про залишення позовної заяви без руху
25 березня 2026 року Київ № 320/12606/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1640/5 від 12.06.2025 р. «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Фурсівської сільської ради Київської області Бондаренко лесі Михайлівни».
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/12606/26 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Відповідно до пунктів 3, 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Предметом спору у даній справі є наказ Міністерства юстиції України №1640/5 від 12.06.2025 року «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Фурсівської сільської ради Київської області ОСОБА_2 ».
Згідно наказу Міністерства юстиції України №1640/5 від 12.06.2025 року ним тимчасово блоковано державному реєстратору Фурсівської сільської ради Київської області ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці. Підстава: акт від 12.06.2025 № 2559/19.1.1/25 за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Фурсівської сільської ради Київської області ОСОБА_1 .
Про оскаржуваний наказ позивач дізнався 13.06.2025 року, про що зазначається у позовній заяві, водночас до суду звернувся з позовною заявою 15.03.2026 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення.
Позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення з позовною заявою, в обґрунтування якого вказано, що після спливу строку блокування та відновлення доступу до реєстру вважалось, що наказ вже виконаний. Проте 16.02.2026 року позивачем було отримано копію чергового наказу Мін'юсту № 374/5 від 13.02.2026 року та відповідні висновки комісії Міністерства юстиції України. Вказаним наказом повторно заблоковано доступ до Державного реєстру прав строком на один місяць, при цьому при визначенні виду санкції відповідач прямо врахував санкцію, застосовану на підставі оскаржуваного наказу № 1640/5. Саме 16.02.2026 року позивач об'єктивно дізнався про те, що спірний наказ продовжує порушувати його права, оскільки він використовується як підстава для подальшого моніторингу дій, враховується при визначенні виду санкції під час наступних камеральних перевірок та фактично впливає на повторне застосування до позивача заходів реагування.
Таким чином, спірний наказ не є одноразовим актом, наслідки якого вичерпалися, а має триваючий характер та продовжує породжувати для позивача негативні правові наслідки, впливаючи на подальші рішення Міністерства юстиції України щодо застосування санкцій. Фактично відбувається безперервне втручання у професійну діяльність.
Отже, на переконання позивача, пропуск строку звернення до суду зумовлений триваючим характером порушення його прав. З огляду на викладене просить суд визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк звернення до адміністративного суду.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 року у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
У заяві позивач також посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 11.12.2018 у справі № 242/924/17, від 13.03.2019 у справі №712/8985/17, від 11.04.2018 у справі № 804/401/17, яка полягає в тому, що чинний нормативно-правовий акт може зумовлювати триваюче порушення суб'єктивних прав. За умови перебування особи у правовідносинах, які регулюються таким актом, строк звернення до суду не може обмежуватися формальним шестимісячним періодом. У разі триваючого порушення строк оскарження обчислюється протягом усього часу, поки таке порушення триває.
Фактично заява позивача обґрунтована триваючим порушення суб'єктивних прав оскаржуваним наказом, як таким, що не є одноразовим актом, наслідки якого вичерпалися, а має триваючий характер та продовжує породжувати негативні правові наслідки.
Згідно пункту 18 частини 1 статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
У частинах 2, 3 статті 264 КАС України визначено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Таким чином, акт індивідуальної дії адресований та стосується конкретно визначених у ньому осіб (особи) та впливає на права та інтереси або встановлює обов'язки саме для цих осіб (особи).
Судом встановлено, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України №1640/5 від 12.06.2025 року стосується прав або інтересів визначених в ньому осіб, а саме позивача та його дія вичерпується його виконанням (трьома місяцями блокування доступу до відповідного реєстру).
Таким чином наказ Міністерства юстиції України №1640/5 від 12.06.2025 року є індивідуальним актом та при вирішенні питання щодо строку його оскарження слід застосовувати частину 2 статті 122 КАС України, згідно з якою для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Щодо твердження позивача про те, що посилання на оскаржуваний наказ міститься в наказі № 374/5 від 13.02.2026 року, яким повторно заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав строком на один місяць, при цьому при визначенні виду санкції відповідач прямо врахував санкцію, застосовану на підставі оскаржуваного наказу № 1640/5, суд зазначає наступне.
Згідно наказу № 374/5 від 13.02.2026 року «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Фурсівської сільської ради Київської області ОСОБА_1 » останнім тимчасово блоковано державному реєстратору Фурсівської сільської ради Київської області ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць. Підстава: акт від 13.02.2026 №681/19.1.4/26 за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Фурсівської сільської ради Київської області Бондаренко Лесі Михайлівни.
Відповідно акту від 13.02.2026 №681/19.1.4/26 Комісія зауважує, що державним реєстратором Бондаренко Л.М. приймались рішення з порушенням процедури у сфері державної реєстрації прав, у зв'язку з чим протягом останніх дванадцяти місяців вказана державний реєстратор притягувалась до передбаченої законом відповідальності у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру прав згідно з наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2025 № 1073/5 (строком на 1 (один) місяць), від 12.06.2025 № 1640/5 (строком на 3 (три) місяці). Зважаючи на встановлений факт порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав Комісія вважає, що застосування до державного реєстратора Бондаренко Л.М. заходу відповідальності у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру прав строком на 1 (один) місяць є виправданим та співмірним ступеню вчиненого порушення, а також необхідним й достатнім для попередження нових порушень та зловживань у сфері державної реєстрації прав.
Предметом камеральної перевірки згідно вищевказаного акту було рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.06.2025 № 79347949, за результатами якої Комісія встановила, що державним реєстратором Бондаренко Л.М. порушено вимоги статей 3, 10, 18, 24 Закону, пункту 40 Порядку № 1127, оскільки проведено державну реєстрацію за відсутності відомостей про зміну адреси закінченого будівництвом об'єкта, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Предметом камеральної перевірки згідно акту від 12.06.2025 № 2559/19.1.1/25 (на підставі якого винесено оскаржуваний наказ) було рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.03.2024 № 72246988, за результатами якої Комісія встановила, що державним реєстратором Бондаренко Л.М. порушено вимоги статей 3, 10 Закону, пунктів 12, 40, 77 Порядку № 1127, оскільки проведено державну реєстрацію прав власності без отримання відомостей з ЄДЕССБ про присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Отже, оскаржуваний наказ та наказ № 374/5 від 13.02.2026 року прийняті на підставі різних актів за результатами проведення камеральної перевірки та предметом таких перевірок були різні рішення прийняті позивачем, як державним реєстратором.
При чому, з урахуванням вказаного, санкції за відповідними наказами не пов'язані між собою порушеннями встановленими Комісією, оскільки такі є відмінними. Посилання у акті від 13.02.2026 №681/19.1.4/26 на наказ від 12.06.2025 № 1640/5 не пов'язане з його повторним застосуванням та не змінює його природу як індивідуального акту.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, а поважних причин пропуску строку позивачем не наведено.
Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частини 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частин 1, 2 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
На підставі викладеного, суд залишає подану заяву без руху та надає позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду шляхом надання:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з належними доказами на підтвердження поважності пропуску, з урахуванням правової позиції суду.
Керуючись статтями 94, 160, 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з належними доказами на підтвердження поважності пропуску, з урахуванням правової позиції суду.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та оскарженню не підлягає.
Суддя Парненко В.С.