Житомирський апеляційний суд
Справа №296/10073/25 Головуючий у 1-й інст. Дідоренко А. Е.
Номер провадження №33/4805/161/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
25 березня 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Пилипчука Юрія Геннадійовича, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 19 листопада 2025 року, про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Корольовського районного суду міста Житомира від 19 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно постанови судді місцевого суду, ОСОБА_1 31 серпня 2025 року о 01-50 год у м. Житомирі, вул. Бориса Тена, 2 керував транспортним засобом CHEVROLET Captiva д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, невиразна мова, нестійка хода. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Пилипчук Ю.Г. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що матеріали справи не містять причини зупинки водія. Будь-яких ознак перебування у стані алкогольного сп'яніння у водія не було. Вказав, від проходження огляду ОСОБА_1 не відмовлявся, направлення йому не вручалось та від керування транспортним засобом у встановленому законом порядку не відсторонявся.
На думку захисника, у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення - недоведена.
ОСОБА_1 та його захиснику - адвокату Пилипчук Ю.Г. була надана можливість апеляційним судом надати свої покази у справі, проте вони цим не скористалися. Будучи належним чином повідомлені про місце і час судового засідання (СМС-повідомлення, поштове повідомлення, телефонограма, електронна пошта) у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилися, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
Нормами чинного КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для представництва та захисту її інтересів підчас розгляду справи в суді.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності .
За таких обставин, з метою недопущення затягування розгляду справи, зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та у відповідності до положень ч. 6 ст. 294 КУпАП, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які беруть участь в апеляційному провадженні справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №439138 від 31 серпня 2025 року, від підпису ОСОБА_1 відмовився; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів Alcotest Drager, огляд ОСОБА_1 не проводився; направленням ОСОБА_1 до КНП «ОМСЦ» ЖОР з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння; рапортом працівника поліції Білявського Дениса від 31 серпня 2025 року; відеозаписами з нагрудних камер поліцейських.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, з відеозапису обставин події вбачається, що працівники поліції за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору зупинили автомобіль Chevrolet Captiva, д.н.з. НОМЕР_1 , встановили особу водія ОСОБА_1 за наданими документами. Зауважили на рух у комендантську годину. Разом з тим, працівник поліції виказав підозру про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку із вираженим запахом алкоголю з ротової порожнини. На вимогу поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер або в медичному закладі, ОСОБА_1 категорично й однозначно відмовився, отримав роз'яснення наслідків такої відмови. Водію роз'яснені його права та обов'язки. У подальшому ОСОБА_1 ознайомили зі складеним щодо нього протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, від підпису якого він відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонили.
Наданими працівниками поліції відеозаписами підтверджено, що зупинка транспортного засобу, яким беззаперечно керував ОСОБА_1 , відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» та була викликана необхідністю перевірки транспортного засобу, який рухався під час дії комендантської години, інформація про яку є в загальному доступі. Апеляційний суд зазначає, що Указом Президента України №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, указами Президента України продовжено дію воєнного стану, який триває. Тому, в даному випадку працівники поліції діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію», оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності.
Наданий відеозапис апеляційний суд визнає відповідним п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026, оскільки є безперервним, послідовним, за допомогою останнього можна відтворити обставини, за яких патрульні, зупинили ОСОБА_1 за кермом автомобіля та після виявлених у нього ознак алкогольного сп'яніння, зафіксованих у протоколі про адміністративне правопорушення та акті огляду (запах алкоголю з порожнини рота, невиразна мова, нестійка хода), у відповідності до встановленого законом порядку, пропонували йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 відмовився від огляду на місці зупинки автомобіля та у закладі охорони здоров'я. Сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду був причиною складання протоколу про адміністративне правопорушення за п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Тому його дії кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Пунктом 2 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто за змістом цієї норми поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.п.3, 4 Розділу І Інструкції. У даному випадку працівники поліції зауважили водію на виражений запах алкоголю з ротової порожнини, що є однією із ознак перебування особи у стані алкогольного сп'яніння як підстави для вимоги про проходження відповідного огляду. Зовнішні ознаки ОСОБА_1 у частині невиразної мови та нестійкої ходи також не суперечили підозрам працівників поліції щодо перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння.
На думку апеляційного суду, водій мав можливість спростувати усі сумніви працівників поліції щодо перебування у стані алкогольного сп'яніння, пройшовши огляд на місці транспортного засобу або у найближчому закладі охорони здоров'я.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до нього.
Твердження захисника про те, що йому не було вручено направлення апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки відповідне направлення надається лікарю у випадку доставлення водія на огляд до медичного закладу.
Апеляційний суд звертає увагу, що обов'язок проходити огляд на стан сп'яніння виникає в ОСОБА_1 не з моменту вручення йому направлення на проходження відповідного огляду, а в силу вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху з моменту висловлення відповідної вимоги працівником поліції як до водія транспортного засобу.
Окрім цього, законодавством не передбачено вручення письмового направлення водію, оскільки такий огляд проводиться у присутності поліцейського який має забезпечити доставку особу, яка погодилася на проходження відповідного огляду, однак ОСОБА_1 від огляду в медичному закладі відмовився, тому у працівників поліції не виникало обов'язку виписувати направлення на огляд.
Безпідставними також суд вважає доводи апеляційної скарги щодо неналежного відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Водію повідомлено про заборону подальшого керування транспортним засобом. Варто зауважити, що не відсторонення водія від керування транспортним засобом не є підставою, що звільняє його від відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП. Закон не передбачає обов'язкового вилучення транспортного засобу за умови находження водія у стані алкогольного сп'яніння.
Під час дослідження матеріалів справи, в т.ч. при перегляді відеозапису, порушень з боку поліцейського, який оформлював адміністративний матеріал, не встановлено.
Згідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з тим, що він мав ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі, що підтверджується вищевказаними відеозаписами. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду був причиною складання протоколу про адміністративне правопорушення за п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Апеляційний суд зауважує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Під час апеляційного розгляду суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Пилипчука Юрія Геннадійовича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 19 листопада 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь