справи документ, який сторони справи іменують як «акт приймання-передачі», може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як його змісту, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок із цього приводу в разі його необхідності для вирішення справи повинен робити суд у межах кожної окремої справи. Таким чином, суд досліджує акт у кожному конкретному випадку та надає йому оцінку залежно від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи створює він юридичні наслідки (такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2024 у справі №916/379/23).
Із матеріалів справи вбачається та як встановлено судом, акт №1-07/23 приймання-передачі цільового внеску від 05.07.2023 укладений на підставі рішення ОЖБК «ЛЕМБЕРГ», оформленого протоколом №1- 07/23, щодо прийняття від ТОВ «Євробудзахід» цільового внеску до ОЖБК «ЛЕМБЕРГ» у вигляді нежитлових приміщень.
Таким чином, даний акт підтверджує волевиявлення сторін, а також має юридичні наслідки - факт переходу права власності на нерухоме майно до ОЖБК «ЛЕМБЕРГ», якому це майно передається як внесок до статутного капіталу.
Судом правильно встановлено, що правочин, оформлений актом №1-07/23 приймання-передачі цільового внеску від 05.07.2023, може бути оскаржений та визнаний недійсним, як кінцевий результат комплексу дій з передачі майна до складу статутного капіталу ОЖБК «ЛЕМБЕРГ».
Так, у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі N 755/17944/18 (провадження N 61-17511св19) вказано, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).
Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.
Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: - момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; - контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи); - щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.
Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), від 28.07.2022 у справі №902/1023/19(902/1243/20)).
Так, судом було вірно встановлено, що станом на дату укладення зазначеного оспорюваного правочину, за яким відчуження спірного нерухомого майна здійснено безоплатно, при цьому у ТОВ «Євробудзахід» була наявна заборгованість на суму 1 969 838,11 грн. перед ініціюючим кредитором ТОВ «Синеон-Плюс», і зворотного належними доказами не доведено.
Як зазначалось вище, 02.03.2025 ініціюючим кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Синеон» звернувся до суду з позовом до ОЖБК «ЛЕМБЕРГ» про визнання правочинів недійсними та скасування рішень державного реєстратора щодо державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, які є предметом спору, а в свою чергу 19.03.2025 розпорядник майна Демчан О.І. подав до суду заяву про забезпечення позову та позовну заяву про визнання правочинів недійсними та повернення нерухомого майна, яка залишена без руху згідно ухвали Господарського суду м. Києва від 07.04.2025 у справі №910/16220/24 (910/3399/25) та надано п'ять днів на усунення недоліків позовної заяви з моменту вручення ухвали.
Не зважаючи на оскарження в судовому порядку цих правочинів, 21.03.2025 ОЖБК «ЛЕМБЕРГ» було укладено договори купівлі-продажу щодо відчуження спірного об'єкту нерухомого майна (РНОНМ 2658599646060) на користь ОСОБА_1 , та відчужено сім об'єктів нерухомого майна (РНОНМ 2658612446060, 2658623546060, 2658634146060, 2658643746060, 2658818446060, 2658845046060, 2658860646060) на користь ОСОБА_2 .
При цьому, судом встановлено, що акт №1-07/23 приймання-передачі цільового внеску від 05.07.2023 підписаний зі сторони ТОВ «Євробудзахід» директором ОСОБА_3 , а зі сторони ОЖБК «ЛЕМБЕРГ» - головою ОСОБА_5
Кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Євробудзахід» з 07.02.2020 по 28.02.2024 була ОСОБА_4 , яка разом з ОСОБА_5 з 29.08.2022 донині є кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ ВКФ «ТИТАН ВМ».
У свою чергу, ОСОБА_5 з 21.06.2016 є кінцевим бенефіціарним власником ОЖБК «ЛЕМБЕРГ», на користь якого передано спірне майно від ТОВ «Євробудзахід».
Одночасно, керівником ТОВ «Євробудзахід» з 14.07.2021 по 28.02.2024 був ОСОБА_3, який надалі став керівником ОЖБК «ЛЕМБЕРГ» з 19.04.2024.
Відповідно до інформації із витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОЖБК «ЛЕМБЕРГ», ТОВ «Євробудзахід» та ТОВ ВКФ «ТИТАН ВМ», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстровані за однією адресою проживання, а саме: АДРЕСА_2 .
За замістом ст. 1 КУзПБ визначане, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
Терміни «пов'язані особи» та ознаки пов'язаності наведені в Податковому кодексі України - це юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають таким ознакам, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку (п.п. 14.1.159 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
У статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» міститься поняття контролю це вирішальний вплив однієї чи декількох пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання.
Враховуючи вище наведене, місцевим господарським судом, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, правильно встановлено, що безоплатне відчуження ТОВ «Євробудзахід» нерухомого майна на користь ОЖБК «ЛЕМБЕРГ» за правочином, що оформлений актом №1-07/23 приймання-передачі цільового внеску від 05.07.2023, відбулося на користь заінтересованих осіб стосовно боржника та в період наявності невиконаних грошових зобов'язань на суму 1 969 838,11 грн перед ініціюючим кредитором ТОВ «Синеон-Плюс», що є підставою для спростування майнових дій із відчуження нерухомого майна та визнання недійсним відповідного правочину на підставі статті 42 КУзПБ.
Зазначене вище підтверджується матеріалами справи та не спростовано належними доказами.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України у разі якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина 4 статті 388 ЦК України).
Власник з дотриманням вимог статей 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 906/655/18, від 19.06.2019 у справі № 756/13683/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, та з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Аналогічний висновок сформульовано в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18(910/4866/21) та в пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц).
Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.
Судом встановлено, що кінцеві набувачі спірного нерухомого майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали проявити розумну обачність та перевірити відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про первинного власника майна ТОВ «Євробудзахід» та наявності судових справ по спірному майну, про наявність яких вони зокрема і були обізнані, про що і не заперечує відповідач в апеляційній скарзі.
Як зазначалось вище, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/16220/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід», при цьому на момент укладання договорів купівлі-продажу спірного майна від 21.03.2025 кінцевими набувачами, вже до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було включено запис про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Євробудзахід» та в Єдиному державному реєстрі судових рішень внесені відомості про справи №910/16220/24 (910/2513/25) від 03.03.2025 та №910/16220/24 (910/3399/25) від 19.03.2025, предметом яких є позовні вимоги щодо спірного майна.
Судом було вірно встановлено, що ОСОБА_1 був керівником ТОВ ВКФ «ТИТАН ВМ» з 02.08.2021 по 29.08.2022 у період коли кінцевий бенефіціарний власник ОЖБК «ЛЕМБЕРГ» ОСОБА_5 була кінцевим бенефіціарним власником ТОВ ВКФ «ТИТАН ВМ», а також те, що ОСОБА_1 був учасником ОК «ТРЕМБІТА-НР» з 18.01.2018 по 14.11.2019, та керівником ОК «ТРЕМБІТА-НР» з 21.11.2016 по 14.12.2022, у період коли ОСОБА_5 була кінцевим бенефіціарним власником ОК «ТРЕМБІТА-НР», це підтверджується належними доказами та зворотного не спростовано.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, при цьому останній не міг знати, що відчужувач не мав права відчужувати майно, зворотного належним чином не доведено, і з такими висновком погоджується апеляційний господарський суд.
Разом тим, місцевий господарський суд, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 фактично набуто спірне нерухоме майно безоплатно, що є одною із підстав для витребування цього майна на користь ТОВ «Євробудзахід», при цьому матеріали справи не містять доказів оплати ОСОБА_1 на користь ОЖБК «ЛЕМБЕРГ» вартості придбаного спірного майна у сумі 714 000,00 грн, як і недодано скаржником доказів оплати спірного майна до апеляційної скарги.
Враховуючи вище наведене, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, як таких що доведені належним чином.
Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 19.09.2025 у справі № 910/16220/24 (910/7078/25) та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2025 у справі № 910/16220/24 (910/7078/25) підлягає залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладається судом на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2025 у справі № 910/16220/24 (910/7078/25) залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст. ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу № 910/16220/24 (910/7078/25) повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено та підписано 26.03.2026.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді С.В. Сотніков
О.М. Остапенко