Справа № 500/7411/25
17 березня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , що оформлене у формі Резолюція (рішення) до рапорту військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 від 12.11.2025 року (вх.в/ч НОМЕР_1 від 12.11.2025 року №1488/9258-В);
- зобов'язати військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 задовольнити рапорт солдата ОСОБА_1 від 12.11.2025 року про звільнення з військової служби через сімейні обставини у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 особою з інвалідністю II групи та у зв'язку з відсутністю інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення матері, прийнявши відповідне рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звертався із рапортом щодо звільнення з військової служби відповідно до пп. “г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII (далі - Закон України №2232-XII) (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме згідно абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
16.12.2025 представником позивача було направлено адвокатський запит на який 20.12.2025 року за №1488/5/10265 листом Військової частини НОМЕР_1 було направлено Резолюцію (рішення) до рапорту військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 від 12.11.2025 року (вх.в/ч НОМЕР_1 від 12.11.2025 року №1488/9258-В), де рапорт не погоджено, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 31.12.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
14.01.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову.
Позивачем солдатом ОСОБА_1 подано рапорт від 12.11.2025 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 із проханням про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (далі - рапорт).
За результатом розгляду даного рапорту командиром військової частини НОМЕР_1 була видана резолюція (рішення) до рапорту про його непогодження виходячи з наступного, -
Згідно підпункту 26 пункту 5 Переліку документів, що подаються з рапортом на звільнення військовослужбовця з військової служби (Додаток 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII), при поданні рапорту на звільнення з військової служби за підставою через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, подаються:
• документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
• один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
• один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;
• висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді;
У доданих до рапорту документах, відсутні документи, що підтверджують відсутність в ОСОБА_3 інших членів сім'ї першого ступеня споріднення чи другого ступеня споріднення. Таким чином, військова частина НОМЕР_1 не має можливості встановити факт відсутності таких осіб.
Також, в акті обстеження сімейного стану № 4671 від 18.07.2025 затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначені відомості щодо відсутності (наявності) осіб І-ІІ рівня споріднення носять рекомендаційний характер та даний акт обстеження не відображає дійсної інформації станом на день подання рапорту, Оскільки, від дати складення акту 18.07.2025 до дня подання рапорту 12.11.2025 пройшло чотири місяці.
У задоволенні позову просив відмовити повністю.
20.01.2026 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.
Представником відповідача 28.01.2026 надіслано через систему "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 16.02.2026 продовжено строк розгляду справи на 2 місяці.
Ухвалою суду від 16.02.2026 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 17.03.2026 о 10:30 год.
Учасники справи подали до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, а тому враховуючи положення статей 194, 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є військовослужбовцем, стрілець - помічника гранатометника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , з лав Збройних Сил України.
Солдатом ОСОБА_1 подано рапорт від 12.11.2025 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 із проханням про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (далі - рапорт).
Позивач повідомив, що має право на звільнення з військової служби та бажає звільнитися з військової служби у запас відповідно до підпункту згідно підпункту «Г» пункту 2 частини 4, абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 особою з інвалідністю II групи та у зв'язку з відсутністю інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення матері.
Бажання проходити військову службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю не має.
Позивач, має право на звільнення з військової служби на підставі пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26, абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-ХІІ у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_4 , яка є особою ІІ групи інвалідності, та відсутністю інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.
16.12.2025 року представником позивача було направлено адвокатський запит на який 20.12.2025 року за №1488/5/10265 листом Військової частини НОМЕР_1 було направлено Резолюцію (рішення) до рапорту військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 від 12.11.2025 року (вх.в/ч НОМЕР_1 від 12.11.2025 року №1488/9258-В), де рапорт не погоджено.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач, звернувся до суду за захистом своїх прав з цим адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду подачі позову строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону №2232-XII).
Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачені такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024, що набув чинності 18.05.2024, статтю 26 Закону №2232- XII викладено в новій редакції, за якою пункт 2 частини четвертої цієї статті передбачає, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, зокрема, на підставах:
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
У свою чергу, пунктом 3 частини дванадцятої цієї статті визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
На відміну від попередньої редакції, яка підставою для звільнення визначала саму лише наявність батьків із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, нова редакція в цьому контексті дозволяє звільнення з військової служби лише при необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Водночас, необхідно зазначити, що наказом Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.09.2024 № 1361/42706 внесено зміни до Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII), яким визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема конкретизовано, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років), документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:
26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
- документи, що підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами), зокрема, один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Отже, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Зі змісту норми п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232 висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отже, «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 380/16966/24.
Поряд з цим, відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені. Згідно статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.
Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 172 Сімейного кодексу України, дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Таким чином, законодавством визначені критерії, за наявності яких особи складають сім'ю, яким є, зокрема спільне проживання.
У спірному випадку доводи відмови відповідача, що оформлена резолюцією (рішенням) до рапорту військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 від 12.11.2025 року (вх.в/ч НОМЕР_1 від 12.11.2025 року №1488/9258-В), зводяться до наявності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за матір'ю позивача.
Матір позивача - ОСОБА_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 ) є особою з інвалідністю ІІ групи, довічно, що підтверджується Витягом з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 1629/25/1252/В дата прийняття рішення 22.05.2025 року.
У відповідності до рішення ЛКК №59/2 від 19.02.2025 потребує постійного стороннього догляду.
Згідно витягу з реєстру територіальної громади Вишнівецької територіальної громади №2025/009080564 від 07.07.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , проживає ОСОБА_1 .
Згідно витягу з реєстру територіальної громади Вишнівецької територіальної громади №2025/006968506 від 27.05.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , проживає ОСОБА_5 .
Відповідно до витягу за №00054060918 від 08.10.2025 року з ДРАЦСГ про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища встановлено, що мати позивача розірвала шлюб ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Батьки ОСОБА_3 померли, що підтверджується свідоцтвами про смерть та витягами з ДРАЦСГ про державну реєстрацію смерті.
Відповідно до Акту обстеження сімейного стану військовослужбовця солдата призваного на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , 1984 року народження, складеного ІНФОРМАЦІЯ_3 18.07.2025 року за №4671, встановлено, що сім'я військовослужбовця складається з 1 (одного) чоловік (п.8 Акту); брати і сестри військовослужбовця, які проживають окремо від батьків (п.11 Акту): не має; яка надається допомога батькам зі сторони братів і сестер військовослужбовця (п.12 Акту): не надається.
За результатами обстеження сімейно-майнового стану порушено клопотання перед вищим командуванням щодо звільнення з військової служби під час мобілізації солдата призваного на військову службу підчас мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за сімейними обставинами згідно ст.26, ч. 4 . п.2, пп. г Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (п.14 Акту).
До рапорту про звільнення з військової служби позивачем долучено: Копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; Копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_1 ; Копію акту обстеження сімейного стану військовослужбовця, -Витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 , -Витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 ; Копія паспорту ОСОБА_1 ; Копія ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; Копія паспорту ОСОБА_3 ; Копія ідентифікаційного коду ОСОБА_3 ; Копія висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №59/2;Копія заключення ЛКК №59/2; Копія витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_3 ; Копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; Копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_3 ; Копія свідоцтва про смерть батька ОСОБА_3 ; Копія свідоцтва про смерть матері ОСОБА_3 ; Копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_3 ; Копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті ОСОБА_6 ; Копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті ОСОБА_7 .
Позивач вважає, що відповідачем не проаналізовані вищевказані документи, а тому прийнято помилкове рішення.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Висновки та рішення суб'єкта владних повноважень повинні ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
На підставі вищевикладеного суд прийшов до висновку, що відповідачем за результатами розгляду рапорту позивача не надано повної правової оцінки документам, які підтверджують необхідність постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 , з огляду на що спірне рішення відповідача, з урахуванням критерії, визначених частиною другою ст.2 КАС України, оформлене Резолюція (рішення) до рапорту військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 від 12.11.2025 року (вх.в/ч НОМЕР_1 від 12.11.2025 року №1488/9258-В), є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи обсяг наданих позивачем документів, приписи законодавства, доводи сторін, а також те, що інших критеріїв невідповідності рапорту та доданих документів позивача вимогам законодавства відповідачем не визначено, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби на підставі на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, з числа осіб з інвалідністю ІІ (другої) групи, взявши до уваги доводи представника позивача щодо відсутності інших родичів та прийняти відповідне рішення.
При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява №387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , що оформлене у формі Резолюція (рішення) до рапорту військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 від 12.11.2025 року (вх.в/ч НОМЕР_1 від 12.11.2025 року №1488/9258-В).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, з числа осіб з інвалідністю ІІ (другої) групи, взявши до уваги доводи представника позивача щодо відсутності інших родичів та прийняти відповідне рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 17 березня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 );
відповідач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 ).
Головуючий суддя Подлісна І.М.