Справа № 404/4137/25
Номер провадження 2/404/1381/25
11 березня 2026 року м. Кропивницький
Фортечний районний суд м. Кропивницького у складі:
головуючої судді - Варакіної Н.Б.
за участю секретаря - Кірової А.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ТОВ «Макс Кредит» про визнання неправомірними дій щодо нарахування процентів, комісії, штрафних санкцій та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулась до суду з позовом до ТОВ «Макс Кредит» про визнання неправомірними дій щодо нарахування процентів, комісії, штрафних санкцій та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування вимог посилається на те, що 10 січня 2025 року між нею та ТОВ «Макс Кредит» укладений договір кредитної лінії №00-10158794 відповідно до умов якого їй наданий кредит у розмірі 8200,00 грн., зі строком користування до 5 січня 2026 року. На момент укладення договору, а також у період його виконання, позивач страждала на діагностований помірно виражений тривожно-депресивний розлад із суїцидальними тенденціями та емоційно-вольовими порушеннями (F41.2). Даний стан впливає на здатність особи належним чином оцінювати свої дії та наслідки їх вчинення, що підтверджується висновком лікаря-психіатра від 03.03.2025 року (копія додається). Просить суд врахувати ці обставини при розгляді справи та при визначенні відповідальності позивача за спірними правовідносинами. Згідно з договором, стандартна відсоткова ставка за користування кредитом становить 0,94% на день, що складає 343,10% річних. Крім того, одноразово була нарахована комісія в розмірі 20% від тіла кредиту (1640,00 грн). Загальні витрати за кредитом за умови користування на стандартних умовах, як зазначено в договорі, становлять 29 388,80 грн, тобто перевищують тіло кредиту більше ніж у 3,5 рази. Таке нарахування суперечить ч. 5 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування», яка передбачає, що загальна сума штрафних санкцій, відсотків та інших платежів не може перевищувати подвійного розміру суми наданого кредиту. Більше того, з моменту виникнення простроченої заборгованості відповідач почав нараховувати штрафи, які встановлені у твердій грошовій сумі: 410 грн (на 2 день), 820 грн (на 5, 21, 40 день), 1,230 грн., (на 10 день). Сума штрафів у разі навіть короткочасного прострочення перевищує 4 000 грн. Це є істотним порушенням принципу добросовісності кредитора, оскільки не відповідає критеріям розумності та пропорційності. Крім того, відповідач застосовує так звану "програму лояльності", за якою надається знижена процентна ставка лише у разі виконання умов, які суперечать суті споживчого кредиту як доступного фінансового інструменту, особливо в умовах воєнного стану. Відповідно до п. 6.5. договору, загальна сума штрафів та інших платежів за порушення не може перевищувати половини суми наданого кредиту. Однак фактично ця межа не дотримується. В супереч чинного законодавства України, відповідач незаконно нараховує пеню і штрафні санкції. Відповідно до підпункту 11, пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ розділ ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено новим пунктом 6-1 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».
Просить суд
1. Визнати неправомірними дії ТОВ «МАКС КРЕДИТ» щодо нарахування процентів, комісії, штрафних санкцій за договором кредитної лінії №00-10158794 від 10.01.2025 року;
2. Зобов'язати ТОВ «МАКС КРЕДИТ» провести перерахунок зобов'язання за договором №00-10158794 з урахуванням обмежень, передбачених ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування»;
3. Припинити зобов'язання за договором №00-10158794, шляхом зарахування фактично сплачених мною коштів у рахунок тіла кредиту, а також визнання недійсними нарахувань, що перевищують двократний розмір суми кредиту.
Відповідач не скористався правом надати відзив.
Позивач надала заяву про розгляд справи у її відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10 січня 2025 року між позивачем та ТОВ «Макс Кредит» укладений договір кредитної лінії №00-10158794, відповідно до умов якого їй наданий кредит у розмірі 8200,00 грн., зі строком користування до 5 січня 2026 року.
Позивач зазначає, що згідно з договором, стандартна відсоткова ставка за користування кредитом становить 0,94% на день, що складає 343,10% річних.
Крім того, одноразово нарахована комісія в розмірі 20% від тіла кредиту (1640,00 грн).
Загальні витрати за кредитом за умови користування на стандартних умовах, як зазначено в договорі, становлять 29 388,80 грн, тобто перевищують тіло кредиту більше ніж у 3,5 рази.
Вважає, що таке нарахування суперечить ч. 5 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування», яка передбачає, що загальна сума штрафних санкцій, відсотків та інших платежів не може перевищувати подвійного розміру суми наданого кредиту.
З моменту виникнення простроченої заборгованості відповідач почав нараховувати штрафи, які встановлені у твердій грошовій сумі: 410 грн (на 2 день), 820 грн (на 5, 21, 40 день), 1,230 грн., (на 10 день). Сума штрафів у разі навіть короткочасного прострочення перевищує 4 000 грн. Це є
Посилається на те, що це є істотним порушенням принципу добросовісності кредитора, оскільки не відповідає критеріям розумності та пропорційності. Крім того, відповідач застосовує так звану "програму лояльності", за якою надається знижена процентна ставка лише у разі виконання умов, які суперечать суті споживчого кредиту як доступного фінансового інструменту, особливо в умовах воєнного стану. Відповідно до п. 6.5. договору, загальна сума штрафів та інших платежів за порушення не може перевищувати половини суми наданого кредиту. Однак фактично ця межа не дотримується.
В супереч чинного законодавства України, відповідач незаконно нараховує пеню і штрафні санкції.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».
Згідно статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта.
Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування чергових платежів, зобов'язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов'язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором, зобов'язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов'язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов'язку іншого суб'єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.
Об'єднана палата вважала, що позовна вимога про зобов'язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за період з березня 2015 року по теперішній час у сумі 2500 грн на тіло кредиту по кредитному договору № 004-074421-200913 від 20 вересня 2013 року, є неефективним способом захисту, оскільки не відновлює порушене право і жодним чином не нівелює негативні наслідки порушення її права.
Згідно з частиною першою та другою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
У частині першій статті 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України.
В зв'язку із обранням позивачем неефективного способу захисту свого права, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 265 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ТОВ «Макс Кредит» (ЄДРПОУ 42806643, вул. Казимира Малевича, 86, м. Київ) про визнання неправомірними дій щодо нарахування процентів, комісії, штрафних санкцій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Рішення суду складено 26.03.2026.
Суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького Н. Б. Варакіна