Справа № 450/3965/25
Провадження № 2/450/350/26
27 березня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Мельничук І. І.
секретаря судового засідання Дикої О. Ю.
за участі позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «СК «Гардіан» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «СК «Гардіан» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 23 140,54 грн. доплата за експертний звіт, 30 000 грн. завданої моральної шкоди, разом: 53 140,54 грн (п?ятдесят три тисячі сто сорок гривень 54 коп.), а також судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.05.2025 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів MERCEDES-BENZ S 550 та TOYOTA YARIS під керуванням позивача, внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Пустомитівського районного суду від 01.07.2025 у справі № 450/2245/25 винуватцем ДТП визнано відповідача, який порушив правила дорожнього руху, у зв'язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Позивач зазначає, що внаслідок ДТП їй завдано матеріальної шкоди, при цьому страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування у заниженому розмірі, який не відповідає фактичній вартості завданих збитків. З метою підтвердження розміру шкоди позивачем проведено незалежну оцінку, згідно з якою вартість збитків перевищує виплачене страхове відшкодування, у зв'язку з чим частина шкоди залишилася невідшкодованою. У зв'язку з цим позивач вважає, що різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням, а також понесені витрати на проведення експертної оцінки підлягають стягненню з відповідача як безпосереднього винуватця ДТП. Крім того, позивач зазначає про заподіяння їй моральної шкоди, зумовленої втратою транспортного засобу та пов'язаними з цим життєвими незручностями і переживаннями. На підставі викладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
09.10.2025 року провадження у справі відкрито.
Протокольною ухвалою від 22.01.2026 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, зазначивши, що вина відповідача у вчиненні ДТП встановлена постановою суду, розмір матеріальної шкоди підтверджується звітом про оцінку, а отримане страхове відшкодування не покриває фактичних витрат на ремонт автомобіля, також наполягала на наявності моральної шкоди у зв'язку з перенесеними фізичними й душевними стражданнями, які, на її думку, перебувають у прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Не подав відзиву на позовну заяву чи заперечень.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про дату та час судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, думку учасників судового розгляду, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку:
згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Судом встановлено, що постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.07.2025 року (справа № 450/2245/25, провадження 3/450/1374/25) відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. в дохід держави.
Згідно змісту якої вбачається, що 27.05.2025 року о 17:30 год. в с. Солонка, вул. Григорія Сковороди 3, ОСОБА_3 керував автомобілем марки Mercedes Benz д.н.з. НОМЕР_1 не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Toyota Yaris НОМЕР_2 , де по інерції даний автомобіль здійснив подальше зіткнення з автомобілем марки Suzuki sx4 д.н.з. НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Вказана постанова не оскаржувалась та набрала законної сили 12.07.2025 року.
Вказані обставини також знаходяться своє підтвердження із долученої копії довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 3025148366965955, схемою місця ДТП від 27.05.2025 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду в справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року в справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року в справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 31.10.2020 року транспортний засіб «Toyota Yaris», д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстровано на праві власності за ОСОБА_1 (позивачем).
Із матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія автомобіля марки «Mercedes Benz S 550» д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована ТДВ «СК «Гардіан» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР-221851928 від 01.07.2024 року, який діяв на дату настання зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно відповіді від 09.07.2025 року за виз. № 09/07/25/6, за підписом директора департаменту врегулювання страхових випадків ТДВ «СК «Гардіан» Савчука В. О. на Заяву позивача від 04.06.2025 року за подією, яка сталася 27.05.2025 року за участю забезпеченого транспортного засобу «Mercedes Benz S 550» д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу «Toyota Yaris», д.н.з. НОМЕР_2 , відповідно до звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, ринкова вартість КТЗ TOYOTA YARIS BC3958HX складає 81227,78 грн, вартість відновлювального ремонту - 293084,95 грн. та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування по події, яка мала місце 27.05.2025 в якій пошкоджений транспортний засіб TOYOTA YARIS BC3958HX за договором страхування ЕР 221851928 від 01.07.2024 року в сумі 52 615,98 грн.
Факт виплати вищевказаного розміру страхового відшкодування позивачу підтверджується копією квитанції про зарахування коштів, що визнається безпосередньо самою позивачкою.
Відповідно ч. 1 до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Суд зазначає, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку, у разі спору, повинно бути підтверджено належними засобами доказування, зокрема звітом (актом) про оцінку майна або експертним висновком.
Не погоджуючись із таким розміром страхового відшкодування, виплаченого позивачу ТДВ «СК «Гардіан», остання звернулась до суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Клевер Експерт», відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 298/07-25 від 22.07.2025 року, виконаного оцінювачем ОСОБА_4 вбачається, що вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля TOYOTA YARIS, реєстраційний номер НОМЕР_5 , становить: 99 368,32 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля TOYOTA YARIS, реєстраційний номер НОМЕР_6 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, становить: 310 631,24 грн.; ринкова вартість автомобіля TOYOTA YARIS, реєстраційний номер НОМЕР_7 , до моменту ДТП, становить: 99 368,32 грн.
ОСОБА_1 повторно звернулася до ТДВ «СК «Гардіан» із заявою у справі № G-45228, у якій повідомила про незгоду з визначеним розміром страхового відшкодування за шкоду, завдану її транспортному засобу TOYOTA YARIS, державний номер НОМЕР_8 , унаслідок ДТП від 27 травня 2025 року. Позивачка зазначила, що нею проведено незалежну експертну оцінку матеріального збитку, копії якої разом із рахунком та квитанцією про оплату додано до звернення, та просила відповідача переглянути суму страхового відшкодування. Також вона вказала, що у разі відмови буде змушена звернутися до суду.
У відповідь ТДВ «СК «Гардіан» повідомило, що свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування виконало в повному обсязі та відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з чим не вбачає правових підстав для перегляду прийнятого рішення.
Предметом позову являється матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення матеріальної шкоди, завданої пошкодженням майна позивача. Підставою позову є неправомірні дії відповідача, з вини якого пошкоджено належний позивачу транспортний засіб.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Верховний Суд звернув увагу на те, що, хоча цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях і передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, позивач повинен довести, що протиправні дії вчинено саме тією особою, до якого пред'явлено позов (постанова від 10 червня 2019 року в справі № 591/5118/14-ц).
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Таким чином позивачем доведено, що шкоду майну позивача завдано саме з вини відповідача, згідно з постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.07.2025 року, що не заперечувалось і самим відповідачем в процесі розгляду справи.
Однак, враховуючи вище зазначені норми права, суд вважає, що звернення позивачки до суду з позовом саме до винуватця ДТП є передчасним і виходить з наступного.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договори.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування є підстави, зазначені у статті 991 ЦК України та статті 26 Закону України «Про страхування», а також інші підстави, передбачені Договором страхування.
Згідно зі статтею 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.
Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Стаття 26 Закону України «Про страхування» передбачає що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV). Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (стаття 2 Закону № 1961-IV).
Особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1 Закону № 1961-IV).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 6 Закону № 1961-ІV передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У статті 1194 ЦК України зазначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Розмір позовних вимог у частині відшкодування матеріальної шкоди складає 18 140,54 грн., Товариство з додатковою відповідальністю «СК «Гардіан» виплатила позиваці 52 615,98 грн, загальна вартість матеріального збитку автомобіля позивачкою визначена у розмірі 99 368,32 грн, що в загальному не перевищує вартості відновлювального ремонту, згідно Звіту №298/07-25 від 22.07.2025 року. Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до вищенаведених положень Закону № 1961-IV, страхова компанія зобов'язана здійснити страхову виплату в межах встановленого страхового ліміту відповідальності. Водночас суд позбавлений можливості встановити розмір такого страхового ліміту у даних правовідносинах, оскільки позивачкою не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів, зокрема копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу відповідача. Натомість ОСОБА_1 долучила копію власного полісу ОСЦПВВНТЗ, що не дає можливості встановити обсяг відповідальності страховика саме у спірних правовідносинах. Також позивачка не скористалася своїм процесуальним правом на подання клопотання про витребування відповідного доказу, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити, чи перевищує заявлений до стягнення розмір шкоди межі страхової виплати, а також чи звернуто позов до належного відповідача.
Разом з тим, суд приходить до висновку, із змісту наданих відповідей, залученого у якості третьої особи у даній справі, ТДВ «СК «Гардіан», що сума, яку позивачка просить стягнути з безпосереднього завдавача шкоди, не перевищує встановлений страховий ліміт. Як підставу для відмови у перегляді рішення про виплату страхового відшкодування представник ТДВ «СК «Гардіан» зазначив, що страховиком виконано свої зобов'язання у повному обсязі відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та відсутні правові підстави для зміни розміру виплати, та послався на те, що ринкова вартість пошкодженого об?єкта дослідження відсутня у наданому ОСОБА_1 звіті, та як зазначалось в попередньому листі від 09.07.2025 року, ТДВ «СК «Гардіан» було замовлено незалежному експерту звіт з визначення вартості матеріального збитку TOYOTA YARIS BC3958HX, відповідно до якого ринкова вартість КТЗ TOYOTA YARIS BС3958НX до ДТП складає 81227,78 грн, вартість відновлювального ремонту - 293084,95 грн., а також на те що, ТДВ «СК «Гардіан» було замовлено звіт про розрахунок ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу «TOYOTA YARIS» BC3958HX, відповідно до якого ринкова вартість пошкодженого об?єкта дослідження складає 31611,80 грн.
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини другої статті 78 ЦПК України (допустимість доказів) обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вимоги позову про відшкодування витрат позивачки на оцінку заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 5000,00 грн. не можуть бути задоволені, оскільки заявлені не до тієї особи. Тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Суд резюмує, що поданими позивачкою доказами доведено, що саме відповідач ОСОБА_2 пошкодив належний позивачці транспортний засіб, чим завдав їй матеріального збитку. Проте у ході судового розгляду позивачкою не доведено, що заявлений до стягнення розмір матеріального збитку підлягає відшкодуванню безпосередньо відповідачем, зокрема не надано доказів того, що така сума виходить за межі ліміту відповідальності страховика. За відсутності належних доказів щодо обсягу страхової відповідальності та співвідношення заявлених вимог із страховим лімітом, суд позбавлений можливості встановити, чи підлягає спірна сума стягненню саме з відповідача, а не в межах зобов'язань страховика такого.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 23 140,54 грн.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне:
відповідно до статі 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.
Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
При з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.
Як передбачено п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених позовних вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин.
Відповідно до п. 9 зазначеної постанови: «Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості».
Суд вважає розмір моральної шкоди заявленої позивачем неспівмірним з нанесеними йому моральними стражданнями та, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 5000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений за подання позовної заяви до суду у розмірі пропорційно до задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення судом вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 5 000 грн, керуючись приписами ст. 141 ЦПК України, суд дійшов висновку, що пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача підлягає стягненню 113,98 грн судового збору.
Керуючись статтями 12, 13, 77, 78, 80, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, статтями 22, 1166, 1188, 1192 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «СК «Гардіан» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) суму моральної шкоди у розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 113,98 (сто тринадцять гривень 98 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 27.03.2026 року.
Суддя: І. І. Мельничук