Справа №: 398/6967/25
провадження №: 1-кп/398/267/26
Іменем України
"26" березня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025121060001276 від 02.08.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України,
В провадженні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025121060001276 від 02.08.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України.
Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченої запобіжного заходу у виді домашнього арешту строком на 60 днів, з забороною залишати місце проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , поклавши на обвинувачену обов'язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки з метою виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, а також з метою забезпечення дієвості та прийняття рішення у визначенні кримінально-процесуальним кодексом строки та також неможливості застосувати до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт.
Потерпіла в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора.
В судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_4 та обвинувачена ОСОБА_5 , не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Вислухавши думку учасників, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до таких висновків.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.
Зокрема, суду при розгляді клопотань про застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні слід враховувати, що вони обмежують права особи на особисту недоторканість, гарантовані зазначеною статтею Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тобто особливо тяжкому кримінальному правопорушенні, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п?ятнадцяти років.
Ці обставини дають підстави стверджувати, що обвинувачена може переховуватися від суду задля уникнення відповідальності та перешкоджати здійсненню кримінального провадження шляхом неявки на виклики суду, впливати на свідків, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні з метою схилити їх вчинити дії на свою користь.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Суду не надано доказів, які б давали можливість припустити, що ризики змінились або зменшились, і вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України.
З метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків, доцільно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 194, 331 КПК України, -
Продовжити строк застосування щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді домашнього арешту із встановленням останній заборони залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 22-00 години вечора до 06-00 години ранку.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
-не залишати постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду у період часу з 22-00 години вечора до 06-00 години ранку;
- прибувати до суду за першою вимогою;
- здати до уповноважених органів на зберігання паспорт громадянина України та у разі наявності паспорт для виїзду з України;
- утриматись від спілкування зі свідками та потерпілими в даному кримінальному провадженні;
Роз'яснити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на неї обов'язків до неї може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України. Крім того працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися за місцем її проживання та вимагати від неї надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних з виконанням покладених на неї зобов'язань.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Олександрійську окружну прокуратуру Кіровоградської області.
Згідно ч. 3 ст. 181 КПК України направити копію ухвали для виконання до Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області.
Визначити дію ухвали про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту до 26 травня 2026 року включно. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Ухвала суду щодо продовження застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1