Справа № 495/10064/25
Провадження по справі № 2-а/514/50/26
26 березня 2026 року с-ще Бессарабське
Суддя Тарутинського районного суду Одеської області Тончева Н.М., розглянувши матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить:
поновити йому строк на оскарження постанови №ПС003920 від 29 липня 2025 року про накладення адміністративного стягнення;
скасувати постанову Управління (відділу) державного нагляду (контролю) в Одеській області про накладення адміністративного стягнення №ПС003920 від 29 липня 2025 року на нього у розмірі 34000 гривень.
Як вказує ОСОБА_1 в позовній заяві, про оскаржувану постанову він дізнався 22 грудня 2025 року при наступних обставинах. З метою отримання інформації щодо наявності адміністративних справ відносно ТОВ «АЛЕРНО», 17 грудня 2025 року було направлено запит до Відділу (Управління) державного нагляду (контролю) в Одеській області (далі-Відповідач) про надання інформації. Із відповіді Відповідача від 22.12.2025р., випадково стало відомо про наявність боргу у ОСОБА_1 (далі-Позивач), який виник внаслідок порушення законодавства України про автомобільний транспорт за Актом № ОАР 042042, скоєне 14.07.2025 о 14 год 40 хв. на габаритно-ваговому комплексі М-28 Одеса- Південне (км 26+270), на транспортному засобі MAN, днз НОМЕР_1 , передбачене ст. 229 та ч.3 ст. 1322 На підставі проведеної перевірки 29.07.2025 року складена постанова № ПС 003920, про накладення адміністративного стягнення, з підстав передбачених ст. 229 та ч. 3 ст. 1322 Кодексу України про адміністративні правопорушення та визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, накладено на нього штрафу у розмірі 34 000 грн. У зв'язку із тим, що Позивач дізнався про наявність адміністративного стягнення лише 22.12.2025 року, сума штрафу станом на дату подання даного позову складає подвійний розмір та становить 68000 грн. Так, 18.09.2025 року Приморським ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) за № АСВП: 79107312 відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача Державної служби України з безпеки на транспорті у розмірі 68000 грн. Отже, поважність причини пропуску строку на оскарження даної постанови є те, що Позивач дізнався про існування оскаржуваної постанови лише після отримання відповіді відповідача від 22.12.2025 з додатками, що виключало можливість Позивача своєчасно оскаржити її у встановлений законом строк.
Перевіривши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку про залишення позову без руху з наступних підстав.
Відповідно до п.3, 6 ч.1ст 171 КАС України суддя, після одержання позовної заяви, з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови) (ч.2 ст. 286 КАС України).
Згідно з ч. 6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Питання застосування строку звернення до суду неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом, зокрема, у справах № 240/12017/19, № 360/3999/20 (постанова від 06 грудня 2021 року), № 320/1855/21 (постанова від 16 грудня 2021 року) та № 420/2764/21 (постанова від 11 листопада 2021 року), №320/9598/22) (постанова від 03 серпня 2023 року), де Верховний Суд зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого чинним законодавством строку.
У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19). Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об'єктивної можливості особи знати про такі факти.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. До того ж, Верховний Суд зазначав (від 12.09.2019 у справі № 160/1383/19, від 31.03.2021 у справі № 640/2371/20, 10 лютого 2023 року, у справі № 461/10111/21, від 10 лютого 2023 року у справі № 640/20580/20), що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом".
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
Так, позивачем пропущено встановлений ч. 2 ст. 286 КАС України десятиденний строк на звернення до суду з адміністративним позовом, так як постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності складено 29 липня 2025 року, а позов подано позивачем до суду 31 грудня 2025 року.
Як вказує позивач в позовній заяві, про існування оскаржуваної постанови №ПС003920 від 29 липня 2025 року він дізнався 22 грудня 2025 року, коли отримав відповідь на свій запит до Відділу (Управління) державного нагляду (контролю) в Одеській області про отримання інформації щодо наявності адміністративних справ відносно ТОВ «АЛЕРНО».
Однак, як вбачається з додатків до позовної заяви, Акт №042042 від 14 липня 2025 року, який став предметом розгляду справи про адміністративне правопорушення №ПС003920, був винесений у присутності водія транспортного засобу та його копія була вручена останньому. Крім того, відповідачем неодноразово направлялась позивачу копія постанови №ПС003920 від 29 липня 2025 року, однак на адресу відповідача повертався поштовий конверт з відмітками «за закінченням терміну зберігання».
Тобто, позивач знав про обставини, які перебували прийняттю оспорюваної постанови і у нього були відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Тож, з наданих доказів дійти висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду неможливо.
Частиною 1 ст. 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
На разі відсутні підстави для визнання поважними причин пропущення строку на звернення до суду та його поновлення.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З урахуванням викладеного, суд вбачає, що позивачу необхідно усунути недоліки заяви, а саме подати заяву про поновлення пропущеного строку з поданням доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з даним позовом.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до вимог ч.1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, приходжу до висновку про необхідність залишити позов без руху та надати позивачу п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення вказаних вище недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без руху.
Надати позивачеві п'ятиденний термін з дня отримання ним даної ухвали суду, для усунення зазначених вище недоліків.
Попередити позивача про те, що у разі не усунення вказаних недоліків позов буде вважатися неподаним та повернутим позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя Н.М. Тончева