Справа № 545/3127/25 Номер провадження 22-ц/814/1466/26Головуючий у 1-й інстанції Цибізова С. А. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
25 березня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
розглянув у порядку письмового провадження в м.Полтаві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2025 року (час ухвалення судового рішення та дата складання повного тексту судового рішення - не зазначено) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У липні 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до суду з вказаним позовом, просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №391082-КС-001 від 14.08.2024 про надання кредиту в розмірі 28 858,28 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 18 000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 8 000 грн, суми прострочених платежів по процентах - 19 658,28 грн, суми прострочених платежів за комісією - 1 200 грн.
В обґрунтування позову вказувало на невиконання відповідачкою умов кредитного договору.
Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2025 року позов ТОВ «Бізнес Позика» задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором №391082-КС-001 про надання кредиту від 14.08.2024 у розмірі 22 802,18грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 1 913,94 грн.
В апеляційній скарзі ТОВ «Бізнес Позика», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду змінити в частині стягнення заборгованості з користування кредитом, а саме змінити суму стягнення з 13 602,18 грн на грошову суму в розмірі 28 858 грн 28 коп. в решті рішення залишити без змін. Вирішити питання перерозподілу судових витрат.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги повторно посилається на обставини і доводи, викладені у позові та додатково пояснює, що, відмовляючи у частині позовних вимог, суд першої інстанції базувався на хибному ототожненні понять денна процентна ставка та процентна ставка в день, а також помилковому сприйняттю норм Закону України «Про споживче кредитування», а також ЦК України, Цивільного Процесуального Кодексу України та існуючої судової практики щодо, начебто, можливості суду зменшувати розмір процентів за кредитним договором, які нараховуються протягом строку кредитування (статті 1048 та 1056-1 ЦК України).
Рішення суду у частині укладення договору не оскаржується, а тому відповідно до приписів ст.367 ЦПК України його законність і обґрунтованість апеляційним судом не перевіряється.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 14.08.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» укладено кредитний договір №391082-КС-001.(а.с.19-23)
Відповідно до п.2.6 Договору кредиту ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 8 000 грн
Строк кредитування визначено 24 тижні - до 29.01.2025. (п.2.3. та 2.7.)
Стандартна фіксована процентна ставка складає 1,5 % в день. Знижена 1,14668750% в день ( п.2.4). Комісія за надання кредиту складає 1 200 грн (п.2.5.).
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало - надало позичальнику грошові кошти в розмірі 8 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (котру позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті).
Як вбачається з листа ТОВ “ПрофітГід» в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача. Платник ТОВ БІЗНЕС ПОЗИКА, код 41084239. Номер транзакції 42361-55038-23864. Дата / час здійснення переказу коштів 2024-08-14 09:05:04. Сума переказу, грн 8000. Номер платіжної картки отримувача НОМЕР_2 . Емітент платіжної картки отримувача PRIVAT BANK. Код авторизації 579544. Код RRN 422709580754. Призначення переказу Перерах. коштiв Логвінова Ю.М. ІПН НОМЕР_3 зг. до кредитного дог. №391082-КС-001 від 14.08.2024 Без ПДВ( а.с.37)
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності та обгрунтованості позовних вимог, однак, звернувши увагу на невірне нарахування позивачем процентів, зменшив їх суму.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Згідно зі ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до його виконання.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У кредитному договорі сторони обумовили розмір процентів за кожен день користування кредитом, визначили термін дії договору до 29.01.2025.
Отже суд, має перевірити правильність нарахування процентів за користування коштами, починаючи з 14.08.2024, і до закінчення дії кредитного договору, тобто до 29.01.2025.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»№ 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%; з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Як встановлено судом з тексту кредитного договору, він укладений: 14.08.2024 (з моменту перерахування кредиту позичальнику) зі строком дії до 29.01.2025.
Із наданого позивачем детального розрахунку заборгованості неможливо встановити, за яким розміром процентної ставки була нарахована заборгованість за процентами.
На переконання суду, з урахуванням вимог діючого законодавства, відсотки за користування кредитними коштами становлять 13 680 грн, які нараховані наступним чином:
за період з 14.08.2024 по 19.08.2024 за ставкою 1,5 % становить 720 грн, відповідно розрахунку (8000 х 1,5% х 6);
-за період з 20.08.2024 по 29.01.2025 за ставкою 1 % становить 12 960 грн, відповідно розрахунку (8 000 х 1% х 162);
Отже сума заборгованості за процентами за користування кредитом буде складати 12 960 + 720= 13 680 грн.
З наведених мотивів колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у рішенні від 28 листопада 2025 року.
Доводи апеляційної скарги про базування рішення суду першої інстанції на хибному ототожненні понять «денна процентна ставка» та «процентна ставка в день» не заслуговують на увагу, оскільки в обох випадках відсотки нараховуються щодня на суму залишку заборгованості.
Проаналізувавши питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, наведені апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» залишити без задоволення.
Заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 25 березня 2026 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов