Житомирський апеляційний суд
Справа №296/7006/25 Головуючий у 1-й інст. Шимон Л. С.
Номер провадження №33/4805/162/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
25 березня 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 30 вересня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 30 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 19 червня 2025 року о 01-40 год у м. Житомирі, майдан Польовий, 15 керував транспортним засобом Audi A6 д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest 6820 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду скаржник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Оскаржуване рішення вважає незаконним та необґрунтованим, а суд першої інстанції допустив спрощений підхід при розгляді справи щодо нього. На думку скаржника, у його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина - недоведена.
Одночасно, ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник посилається на те, що копію постанови не отримував, оскільки є військовослужбовцем, проходить військову службу, смс-виклики до суду не отримував. Апеляційну скаргу подав до районного суду із пропуском встановленого законом строку 04 грудня 2025 року. На підставі викладеного вважає, що має право на поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, у зв'язку з тим, що доводи адвоката щодо поважності причини пропуску строку узгоджуються із матеріалами справи, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
ОСОБА_1 була надана можливість апеляційним судом надати свої покази у справі, проте він цим не скористався. Будучи належним чином повідомленим про місце і час судового засідання (судова повістка, електронна пошта, телефонограма) останній у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явився, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Нормами чинного КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для представництва та захисту її інтересів підчас розгляду справи в суді.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності .
За таких обставин, з метою недопущення затягування розгляду справи, зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та у відповідності до положень ч. 6 ст. 294 КУпАП, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які беруть участь в апеляційному провадженні справи.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №366215 від 19 червня 2025 року; чеком Alcotest Drager 6820 та актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, у зв'язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, результат огляду на місці позитивний - 1,68 проміле, від підпису ОСОБА_1 відмовився; направленням ОСОБА_1 до КНП «ОМСЦ» ЖОР для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижуються увагу та швидкість реакції; рапортом працівника поліції Миколи Засімовича; відеозаписами з портативного відеореєстратора поліцейського.
На думку апеляційного суду вказані докази узгоджуються з відеозаписами з портативного реєстратора працівників поліції, долученими до матеріалів справи, на яких зафіксовано як працівник поліції встановили особу водія Audi А6- ОСОБА_1 , вказав на наявність у останнього запаху алкоголю з порожнини рота та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу після роз'яснень працівників поліції про порядок користування технічним засобом приладом Alcotest Drager, водій пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння з позитивним результатом 1,68 проміле, з яким останній не погодився. Від проходження огляду у найближчому медичному закладі ОСОБА_1 категорично відмовився. Працівники поліції роз'яснили наслідки відмови від проходження такого огляду у вигляді складення адміністративних матеріалів за порушення водієм п. 2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність у ст. 130 КУпАП. Разом з тим, водій відмовився надати свій номер телефону для зв'язку із ним, а також від ознайомлення з адміністративними матеріалами та отримання копій відмовився
Наданий відеозапис відповідає п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026, оскільки є безперервним, послідовним, за допомогою останнього можна відтворити обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, згідно яких ОСОБА_1 керував автомобілем марки «АУДІ А6», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, зафіксованими у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук, у відповідності до встановленого законом порядку запропоновано йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 пройшов огляд на місці зупинки (1,69 проміле), проте заперечив результат, відмовився від огляду у медичному закладі. Сам факт відмови його від проходження огляду у найближчому закладі охорони здоров'я був причиною складення протоколу про адміністративне правопорушення за п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Тому його дії кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 ПДР.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
Під час дослідження матеріалів справи, в т.ч. при перегляді відеозапису, порушень з боку поліцейських, які оформлювали адміністративний матеріал, не встановлено.
Вказана справа розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно, і доводами апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовано.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП України, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Під час апеляційного розгляду суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Корольовського районного суду міста Житомира від 30 вересня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 30 вересня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь