23 березня 2026 року
м. Київ
Справа № 697/1753/22
Провадження № 61-3515ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця)
на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року
за заявою скаржниці про поновлення пропущеного процесуального строку для подання клопотання про залучення співвідповідачів і за вказаним клопотанням
у справі за позовом скаржниці до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Ліплявської сільської ради Черкаської області, Черкаської районної ради, Черкаської районної державної адміністрації, Державної інспекції архітектури та містобудування України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Канівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_6 - про встановлення факту спільного проживання разом зі спадкодавицею за однією адресою на час відкриття спадщини, визнання права на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування та на одержання документів, що посвідчують право власності на цю ділянку, визнання права на зміну її цільового призначення, визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно у порядку спадкування, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та
1. У провадженні Канівського міськрайонного суду Черкаської області перебувала справа за вказаним позовом. 22 грудня 2025 року цей суд постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні заяви скаржниці про поновлення пропущеного процесуального строку для подання клопотання про залучення співвідповідачів і залишив без розгляду зазначене клопотання.
2. 17 лютого 2026 року Черкаський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.
3. 17 березня 2026 року скаржниця сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 8285/0/220-26 від 18 березня 2026 року), у якій просила скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення заяви про поновлення пропущеного процесуального строку та клопотання про залучення співвідповідачів.
4. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
4.1. За змістом пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
4.2. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
4.3. Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу (частина перша статті 406 ЦПК України).
4.4. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України).
4.5. Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України. Зокрема, до них належать ухвали щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк (пункт 10 частини першої статті 353 ЦПК України) та щодо залишення позову (заяви) без розгляду (пункт 16 частини першої статті 353 ЦПК України).
4.6. Оскільки у пункті 16 частини першої статті 353 ЦПК України термін «заява» використаний у дужках після слова «позов», то поняття «заява» потрібно розуміти як заяву щодо суті справи (вид звернення до суду), яка за змістом та процесуальним значенням тотожна поняттю «позов» (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 757/47946/19-ц (пункт 41)).
4.7. Скаржниця подала касаційну скаргу на ухвалу, яку залишив без змін апеляційний суд, і згідно з якою суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви скаржниці про поновлення пропущеного процесуального строку для подання клопотання про залучення співвідповідачів та залишив без розгляду це клопотання. Пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України визначив виключний перелік ухвал суду першої інстанції, які у касаційному порядку можна оскаржити окремо від рішення суду після їхнього перегляду в апеляційному порядку. Ухвала суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про поновлення пропущеного процесуального строку (пункт 10 частини першої статті 353 ЦПК України) у цьому переліку відсутня.
4.8. Крім того, у переліку тих ухвал, на які згідно з частиною першою статті 353 ЦПК України можна подати апеляційну скаргу окремо від рішення суду, немає ухвали про залишення без розгляду заяви з процесуального питання, а саме клопотання про залучення співвідповідачів, постановленої за результатами розгляду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на залучення співвідповідачів. Така ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
4.9. Відповідно у частині першій статті 389 ЦПК України немає гарантованого права окремого касаційного оскарження ні ухвали щодо відмови у задоволенні заяви про поновлення пропущеного процесуального строку, ні ухвали про залишення без розгляду клопотання про залучення співвідповідачів (постановленої за результатами розгляду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на залучення співвідповідачів), ні постанови апеляційного суду за результатами перегляду таких ухвал. З огляду на те, що скаржниця подала касаційну скаргу на судове рішення, касаційне оскарження якого не передбачене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
5. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
5.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
5.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
5.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
5.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує правомірну мету, і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
5.5. Скаржниця отримала доступ до судів першої й апеляційної інстанцій, зокрема мала можливість навести аргументи на користь поновлення строку на подання клопотання про залучення співвідповідачів. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною.
5.6. Скаржниця подала касаційну скаргу на судове рішення, яке не можна оскаржити у касаційному порядку. За таких умов обмеження на подання скаржницею касаційної скарги є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність її права на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року за заявою ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку для подання клопотання про залучення співвідповідачів і за вказаним клопотанням у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Ліплявської сільської ради Черкаської області, Черкаської районної ради, Черкаської районної державної адміністрації, Державної інспекції архітектури та містобудування України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Канівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_6 - про встановлення факту спільного проживання разом зі спадкодавицею за однією адресою на час відкриття спадщини, визнання права на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування та на одержання документів, що посвідчують право власності на цю ділянку, визнання права на зміну її цільового призначення, визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно у порядку спадкування, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки.
2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко