П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/8697/25
Перша інстанція: суддя Хурса О. О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі № 420/8697/25, зокрема, зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року та нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.01.2020 включно відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду набрало законної сили - 22.07.2025.
23 січня 2026 року державний виконавець Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семиразум Є.В. звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду по справі № 420/8697/25. В обґрунтування поданої заяви зазначено, що на виконання вимог рішення суду по цій справі, боржником проведено нарахування індексації грошового забезпечення у розмірі 179 786,00 грн. Станом на теперішній час рішення суду в частині виплати нарахованої індексації залишається не виконаним, що в свою чергу свідчить про невиконання рішення суду без поважних причин та дає підстави для висновку про наявність обставин, які ускладнюють виконання судового рішення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 04.03.2026 року, заяву Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення чи зміну способу і порядку виконання судового рішення задоволено повністю.
Встановлено спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 по справі № 420/8697/25 шляхом стягнення з військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 невиплаченої заборгованості по індексації грошового забезпечення в сумі 179 786,00 грн.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про встановлення чи зміну способу порядку виконання рішення суду. Зокрема, апелянт зазначає, що саме розмір індексації грошового забезпечення, щодо якої подана заява, судом у судовому рішенні не визначався, правильність розрахунку цієї заборгованості судом не перевірялась, матеріали справи, на підставі яких було прийняте дане рішення, не містили інформацію про розмір заборгованості перед позивачем. Так сума боргу згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 року у справі № 420/8697/25 складає 152 360,45 (сто п'ятдесят дві тисячі триста шістдесят гривень 45 коп.) грн, в той час як в оскаржуваній ухвалі судом визначена сума до стягнення 179 786,00 грн.
Крім того, апелянт зазначив, що згідно резолютивної частини рішення, індексацію грошового забезпечення стягнуто на користь позивача саме з військової частини НОМЕР_2 . Натомість в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 встановлено спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 по справі № 420/8697/25 шляхом стягнення зазначених коштів з військової частини НОМЕР_1 , щодо якої жодних зобов'язань резолютивною частиною рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 року не визначалось.
Крім того, Одеським окружним адміністративним судом в ухвалі від 29.01.2026 зазначено, що судове рішення стосується питання пенсійних виплат, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 378 КАС України є безумовною підставою для зміни способу виконання рішення суду шляхом стягнення, якщо рішення суду не виконано протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням. Разом з тим, апелянт наголосив, що індексація грошового забезпечення входить в структуру грошового забезпечення та не є пенсійною виплатою, та на заявника не поширюється абзац 2 частини 3 статті 378 КАС України. Апелянт наголосив, що не виконання боржником судового зобов'язання в частині виплати коштів через відсутність у нього відповідних бюджетних призначень в розумінні ч.3 ст.378 КАС України, не свідчить про неможливість виконання судового рішення та не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку його виконання, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.311, ст.312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Задовольняючи заяву державного виконавця та змінюючи спосіб виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 по справі № 420/8697/25 в частині здійснення виплати пенсії з урахуванням виплачених сум не виконується більше двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням, що згідно з частиною третьою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Судова колегія не погоджується з таким висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Положенням частини першої статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
Так, відповідно до ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно ч.3 ст.378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Таким чином, ч.3 ст.378 КАС України встановлює додаткову самостійну підставу для зміни способу і порядку виконання судових рішень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень такого судового рішення протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили, а також і встановлює конкретний спосіб виконання такого рішення - стягнення відповідних виплат з такого суб'єкта владних повноважень.
При цьому, абз.2 ч.3 ст.378 КАС України у редакції Закону №4094-IX не передбачає ймовірності жодного розсуду суду та виключає правомірність установлення будь-яких обставин, окрім: категорії спору; набрання судовим актом законної сили; тривалості існування боргу.
Спір у даній справі не стосується питання обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, отже суд першої інстанції помилково застосував зазначену норму та змінив спосіб виконання рішення у цій справі на підставі ч.3 ст.378 КАС України.
Судова колегія наголошує, що для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення необхідним є встановлення наявності/відсутності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішення відповідного питання є правом суду за умови, що відповідний висновок суду належним чином обґрунтований.
Відповідно до статті 1 Закону України 1404-VІІІ “Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною третьою статті 33 Закону №1404-VIII, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України колегія суддів доходить висновку, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом.
Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17.
Як встановлено судом, на виконання рішення суду військовою частиною нарахована позивачу індексація грошового забезпечення за спірний період.
У заяві про зміну способу чи порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду виконавцем не вказано, які обставини ускладнюють виконання рішення суду, враховуючи, що боржник не відмовляється виконувати рішення, на виконання рішення суду визначило суму заборгованості.
Резолютивна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 у цій справі має зобов'язальний характер, однак судом при розгляді вказаної справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування заборгованості.
Оскільки розрахунок належної позивачу заборгованості судом не здійснювався, змінивши спосіб виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 у цій справі із зобов'язання здійснити виплату заборгованості на стягнення конкретної суми цієї заборгованості з визначенням певного періоду, фактично змінить рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішить питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 КАС України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що поняття “спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту.
Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
У постанові від 24 грудня 2014 року у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 7 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі №130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі №817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі №295/16238/14-а.
Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10 липня 2018 року у справі № 490/9519/16-а визначено, що змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті. Подібний висновок підтримано Верховним Судом у постанові від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а.
Таким чином, оскільки у справі, що розглядається, встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченого грошового забезпечення не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неможливості зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просив державний виконавець, оскільки запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у цій справі.
При цьому колегія суддів зазначає, що грошові кошти у виді заборгованості перед стягувачем, не є власністю військової частини і не знаходяться на її рахунках.
Фактичне, у повному обсязі, виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань за рахунок Державного бюджету України.
Крім того, варто врахувати, що військовою частиною надано підтвердження на запит коштів щодо виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання рішення суду першої інстанції по цій справі.
У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості позивачу.
Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Відсутність коштів для фінансування не є обставиною, яка свідчить про наявність підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 378 КАС України було б підставою для зміни способу і порядку його виконання, адже виплата нарахованих сум буде здійснена відповідачем після надходження відповідних сум із державного бюджету.
З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною підставою, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті заборгованості, колегія суддів вважає безпідставними аргументи державного виконавця, наведені в його заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі № 420/8697/25.
Суд першої інстанції вищевикладені обставини не врахував, невірно застосував положення ч.3 ст.378 КАС України до спірних правовідносин, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для встановлення способу і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 по справі № 420/8697/25.
Відповідно до статті п.4 ст.317 КАС ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення суду по цій справі.
Згідно ч.2 ст.328, ст.294 КАС України ухвала суду першої інстанції про зміну або встановлення способу і порядку виконання судового рішення в касаційному порядку оскарженню не підлягають.
Керуючись статтями 248, 311, 312 317, 382, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року - скасувати.
Прийняти постанову про відмову у задоволенні заяви державного виконавця Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семиразума Євгенія Володимировича про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/8697/25.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко