Справа № 276/132/26
Провадження по справі №2/276/322/26
25 березня 2026 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Збаражського А.М.,
з участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі по тексту ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту. У позові позивач посилався на те, що 15.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та відповідачем укладено договір №2655322 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідачу було надано кредит у сумі 15000,00 грн на умовах, визначених кредитним договором. Вказаний договір укладений між сторонами в електронному вигляді.
Через невиконання своїх обов'язків, зазначених в даному договорі, у відповідача виникла заборгованість 49100,00 грн, яка складається з: 15000,00 грн - заборгованість за кредитом; 34100,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
21.04.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінанова компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-21042021, відповідно до умов якого право вимоги за договором №2655322 перейшло до позивача.
Отже, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 49100,00 грн, а також витрати на правничу в розмірі 8000,00 грн.
Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 09.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, згідно прохальної частини позовної заяви просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення суду не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, з заявами та клопотаннями не звертався. Відзив на позов не подавав.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом ухвалено здійснювати розгляд справи за відсутності її учасників.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що за умовами договору про надання споживчого кредиту №2655322, укладеного позичальником 15.07.2020, товариство «Авентус Україна» надало позичальнику кредитні кошти в сумі 15000,00 грн, строком кредитування 30 днів із сплатою стандартної процентної ставки 1.90 % в день. Договір про надання споживчого кредиту №2655322 підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Згідно п. 2.1 договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами на платіжну картку № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
Зарахування коштів у сумі 15000,00 гривень відбулося на платіжну картку відповідача, що підтверджується листом ТОВ ФК «Вей Фор Пей» від 16.12.2025 та інформацією АТ КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку відповідача № НОМЕР_2 .
Згідно Паспорту споживчого кредиту сума кредитного ліміту до 15000,00 гривень строком кредитування 30 днів; метою кредиту є споживчі (особисті) потреби; способом надання кредиту є перерахування кредитодавцем грошових коштів за реквізитами платіжної картки зазначеної споживачем не пізніше трьох календарних днів від дати підписання договору, без забезпечення у вигляді застави; стандартна процентна ставка 1,90% в день; знижена процентна ставка 0,57% в день; тип процентної ставки - фіксована; загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою - 1995,00 грн; загальні витрати за кредитом за зниженою процентною ставкою - 2565,00 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом ( у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 23550,00 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за зниженою ставкою за весь строк користування кредитом ( у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 17565,00 грн.
21.04.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-21042021, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту №2655322 від 15.07.2020 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
При цьому, згідно з частиною 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина 2 статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, а тому згідно розрахунку заборгованості заборгованість за договором становить 49100,00 грн, яка складається з: 15000,00 грн - заборгованість за кредитом; 34100,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного договору позики між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна», неповного виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним договором на підставі договору про відступлення прав вимоги.
Як вбачається з договору про надання споживчого кредиту №26555322, він підписаний електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на вказаний ним номер мобільного телефону. Доказів щодо шахрайського заволодіння персональними даними відповідача, укладення від його імені кредитного договору та подальшого заволодіння кредитними коштами суду не надано.
Факт укладання між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна» кредитного договору №2655322 від 15.07.2020 року, отримання кредиту в розмірі 15000,00 грн не заперечується.
В той же час суд вважає, що позивачем неправильно здійснено нарахування відсотків за користування кредитними коштами за договором позики, з огляду на наступне.
Згідно з п. 1.4 Кредитного договору від 15.07.2020 передбачено, що строк кредитування складає 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день від суми кредиту (п. 1.5.2 Договору).
Відповідно до п.3.1 нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості
Пунктом 4.2 кредитного договору передбачено, що споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3 Договору.
Згідно з п. 4.3 Договору, Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 години з моменту вчинення вказаної дії споживачем. Якщо Споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов'язаний повідомити про це товариство у спосіб визначений договором.
Пунктом 4.4 кредитного договору встановлено, що кредитодавець має право, але не обов'язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в Договорі.
З огляду на п. 1.4 Кредитного договору від 15.07.2020 та Графіку платежів до договору строк кредитування закінчився 13.08.2020 року.
Відповідно до позиції позивача, наведеної у розрахунку заборгованості, кредитодавцем ТОВ «Авентус Україна» проводилося нарахування процентів за договором в період з 15.07.2020 по 10.01.2021.
Разом з тим, пунктом 4.5 Договору передбачено порядок продовження строку користування кредитом, новий строк кредиту розраховується з наступного дня , що слідує з днем вчинення Споживачем дій, зазначених в п.4.3 Догоовру, та нова дата повернення кредиту відобраєжається в особистому кабінеті.
При цьому, жодних повідомлень про погодження нового строку кредиту відповідачу не надходило. Позивач даний факт належними доказами не підтвердив.
Отже позивач не акцептував продовження строку кредитування на 30 днів. На підставі вищевикладеного, у вказаному випадку не відбулося пролонгації.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначила: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благоможливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази погодження відповідачем продовження строку користування кредитом (зарахування коштів на рахунок кредитора) або укладення додаткової угоди сторонами з цією метою, а також акцептування пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку користування кредитом, тому строк кредитування, який становить 30 днів, не вважається таким, що пролонговано.
Відтак, з урахуванням пунктів, 1.4., 3.1., 3.2. кредитного договору, кредитор вправі нараховувати відсотки в період з 15.07.2020 по 13.08.2020.
За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відсотків, які нараховані позивачем після закінчення строку дії кредитування є безпідставними.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідачем в рахунок погашення боргу було сплачено 11215,00 грн, а відтак відповідач повністю погасив проценти за користування кредитом та частково тіло кредиту.
Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по кредиту у розмірі 6350,00 гривень. В решті позовних вимог необхідно відмовити.
Розподіл судових витрат
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн., ціна позову 49100,00 грн, позов задоволено на суму 6350,00 грн, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 344,25 грн судового збору - пропорційно розміру задоволених позовних вимог (12,93%).
Щодо витрат на професійну правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 01.07.2025 року між позивачем та АО «Апологет» укладено договір про надання правової допомоги №0107. Предметом вказаного договору є зобов'язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідача надано: договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, детальний опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги №75 від 12.01.2026 року, акт №75 наданих послуг від 12.01.2026 року на оплату 8000 грн.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні відповідача всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З урахуванням конкретних обставин, зокрема, складністю справи та ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. При цьому, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема складністю справи та ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Окрім того, звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 49100,00 грн, проте позовні вимоги задоволено частково на суму 6350,00 грн, що становить 12,93 % від заявлених.
За таких обставин, при визначенні розміру витрат на правову допомогу судом встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн є завищеною щодо предмета спору. Окрім того, справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності.
Враховуючи незначну складність справи, розгляд її у порядку спрощеного провадження, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, а також те, що всі обставини справи були встановлені при розгляді справи без участі представника позивача, виходячи з конкретних обставин справи та часткового задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу на загальну суму 1000,00 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором №2655322 від 15.07.2020 про надання споживчого кредиту у розмірі 6350,00 грн (шість тисяч триста п'ятдесят гривень 00 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати зі сплати судового збору у розмірі 344,25 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 1000,00 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місце знаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх ЄДРПОУ: 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя А.М. Збаражський