20 березня 2026 року
м. Київ
справа № 5497/99/25
провадження № 61-3532ск26
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Домущі Василь Сергійович, на рішення Болградського районного суду Одеської області від 27 травня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Городненська сільська рада Болградського району Одеської області в особі Органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,
24 січня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Домущі В. С. засобами поштового зв'язку вперше надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Болградського районного суду Одеської області
від 27 травня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 10 грудня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2026 року касаційну скаргу заявника повернуто, на підставі частини другої статті 393 ЦПК України, оскільки представник заявника не виконав повністю вимоги ухвали Верховного Суду від 09 лютого 2026 року щодо подання уточненої редакції касаційної скарги із зазначенням обов'язкових підстав касаційної скарги.
15 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Домущі В. С. засобами поштового зв'язку вдруге подавдо Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Болградського районного суду Одеської області
від 27 травня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 10 грудня 2025 року.
У касаційній скарзі представник заявника просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд не може прийняти касаційну скаргу до розгляду, оскільки вона подана з пропуском строку на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 390 ЦПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
10 лютого 2026 року Одеським апеляційним судом прийнято оскаржувану постанову, повний текст постанови складено 26 лютого 2026 року.
З інформації Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що загальний доступ до оскаржуваної постанови надано 29 лютого 2026 року.
Разом з касаційною скаргою представник заявника подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, в якому вказує, що виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 27 лютого
2026 року, а тому вважає, що наявні підстави для поновлення строку, відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України.
Крім цього, представник заявника вказує, що подана ним касаційна скарга відповідає вимогам статей 389 та 392 ЦПК України та пропуск строку на касаційне оскарження стався не з вини заявника, а з об'єктивних та поважних причин, що підтверджуються фактом визнання скарги неподаною та повернення скарги заявнику судом з формальних мотивів.
Необхідно відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Болградського районного суду Одеської області від27 травня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 10 грудня 2025 року, з огляду на таке.
У висновку Верховного Суду в постанові від 24 липня 2023 року в справі
№ 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23) зазначено, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року в справі № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі
№ 560/14349/23 зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
З матеріалів касаційного оскарження та Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2026 року касаційну скаргу заявника повернуто на підставі частини другої статті 393 ЦПК України, оскільки заявник не виконав повністю вимоги ухвали Верховного Суду від 09 лютого 2026 року та не подав до суду уточнену редакцію касаційної скарги з належним обґрунтуванням обов'язкових підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Встановлено, що ухвалу Верховного Суду від 27 лютого 2026 року заявник отримав засобами поштового зв'язку 07 березня 2026 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення.
Отже, повернення поданої представником заявника касаційної скарги, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, не свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку.
Повернення касаційної скарги відбулося із причин, які повністю залежали від заявника, що позбавляє суд можливості оцінювати такі причини пропуску строку відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження
№ К/990/17155/23).
Суд не може стимулювати неправомірну поведінку і зловживання процесуальними правами заявника.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою відповідатиме усім вимогам процесуального закону.
У зв'язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для усунення вказаних недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази.
Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Касаційну скаргу слід залишити без руху та надати представнику заявника строк для усунення цих недоліків.
Суд роз'яснює, якщо у зазначений строк представник заявника не звернеться до суду касаційної інстанції із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із наведенням інших підстав для його поновлення, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Касаційну скаргу необхідно залишити без руху з наданням заявнику строку усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
Визнати наведені в клопотанні ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Домущі Василь Сергійович, підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Болградського районного суду Одеської області від 27 травня 2025 року та постанови Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року неповажними.
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Домущі Василь Сергійович, про поновлення строку на касаційне оскарження.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Домущі Василь Сергійович, на рішення Болградського районного суду Одеської області від 27 травня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко