25 березня 2026 року
м. Київ
справа № 207/6065/23
провадження № 61-2839ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Південного районного суду міста Кам'янського від 01 серпня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світлана Олександрівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Євгеній Петрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 769, вчинений 12 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С. О. про звернення стягнення на транспортний засіб марки «TOYOTA», модель LAND CRUISER PRADO 150-2020 року випуску, що був зареєстрований за реєстраційним номером НОМЕР_1 , право власності ОСОБА_1 , який було передано в заставу Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк», банк) за договором застави майна № 0577/0116/1, посвідченим 04 серпня 2020 року приватним нотаріусом Кам'янського нотаріального округу Кир'як С. А. та зареєстрованим в реєстрі за № 1080, в забезпечення виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит № 0577/0116 від 04 серпня 2020 року, укладеним між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Є. П. знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_2, відкрите 27 жовтня 2023 року на підставі виконавчого напису № 769, вчиненого 12 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С. О., про звернення стягнення на транспортний засіб марки «TOYOTA», модель LAND CRUISER PRADO 150-2020 року випуску, що був зареєстрований за реєстраційним номером НОМЕР_1 , право власності ОСОБА_1 , який було передано в заставу 12 жовтня 2023 року за договором застави майна № 0577/0116/1, посвідченим 04 серпня 2020 року приватним нотаріусом Кам'янського нотаріального округу Кир'як С. А. та зареєстрованим в реєстрі за № 1080, в забезпечення виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит № 0577/0116 від 04 серпня 2020 року, укладеним між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 , за якою існує заборгованість, як зазначено в постанові приватного виконавця на загальну суму 1 120 107,05 грн. Виконавчий напис нотаріуса був виданий на підставі звернення АТ «Ощадбанк» про стягнення заборгованості, але позивачка не погоджується з розміром заборгованості як за кредитом, так і за відсотками, так як даний розрахунок не відповідає дійсності.
Рішенням Південного районного суду міста Кам'янського від 01 серпня 2025 року, залишеним без змін постаново Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2026 року, позов задоволено частково.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С. О. від 12 жовтня 2023 року та зареєстрованого в реєстрі за № 769 про стягнення на транспортний засіб марки TOYOTA, модель LAND CRUISER PRADO
150-2020 року випуску, що був зареєстрований під реєстраційним номером НОМЕР_1 , право власності ОСОБА_1 , який було передано в заставу АТ «Ощадбанк» за договором застави майна № 0577/0116/1, посвідченим 04 серпня 2020 року приватним нотаріусом Кам'янського нотаріального округу Кир'як С. А. за реєстровим № 1080, в забезпечення виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит №0577/0116 від 04 серпня 2020 року, укладеним між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 .
Здійснено розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не було надано належних і допустимих доказів в обґрунтування того, що приватному нотаріусу були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивачки за кредитним договором. Так само відсутні відомості, що сума заборгованості утворилась у зазначений у виконавчому написі період, при цьому судами враховано термін кредитування та розмір кредиту, який передбачили сторони, тобто не надано жодних доказів, які б свідчили про правову природу спірної суми заборгованості, дату та правову підставу її виникнення, розрахунок боргу тощо.
Спірність суми заборгованості також підтверджена тією обставиною, що банку на час звернення до нотаріуса, а саме 12 жовтня 2023 року з метою вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на транспортний засіб, який було надано в заставу, було достеменно відомо про наявність справи № 207/1311/23 за позовом ОСОБА_1 , поданого у березні 2023 року, про поділ майна подружжя та поділ боргових зобов'язань, зокрема за кредитним договором від 04 серпня 2020 року № 0577/0116. У вказаній справі АТ «Ощадбанк» перебуває в статусі відповідача, приймав активну участь у судовому розгляді.
За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню.
Серед іншого апеляційний суд врахував постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, якою визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині. Тобто, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14.
Тому, врахувавши, що оскаржуваний виконавчий напис, вчинений нотаріусом 12 жовтня 2023 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, до заяви про вчинення якого не додано кредитний договір, посвідчений нотаріально, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Вказане відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
У березні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Ощадбанк» на рішення Південного районного суду міста Кам'янського від 01 серпня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2026 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційна скарга, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі 910/5413/17, від 16 травня 2018 року в справі № 320/8269/15-ц, від 02 липня 2019 року в справі № 916/3006/17, від 15 січня 2020 року в справі № 305/2082/14-ц, від 16 вересня 2020 року в справі № 200/5647/18, від 17 березня 2021 року в справі № 210/2664/18, від 25 травня 2021 року в справі № 554/4300/16-ц, від 11 серпня 2021 року в справі № 723/826/19, від 26 січня 2023 року в справі № 442/5855/21, від 04 вересня 2024 року в справі № 426/4264/19, від 11 вересня 2024 року в справі № 372/2174/22, від 23 жовтня 2024 року в справі № 953/510/23.
На переконання заявника, під час вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом було дотримано всіх вимог чинного законодавства, а банком надано всі необхідні документи на підтвердження безспірності суми заборгованості за кредитним договором, при цьому позивачкою не вказано, в чому полягає порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису.
Серед іншого, банк посилається на зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами з метою уникнення відповідальності за виконання зобов'язань за кредитним договором, що мало прояв у поданні позивачкою позовної заяви про поділ майна подружжя та поділ боргових зобов'язань в справі № 207/1311/23, а тому вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно оцінили вплив вказаної справи як наявність спірної заборгованості за кредитним договором.
Також заявник посилається на порушення норм процесуального права, оскільки позовна заява подана в інтересах ОСОБА_1 адвокатом, який не вказав РНОКПП, що унеможливило перевірити у нього наявність електронного кабінету, проте суд першої інстанції не залишив позовну заяву без руху з наведених підстав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Суди встановили, що 12 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С. О. вчинено виконавчий напис № 769 про звернення стягнення на транспортний засіб марки «TOYOTA», модель LAND CRUISER PRADO 150-2020 року випуску, що був зареєстрований за реєстраційним номером НОМЕР_1 , право власності ОСОБА_1 .
Зазначений транспортний засіб був переданий ОСОБА_1 в заставу АТ «Ощадбанк» за договором застави майна № 0577/0116/1, посвідченим 04 серпня 2020 року приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кір'як С. А. та зареєстрованим в реєстрі за № 1080, в забезпечення виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит № 0577/0116 від 04 серпня 2020 року, укладений між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 , за яким існує прострочена заборгованість.
На підставі виконавчого напису від 12 жовтня 2023 року, вчиненого приватним ОСОБА_2 , приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Макушевим Є. П. була винесена постанова про відкриття провадження ВП № НОМЕР_2 від 27 жовтня 2023 року.
Загальна сума заборгованості за договором про споживчий кредит № 0577/0116 від 04 серпня 2020 року складає 1 120 107,05 грн.
Постановою № НОМЕР_2 від 31 жовтня 2023 року приватним виконавцем Макушевим Є. П. оголошено в розшук майно боржника, а саме транспортний засіб марки «TOYOTA», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У справі № 207/918/24 за позовом АТ «Ощадбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит № 0577/0116 від 04 серпня 2020 року період, за яким проводиться стягнення згідно розрахунку заборгованості, визначено з 04 серпня 2020 року по 23 січня 2024 року, станом на 24 січня 2024 року сума боргу складає 1 085 807,05 грн. Період, за яким проводиться стягнення за виконавчим написом нотаріуса, визначено з 04 серпня 2020 року по 14 вересня 2023 року та складає 1 120 107,05 грн. Різниця залишку сум заборгованості за кредитним договором між зазначеними у виконавчому написі нотаріуса та залишку суми заборгованості згідно позову у справі № 207/918/24 складає 23 100,00 грн. Згідно розрахунку заборгованості у справі № 207/918/24 станом на 24 січня 2024 року позивач погасив заборгованість за кредитним договором на суму 23 100,00 грн.
У справі № 207/1311/23 ОСОБА_1 звернулася у березні 2023 року до суду з позовом про поділ майна подружжя та поділ боргових зобов'язань, зокрема за кредитним договором від 04 серпня 2020 року № 0577/0116.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сума заборгованості за кредитним договором, щодо якої вчинено виконавчий напис, не є безспірною, при цьому, апеляційний суд також встановив порушення процедури вчинення виконавчого напису.
Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.
Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині "а після слів "заставлене майно" доповнити словами "(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)"; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: "1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу", п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
Судами встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 12 грудня 2023 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання».
Апеляційний суд зазначив, що за встановлених обставин вбачається, що укладений між банком та позивачкою кредитний договір, який наданий нотаріусу під час вчинення виконавчого напису, для підтвердження існування кредитних правовідносин та розміру заборгованості за основним зобов'язанням, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Вказане доводами касаційної скарги не спростовано, а в додатках до скарги міститься копія заяви банку до нотаріуса про вчинення виконавчого напису, відповідно до змісту якої не вбачається подання АТ «Ощадбанк» посвідченого нотаріально кредитного договору.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21), застосовуючи перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в редакції з 22 лютого 2017 року, дійшла висновку, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
У вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду вказала, що, враховуючи наявність підстав для задоволення касаційної скарги у зв'язку з неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції статті 87 Закону України «Про нотаріат», Переліку документів, Суд не вбачав необхідності надавати правову оцінку іншим аргументам касаційної скарги.
Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував конкретні обставини, дійшов обґрунтованого висновку про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з порушенням нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису.
Висновки, викладені в постановах Верховного Суду Верховного Суду, на які посилається заявник, не суперечать висновкам та мотивам, зокрема суду апеляційної інстанції.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
Тому відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги АТ «Ощадбанк» необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Південного районного суду міста Кам'янського від 01 серпня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світлана Олександрівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Євгеній Петрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
В. В. Сердюк