23 березня 2026 року
м. Київ
справа № 2-917/11
провадження № 61- 3051 ск 26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року, постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року та ухвалу Верховного Суду від 28 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно,
1. Богуславський районний суд Київської області рішенням від 17 листопада 2011 року позов ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнив. Встановив факт, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав за життя ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на спадкове майно: житловий будинок, площею 63,40 м?, інвентаризаційною вартістю 29 099,00 грн, погріб з шийкою інвентаризаційною, вартістю 3 594,00 грн, веранду, інвентаризаційною вартістю 3 589,00 грн, сарай з літньою кухнею, інвентаризаційною вартістю 12 779,00 грн, сарай, інвентаризаційною вартістю 8 710,00 грн, ганок, інвентаризаційною вартістю 978,00 грн, колодязь питний, інвентаризаційною вартістю 4 463,00 грн, хвіртку, інвентаризаційною вартістю 663,00 грн, ворота, інвентаризаційною вартістю 1 647,00 грн та огорожу, інвентаризаційною вартістю 4 895,00 грн, що розташовані на АДРЕСА_1 .
2. 18 квітня 2018 року та 12 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявами про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року, посилаючись на те, що рішення суду є необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального права.
3. Богуславський районний суд Київської області ухвалою від 22 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року, відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року.
4. Верховний Суд постановою від 04 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 22 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Ухвалами від 08 липня 2020 року Богуславський районний суд Київської області заяви ОСОБА_1 від 18 квітня 2018 року та від 12 липня 2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року залишив без задоволення, відповідне судове рішення залишив в силі.
6. Київський апеляційний суд постановою від 25 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року скасував, справу за заявою ОСОБА_1 від 18 квітня 2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
7. Ухвалою від 07 червня 2022 року Миронівський районний суд Київської області, з урахуванням ухвали Миронівського районного суду Київської області від 20 червня 2022 року про виправлення описки, відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року та залишив судове рішення в силі.
8. Постановою від 07 листопада 2022 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року скасував, направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
9. Миронівський районний суд Київської області ухвалою від 21 березня 2023 року відмовив у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року.
10. Київський апеляційний суд постановою від 03 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року залишив без задоволення. Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року залишив без змін.
11. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове судове рішення.
12. Верховний Суд ухвалою від 28 липня 2023 року відмовив у відкритті касаційного провадження.
13. Ухвалою від 05 вересня 2023 року Верховний Суд відмовив ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за повторною касаційною скаргою на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно.
14. Верховний Суд ухвалою від 01 травня 2024 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року в справіза позовом ОСОБА_1 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно.
15. Ухвалою від 16 липня 2024 року Верховний Суд залишив без розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно.
16. Верховний Суд ухвалою від 16 грудня 2024 року відмовив у відкритті касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року та постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року.
17. Ухвалою від 12 лютого 2026 року Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 28 липня 2023 року про відмову у відкритті касаційного провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року.
18. У березні 2026 року ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв'язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Верховного Суду від 28 липня 2023 року, у якій скаржник, просить поновити строк на оскарження і скасувати ухвалу Верховного Суду від 28 липня 2023 року, поновити строк на оскарження і скасувати постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року, поновити строк на оскарження і скасувати рішення Богуславського районного суду від 17 листопада 2011 року.
19. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 березня 2026 року справу призначено судді-доповідачу Пророку В. В., судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Петров Є. В.
20. На підставі розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 березня 2026 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями на підставі службової записки судді Пророка В. В.
21. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2026 року справу призначено судді доповідачу Пророку В. В., судді, які входять до складу колегії: Литвиненко І. В., Петров Є. В.
22. Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.
23. У касаційній скарзі заявник зазначає, що касаційна скарга подана на ухвали Верховного Суду від 12 лютого 2026 року та від 28 липня 2023 року, водночас прохальна частина касаційної скарги не містить клопотання в частині оскарження ухвали Верховного Суду від 12 лютого 2026 року.
24. Пунктом 6 частини другої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено клопотання особи, яка подає касаційну скаргу.
25. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
26. Оскільки у касаційній скарзі заявник заявив клопотання щодо: (1) рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року, (2) постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року та (3) ухвали Верховного Суду від 28 липня 2023 року, предметом касаційного оскарження у цій скарзі є саме ці судові рішення.
27. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
28. Щодо оскарження рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність повернути касаційну скаргу в цій частині з огляду на таке.
29. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
30. Як убачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР), у цій справі перегляд рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 рокуапеляційним судом не здійснювався.
31. Відтак касаційна скарга в частині оскарження рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 рокупідлягає поверненню заявнику з огляду на порушення принципу інстанційності перегляду судових рішень, передбаченого, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України.
32. Щодо оскарження постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті касаційного провадження в цій частині з огляду на таке.
33. Судом встановлено, що ухвалою від 05 вересня 2023 року Верховний Суд відмовив ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за повторною касаційною скаргою на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року у цій справі.
34. Пунктом 3 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
35. Враховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження в частині оскарження постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року необхідно відмовити, оскільки Верховний Суд ухвалою від 05 вересня 2023 року вже відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме рішення.
36. Щодо оскарження ухвали Верховного Суду від 28 липня 2023 року, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті касаційного провадження виходячи з такого.
37. Відповідно до частини першої статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
38. Частиною першою статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:
1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
39. Отже, ухвала суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою не може бути оскаржена в касаційному порядку, про що Верховний Суд зазначив в резолютивній частині оскаржуваної ухвали від 28 липня 2023 року.
40. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15 лютого 2000 року зазначено, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. ЄСПЛ зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статтею 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).
41. Системне тлумачення статей 353, 389 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
42. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
43. Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Верховного Суду від 28 липня 2023 року необхідно відмовити.
44. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
45. Згідно з положенням частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
46. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України, тому не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною першою статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
1. Касаційну скаргуОСОБА_1 в частині оскарження рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майноповернути заявнику.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно.
3. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвалу Верховного Суду від 28 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно.
4. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді /підпис/ В. В. Пророк
/підпис/ І. В. Литвиненко
/підпис/ Є. В. Петров