Справа №638/7132/25
Провадження № 1-кп/638/955/26
25 березня 2026 року м.Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ( в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
в процесі розгляду у відкритому судовому засіданні у м. Харкові, кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024220000000908 від 08 серпня 2024 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111-2, ч.2 ст.28, ч.4 ст.111-1, ч.ч.1, 3 ст.436-2, ч.1 ст.263 КК України,-
В провадженні Шевченківського районного суду міста Харкова знаходиться кримінальне провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024220000000908 від 08 серпня 2024 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111-2, ч.2 ст.28, ч.4 ст.111-1, ч.ч.1, 3 ст.436-2, ч.1 ст.263 КК України.
Прокурором подано до суду клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою. В обґрунтування клопотання прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_5 через тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, розуміючи складність проведення досудового розслідування, зокрема в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів та території України в умовах Збройної агресії Російської Федерації проти України, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, зокрема на території Російської Федерації чи тимчасово окупованих частинах території України, про що зокрема свідчить те, що ОСОБА_5 має паспорт громадянина рф і підтримує стійкий контакт з представниками держави-агресора РФ; надання ОСОБА_5 в період воєнного стану допомоги представникам держави-агресора РФ в проведенні підривної діяльності проти України, дає підстави вважати про його негативну налаштованість до суверенітету та незалежності України, а обставини вчинення інкримінованих дій дають підстави стверджувати про його негативну налаштованість також посадових осіб органів державної влади України, військовослужбовців Збройних сил України та співробітників правоохоронних органів, які забезпечують національну безпеку України, у зв?язку з чим є підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, зокрема проти основ національної безпеки України. Також прокурор зазначив, що вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що йому загрожує, свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив задовільнити.
Захисник ОСОБА_4 просила суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 та змінити запобіжний захід на більш м?який, зазначивши, що прокурором взагалі не доведені ризики.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Суд, розглянувши клопотання прокурора та захисника, вислухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, встановив наступне.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , в ході досудового розслідування 24 жовтня 2024 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 21 грудня 2024 року без визначення застави. В подальшому ухвалами слідчих суддів Київського районного суду м.Харкова та Шевченківського районного суду м. Харкова строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 продовжувався на шістдесят днів, востаннє 03 лютого 2026 року - до 03 квітня 2026 року.
Відповідно до вимог ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
При цьому, доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою судом виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції» оскільки у разі доведеності вини обвинуваченого передбачено можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, що може викликати загрозу втечі обвинуваченого.
Вирішуючи клопотання прокурора суд також виходить з того, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Феодосія АР Крим, громадянин України, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина 2010 року народження, та малолітнього сина 2018 р.н., ФОП, генерального директора ТОВ «СІДІ ЛІНК», проживаючого, до затримання, за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
Судом при вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого, враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним в вчиненні вказаного кримінального правопорушення, обставини, що характеризують обвинуваченого, та вважає, що ризики, які передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, у даному випадку не зменшилися та продовжують існувати.
Існування вказаних ризиків підтверджується тяжкістю скоєного кримінального правопорушення - злочину, який вчинено у період військового стану поширеного на території України, підрозділи збройних сил та інших військових формувань російської федерації продовжують агресивну війну проти України та повномасштабне вторгнення в Україну з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, даними про особу обвинуваченого, який може здійснювати вплив на свідків, або перетнути державний кордон України, щоб уникнути кримінальної відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
За таких обставин, враховуючи, що дії ОСОБА_5 , за вчинення яких він обвинувачується, класифікуються як нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі злочини, а саме ч.1 ст.111-2, ч.2 ст.28, ч.4 ст.111-1, ч.ч.1, 3 ст.436-2, ч.1 ст.263 КК України, внаслідок чого вбачається, що існує суспільний інтерес який свідчить про те, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
За таких обставин суд зазначає, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також негативно вплине на дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже, враховуючи вищенаведені відомості у суду не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, якими прокурор обґрунтовував необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання ОСОБА_5 під вартою, оскільки дані ризики, існували на час обрання запобіжного заходу та не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з обставин кримінального провадження.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, раніше не судимий, був працевлаштованим, однак такі відомості не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою без визначення застави.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відмову у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.217, 314-316, 335 КПК України, суд,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 23 травня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали встановити до 23 травня 2026 року включно.
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в термін 5 днів з моменту її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 26 березня 2026 року о 09 годині 20 хвилин.
Суддя ОСОБА_1