13 березня 2026 року
м. Київ
справа № 545/492/20
провадження № 61-17408свп24
Верховний Суд у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В., Крата В. І., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
треті особи: Регіональний офіс водних ресурсів в Полтавській області, Полтавська міська рада,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яка подана представником Поповою Мариною Юріївною, на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2024 року у складі судді Стрюк Л. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року перший заступник керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки.
Позов мотивований тим, що наказом ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 11 квітня 2014 року за № 19-СГ/16-19/16-14СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва», надано у власність останній земельну ділянку площею 0,10 га (кадастровий номер 5324081900:00:001:0033) для індивідуального садівництва в адміністративних межах Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.
На підставі цього рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис за № 5478957 про реєстрацію об'єкта нерухомого майна за №1200513653240. Наказ за № 19-СГ/16-19/16-14СГ від 11 квітня 2014 року прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка розташована у межах заплави та водоохоронної зони річки Коломак, тобто належить до земель водного фонду України та відповідно до статті 84 ЗК України не може передаватись у приватну власність. За цим фактом відкрите кримінальне провадження за частиною першою статті 364 КК України, що внесене в ЄРДР від 18 травня 2017 року за
№ 42017171010000088, досудове розслідування до цього часу триває.
Надалі, відповідно до договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2015 року, ОСОБА_1 продала зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 .
Вважає, що відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянка перебуває у межах заплави річки Коломак, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх, відповідачів, добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.
Підставою представництва прокурором інтересів держави зазначає відсутність у органів Держгеокадастру повноважень на звернення до суду із зазначеним позовом, а також те, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, його посадові особи, не вправі самостійно скасувати спірний наказ, оскільки на його підставі за відповідачем ОСОБА_1 було зареєстроване право приватної власності, тому це суперечитиме вимогам частині першій статті 154 ЗК України.
Враховуючи викладене позивач просив суд:
визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземагенства в Полтавській області від 11 квітня 2014 року № 19-СГ/16-19/16-14СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва»;
внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права приватної власності (запис про державну реєстрацію внесено 25 квітня 2014 року за № 5478957) за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0033 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту;
внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права приватної власності (запис про державну реєстрацію внесено 19 жовтня 2015 року за № 11657122) за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0033 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту;
витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0033 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру в Полтавській області;
стягнути з відповідачів на користь Полтавської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору.
У травні 2023 року до суду надійшла заява Полтавської окружної прокуратури про зміну предмета позову, в якій просили суд змінити позовну вимогу прокурора з «Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0033 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру в Полтавській області» на позовну вимогу «Зобов'язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0033 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту у власність держави в особі Полтавської міської ради».
Короткий зміст судових рішень судів першої інстанції та апеляційної інстанцій
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 вересня
2024 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0033 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність держави в особі Полтавської міської ради. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на користь прокуратури Полтавської області понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2102 грн, по 700,66 грн з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна земельна ділянка знаходиться в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, тому наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання її особі для ведення індивідуального садівництва, суперечить приписам статті 80 ВК України, тому є незаконним та підлягає скасуванню, а земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави. Відповідачі також не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, мали б знати про те, що ділянка має ознаки земель водного фонду. За таких обставин суд визнав, що зобов'язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого Протоколу. Оскільки виділ земельної ділянки органом Держгеокадастру відбувся з порушенням вимог ЗК України та ВК України, внаслідок чого незаконно виділена земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави, ОСОБА_1 не реалізувала своє законне право на виділ їй земельної ділянки та має право на повторний розгляд зазначеного питання.
Позивач - держава, інтереси якої представляє прокурор, вважаючи себе власником спірних земельних ділянок водного призначення, прагне повернути своє майно від особи, яка заволоділа ним (стаття 391 ЦК України). Тому позивач у межах розгляду справи у спорі за негаторним позовом може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області без заявлення вимоги про визнання його недійсними та/або скасування, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які вони спрямовані. Отже, у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 11 квітня 2014 року за № 19-СГ/16-19/16-14СГ судом першої інстанції відмовлено.
У частині внесення до Державного реєстру речових прав відомостей про припинення права власності на земельну ділянку позов задоволенню не підлягає з таких підстав. Встановлено, що спірна земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_1 , розташована у межах заплави та водоохоронній зоні річки Коломак, тобто належить до земель водного фонду України і відповідно до статті 84 ЗК України не може передаватись у приватну власність, отже, не може відчужуватися нею на підставі цивільно-правових угод та підлягає поверненню. ОСОБА_2 як особа, за яким зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. Оскільки він незаконно, без відповідної правової підстави заволодів таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належить іншій особі власникові, який має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Отже, у частині позовних вимог про внесення до Державного реєстру речових прав відомостей про припинення права власності на земельну ділянку слід відмовити.
Враховуючи, що спірна земельна ділянка перебуває під особливою охороною держави, а передача її у власність регламентується нормами законодавства, які в такому випадку порушені, та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак саме Держгеокадастр допустив порушення законодавства України та є відповідачем у справі, тому, на думку суду, прокурор правомірно пред'явив вказаний позов до суду в інтересах держави як позивач. Отже, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах вирішено судом першої інстанції відповідно до вимог статті 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області залишено без задоволення. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2024 року в частині вирішення розподілу судових витрат та стягнення з ГУ Держгеокадастру у Полтавській області судового збору залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції вважав правильним висновок суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, зокрема стягнення судового збору з відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Також апеляційний суд зазначив, що виділ земельної ділянки органом Держгеокадастру відбувся з порушенням вимог ЗК України та ВК України, внаслідок чого незаконно виділена земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави. При цьому, позовна вимога про зобов'язання ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку у власність держави фактично є похідною і саме такий спосіб захисту порушеного права є належним у даній справі. Тому, задовольнивши одну позовну вимогу немайнового характеру, оплачену позивачем при подачі позову у розмір 2 102 грн, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів, зокрема і з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, судового збору у розмірі 700,66 грн, з кожного.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У грудні 2024 року ГУ Держгеокадастру у Полтавській області через підсистему «Електронний Суд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, через представника ОСОБА_3 , у якій просило скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2024 року, постанову Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року в частині стягнення з ГУ Держгеокадастру у Полтавській області судових витрат та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення судового збору.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування позицій викладених у постановах Верховного Суду;
оскаржуваним рішенням суду першої інстанції позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 11 квітня 2014 року № 19-СГ/16-19/16-14СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва». Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, апеляційний суд посилається на те, що ГУ Держгеокадастру не надано ніяких доказів щодо звільнення від сплати судового збору, хоча підставою оскарження є відмова в задоволені позовних вимог позивача щодо ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, що свідчить про неповне дослідження судом матеріалів справи;
в той же час, Полтавським апеляційним судом в аналогічних справах задоволено апеляційні скарги ГУ Держегокадастру у Полтавській області та скасовано рішення Полтавського районного суду в частині стягнення судового збору.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У березні 2025 року Полтавська окружна прокуратура подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив обґрунтований тим, що в рішенні суду першої інстанції зазначено, що виділ земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відбувся з порушенням вимог Земельного та Водного кодексів України. Вказане твердження обґрунтовано взято до уваги і апеляційним судом, який залишаючи в силі рішення суду І інстанції взяв до уваги той факт, що повернення у власність держави виділеної земельної ділянки є взаємопов'язаним з незаконністю прийняття рішення про її виділ. При цьому, позовна вимога про зобов'язання ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку у власність держави фактично є похідною і саме такий спосіб захисту порушеного права є належним у даній справі.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, на незаконність дій якого посилається суд в описовій частині рішення, наявні підстави для стягнення судового збору не тільки з фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а й з іншого відповідача ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, у зв'язку з частковим задоволенням позову.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 16 січня 2025 року указані недоліки було усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі 545/492/20 та витребувано справу з суду першої інстанції.
У березні 2025 року матеріали справи № 545/492/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2026 року справу призначено судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2026 року справу передано на розгляд Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2025 року у справі № 545/499/20 (провадження № 61-1590св25), яка є подібною зі справою, яка переглядається, зазначено, що:
«Здійснюючи розподіл судових витрат, місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що за наслідками розгляду спору задоволено одну вимогу позову. Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, в тому числі і ГУ Держгеокадастру, на незаконність дій якого є посилання в описовій частині рішення, яке в цій частині є чинним та не оскаржене сторонами, суди дійшли правильного висновку, що судовий збір за задоволену вимогу підлягає стягненню з кожного з відповідачів пропорційно.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують та не свідчать про порушення судом норм процесуального права при розподілі судових витрат, а зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв'язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.»
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини другої статті 141 ЦПК України).
Підстави прийняття справи на розгляд палати
Верховний Суд у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справу слід прийняти на розгляд Другої судової палати Касаційного цивільного суду для забезпечення єдності правозастосовної практики щодо порядку розподілу судового збору за результатами розгляду справи.
Згідно частини першої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу
в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
Передаючи справу на розглядДругої судової палати Касаційного цивільного суду колегія суддів вважала, що є підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше прийнятій постанові Верховного Суду від 02 грудня 2025 року у складі іншої колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 545/499/20 (провадження № 61-1590св25), оскільки аналіз позовної заяви у справі, що переглядається, свідчить про те, що ГУ Держземагенства в Полтавській області виступало відповідачем за вимогою про визнання незаконним та скасування наказу від 11 квітня 2014 року; вимога щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права приватної власності за ОСОБА_1 заявлена до ОСОБА_1 ; вимога щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права приватної власності та зобов'язання повернути земельну ділянку заявлена до ОСОБА_2 . За таких обставин, враховуючи результати розгляду справи - задоволення позовної вимоги щодо повернення земельної ділянки, підстави для стягнення судового збору з ГУ Держземагенства в Полтавській області відсутні.
Натомість, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2025 року у справі № 545/499/20 (провадження № 61-1590св25), зазначено, що: «Здійснюючи розподіл судових витрат, місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що за наслідками розгляду спору задоволено одну вимогу позову. Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, в тому числі і ГУ Держгеокадастру, на незаконність дій якого є посилання в описовій частині рішення, яке в цій частині є чинним та не оскаржене сторонами, суди дійшли правильного висновку, що судовий збір за задоволену вимогу підлягає стягненню з кожного з відповідачів пропорційно. Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують та не свідчать про порушення судом норм процесуального права при розподілі судових витрат, а зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв'язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.»
З огляду на виявлену відмінність у підходах колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо порядку розподілу судових витрат справу слід прийняти до розгляду цією палатою.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, справа розглядатиметься Другою судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Керуючись статтями 7, 260, 402, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Прийняти до розгляду справу № 545/492/20 за позовом першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки, за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яка подана представником Поповою Мариною Юріївною, на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Д. А. Гудима
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат
П. І. Пархоменко