П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/6352/25
Перша інстанція: суддя Малих О.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року, якою відмовлено у встановлені судового контролю у справі за адміністративним ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 02.05.2024 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 25.01.2025 року № 9/1/1483, без обмеження її розміру максимальним, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набрало законної сили 23 грудня 2025 року.
13 лютого 2026 року позивач подала до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, у якій просить зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати звіт про повне та належне виконання судового рішення з наданням документів, що підтверджують фактичну виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром.
В обґрунтування заяви позивач зазначила, що відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 14.01.2026 року, підсумковий розмір пенсії становить 50185,67 грн, однак, всупереч рішення суду відповідач знову застосував обмеження пенсії максимальним розміром, внаслідок чого визначив до сплати пенсію у сумі 48 590,32 грн. Викладене, на переконання позивача, свідчить про неналежне виконання пенсійним органом рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року по цій справі.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовлено.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити заяву про встановлення судового контролю.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.311, ст.312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами. Рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, але його виконання забезпечується, у першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом № 1404-VIII внаслідок невиконання відповідачем рішення у добровільному порядку.
Судова не колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
За приписами ст.381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Зазначена редакція ст.382 КАС України діє з 19 грудня 2024 року та фактично встановлює обов'язок суду, а не право, за заявою пенсіонера зобов'язати пенсійний орган подати звіт про виконання судового рішення у справах щодо пенсійних виплат.
Повертаючись до обставин розглядуваної справи, колегія суддів, з огляду на характер спірних правовідносин, звертає увагу, що дана адміністративна справа стосується перерахунку та виплати пенсійних виплат, тобто встановлення судового контролю в такій справі, у порядку ст.382 КАС України, є імперативом.
Щодо доводів суду , що до заяви про встановлення судового контролю позивачем не додано будь-яких доказів на підтвердження того, що примусовий порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, судова колегія наголошує, що ч.4 ст.382 КАС України визначено, що навіть відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду такої заяви.
Отже, висновки суду першої інстанції, які слугували підставою для відмови ОСОБА_1 у встановлені судового контролю, є помилковими та такими, що суперечать нормам КАС України.
Застосовані судом першої інстанції правові позиції Верховного Суду не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки прийняті за попередньою редакцією КАС України, зокрема і ст.382 КАС України.
За приписами ч.3 ст.382-1 КАС України, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що достатнім строком для подання звіту про виконання рішення по цій справі є 30-денний строк.
Відповідно до статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З викладеного вбачається, що ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року підлягає скасуванню з прийняттям постанови про зобов'язання ГУ ПФУ в Миколаївській області у тридцяти денний строк подати до Миколаївського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.
Щодо стягнення з відповідача сплаченого апелянтом судового збору за подачу апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 10.03.2026 №2-р/2026 у справі № 1-5/2025 (374/25) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину другу статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», зі змінами, в тому, що вони уможливлюють справляння судового збору «за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду», постановлені в порядку статей 382, 383 КАС України. Указані норми втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Аналогічні висновки щодо відсутності підстав для справляння судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвали постановлені в порядку ст.382, ст.383 КАС України, застосовувався Верховним Судом і раніше, зокрема в постановах від 26.02.2026 у справі №240/7108/21, від 27.10.2025 у справі № 160/11913/23, від 24.09.2025 у справі № 400/464/24, від 17.09.2025 у справі №260/432/23, від 17.09.2025 у справі №240/32892/21, від 17.09.2025 у справі №120/14870/23, від 20.06.2025 у справі №300/6164/23, від 19.06.2025 у справі №120/2544/24, від 26.05.2025 у справі №160/13650/24 тощо.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
В даному випадку апелянт фактично внесла судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом та такий судовий збір підлягає поверненню на її користь за відповідним клопотанням.
З метою процесуальної економії колегія суддів дійшла висновку щодо можливості повернення сплаченого апелянту судового збору з власної ініціативи.
Згідно ч.2 ст.328, ст.294 КАС України ухвала суду першої інстанції з питань судового контролю за виконанням судових рішень в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись статтями 248, 256, 311, 317, 382, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року - скасувати.
Прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області протягом 30 днів з дати отримання цієї постанови, подати до Миколаївського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року по справі 400/6352/25.
Роз'яснити, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до частини другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 328 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень), сплачений за подання апеляційної скарги у справі №400/6352/25 згідно платіжної інструкції від 01.03.2026 року № 1.552741873.1.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко