м. Львів
25 березня 2026 рокусправа № 380/21585/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Твердохвал Наталії Юріївни Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Державного реєстратора Твердохвал Наталії Юріївни Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації права власності на земельні ділянки (кадастровий номер 4610166300:07:002:0200 та 4610166300:07:002:0201);
- зобов?язати державного реєстратора внести запис до Державного реєстру речових прав та зареєструвати за мною право власності на зазначені земельні ділянки на підставі ухвали суду від 17 листопада 2006 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач подав документи щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі рішення суду, проте отримав відмову.
Ухвалою судді від 03.11.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
13.11.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування зазначає, що для реєстрації права власності за ОСОБА_1 спочатку потрібно, щоб ОСОБА_2 зареєструвала своє право власності на ці земельні ділянки у Державному реєстрі прав на підставі договорів купівлі-продажу, а після цього ОСОБА_1 може подати заяву про державну реєстрацію прав на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 17.11.2006 у справі №2п-2676/2006.
Станом на зараз право власності зареєстроване за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а ОСОБА_1 подано заяву про перехід права власності від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , проте ОСОБА_2 не оформила свої права у встановлений законом спосіб та її право не зареєстровано.
Проведення реєстраційної дії є результатом дотримання відповідного порядку та здійснення певних дій, що визначені нормами діючого законодавства, а відтак зобов'язання у такому випадку відповідача провести реєстраційні дії нерухомого майна фактично є порушенням вказаного законодавчо визначеного порядку та втручанням у дискреційні повноваження відповідача. Таким чином, суд не може перебирати на себе функції та повноваження іншого органу державної влади, а тому позовні вимоги позивача і в цій частині також задоволенню не підлягають.
22.12.2025 від позивача надійшли пояснення у справі, в яких додатково обґрунтовує підставність позовних вимог.
Звертає увагу, що випадок саме той, коли права виникли до 1 січня 2013 року, а отже - Речові права на нерухоме майно визнаються дійсними згідно частини 3 статті 3: Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації. На підставі ст. 126 Земельного Кодексу України зі змінами до 1 січня 2013 року, документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт, а також цивільно правова угода, укладена в порядку, встановленому законом.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
29.09.2025 ОСОБА_1 подано заяви за реєстраційними номерами 69146934 та 69146828 про державну реєстрацію прав щодо набуття права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 4610166300:07:002:0200 та 4610166300:07:002:0201.
До заяви позивач подав такі документи:
- ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 17.11.2006 у справі №2п-2676/2006;
- договір-купівлі продажу за №3-611 від 19.03.1999, посвідчений ОСОБА_5 , державним нотаріусом П'ятої львівської державної нотаріальної контори;
- договір-купівлі продажу за №3-614 від 19.03.1999, посвідчений Государською Н.В., державним нотаріусом П'ятої львівської державної нотаріальної контори;
- державний акт на право приватної власності на землю ЛВ 731112386 від 02.02.1995, виданий Брюховицькою селищною Радою народних депутатів;
- державний акт на право приватної власності на землю І-ЛВ 095571 від 18.03.1999, виданий Брюховицькою селищною Радою народних депутатів;
- відомості з ДЗК за №95579924 від 29.09.2025;
- відомості з ДЗК за №95580349 від 29.09.2025, що сторонами не заперечується.
За результатом розгляду заяв державним реєстратором управління державної реєстрації ОСОБА_6 02.10.2025 прийняті рішення за номерами 81141293 та 81142658 про відмову в проведенні реєстраційних дій, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме:
Відповідно до ч. 4 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.
Згідно відомостей з Державного земельного кадастру та Державного реєстру прав, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:07:002:0200 за ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу №3-614 від 19.03.1999 та на земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:07:002:0201 за ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу №3-611 від 19.03.1999 не зареєстровано.
Вважаючи протиправними рішення відповідача про відмову у проведенні реєстраційних дій, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин, які склалися між сторонами є підстави для державної реєстрації, відмови в державній реєстрації права власності на нерухоме майно.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).
За визначеннями, наведеними у частині першій статті 2 Закону № 1952-IV:
1) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
2) Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження; обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.
Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України та законах України (частина друга статті 2 Закону № 1952-IV).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягають, зокрема:
1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на майбутній об'єкт нерухомості;
4) обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, в тому числі: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; інші обтяження відповідно до закону.
Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; виконання вимог, визначених статтею 272 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом);
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані не пізніше трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту державного реєстратора безоплатно надати запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі. Особи, винні у порушенні строку надання інформації на запит державного реєстратора, несуть адміністративну відповідальність;
4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяження;
6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна, об'єкту незавершеного будівництва, майбутньому об'єкту нерухомості у випадках, передбачених цим Законом;
7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);
8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;
9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;
9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 11 Закону № 1952-IV передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Частиною другою цієї статті встановлено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
За приписами частини першої статті 20 Закону № 1952-IV заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).
Порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав та повідомлення власника об'єкта нерухомого майна, а також відповідного користувача, обтяжувача про подані заяви визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1952-IV рішення державного реєстратора, витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав надаються в електронній та (за бажанням заявника) в паперовій формі.
Підстави для відмови в державній реєстрації прав перелічені у частині першій статті 24 Закону № 1952-IV.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV підставою для відмови в державній реєстрації прав є, зокрема: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
При цьому частиною п'ятою статті 24 Закону № 1952-IV встановлено, що відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.
Особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 року встановлені статтею 29 Закону № 1952-IV.
Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі.
Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого в результаті переходу права власності та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови встановлення факту переходу прав від особи, відомості про яку містяться в Державному земельному кадастрі, до особи, яка заявляє свої права.
Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови встановлення факту відсутності відомостей про речові права інших осіб на таку земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.
У разі наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про інші речові права, похідні від права власності, перенесених з Державного реєстру земель, крім відомостей про право власності на земельну ділянку, державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав переносить такі відомості Державного земельного кадастру про речові права на таку земельну ділянку до відповідного відкритого розділу Державного реєстру прав.
Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.
Як встановлено судом, 29.09.2025 позивач подав заяви за реєстраційними номерами 69146934 та 69146828 про державну реєстрацію прав щодо набуття права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 4610166300:07:002:0200 та 4610166300:07:002:0201.
Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 17.11.2006 у справі №2п-2676/2006, яка набрала законної сили 28.11.2006, суд ухвалив затвердити мирову угоду між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , за якою:
« ОСОБА_2 передає у власність земельні ділянки, придбані нею згідно договорів купівлі-продажу від 19.03.1999 та посвідчені нотаріусом П'ятої львівської державної нотаріальної контори Государською Н.В., площею 0,0310 га та 0,0318 га, які знаходяться на території СГТ «Відпочинок» в АДРЕСА_1 , неповнолітньому синові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_7 та ОСОБА_2 до виповнення повноліття сина ОСОБА_1 , 1997 року народження, зобов'язуються не укладати жодних договорів по відчуженню чи оренді вказаних дачних ділянок без письмової згоди один одного.»
Суд встановив, що згідно з договором купівлі-продажу за №3-611 від 19.03.1999, посвідчений Государською Н.В., державним нотаріусом П'ятої львівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_2 купила земельну ділянку площею 0,0310 га, яка знаходяться на території селищної ради смт. Брюховичі м. Львова. Ця земельна ділянка належить продавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю, виданого 02.02.1995.
Згідно з договором купівлі-продажу за №3-614 від 19.03.1999, посвідчений Государською Н.В., державним нотаріусом П'ятої львівської державної нотаріальної контори, Ревицька Ірина Миколаївна продала, а ОСОБА_2 купила земельну ділянку площею 0,0318 га, яка знаходяться на території селищної ради смт. Брюховичі м. Львова. Ця земельна ділянка належить продавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю, виданого 18.03.1999 (далі - Договори купівлі-продажу земельної ділянки).
Відповідно до витягу номер НВ-463907012016 від 23.08.2016 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:07:002:0200 зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі Державного акта І-ЛВ 095571 від 18.03.1999, дата державної реєстрації земельної ділянки 23.08.2016.
Відповідно до витягу номер НВ-4603907272016 від 23.08.2016 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:07:002:0201 зареєстроване за ОСОБА_4 на підставі Державного акта ЛВ 731112386 від 02.02.1995, дата державної реєстрації земельної ділянки 23.08.2016.
Суд звертає увагу, що згідно зі статтею 29 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого в результаті переходу права власності та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови встановлення факту переходу прав від особи, відомості про яку містяться в Державному земельному кадастрі, до особи, яка заявляє свої права.
У Договорах купівлі-продажу земельної ділянки, які укладені до 01.01.2013, зазначено, що договір є підставою для видачі державного акта на землю та підлягає реєстрації в Брюховицькій селищній Раді народних депутатів.
Водночас документів, які б підтверджували оформлення ОСОБА_2 переходу до неї прав на земельні ділянки, позивач відповідачу та суду не надав.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про те, що оскільки інформація про зареєстроване право власності у Державному земельному кадастрі за ОСОБА_2 , від якої переходить право власності до ОСОБА_1 , відсутня, є підстави для відмови в державній реєстрації прав на земельні ділянки за позивачем.
Отже, враховуючи те, що відповідно до відомостей Державного земельного кадастру право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:07:002:0200 зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі Державного акта І-ЛВ 095571 від 18.03.1999, дата державної реєстрації земельної ділянки 23.08.2016, та право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:07:002:0201 зареєстроване за ОСОБА_4 на підставі Державного акта ЛВ 731112386 від 02.02.1995, дата державної реєстрації земельної ділянки 23.08.2016, то державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого в результаті переходу права власності та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови встановлення факту переходу прав від особи, відомості про яку містяться в Державному земельному кадастрі, до особи, яка заявляє свої права.
Оскільки право власності на земельні ділянки за Договорами купівлі-продажу земельної ділянки за ОСОБА_2 не оформлено в установленому порядку, то подані позивачем документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.
За таких обставин Рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 02.10.2025 № 81141293 та № 81142658 прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що визначені законодавством України, а тому підстави для визнання протиправними та скасування таких відсутні.
Позовна вимога про зобов'язання відповідача внести запис до Державного реєстру речових прав та зареєструвати за позивачем право власності на зазначені земельні ділянки на підставі ухвали суду від 17 листопада 2006 р. є похідною та задоволенню не підлягає.
У процесі розгляду справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд дійшов висновку, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, тому у задоволенні позову потрібно відмовити.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову, а також ураховуючи положення ст. 139 КАС України, судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора Твердохвал Наталії Юріївни Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Державний реєстратор Твердохвал Наталія Юріївна Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (79040, вул. Городоцька, 299, м. Львів; ЄДРПОУ 26526811).
Повне рішення суду складено 25.03.2026.
Суддя Кондратюк Юлія Степанівна