вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" березня 2026 р. Справа № 910/9058/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Шатарська Т.Н.
від відповідача: Халимон С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 (повне рішення складено 17.12.2025) (суддя Сівакова В.В.)
у справі № 910/9058/25 Господарського суду міста Києва
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"
про стягнення 64 827 639,51 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У липні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі також - НЕК "Укренерго", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (далі також - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", відповідач) про стягнення 64 827 639,51 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання умов договору № 0539-02041-ПП про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 (далі - Договір) відповідачу надано послуги з передачі електричної енергії за період квітень-червень 2025 року на загальну суму 64 349 089,04 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі послуги та актами коригування. У зв'язку з тим, що відповідачем не було здійснено оплату наданих послуг у встановлені Договором строки, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 64 349 089,04 грн основного боргу, 293 513,69 грн 3 % річних та 185 036,78 грн інфляційних витрат.
Під час розгляду справи місцевим господарським судом, від позивача 16.09.2025 надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 37 255 991,59 грн, з яких 36 777 441,12 грн основного боргу, 293 513,69 грн 3 % річних, 185 036,78 грн інфляційних втрат та 24.09.2025 - заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 93 021 342,79 грн, з яких 92 378 937,94 грн основного боргу, 457 368,07 грн 3 % річних, 185 036,78 грн інфляційних втрат.
Також 25.11.2025 від позивача до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 92 378 937,94 грн основного боргу.
Натомість відповідач 23.11.2025 звертався до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду на 12 календарних місяців.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі № 910/9058/25, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19.12.2025, позов задоволено частково; провадження у справі в частині стягнення 92 378 937,94 грн основного боргу закрито; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 185 036,78 грн інфляційних втрат, 452 450,90 грн 3 % річних, 846 108,67 грн витрат по сплаті судового збору; відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/9058/25 від 09.12.2025 до 09.12.2026. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач у порушення умов Договору не виконав зобов'язання з оплати послуги з передачі електричної енергії у повному обсязі, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за період жовтень, листопад 2024 року, квітень-серпень 2025 року, яка становить 92 378 937,94 грн; врахувавши надані сторонами докази щодо здійснених відповідачем оплат за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність предмета спору та закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 92 378 937,94 грн (34 897 792,01 грн + 57 481 145,95 грн) основного боргу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Перевіривши заявлені позивачем до стягнення з відповідача розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 185 036,78 грн інфляційних втрат та 452 450,90 грн 3 % річних. Відмовляючи в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суд виснував, що позивачем здійснено розрахунок без врахування ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а отже, неправильно визначено період прострочення.
Задовольняючи клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 12 (дванадцять) місяців, тобто до 09.12.2026, суд дійшов висновку про достатню винятковість наведених відповідачем обставин для застосування визначеної ст. 331 ГПК України процедури відстрочення виконання судового рішення про стягнення коштів за неналежне виконання договору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі № 910/9058/25, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 4 917,17 грн, судового збору у розмірі 1 731,33 грн та задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про відстрочку його виконання та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 4 917,17 грн, судового збору у розмірі 1 731,33 грн та відмовити у задоволені заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі № 910/9058/25 строком на дванадцять місяців до 09.12.2026.
Скаржник вказує, що в рішенні першої інстанції відсутній будь-який розрахунок для розуміння походження задоволених частково сум 3 % річних; із судового рішення не зрозуміло, якої саме помилки, на думку суду, допустився позивач при здійсненні розрахунку; як наслідок, відмова у задоволені 3 % річних у сумі 4 917,17 грн спричинила відмову у стягненні судового збору в розмірі 1 731,33 грн.
На переконання скаржника, наведені відповідачем доводи в обґрунтування клопотання про відстрочення виконання рішення суду на 12 (дванадцять) місяців не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочки виконання рішення суду в розумінні ст. 73, 74, 76, 77, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі.
За доводами скаржника, під час винесення рішення про відстрочення суд зобов'язаний враховувати матеріальні інтереси обох сторін, а не тільки боржника; скаржник вказує, що у зв'язку з наявними заборгованостями за надані послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" не має можливості вчасно виконувати грошові зобов'язання перед іншими контрагентами, що спричиняє нарахування та стягнення санкцій із НЕК "Укренерго" за іншими договорами; в умовах воєнного стану НЕК "Укренерго" несе значні витрати на відновлювальний ремонт пошкоджених електричних мереж, електропідстанцій та інших об'єктів енергетичної інфраструктури в межах всієї України внаслідок щоденних терористичних атак з боку російської федерації.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.,) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 у справі № 910/9058/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 10.03.2026 о 10:00; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 30.01.2026.
У зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 17.02.2026 по 18.03.2026, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 910/9058/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді: Ходаківська І.П., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 колегією суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий, судді: Ходаківська І.П., Євсіков О.О., апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 у справі № 910/9058/25 прийнято до свого провадження; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за раніше визначеними датою та часом - 10.03.2026 о 10:00.
Позиції учасників справи
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, зазначаючи, зокрема, що відмовляючи в стягненні 3 % річних у сумі 4 917,17 грн, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що оскільки розрахунок здійснено позивачем без урахування ч. 5 ст. 254 ЦК України, то ним неправильно визначено період прострочення; надаючи відстрочку виконання судового рішення, місцевий господарський суд діяв у повній відповідності до завдань господарського судочинства, як незалежний і безсторонній суд, визнав достатніми обставини, в яких опинився відповідач, які істотно ускладнюють виконання рішення, та здійснив справедливий розгляд справи.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 10.03.2026 з'явились представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні представник позивача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідач подав позивачу заяву-приєднання від 03.11.2023 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, в якій надано письмову згоду на приєднання до умов договору.
Позивач листом № 01/60219 від 09.11.2023 повідомив відповідача про приєднання останнього до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії; вказано ідентифікатор договору № 0539-02041-ПП; дата акцептування 01.01.2024.
Таким чином, між позивачем (Користувач) і відповідачем (оператор системи передач - ОСП) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії 01.01.2024 з ідентифікатором № 0539-02041-ПП (Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок і умови надання послуг з передачі електричної енергії користувачам системи передачі (далі - Користувач). Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання Користувача до умов цього Договору згідно із заявою-приєднанням, що є додатком 1 до цього Договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору за цим Договором ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору. Послуга, яка надається за цим Договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12.
Згідно з п. 5.1 Договору для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги.
Відповідно до п. 4.1 Договору планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу з передачі електричної енергії та/або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Відповідно до п 6.1 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
Згідно з п. 6.2 Договору Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно з такою системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.
Відповідно до п. 6.4 Договору Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта приймання-передачі послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.
Позивачем через систему електронного документообігу направлено відповідачу рахунки-фактури:
№ ПР-0036576/0539-02041-ПП від 15.04.2025 (за квітень 2025 року) на суму 8 720 949,29 грн;
№ ПР-0037073/0539-02041-ПП від 24.04.2025 (за квітень 2025 року) на суму 7 992 908,39 грн;
№ ПР-0037580/0539-02041-ПП від 05.05.2025 (за квітень 2025 року) на суму 6 809 440,80 грн;
№ ПР-0038663/0539-02041-ПП від 14.05.2025 (за травень 2025 року) на суму 7 977 311,76 грн;
№ ПР-0039171/0539-02041-ПП від 25.05.2025 (за травень 2025 року) на суму 8 805 711,32 грн;
№ ПР-0039686/0539-02041-ПП від 05.06.2025 (за травень 2025 року) на суму 9 160 379,96 грн;
№ ПР-0040764/0539-02041-ПП від 14.06.2025 (за червень 2025 року) на суму 8 452 666,57 грн;
№ ПР-0041277/0539-02041-ПП від 24.05.2025 (за червень 2025 року) на суму 7 898 054,66 грн;
№ ПР-0041813/0539-02041-ПП від 05.07.2025 (за червень 2025 року) на суму 7 652 622,58 грн;
№ ПР-0042921/0539-02041-ПП від 15.07.2025 (за липень 2025 року) на суму 10 156 720,34 грн;
№ ПР-0043460/0539-02041-ПП від 25.07.2025 (за липень 2025 року) на суму 9 858 755,83 грн;
№ ПР-0044012/0539-02041-ПП від 05.08.2025 (за липень 2025 року) на суму 11 099 536,88 грн;
№ ПР-0045152/0539-02041-ПП від 15.08.2025 (за серпень 2025 року) на суму 8 395 003,40 грн;
№ ПР-0045704/0539-02041-ПП від 25.08.2025 (за серпень 2025 року) на суму 8 272 077,48 грн;
№ ПР-0046263/0539-02041-ПП від 05.09.2025 (за серпень 2025 року) на суму 8 811 032,40 грн.
На виконання Договору позивач надав відповідачу послуги за Договором, що підтверджується підписаними між позивачем та відповідачем актами приймання-передачі послуги:
за квітень 2025 року № ПРА-0010008 від 30.04.2025 на суму 23 129 597,08 грн з ПДВ,
за травень 2025 року № ПРА-0010612 від 31.05.2025 на суму 26 091 440,96 грн з ПДВ,
за червень 2025 року № ПРА-0011207 від 30.06.2025 на суму 23 960 252,14 грн з ПДВ,
за липень 2025 року № ПРА-0011821 від 31.07.2025 на суму 30 653 818,87 грн з ПДВ,
за серпень 2025 року № ПРА-0012444 від 31.08.2025 на суму 24 866 564,59 грн з ПДВ,
а також актами коригування:
№ ПРА_К-0009574 від 02.05.2025 до акта приймання-передачі послуги № ПРА-0006020 від 30.09.2024 на суму 49 106,27 грн з ПДВ,
№ ПРА_К-0009667 від 07.05.2025 до акта приймання-передачі послуги № ПРА-0008876 від 28.02.2025 на суму 751 200,33 грн з ПДВ,
№ ПРА_К-0009878 від 02.06.2025 до акта приймання-передачі послуги № ПРА-0006557 від 31.10.2024 на суму 1 728,43 грн з ПДВ,
№ ПРА_К-0009986 від 06.06.2025 до акта приймання-передачі послуги № ПРА-000941 від 31.03.2025 на суму 366 583,51 грн, з ПДВ
№ ПРА_К-0010086 від 03.07.2025 до акта приймання-передачі послуги № ПРА-0007140 від 30.11.2024 на суму 593,05 грн з ПДВ,
№ ПРА_К-0010237 від 08.07.2025 до акта приймання-передачі послуги № ПРА-0010008 від 30.04.2025 на суму 80 520,31 грн з ПДВ,
№ ПРА_К-0010514 від 01.08.2025 до акта приймання-передачі послуги № ПРА-0007758 від 31.12.2024 на суму 32 631,81 грн з ПДВ,
№ ПРА_К-0010801 від 04.08.2025 до акта приймання-передачі послуги № ПРА-0010612 від 31.05.2025 на суму 178 163,53 грн з ПДВ.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував, що відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором оплату наданих послуг не здійснив, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 92 378 937,94 грн. Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач нарахував та заявив до стягнення 457 368,07 грн 3 % річних та 185 036,78 грн інфляційних втрат.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказував, що умовами Договору передбачено досудове врегулювання спорів/суперечок, що виникають із цього Договору, проте позивач не звертався до відповідача з жодними вимогами чи претензіями щодо сплати заборгованості в сумі 64 349 089,04 грн, чим порушив умови Договору; позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку ціни позову; у позові вказана ціна позову 64 827 639,51 грн, з яких основна заборгованість складає 64 349 089,04 грн з ПДВ; зазначає, що матеріали справи не містять доказів направлення актів надання послуг, актів коригування, рахунків-фактур за спірний період у спосіб, обумовлений Договором, а саме через систему Сервіс, що знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Відповідач звертав увагу, що ним до подачі позивачем позову здійснено оплату за Договором за квітень 2025 року в сумі 9 434 762,04 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4100127 від 18.07.2025, а також здійснено часткову оплату наданих послуг за Договором за квітень 2025 року в сумі 13 480 584,15 грн. З огляду на викладене, відповідач просив відмовити в позові в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 9 434 762,04 грн; закрити провадження у справі № 910/9058/25 в частині позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 13 480 584,15 грн; в решті позовних вимог відмовити позивачу в їх задоволенні.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно із частиною першою статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.
За частиною першою статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено та місцевим господарським судом встановлено, що відповідач у порушення умов Договору не виконав зобов'язання з оплати послуги з передачі електричної енергії в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем за період жовтень, листопад 2024 року, квітень-серпень 2025 року, яка становить 92 378 937,94 грн, розмір якої не оспорено відповідачем.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, в частині закриття провадження у справі в частині стягнення 92 378 937,94 грн основного боргу, а також стягнення з відповідача на користь позивача 185 036,78 грн інфляційних втрат, 452 450,90 грн 3 % річних, 846 108,67 грн судового збору рішення суду не оскаржується, відтак, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не переглядається. При цьому, підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено.
У частині посилання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на незрозумілість здійсненого судом першої інстанції розрахунку 3 % річних та відсутності у судовому рішенні пояснень, якої саме помилки, на думку суду, допустився позивач при здійсненні розрахунку, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.
Отже, за змістом наведеної норми закону проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановив, що позивачем допущено помилку в нарахуванні 3 % річних, оскільки розрахунок здійснено позивачем без врахування ч. 5 ст. 254 ЦК України, а саме неправильно визначено період прострочення.
Так, відповідно до приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відтак, за розрахунком місцевого господарського суду, обґрунтованою до стягнення є сума 3 % річних у розмірі 452 450,90 грн.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що з огляду на вимоги частин першої та другої статті 2, частини п'ятої статті 236 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми інфляційних втрат та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.
Отже, процесуальним законодавством не покладено на суд обов'язок наводити в рішенні суду здійсненний ним розрахунок 3 % річних, у зв'язку із чим доводи скаржника про неналежне виконання судом свого обов'язку є неспроможними.
Апеляційний господарський суд, у свою чергу, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, встановив його невідповідність умовам чинного законодавства, водночас, здійснений судом першої інстанції розрахунок є арифметично правильним та здійснений відповідно до приписів чинного законодавства.
Відтак, доводи позивача щодо помилковості розрахунку 3 % річних та відсутності обґрунтувань у частині відмови у стягненні 3 % річних у сумі 4 917,17 грн та, відповідно, судового збору у розмірі 1 731,33 грн не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 452 450,90 грн.
Щодо доводів Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відсутність підстав для відстрочення виконання рішення у справі № 910/9058/25, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно зі ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Наводячи мотиви для скасування наданої судом відстрочки боржнику у грошовому зобов'язанні кредитор вказує на відсутність доказів наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочки виконання рішення суду в розумінні ст. 73, 74, 76, 77, 331 ГПК України та доказів, які підтверджують неможливість своєчасного виконання судового рішення.
Апеляційний господарський суд зауважує, що ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, проте суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, на власний розсуд, і визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих обставин та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
У будь-якому разі питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.
Суд апеляційної інстанції враховує, що Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 № 5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відповідач під час розгляду справи вказував, що основну заборгованість відповідачем погашено повністю. Також відповідач як на підставу, що унеможливлює виконання рішення, посилався на введення Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану, який триває дотепер. Згідно з додатком до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 1411 від 13.11.2018 місцем провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є територія м. Києва в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата, а також частково визначена територія Київської області. На території міста Києва ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є власником та експлуатує абсолютну більшість електричних мереж у межах міста. Основним джерелом доходів відповідача є кошти, які надходять на поточні рахунки ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", які споживачі електричної енергії вносять як плату за отримані послуги з розподілу електричної енергії. Починаючи з 24.02.2022, по території України здійснюються систематичні ракетні обстріли, систематичними також є оголошення сигналів повітряної тривоги. Відповідач звертав увагу суду на загальновідомий факт, що ворогом із території Російської Федерації постійно здійснюються обстріли енергетичної інфраструктури України, що в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребує доказування. Так, з 2022 року і дотепер, а особливо напередодні опалювального періоду та після його початку, відбуваються масовані ракетні та авіаційні удари по енергетичній інфраструктурі, що призводить до вкрай тяжких наслідків. Як свідчить статистика, більшість ракетних обстрілів та атак із повітря ударними безпілотними літальними апаратами припадає на столицю України, що відчувають на собі всі кияни та гості столиці, особливо вночі. Об'єкти ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" як оператора системи розподілу також зазнають значних пошкоджень та підлягають відновленню, що потребує значних фінансових витрат. Починаючи з вересня-жовтня 2025 року, НЕК "Укренерго" як оператором системи передачі знову запроваджені в Україні графіки відключення електричної енергії всім споживачам, як непобутовим, так і побутовим. Відповідач є критично важливим та стратегічним підприємством у Київському регіоні, зокрема в столиці України - місті Києві та є підприємством паливно-енергетичного комплексу, критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення столичного регіону в особливий період (наказ Міністерства енергетики України № 107 від 24.03.2023 "Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (протокол № 2)"). Першочерговим завданням ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є забезпечення безперебійного електрозабезпечення міста Києва, тому відновлення енергетичної інфраструктури є пріоритетом серед інших зобов'язань відповідача. Відтак, кошти, які отримує відповідач під час здійснення своєї господарської діяльності, а також накопичені резерви, що мають цільове призначення, скеровуються, в першу чергу, на відновлення, ремонт та обслуговування електричних мереж розподілу електричної енергії. Негайне виконання рішення матиме наслідком арешт рахунків відповідача, що, в свою чергу, може створити загрозу настання негативних невідворотних наслідків для енергозабезпечення столиці України та Київського регіону, зокрема: неможливості оперативного відновлення пошкоджених мереж через відсутність обігових коштів для закупівлі обладнання для заміни і ремонту пошкодженого електрообладнання; перебоїв із виїздом аварійних бригад для відновлення пошкоджених, у тому числі ракетними обстрілами мереж та об'єктів енергетики; зриву діяльності компанії по плановому та аварійному ремонтах трансформаторних підстанцій, кабельних ліній електропередач; нестабільного електрозабезпечення або повної його відсутності найголовніших органів державної влади та управління усіх ланок та рівнів, через триваючу військову агресію російської федерації та постійні обстріли. Відповідач, будучи приватним підприємством, не забезпечений фінансовою підтримкою міжнародної спільноти та може розпоряджатися виключно грошовими коштами, отриманими від господарської діяльності. З огляду на становище, в якому опинився відповідач, на переконання останнього, існують об'єктивні обставини, передбачені ст. 331 ГПК України, для відстрочення виконання судового рішення у разі повного або часткового задоволення судом позовних вимог.
Судова колегія зазначає, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявна загроза банкрутства (неплатоспроможності), відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Поряд із цим, відстрочення виконання рішення є правом суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Колегія суддів зазначає, що позивач не навів переконливих доводів, що відстрочення виконання судового рішення у даній справі істотно ускладнить становище кредитора як постачальника перед іншими учасниками ринку.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що обидва учасника спору є особами приватного права і діють на ринку енергопостачання, а тому стикаються з однаковими обставинами, що впливають на їхню господарську та економічну діяльність, тож відстрочення виконання судового рішення стосовно нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних, за умови повного погашення основної заборгованості, на переконання суду, не порушить баланс інтересів обох учасників правовідносин.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що використавши свої повноваження, передбачені статтею 331 ГПК України, суд першої інстанції не припустився порушення норм матеріального чи процесуального права та балансу інтересів сторін, що могло б слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 у справі № 910/9058/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 25.03.2026.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
О.О. Євсіков