26 березня 2026 року
м. Київ
Справа № 910/2878/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,
представників учасників справи:
позивача - Решетняк Н. Б.,
відповідача - Данилов К. О.,
третьої особи - Євтєхов Є. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "лайфселл"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2025 року (суддя Щербаков С. О.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 січня 2026 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Коротун О. М., судді: Сулім В. В., Ткаченко Б. О.)
у справі № 910/2878/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "лайфселл"
до Антимонопольного комітету України,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Київстар",
про визнання недійсним рішення.
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "лайфселл" (далі - ТОВ "лайфселл", позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, відповідач) про визнання недійсним рішення АМК від 15 грудня 2021 року № 662-р, винесеного за результатами розгляду антимонопольної справи № 127-26.4/124-21 про порушення ТОВ "лайфселл" законодавства про захист від недобросовісної конкуренції (далі - Рішення АМК).
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішення АМК є незаконним та необґрунтованим, прийнятим без повного з'ясування обставин, які мають значення для справи; не були доведені обставини, які мають значення для справи, і які АМК визнав встановленими; висновки, викладені в Рішенні АМК, не відповідають обставинам справи, а також оскаржуване Рішення винесене з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст судових рішень
3. Справа розглядалася судами неодноразово.
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2023 року у справі № 910/2878/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2024 року, у задоволенні позову ТОВ "лайфселл" відмовлено.
5. Постановою Верховного Суду від 06 серпня 2024 року рішення Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2024 року у справі № 910/2878/22 скасовано; справу № 910/2878/22 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30 січня 2025 року у справі № 910/2878/22 у задоволенні позову відмовлено.
7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2025 року рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2025 року у справі № 910/2878/22 скасовано; ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсним Рішення АМК.
8. Постановою Верховного Суду від 04 листопада 2025 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2025 року у справі № 910/2878/22 скасовано; справу № 910/2878/22 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20 січня 2026 року рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2025 року про відмову у задоволенні позовних вимог у справі № 910/2878/22 залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. ТОВ "лайфселл" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 січня 2026 року, а справу № 910/2878/22 передати на новий розгляд.
11. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
12. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 лютого 2026 року для розгляду касаційної скарги у справі № 910/2878/22 визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.
13. Верховний Суд ухвалою від 25 лютого 2026 року відкрив касаційне провадження у справі № 910/2878/22 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували:
- статтю 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі - Закон № 236/96-ВР) без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 910/23000/17, та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 910/9230/19, від 18 березня 2025 року у cправі № 910/23532/13;
- статті 14, 77, 78, 79, 86, 91, 236, 237, 238, 316 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06 серпня 2024 року у справі № 910/2878/22, від 11 лютого 2021 року у справі № 910/9230/19, від 02 липня 2019 року у справі № 910/23000/17, від 08 червня 2021 року у справі № 910/21488/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 910/7054/18,
- статтю 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-III), пункти 16, 23, 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням АМК від 19 квітня 1994 року № 5 (в редакції розпорядження АМК від 29 червня 1998 року № 169-р), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06 травня 1994 року за № 90/299 (далі - Правила), що, на думку скаржника, потягло за собою порушення норм статей 13, 86, 269 ГПК України, без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 910/23000/17, та висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 грудня 2022 року у cправі № 910/2730/21.
15. Скаржник також зазначає, що анкети, на підставі яких АМК зробив висновок про вчинення ТОВ "лайфселл" порушення щодо третього рекламного матеріалу, є єдиним доказом. Проте, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 вересня 2020 року у справі № 910/1254/19, від 01 листопада 2018 року у справі № 902/1102/17 та від 26 вересня 2019 року у справі № 910/17070/18 про те, що результати опитування споживачів у сукупності з іншими доказами можуть прийматися на підтвердження наявності в діях особи порушення.
16. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України та зазначає, що суди першої та (або) апеляційної інстанцій не взяли до уваги докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме:
- не дослідили висновок судової почеркознавчої експертизи Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 28 квітня 2023 року № СЕ-19-23/13363-ПЧ;
- не дослідили розпорядження АМК про проведення анкетування;
- не дослідили висновок експерта ТОВ "Український центр судових експертиз" від 12 жовтня 2022 року № 1-12/10 за результатами проведеного почеркознавчого дослідження, який, на думку скаржника, свідчить про підробку анкет;
- не дослідили висновок № 915/10/2022 за результатами проведення технічного дослідження документів від 14 жовтня 2022 року, виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертно-дослідна служба України" (далі - ТОВ "ЕДСУ"), яким, на думку скаржника, було підтверджено нечитабельність рекламного матеріалу, використаного у анкеті, з посиланням на те, що таке дослідження здійснюється виключно державними спеціалізованими установами. На переконання скаржника, цей доказ є важливим для підтвердження того, що опитувані особі при заповненні анкет не могли належним чином ознайомитися з текстом деталізації рекламного матеріалу "#1 для смартфону", оскільки текст був розмитий і нечитабельний. На думку скаржника, встановлення факту, чи було опитування проведене АМК належним чином, було дуже важливим, оскільки анкети були єдиним доказом на підтвердження нібито порушення при використанні цього рекламного матеріалу;
- не взяли до уваги дослідження Товариства з обмеженою відповідальністю "Рісерч.юей" (далі - ТОВ "Рісерч.юей"). Скаржник стверджує, що цим доказом було підтверджено, що під час опитування респондентам надавалися анкети поганої або нижче середньої якості, що унеможливлює або суттєво ускладнює розуміння картинки рекламного матеріалу та тексту, який розміщено знизу рекламного матеріалу. Водночас скаржник зазначає, що суд першої інстанції відхилив цей доказ, "оскільки вказане дослідження не є висновком експерта в розумінні Господарського процесуального кодексу України", однак суд першої інстанції, на думку скаржника, не обґрунтував чому його не було прийнято як письмовий доказ;
- суди не оцінили і не мотивували відхилення аргументу скаржника про те, що Рішення АМК було винесене без дослідження анкет, оскільки їх не було в матеріалах справи.
Доводи інших учасників справи
17. У відзиві АМК просить суд закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "лайфселл" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 січня 2026 року у справі № 910/2878/22 в частині, що стосується підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України. Водночас, у випадку розгляду касаційної скарги ТОВ "лайфселл" відповідач просить відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 січня 2026 року у справі № 910/2878/22 залишити без змін.
18. У відзиві Приватне акціонерне товариство "Київстар" (далі - ПрАТ "Київстар", третя особа) просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "лайфселл", а рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 січня 2026 року у справі № 910/2878/22 залишити без змін.
Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
19. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Нормами частини другої статті 300 ГПК України встановлені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
21. До АМК надійшла заява ПрАТ "Київстар" від 02 серпня 2018 року № 19116/05 (далі - Заява 1) щодо порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції у вигляді поширення ТОВ "лайфселл" на власному веб-сайті та у відеоролику інформації: "Lifecell Лідер нового покоління Інтернету!" з посиланням на таку інформацію: "ПРИЄДНУЙТЕСЬ ДО ЛІДЕРА1 НОВОГО ПОКОЛІННЯ ІНТЕРНЕТУ! КРАЩЕ ПОКРИТТЯ 4,5G".
22. Розпорядженням державного уповноваженого АМК від 23 січня 2019 року № 09/25-р розпочато розгляд справи № 127-26.4/8-19 за ознаками вчинення ТОВ "лайфселл" порушення, передбаченого статтею 151 Закону № 236/96-ВР, під час рекламування власних послуг передачі даних 4G (4,5G) Інтернету, у вигляді поширення інформації, що вводить в оману (далі - Справа 1).
23. Згодом до АМК надійшла заява ПрАТ "Київстар" від 02 березня 2020 року № 4986/02 (далі - Заява 2) щодо порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції у вигляді поширення ТОВ "лайфселл" на власному веб-сайті інформації з твердженням: "№ 1 В РОУМІНГУ ДЛЯ ІНТЕРНЕТУ", що, на думку третьої особи, вводить в оману споживачів.
24. Розпорядженням державного уповноваженого АМК від 01 липня 2020 року № 08/185-р розпочато розгляд справи № 127-26.4/56-20 (далі - Справа 2) за ознаками вчинення ТОВ "лайфселл" порушення, передбаченого статтею 151 Закону № 236/96-ВР, у вигляді поширення у рекламі власних послуг з твердженням "№ 1 В РОУМІНГУ ДЛЯ ІНТЕРНЕТУ" інформації, що вводить в оману.
25. Крім того, до АМК надійшла заява ПрАТ "Київстар" від 03 квітня 2020 року № 7570/02 (далі - Заява 3) щодо порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції у вигляді поширення ТОВ "лайфселл" в рекламі інформації з твердженням: "# 1 ДЛЯ СМАРТФОНІВ", що, на думку третьої особи, вводить в оману споживачів.
26. Розпорядженням державного уповноваженого АМК від 27 липня 2020 року № 08/205-р розпочато розгляд справи № 127-26.15/65-20 (далі - Справа 3) за ознаками вчинення ТОВ "лайфселл" порушення, передбаченого статтею 151 Закону № 236/96-ВР, у вигляді поширення в рекламі власних послуг з твердженням: "# 1 ДЛЯ СМАРТФОНІВ" інформації, що вводить в оману.
27. Розпорядженням державного уповноваженого АМК від 10 серпня 2021 року № 07/208-р об'єднано Справу 1 (№ 127-26.4/8-19), Справу 2 (№ 127-26.4/56-20) та Справу 3 (№ 127-26.15/65-20) в одну справу та присвоєно їй номер - 127-26.4/124-21 (далі - справа).
28. За результатами збирання та аналізу доказів в антимонопольній справі складено подання з попередніми висновками (далі - ППВ), копії якого надіслано сторонам у справі.
29. 18 жовтня 2021 року проведено відкриті слухання у справі за участю її учасників, про що складено протокол.
30. Суди попередніх інстанцій встановили, що заявником є ПрАТ "Київстар", основним видом діяльності якого є діяльність у сфері надання телекомунікаційних послуг, у тому числі надання послуг доступу до мережі Інтернет. ПрАТ "Київстар" надає телекомунікаційні послуги на території України.
31. Відповідачем в антимонопольній справі є ТОВ "лайфселл", основним видом діяльності якого є діяльність у сфері надання телекомунікаційних послуг, у тому числі надання послуг доступу до мережі Інтернет. ТОВ "лайфселл" надає телекомунікаційні послуги на території України.
32. Щодо інформації, яка повідомлена ПрАТ "Київстар" у Заяві 1.
Так, 29 серпня 2018 року ПрАТ "Київстар" на веб-сайті ТОВ "лайфселл" (https://www.lifecell.ua/uk/) виявлено інформацію такого змісту: "Lifecell Лідер нового покоління Інтернету!" з посиланням на таку інформацію: "ПРИЄДНУЙТЕСЬ ДО ЛІДЕРА1 НОВОГО ПОКОЛІННЯ ІНТЕРНЕТУ! КРАЩЕ ПОКРИТТЯ 4,5G" (далі - Твердження 1), під час прогортання веб-сторінки донизу споживач може ознайомитися з тлумаченням Твердження 1, а саме: "ТОВ "лайфселл" є лідером четвертого покоління з огляду на найбільшу кількість спектру в діапазонах 2 600 МГц та 1 800 МГц в перерахунку на одного абонента, згідно з дослідженням проведеним ТОВ "Кью енд Кью Діджитал" від 29.06.2018. Під фразою "краще покриття" слід розуміти більшу загальну кількість базових станцій ТОВ "лайфселл", що забезпечують краще покриття мережею 4,5G, станом на 01.07.2018 в порівнянні з 30.03.2018. Під 4,5G мається на увазі стандарт LTE Advanced Pro. У разі відсутності покриття 4,5G, доступ до Інтернету надається на швидкості 3G+ або EDGE. Детальна інформація про умови надання послуг: lifecell.ua, 0800205433 (безкоштовно в межах України), 5433 (безкоштовно в мережі lifecell), пункти продажу lifecell" (далі - Деталізація твердження 1).
ПрАТ "Київстар" зазначало, що така інформація: "lifecell Новое поколение интернета, только от lifecell" (мовою оригіналу), у вигляді контекстної реклами періодично з'являється в мережі Інтернет, а також рекламний ролик із Твердженням 1 міститься на YouTube-каналі ТОВ "лайфселл", у зв'язку з чим ПрАТ "Київстар" вважало, що інформація "Lifecell Лідер нового покоління Інтернету!", "Приєднуйтесь до лідера1 нового покоління Інтернету! Краще покриття 4,5G", "lifecell Новое поколение интернета" (мовою оригіналу) є неправдивою.
Вказане обґрунтовувалося тим, що поняття "лідер", яке надається в примітці: "ТОВ "лайфселл", - є лідером четвертого покоління з огляду на найбільшу кількість спектру в діапазонах 2 600 МГц та 1 800 МГц в перерахунку на одного абонента, згідно з дослідженням проведеним ТОВ "Кью енд Кью Діджитал") від 29.06.2018" не свідчить про ті якості, яким має відповідати лідер четвертого покоління Інтернету. Кількість спектра на одного абонента є важливою, але це лише один із параметрів, що впливає на якість таких послуг.
ПрАТ "Київстар" звертало увагу АМК, що на якість послуг впливає щільність розміщення базових станцій, ємність радіомережі, наскільки радіомережа оптимально налаштована, обслуговування мережі й реакція на аварії, кількість абонентів, їх активність, профіль споживання та кількість абонентів мережі з кінцевими пристроями, які підтримують можливість функціонування в стандарті LTE.
Тобто тільки сукупність перерахованих якостей дає змогу робити висновки, що той чи інший оператор мобільного зв'язку може вважатися лідером четвертого покоління Інтернету.
ПрАТ "Київстар" вказувало, що має 4 136 базових станцій, ТОВ "лайфселл" - 1 988 базових станцій, а Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" (далі - ПрАТ "ВФ Україна") - 2 655 базових станцій, при цьому ПрАТ "Київстар" має найбільш придатну для функціонування технології LTE (4G, 4,5G 4G+) кількість спектра в діапазонах 2 600 МГц та 1 800 МГц та найбільший безперервний спектр (смуга частот) для мережі LTE як в діапазоні 1 800 МГц, так і в діапазоні 2 600 МГц, право на користування якими отримало за результатами тендерів, які проводилися протягом 2018 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (далі - НКРЗІ) на отримання ліцензій 4G (LTE) у зазначених смугах радіочастот, а саме: в діапазоні 1 800 МГц - 70 МГц, у діапазоні 2 600 МГц - 30 МГц.
Також ПрАТ "Київстар" отримало право на користування найбільш безперервним спектром 50 МГц у діапазоні 1 800 МГц; 15 МГц у діапазоні 2 600 МГц.
На підтвердження зазначеного ПрАТ "Київстар" надало ліцензії на користування радіочастотним ресурсом, видані НКРЗІ від 06 березня 2018 року № 9444; № 9445; № 9446 та від 01 липня 2018 року № 9503; № 9517 та № 9518.
ПрАТ "Київстар" зазначало, що ТОВ "лайфселл" має 15 МГц у діапазоні 1 800 МГц; 10 МГц у діапазоні 2 600 МГц безперервного спектра.
На підтвердження власної позиції ПрАТ "Київстар" вказувало, що згідно з дослідженням компанії "Ookla" мобільний Інтернет ПрАТ "Київстар" став переможцем премії Speedtest Awards в Україні за швидкістю мобільної мережі за ІІ та ІІІ квартали 2018 року.
Так, відповідно до дослідження компанії "Ookla", середня швидкість передачі даних у ПрАТ "Київстар" становить 18,42 мб/с, у ТОВ "лайфселл" - 16,47 мб/с, у ПрАТ "ВФ Україна" - 13,52 мб/с.
Крім того, листом від 14 червня 2019 року № 8-01/6969 ПрАТ "Київстар" повідомило АМК, що ТОВ "лайфселл" при наданні послуги з перенесення абонентського номера з мережі ПрАТ "Київстар" поширює таку інформацію: "Вас вітає lifecell - лідер нового покоління Інтернету".
33. В свою чергу, ТОВ "лайфселл" щодо Заяви 1 повідомило АМК, що, починаючи з 01 липня 2018 року, розміщувало на власному веб-сайті рекламний банер зі слоганом: "Лідер нового покоління Інтернету", при цьому, натискаючи на банер, користувач потрапляв на сторінку веб-сайту: 4g.lifecell.ua/uk#main, де міг ознайомитися з детальною інформацією, а саме Деталізацією твердження 1.
ТОВ "лайфселл" повідомило, що не поширювало відеореклами та друкованих рекламних матеріалів із Твердженням 1, а створенням рекламних матеріалів із використанням Твердження 1 займалися співробітники ТОВ "лайфселл". Використовуючи зазначену рекламу, ТОВ "лайфселл" мало намір проінформувати споживачів, що є лідером четвертого покоління Інтернету (4G; 4,5G) за критерієм кількості спектра в перерахунку на одного абонента, а також донести до споживачів, що ТОВ "лайфселл" має краще покриття мережі 4,5G станом на 01 липня 2018 року порівняно з покриттям мережі 4,5G ТОВ "лайфселл" станом на 30 березня 2018 року. Відповідальність за поширення Твердження 1 несе ТОВ "лайфселл".
Також ТОВ "лайфселл" надало АМК копію дослідження, проведеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Кью енд Кью Діджитал" (далі - ТОВ "Кью енд Кью Діджитал"): "Якісне дослідження щодо виявлення лідера четвертого покоління Інтернету серед національних операторів мобільного зв'язку за критерієм найбільшої кількості спектру отриманого за результатами тендеру на 4G частоти в діапазонах 2 600 МГц та 1 800 МГц в перерахунку на одного абонента" та "Кількісне дослідження щодо виявлення лідера четвертого покоління Інтернету серед національних операторів мобільного зв'язку за критерієм найбільшої кількості спектру отриманого за результатами тендеру на 4G частоти в діапазонах 2 600 МГц та 1 800 МГц в перерахунку на одного абонента".
ТОВ "лайфселл" зазначало, що за результатами проведених тендерів на отримання ліцензій на користування радіочастотним ресурсом на впровадження радіотехнології "Міжнародний рухомий (мобільний) зв'язок ІМТ" у діапазонах 1 800 МГц (ширина смуги радіочастот (спектр) 30МГц) та 2 600 МГц (ширина смуги радіочастот (спектр) 30МГц), відповідно до відомостей, вказаних у рішеннях НКРЗІ від 06 лютого 2018 року № 68 та від 07 березня 2018 року № 137.
ТОВ "лайфселл" вважало, що оскільки спектр ділиться навпіл на так званий uplink та downlink, то для отримання більш точних показників прийнято брати до розрахунку лише половину від отриманого спектра.
Разом з тим, ТОВ "лайфселл" зазначало, що для того, щоб отримати показники стосовно кількості спектра на одного абонента, необхідно здійснити математичну операцію ділення кількості спектра, придбаного оператором, на кількість його абонентів.
Відповідно до відомостей, розміщених на офіційних веб-сайтах операторів, наприкінці І кварталу 2018 року оператори мали таку кількість абонентів: ТОВ "лайфселл" - 7,7 млн, ПрАТ "Київстар" - 26,5 млн, ПрАТ "ВФ Україна" - 20,7 млн, з огляду на що, ТОВ "лайфселл" вважало, що кількість спектра на одного абонента в ТОВ "лайфселл" становить 3,9 МГц, у ПрАТ "Київстар" - 1,9 МГц, а у ПрАТ "ВФ Україна" - 1,7 МГц відповідно, а тому ТОВ "лайфселл" вважало, що має найбільшу кількість спектра в діапазонах 1 800 МГц та 2 600 МГц у перерахунку на одного абонента.
Стосовно кількості базових станцій у діапазонах 1 800 МГц та 2 600 МГц ТОВ "лайфселл" зазначало, що мало базові станції LTE 1 800: 1 424 шт. станом на 01 липня 2018 року, 1 552 шт. станом на 16 вересня 2018 року та 2 122 шт. станом на 10 грудня 2018 року; базові станції LTE 2 600: 421 шт. станом на 01 липня 2018 року, 426 шт. станом на 16 вересня 2018 року та 432 шт. станом на 10 грудня 2018 року.
Також ТОВ "лайфселл" звертало увагу АМК, що при реалізації послуги перенесення номера не здійснюється поширення абонентам інформації такого змісту: "Вас вітає lifecell - лідер нового покоління Інтернету", однак таке твердження використовується лише під час з'єднання абонентів ТОВ "лайфселл" з його контакт-центром.
Разом з тим, ТОВ "лайфселл" у відповіді на вимогу АМК листом від 08 листопада 2019 року № 00158-д повідомило, що у зв'язку з втратою бізнес-необхідності ТОВ "лайфселл" припинило поширення рекламних матеріалів із твердженням "Lifecell - лідер нового покоління Інтернету!". Остаточне припинення поширення таких рекламних матеріалів відбулося 07 листопада 2019 року.
ТОВ "лайфселл" листом від 22 липня 2021 року № 3808д надало додаткові пояснення і докази та, зокрема, зазначило, що з метою підтвердження належного обґрунтування дослідження, що було проведено ТОВ "Кью енд Кью Діджитал" та результати якого були використані ТОВ "лайфселл" у рекламній кампанії, ТОВ "лайфселл" була замовлена у Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна експертно-правова група" окрема комплексна судова економічна експертиза із залученням фахівців у галузі зв'язку (висновок від 12 липня 2021 року № 12/07-21) (далі - Експертиза).
34. Щодо встановлених АМК обставин в частині Твердження 1.
АМК встановив, що реклама ТОВ "лайфселл" з використанням твердження: "Lifecell - лідер нового покоління Інтернету!" з посиланням на інформацію: "Приєднуйтесь до лідера 1 нового покоління Інтернету! Краще покриття 4,5G" розміщувалась у мережі Інтернет, зокрема, на веб-сайті ТОВ "лайфселл". Крім того, на YouTube-каналі ТОВ "лайфселл" за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=7r8GENWyzNE поширювався відеоролик із рекламою мобільного Інтернету від ТОВ "лайфселл", у якому протягом 8-12 секунд транслюється інформація такого змісту: "Приєднуйтесь до лідера нового покоління Інтернету! lifecell.ua", що підтверджено інформацією, наданою ТОВ "лайфселл" та зафіксовано АМК відповідно до акта фіксації від 19 вересня 2019 року.
На веб-сайті ТОВ "лайфселл" під Твердженням 1 міститься гіперпосилання, під час завантаження якого споживач може ознайомитися з Деталізацією твердження 1.
У відеоролику з рекламою протягом 8-12 секунд відео з'являється інформація "Приєднуйтесь до лідера нового покоління Інтернету! lifecell.ua", в якій відсутнє посилання у вигляді * або 1, яке б звертало увагу споживачів на деталізацію зазначеної інформації. У той же час внизу відеоролика дрібним текстом розміщено деталізацію, а саме: "Під словом лідер слід мати на увазі, що відповідно до результатів дослідження, проведеного дослідницькою компанією ТОВ "Кью енд Кью Діджитал", ТОВ "лайфселл" є лідером четвертого покоління Інтернету з огляду на найбільшу кількість спектра отриманого за результатами тендеру на 4G частоти в діапазоні 2 600 МГц у перерахунку на одного абонента".
У рекламі ТОВ "лайфселл" Твердження 1 супроводжувалося посиланням на дослідження, проведене дослідницькою компанією ТОВ "Кью енд Кью Діджитал", відповідно до якого ТОВ "лайфселл" визнано лідером четвертого покоління Інтернету з огляду на найбільшу кількість спектра, отриманого за результатами тендера на 4G частоти в діапазоні 2 600 МГц у перерахунку на одного абонента.
За результатами аналізу результатів дослідження, проведеного ТОВ "Кью енд Кью Діджитал" та висновку Експертизи АМК встановив, що на вирішення Експертизи були поставлені 5 технічних питань, пов'язаних із визначенням кількості спектра в різних діапазонах (2 600 МГц та 1 800 МГц) у перерахунку на одного абонента, а також підтвердження висновків дослідження ТОВ "Кью енд Кью Діджитал".
Висновками Експертизи, зокрема, встановлено, що станом на 19 червня 2018 року ТОВ "лайфселл" мав найбільшу кількість спектра в різних діапазонах у перерахунку на одного абонента. Також зроблено висновок, що ТОВ "лайфселл" було лідером четвертого покоління Інтернету за показниками найбільшої кількості спектра у двох діапазонах у перерахунку на одного абонента, та підтверджено якісне дослідження ТОВ "Кью енд Кью Діджитал", на яке було посилання в рекламі у Деталізації твердження 1.
Водночас, АМК встановив, що поняття "кількість спектру в діапазоні 2 600 МГц / 1 800 МГц у перерахунку на одного абонента", про що вказується в Деталізації твердження 1 на сайті та у відеоролику, а також у дослідженні ТОВ "Кью енд Кью Діджитал" та у висновках Експертизи є технічною термінологією, яка використовується фахівцями телекомунікацій (оскільки, навіть до проведення Експертизи був залучений фахівець у галузі зв'язку) та є лише одним із параметрів, який впливає на якість надаваних послуг. Пересічний споживач не розуміє тлумачення зазначеного поняття, що підтверджується результатами опитування споживачів, проведеного органами АМК.
Відповідно до інформації з інтернет-ресурсу "Вікіпедія", лідер - це той, хто веде; перший, що йде попереду, завжди перемагає.
Згідно з Великим тлумачним словником сучасної мови за посиланням: https://slovnyk.me/dict/vts/%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B5%D1%80 лідер - це той, хто посідає провідне місце серед інших, подібних. Поняття "лідер" ринку в тій чи інші сфері, як правило, пов'язується у споживачів з більш якісними послугами порівняно з конкурентами, тобто лідер - це той, хто посідає провідне місце серед інших, подібних.
35. Суди зазначили, що Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" (далі - ДП "УДЦР") у відповіді на вимогу АМК, в листі від 27 червня 2019 року № 80/10.1-05/170/7914 зазначено, що абревіатурою 4G позначається рухомий (мобільний) зв'язок четвертого покоління LTE (Long Time Evolution) загалом, а не конкретний стандарт. Належність радіообладнання до четвертого покоління визначається певними технічними ознаками, зокрема використанням технології модуляції OFDM/OFDMA при побудові радіоінтерфейсу.
ДП "УДЦР" зазначало, що позначку "4,5G" або "покоління чотири з половиною" вживають у випадку, якщо бажають підкреслити, що радіообладнання рухомого зв'язку четвертого покоління відповідає останнім релізам (версіям) сімейства стандартів ETSI (на теперішній час це релізи 13 та 14). У зазначених релізах стандартів таке обладнання має назву "LTE Advanced Pro". Порівняно з більш ранніми релізами, які мали назви "LTE" та "LTE Advanced", що полягає, наприклад, у підтримці більш складного виду модуляції (QAM 256) та застосуванні технології одночасного передавання / приймання сигналів за допомогою декількох рознесених у просторі антен (технологія МІМО), що дає можливість досягти більшої швидкості передавання даних. Деякі зміни в релізах 13 та 14 передбачено також на рівні базової мережі, тому, наскільки та якою мірою та чи інша операторська мережа є наближеною до реалізації всіх можливостей "4,5G" на практиці є питанням, яке навряд чи має точну, технічно-коректну відповідь, оскільки цей термін не є технічним поняттям, а скоріше комерційним брендом.
Разом з тим, ДП "УДЦР" зазначало, що використовувати обладнання з підтримкою "4,5G" ("LTE Advanced Pro", релізи 13 та 14) мають можливість всі українські оператори, що володіють ліцензіями на користування радіочастотним ресурсом України за базовим стандартом "LTE", а саме: ПрАТ "Київстар", ПрАТ "ВФ Україна" та ТОВ "лайфселл". Реалізація зазначених переваг також вимагає використання користувачем термінального обладнання, яке підтримує стандарт "LTE Advanced Pro".
Крім того, ДП "УДЦР" зазначало, що для користувача послуг телекомунікаційного оператора швидкість передачі даних у кожному випадку визначається насамперед такими чинниками, як віддаленість від базової станції, ступінь завантаження стільника базової станції, рельєф місцевості та характер її забудови, рівень завад у місці прийому. В ідеалі, за відсутності впливу зазначених чинників, з максимальною швидкістю буде надавати послуги оператор, який використовує обладнання, що відповідає останнім релізам стандартів.
Відповідно до інформації ДП "УДЦР" станом на 21 червня 2019 року кількість виданих дозволів на експлуатацію базових станцій ПрАТ "Київстар" у діапазоні 1 800 МГц становить 6 088 станцій, у діапазоні 2 600 МГц - 1 165 станцій; ПрАТ "ВФ Україна" у діапазоні 1 800 МГц - 5 896 станцій, у діапазоні 2 600 МГц - 661 станція; ТОВ "Лайфселл" у діапазоні 1 800 МГц становить 3 225 станцій, у діапазоні 2 600 МГц - 420 станцій.
Отже, ПрАТ "Київстар" видано найбільшу кількість дозволів на експлуатацію базових станцій для впровадження мереж четвертого покоління в діапазонах 1 800 МГЦ та 2 600 МГЦ.
За інформацією ДП "УДЦР" кількість виданих дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів (базових станцій) є непрямою ознакою величини покриття територій зв'язком четвертого покоління.
Базова станція - це комплекс радіопередавачів (ретрансляторів, прийомо-передавачів), які здійснюють зв'язок із кінцевим абонентським пристроєм. Зона покриття від антен базової станції утворює стільник або групу стільників. Базові станції з'єднані з комутатором рухомої (мобільної) мережі через контролер базових станцій. Отже, більша кількість базових станцій забезпечує мобільному оператору покриття більшої території України.
Тобто на якість та швидкість передачі даних 4G Інтернету, крім кількості спектра на одного абонента, впливає кількість базових станцій, завантаженість сектора базової станції, віддаленість абонента від базової станції, рельєф місцевості, характер забудови тощо, про що в рекламі ТОВ "лайфселл" із Твердженням 1 не вказано.
При цьому, як вбачається з листа від 27 червня 2019 року № 80/10.1-05/170/7914, усі три найбільші оператори мобільного зв'язку використовують обладнання, що надає можливість надавати послуги мобільного Інтернету у стандартах "LTE" та його подальших релізів, у тому числі і "LTE Advanced Pro".
В свою чергу, НКРЗІ листом повідомила АМК, що стандарт "4,5G" є невизначеним законодавством термін.
У вказаному листі НКРЗІ повідомила АМК, що під сімейством стандартів четвертого покоління розуміють різні релізи специфікації "LTE", що дозволяє організовувати телекомунікаційну мережу загального користування, зокрема, за специфікаціями "LTE", "LTE Advanced Pro" або "LTE Advanced". Зазначені релізи розробляються міжнародним консорціумом 3GРР, приймаються в Європейському Союзі як регіональні стандарти ETSI. Специфікації "LTE" визначають різні моделі, додаткові функції / сервіси / послуги для мереж мобільного зв'язку четвертого покоління "LTE". Відмінності в різних послугах, сервісах, як правило, визначаються на рівні їх підтримки ядром мережі конкретного оператора телекомунікацій.
Також НКРЗІ повідомила, що за результатами проведених тендерів у 2018 році три оператори телекомунікацій (ПрАТ "Київстар", ПрАТ "ВФ Україна" та ТОВ "лайфселл") мають ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України для впровадження радіотехнології "Міжнародний рухомий (мобільний) зв'язок ІМТ", відповідно до позиції 22.1 розділу І Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2006 року № 815. Згідно із зазначеною позицією базовими стандартами визначено, зокрема, стандарт за специфікацією "LTE" (та подальші релізи).
Також згідно з дослідженням компанії "Ookla", наданим ПрАТ "Київстар", мобільний Інтернет ПрАТ "Київстар" став переможцем премії Speedtest Awards в Україні за швидкістю мобільної мережі за ІІ та ІІІ квартали 2018 року і за І-IV квартали 2019 року, що підтверджується звітами компанії "Ookla" Speedtest Fastest Mobile Award в Україні за швидкістю мобільної мережі за зазначені періоди, а також сертифікатом компанії "Ookla" "Найшвидша мобільна мережа в Україні" щодо отримання ПрАТ "Київстар" нагороди Ookla, як оператора з найвищою швидкістю мобільного Інтернету протягом І-IV кварталів 2019 року.
Згідно з листом Міністерства цифрової трансформації України (далі - Мінцифри) від 01 квітня 2021 року № 6-08/4432, інформація, отримана від компанії "Ookla", є найбільш неупередженою і демонструє реальні показники якості інтернет-з'єднань у розрізі кожного населеного пункту та окремого провайдера/оператора телекомунікацій. Зазначена позиція викладена й на офіційній веб-сторінці Мінцифри. Опублікована компанією "Ookla" методологія дослідження, що лягла в основу конкурсу "Speedtest Awards" за посиланням: https://www.speedtest.net/awards/methodology, уніфіковано застосовується на міжнародному рівні - у ній не простежуються специфічні упередження, що могли б викривляти результати дослідження "Speedtest Awards" на користь ПрАТ "Київстар".
Також у вказаному листі повідомляється, що між Мінцифри та ТОВ "Ookla" підписано ліцензійний договір з метою вимірювання компанією "Ookla" швидкості Інтернету на території України у період з 01 липня 2018 року до 30 червня 2020 року, а саме відомостей Speedtest Intelligence (фіксовані, мобільні з використанням бездротових мереж WiFi, 3G, 4G, LTE).
Враховуючи зазначене, АМК в оспорюваному Рішенні зазначив, що ТОВ "лайфселл" не може вважатися лідером четвертого покоління Інтернету, про що ним було зазначено в рекламних матеріалах, а зазначена реклама у вказаному відеоролику містить неправдиві відомості внаслідок замовчування посилання, яке б звертало увагу споживачів на деталізацію зазначеної інформації.
При цьому, АМК не заперечує в оспорюваному Рішенні достовірність дослідження проведеного компанією ТОВ "Кью енд Кью Діджитал" та кількість спектра в діапазонах 2 600 МГц та 1 800 МГц у перерахунку на одного абонента від ТОВ "лайфселл", проте роз'яснення щодо кількості спектра в зазначених діапазонах не підтверджує лідерства ТОВ "лайфселл" у новому поколінні Інтернету.
Щодо твердження ТОВ "лайфселл" "краще покриття", і тлумачення, яке йому надається у Деталізації твердження 1, а саме про більшу загальну кількість базових станцій ТОВ "лайфселл", що забезпечують краще покриття мережею 4.5G станом на 01 липня 2018 року у порівнянні з 30 березня 2018 року, то воно не виправдовує поняття "краще покриття" враховуючи листи НКРЗІ, ДП "УДЦР" та дослідження компанії "Ookla", надане ПрАТ "Київстар".
Також АМК зазначив, що твердження ТОВ "лайфселл" "краще покриття", і тлумачення, яке йому надається у Деталізації твердження 1, а саме про більшу загальну кількість базових станцій ТОВ "лайфселл", що забезпечують краще покриття мережею 4.5G станом на 01 липня 2018 року у порівнянні з 30 березня 2018 року, не виправдовує поняття "краще покриття" в розумінні абонентів, що підтверджується результатами опитування споживачів, проведеного органами АМК, оскільки тільки 18,1 % споживачів зрозуміли його у спосіб, що намагалося донести ТОВ "лайфселл". Отже, використання позначення "4,5G" стосовно базового стандарту "LTE" надає необґрунтованих конкурентних переваг ТОВ "лайфселл", у порівнянні з іншими українськими операторами, оскільки вони всі мають можливість використовувати обладнання з підтримкою "LTE Advanced Pro", релізи 13 та 14.
При цьому, у споживача, що ознайомився з Твердженням 1 на веб-сайті ТОВ "лайфселл" та відеороликом із твердженням: "Приєднуйтесь до лідера нового покоління Інтернету! lifecell.ua" у поєднанні із зображенням 4,5 G, а також почувши аудіоінформацію із твердженням: "Вас вітає lifecell - лідер нового покоління Інтернету", могло скластися уявлення, що якість Інтернету від ТОВ "лайфселл" за всіма параметрами (вища швидкість передачі даних, краще покриття мережею) є вищою, ніж у його конкурентів, і що ТОВ "лайфселл" дійсно є лідером нового покоління Інтернету. Незважаючи на надалі надану дрібним шрифтом Деталізацію твердження 1, використовуючи термін "лідер", ТОВ "лайфселл" могло створити у споживачів враження про найкращі параметри послуг з доступу до мережі Інтернет від ТОВ "лайфселл", що, як встановлено, не відповідає дійсності.
Таким чином, АМК дійшов висновку, що інформація зазначена ТОВ "лайфселл" у Твердженні 1 є неправдивою внаслідок обраного способу її викладення та могла ввести в оману споживачів.
36. Як встановлено судом першої інстанції, дорученням Голови АМК від 11 серпня 2021 року № 13-01/765 міжобласним територіальним відділенням АМК доручено провести опитування споживачів послуг мобільного зв'язку (методом особистого опитування) щодо розуміння ними Твердження 1 з Деталізацією твердження 1, поширеного в рекламі.
Згідно з інформацією, отриманою від територіальних відділень АМК, з 305 опитаних споживачів на питання:
1. "Як Ви розумієте наступне рекламне твердження оператора мобільного зв'язку "ПРИЄДНУЙТЕСЬ ДО ЛІДЕРА1 НОВОГО ПОКОЛІННЯ ІНТЕРНЕТУ! КРАЩЕ ПОКРИТТЯ 4,5G"" (до зазначеного питання анкети додавалась фотокопія відповідної реклами ТОВ "лайфселл" з поясненням до Твердження 1) споживачі відповіли таким чином:
- оператор lifecell є лідером нового покоління Інтернету за всіма технічними параметрами (швидкості передачі даних, кращому покриттю мережею, загальній кількості базових станцій, що забезпечують краще покриття мережею тощо), у порівнянні з іншими операторами мобільного зв'язку - 175 опитаних (57,4 %);
- кількість абонентів, що користуються Інтернетом 4,5G в мережі lifecell більша ніж у мережах інших операторів - 26 опитаних (8,5 %);
- оператор lifecell є лідером нового покоління Інтернету за найбільшою кількістю спектра в конкретних діапазонах у перерахунку на одного абонента - 47 опитаних (15,4 %);
- таке твердження є незрозумілим та не дає чіткої відповіді - 57 опитаних (18,4 %);
- ваш варіант - 1 опитаний (0,3 %).
2. "Дивлячись на цю рекламу, у Вас складається враження, що покриття мережею 4,5G від lifecell (по різним технічним та якісним параметрам)?" споживачі відповіли таким чином:
- таке ж саме, як і покриття, яке існує в інших мобільних операторів - 78 опитаних (25,5 %):
- краще, ніж покриття, яке існує в інших мобільних операторів - 161 опитаний (52,8 %);
- гірше, ніж покриття, яке існує в інших мобільних операторів - 10 опитаних (3,3 %);
- стало краще, ніж було в самого ж оператора lifecell 3 або 6 місяців до цього - 55 опитаних (18,1 %);
- ваш варіант - 1 опитаний (0,3 %).
37. Щодо інформації, повідомленої ПрАТ "Київстар" у Заяві 2.
Так, ПрАТ "Київстар" на початку лютого 2020 року стало відомо, що ТОВ "лайфселл" на своєму сайті розміщувало інформацію з таким твердженням:"№1 В РОУМІНГУ ДЛЯ ІНТЕРНЕТУ" (далі - Твердження 2), з роз'ясненням такого змісту: "lifecell пропонує найдоступніші тарифи на послуги мобільного Інтернету в роумінгу в країнах, які відвідує 99,86 % громадян України*. Просто і доступно, не потрібно підключати та налаштовувати! Користуйтесь дзвінками, Інтернетом та SMS повідомленнями, коли це необхідно - вигідні тарифи на роумінг починають діяти автоматично Перевірка залишку пакетів послуг *108#. * Під фразою "№ 1 в роумінгу для Інтернету" слід мати на увазі, що відповідно до результатів дослідження, проведеного дослідницькою компанією ТОВ "АЙ-ЕР-ЕС ГРУП", станом на 04.06.2019 ТОВ "лайфселл" має нижчі базові тарифи для індивідуальних абонентів, що обслуговуються на умовах попередньої оплати на послуги мобільного інтернету в роумінгу в країнах, які відвідує 99,86 % громадян України, що виїжджають за кордон (за даними Адміністрації Державної прикордонної служби України за 2018 рік) в порівнянні з двома іншими найбільшими українськими мобільними операторами" (далі - Деталізація твердження 2), що, на думку ПрАТ "Київстар", вводить в оману споживачів.
ПрАТ "Київстар" вказувало, що поширення Твердження 2 такого змісту може створити в абонентів, що обслуговуються на умовах попередньої оплати, хибне уявлення щодо роумінгу для Інтернету ТОВ "лайфселл", оскільки, ПрАТ "Київстар" зазначало, що словосполучення "№ 1 В РОУМІНГУ ДЛЯ ІНТЕРНЕТУ" lifecell пропонує найдоступніші тарифи на послуги мобільного інтернету в роумінгу в країнах, які відвідує 99,86 % громадян України*" створює у споживачів враження про те, що тарифи роумінгу для Інтернету ТОВ "лайфселл" є більш вигідними для абонентів, що обслуговуються на умовах попередньої оплати, в порівнянні з тарифами роумінгу для Інтернету найближчих конкурентів.
На думку ПАТ "Київстар", зазначене не відповідає дійсним обставинам та є неправдивим. Так, якщо порівнювати базові тарифи ТОВ "лайфселл" в роумінгу для Інтернету з тарифними пропозиціями в роумінгу для Інтернету ПрАТ "Київстар", то виявляється, що пропозиції в роумінгу для Інтернету ПрАТ "Київстар" є вигіднішими від базових тарифів роумінгу для Інтернету ТОВ "лайфселл". Абоненти ПрАТ "Київстар", що обслуговуються на умовах попередньої оплати, крім базових тарифів для роумінгу можуть підключити спеціальну пропозицію, інформація щодо якої є у вільному доступі - "Простий роумінг" ('https://kvivstar.ua/uk/simple-prepaid), за якою тарифи в роумінгу для Інтернету нижчі від тарифів у роумінгу для Інтернету ТОВ "лайфселл".
Як вказувало ПрАТ "Київстар", згідно з інформацією Державної прикордонної служби України за 2018 рік, українці найчастіше відвідували такі країни, як Польща, Угорщина, Молдова, Румунія, Білорусь, Словаччина, Єгипет і Туреччина.
Так, для країн, що визначені ПрАТ "Київстар" як країни першої групи, 1 МБ у роумінгу для абонентів ПрАТ "Київстар" коштує 0,1 грн, для країн, визначених ПрАТ "Київстар" як країни другої групи, 1 МБ у роумінгу - 0,2 грн. У той же час, згідно з інформацією з офіційного веб-сайту ТОВ "лайфселл" (htlps://www.lifecell.ua/ru/rnobilnaya-svvaz/roaming/bazovve-tari fy-v-rouminge/) вартість послуг доступу до мережі Інтернет у роумінгу становила 100 МБ/30 грн до 19 лютого 2020 року і 200 МБ/50 грн після 19 лютого 2020 року, тобто вартість 1 МБ в роумінгу для країн першої і другої групи - 0,3 грн до 19 лютого 2020 року і 0,25 грн за 1 МБ у роумінгу для країн другої групи після 19 лютого 2020 року.
Разом з тим, на думку ПрАТ "Київстар", пояснення, яке надається ТОВ "лайфселл" під * (зірочкою) підкреслюють обставину, що тарифи ТОВ "лайфселл" у роумінгу для Інтернету для абонентів, що обслуговуються на умовах попередньої оплати, є нижчими за тарифи інших найбільших українських операторів у країнах, які відвідує 99,86 % громадян України, що виїжджають за кордон (згідно з інформацією Адміністрації Державної прикордонної служби України за 2018 рік).
38. Так, ТОВ "лайфселл" повідомило АМК, що поширення Твердження 2 на власному веб-сайті в мережі Інтернет на сторінці на посиланням: https://www.lifecell.ua/uk/mobilnii-zvvazok/roaminq/bazovi-tarifi-v-rouminqu/ було запроваджено з 07 листопада 2019 року, здійснювалося виключно на одній сторінці веб-сайту ТОВ "лайфселл" в мережі Інтернет і було припинено 19 лютого 2020 року у зв'язку зі зміною вартості базових тарифів ТОВ "лайфселл".
У відповіді на вимогу АМК від 13 квітня 2021 року № 127-26/08-5726 ТОВ "лайфселл", зокрема, зазначило, що "базовий тариф" є ціною за послугу доступу до Інтернету, яка застосовується до абонентів автоматично без додаткового замовлення при здійсненні інтернет-з'єднання після виїзду за кордон. ТОВ "лайфселл" не видавало окремих наказів про запровадження та проведення рекламної кампанії з поширення Твердження 2 та наголошувало, що, окрім власного веб-сайту, поширювало рекламу із твердженням: "№ 1 В РОУМІНГУ ДЛЯ ІНТЕРНЕТУ" на одному зовнішньому носії (білборді), при цьому зазначене твердження доповнювалося деталізацією такого змісту: "Під фразою "№ 1 в роумінгу для Інтернету". "№ 1 internet roaming" слід мати на увазі, що відповідно до результатів дослідження, проведеного дослідницькою компанією ТОВ "АЙ-ЕР-ЕС ГРУП", станом на 04.06.2019 ТОВ "лайфселл" має нижчі базові тарифи для індивідуальних абонентів, що обслуговуються на умовах попередньої оплати на послуги мобільного Інтернету в роумінгу в країнах, які відвідує 99,86 % громадян України, що виїжджають за кордон (за даними Адміністрації Державної прикордонної служби України за 2018 рік) в порівнянні з двома іншими найбільшими українськими мобільними операторами. Детальна інформація про умови надання послуг: lifecell.ua. 0 800 20 5433 (безкоштовно у межах України). 5433 (безкоштовно в мережі lifecell пункти продажу lifecell. ТОВ "лайфселл", реєстр. № 99. 03110. м. Київ, вул. Солом'янська. 11. літера "А")".
Реклама з Твердженням 2 наведена в пункті 118 оскаржуваного Рішення АМК.
ТОВ "лайфселл" зазначило, що Твердження 2 використовувалося з метою інформування споживачів про те, що ТОВ "лайфселл" пропонувало найдоступніші базові тарифи на послуги мобільного Інтернету в роумінгу в країнах, які є популярними для відвідування серед громадян України. На підтвердження зазначеного ТОВ "лайфселл" надало АМК копію дослідження, проведеного Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ-ЕР-ЕС ГРУП" (далі - ТОВ "АЙ-ЕР-ЕС ГРУП").
39. Щодо встановлених АМК обставин в частині Твердження 2.
Як встановив АМК в оспорюваному Рішенні, ТОВ "АЙ-ЕР-ЕС ГРУП" проведено дослідження під назвою "Порівняння тарифів на послуги мобільного Інтернету в роумінгу від найбільших трьох українських мобільних операторів" з якого вбачається, що його ціллю було порівняння базових тарифів трьох найбільших українських операторів мобільного зв'язку (тарифи, що діють автоматично та не потребують спеціального замовлення абонентами) на послуги мобільного Інтернету в роумінгу для індивідуальних абонентів, які обслуговуються на умовах попередньої оплати в країнах, які відвідує 99,86 % громадян України, що виїжджають за кордон (згідно з інформацією Адміністрації Державної прикордонної служби України за 2018 рік).
Предметом вказаного дослідження були чинні базові тарифи на послуги мобільного Інтернету в роумінгу від операторів lifecell, Vodafone та Київстар, дійсні станом на 04 червня 2019 року та розміщені на офіційних веб-сайтах вказаних мобільних операторів. Для проведення дослідження були обрані країни, до яких виїжджала більшість громадян України у 2018 році (99,86 % громадян від загальної кількості), згідно з інформацією Адміністрації Державної прикордонної служби України за 2018 рік.
Порівняння вартості тарифів на послуги мобільного Інтернету в роумінгу згідно із зазначеним дослідженням, яке надано ТОВ "лайфселл" та міститься у матеріалах антимонопольної справи, та наведені у пункті 121 оспорюваного Рішення АМК (зображення 4).
Разом з тим, як встановив АМК, на офіційному веб-сайті ТОВ "лайфселл" за посиланням: https://www.lifecell.ua/uk/mobilnij-zvyazok/roaming/bazovi-tarifi-v-roumingu/, де знаходилася інформація про базові тарифи ТОВ "лайфселл" в роумінгу, зокрема, у деталях зазначено: "для користування роумінгом на рахунку має бути сума, достатня для оплати відповідного пакету послуг. Пакети послуг надаються окремо для дзвінків, SMS-повідомлень та мобільного Інтернету. Плата за кожний пакет послуг знімається автоматично в день користування - в першу секунду першого за день дзвінка, відправлення першого SMS або з моменту використання першого байта під час сесії передачі-приймання даних. Нарахований пакет діє до кінця доби за київським часом (до 23:59:59). Після вичерпання послуг, обумовлених в пакеті, автоматично підключається наступний пакет послуг."
Таким чином, з наведеного вбачається, що тариф ТОВ "лайфселл" на послуги мобільного Інтернету в роумінгу в країнах, які відвідали 99,86 % громадян України за 2018 рік становив станом на 04 червня 2019 року - 30 грн за 100 мб, оплата за тариф знімається з моменту використання першого байта під час сесії передачі-приймання даних, а після вичерпання послуг (після використання 100 мб Інтернету), обумовлених у пакеті, автоматично підключається наступний пакет послуг.
Однак, відповідно до дослідження, проведеного ТОВ "АЙ-ЕР-ЕС ГРУП", з тарифами на мобільний Інтернет ТОВ "лайфселл" порівнюються аналогічний тариф ПрАТ "Київстар", який, зокрема, в першій зоні країн становив 35 грн за 100 мб, окрім цього в тариф включено безлімітний меседжинг у Viber, WhatsAPP, та тариф ПрАТ "ВФ Україна", який, зокрема, в першій зоні країн становив 40 грн за 100 мб, окрім цього в тариф включено безлімітний меседжинг у Viber, WhatsAPP, Skype.
Відповідно до наданої трьома операторами мобільного зв'язку інформації тарифи на мобільний Інтернет у роумінгу складають:
- ТОВ "лайфселл": 30 грн/100 мб - тариф на послуги мобільного Інтернету в роумінгу (країни першої зони), 30 грн/100 мб - тариф на послуги мобільного Інтернету в роумінгу (країни другої зони);
- ПрАТ "Київстар": 35 грн/100 мб + безкоштовні (без додаткової плати за трафік) текстові повідомлення в месенджерах Viber, WhatsAPP - тариф на послуги мобільного Інтернету в роумінгу (країни першої зони), 60 грн/100 мб + безкоштовні (без додаткової плати за трафік) текстові повідомлення у месенджерах Viber, WhatsAPP - тариф на послуги мобільного Інтернету в роумінгу (країни другої зони);
- ПрАТ "ВФ Україна": 40 грн/100 мб + безлімітний месенджинг у Viber, WhatsAPP, Skype (текстові повідомлення та картинки) в разі користування на день (на день доступно 20 пакетів мобільного Інтернету) - тариф на послуги мобільного Інтернету в роумінгу (країни першої зони), 40 грн/100 кб - вартість мобільного Інтернету в країнах, що не входять до зони 1 - тариф на послуги мобільного Інтернету в роумінгу (країни 2 зони).
АМК встановив, що порівняння в зазначеному дослідженні тарифів на послуги мобільного Інтернету в роумінгу трьох найбільших операторів мобільного зв'язку є некоректним, оскільки базові тарифи ТОВ "лайфселл" на послуги мобільного Інтернету в роумінгу порівнюються з тарифами його конкурентів, які не можна вважати базовими, оскільки у вартість тарифів ПрАТ "Київстар" та ПрАТ "ВФ Україна", окрім оплати за 100 мб трафіку, входять додаткові послуги безлімітного меседжингу у Viber, WhatsAPP, Skype, в той час як до вартості тарифів ТОВ "лайфселл" зазначені послуги не входять.
Отже, реклама ТОВ "лайфселл", що поширювалася на власному веб-сайті та білборді з 07 листопада 2019 року до 19 лютого 2020 року з Твердженням 2 та Деталізацією твердження 2, містить неправдиві відомості, оскільки у дослідженні ТОВ "АЙ-ЕР-ЕС ГРУП": "Порівняння тарифів на послуги мобільного Інтернету в роумінгу від найбільших трьох українських мобільних операторів" досліджувалися не однорідні тарифи операторів мобільного зв'язку, а тарифи, які містять у своєму складі різні послуги, а тому неможливо однозначно визначити оператора мобільного зв'язку, чиї базові тарифи для індивідуальних абонентів, що обслуговуються на умовах попередньої оплати на послуги мобільного Інтернету в роумінгу в країнах, які відвідує 99,86 % громадян України, що виїжджають за кордон (згідно з інформацією Адміністрації Державної прикордонної служби України за 2018 рік), були нижчими.
Таким чином, АМК в оспорюваному Рішенні зазначив, що інформація, зазначена ТОВ "лайфселл" у Твердженні 2, є неправдивою внаслідок обраного способу її викладення та могла ввести в оману споживачів.
40. Щодо інформації, повідомленої ПрАТ "Київстар" у Заяві 3.
Так, ПрАТ "Київстар" 20 березня 2020 року було виявлено на телебаченні рекламу тарифного плану ТОВ "лайфселл" "Жара GО", у якій, зокрема, в кінці ролика під знаком для товарів і послуг "lifecell" поширюється таке твердження: "# 1 ДЛЯ СМАРТФОНІВ" (далі - Твердження 3). Нижче від цієї інформації розміщувалося пояснення: "У твердженні "номер 1 для смартфонів" йдеться про те, що відсоток проникнення смартфонів у 2-ому півріччі 2019 року в мережі lifecell є найбільшим серед 3-х найбільших українських операторів мобільного зв'язку за результатами дослідження "Регулярне дослідження ринку телекомунікаційних послуг для фізичних осіб у 2019 році", що було проведене компанією ІП "ГФК ЮКРЕЙН" з 01.07.2019 до 16.12.2019" (далі - Деталізація твердження 3).
ПрАТ "Київстар" вказувало, що рекламний ролик з Твердженням 3 поширюється на YouTube-каналі ТОВ "лайфселл" за посиланням: //www.youtube.com/watch?v =ltv4rWhav60Meature=;youtu.be та розміщений на офіційній веб-сторінці ТОВ "лайфселл" у мережі Facebook за посиланням: https://www.facebook.com/lifecellua/ videos/238350757337866/.
На думку ПрАТ "Київстар", поширення інформації такого змісту може створити у абонентів хибне враження стосовно переваг користування послугами ТОВ "лайфселл". Враховуючи, що відповідна інформація поширюється серед невизначеного кола осіб у період активного розгортання на території України мобільними операторами послуги передачі даних за допомогою технології 4G, збільшення кількості смартфонів у мережах мобільних операторів, а також зростання об'ємів користування абонентами послугами високошвидкісного доступу до мережі Інтернет за технологією 4G та наявності послуги перенесення абонентських номерів (MNP), у споживачів складається неправильне враження про лідерство тарифної пропозиції саме ТОВ "лайфселл" для абонентів зі смартфонами, проте Деталізація твердження 3, яку надає ТОВ "лайфселл" в примітці, не свідчить про ті очікування, які має споживач від оператора, що пропонує найкращу тарифну пропозицію для користувача смартфона.
Як вказувало ПрАТ "Київстар", ТОВ "лайфселл" використовує для тлумачення твердження "lifecell #1 ДЛЯ СМАРТФОНІВ" поняття "проникнення", що відповідає відсотковому співвідношенню користувачів смартфонів до загальної абонентної бази відповідного оператора. Разом з тим, зазначене порівняння є неподібним. До прикладу, ПрАТ "Київстар" має більшу абонентну базу в абсолютному виразі, і кількість смартфонів у ній значно перевищує кількість смартфонів у мережі ТОВ "лайфселл". Так, за наявною у ПрАТ "Київстар" інформацією на грудень 2019 року кількість смартфонів у мережі ПрАТ "Київстар" становила 16 мільйонів, а у мережі ТОВ "лайфселл" - 5.9 мільйони. Таким чином, ПрАТ "Київстар" може стверджувати, що воно є оператором № 1 за кількістю смартфонів у мережі, порівняно з іншими мобільними операторами.
41. Інформація, повідомлена ТОВ "лайфселл" щодо Заяви 3.
Так, ТОВ "лайфселл" повідомило, що розпочало використовувати Твердження 3 ще в період, коли ТОВ "лайфселл" здійснювало господарську діяльність з використанням знака для товарів та послуг life:), тобто ще до 2016 року (до 02 лютого 2016 року ТОВ "лайфселл" мало назву Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт". 02 лютого 2016 року ТОВ "лайфселл" змінило найменування, здійснило ребрендинг та почало використовувати позначення lifecell).
ТОВ "лайфселл" вказувало, що створенням рекламних матеріалів з Твердженням 3 займалися безпосередньо працівники ТОВ "лайфселл". Окремі накази на створення рекламних матеріалів із Твердженням 3 не видавалися.
Використовуючи рекламу з Твердженням 3 та Деталізацією твердження 3, ТОВ "лайфселл" мало на меті донести до відома споживачів, що відсоток проникнення смартфонів у мережі ТОВ "лайфселл" протягом другого півріччя 2019 року є найбільшим серед трьох найбільших мобільних операторів мобільного зв'язку України, а саме те, що ТОВ "лайфселл" має найбільшу, у відсотковому співвідношенні, частку абонентів, котрі використовують смартфони для отримання телекомунікаційних послуг у порівнянні з відповідними частками абонентів (у відсотковому значенні) інших операторів (ПрАТ "ВФ Україна" та ПрАТ "Київстар"). Зазначене підтверджується результатами дослідження "Проникнення смартфон-користувачів в мережах мобільних операторів у другому півріччі 2019 року" проведеного компанією ІП "ГФК ЮКРЕЙН".
Згідно із зазначеним дослідженням, ТОВ "лайфселл" є лідером за показником проникнення смартфонів у мережу ТОВ "лайфселл" (у відсотковому значенні) у другому півріччі 2019 року. Зокрема, відсоток проникнення смартфонів у мережі ТОВ "лайфселл" становив 68 %, що достовірно вище, ніж відсоток проникнення смартфонів у мережах інших операторів (ПрАТ "ВФ Україна" та ПрАТ "Київстар" 63 % та 60 % відповідно).
ТОВ "лайфселл" зазначало, що великий тлумачний словник сучасної української мови, що доступний за посиланням: http://irbis- nbuv.qov.ua/ulib/item/UKRQ00Q989 наводить таке значення слова "проникнення" - це дія за значенням проникнути. Слово "проникнути" містить відсилання до слова "проникати". Слово "проникати" має декілька значень, серед яких: заповнювати собою який-небудь простір, наповнювати щось і т. ін.; розповсюджуючись, поширюючись, здобувати загальне визнання, набувати широкого застосування і т. ін.; швидко поширюватися, доходити до кого-небудь звідкись. Отже, слово "проникнення" не є вузько вживаним словом зі спеціальним значенням, притаманним виключно сфері телекомунікацій, а є широко застосовним у різних сферах побутового життя та означає поширення чи розповсюдження чогось. Тобто, на думку ТОВ "лайфселл", особи, що володіють українською мовою, здатні зрозуміти слово "проникнення" в значенні "розповсюдження" або поширення.
Крім того, ТОВ "лайфселл" зазначало, що в жодному рекламному матеріалі не вказувало про більшу кількість абонентів, які користуються смартфонами ніж у ПрАТ "Київстар" та ПрАТ "ВФ Україна", а повідомляло про більший відсоток проникнення смартфонів у власній мережі, порівняно з аналогічним відсотком у мережах двох інших операторів, що підтверджується дослідженням, проведеним ІП "ГФК Юкрейн".
Також, ТОВ "лайфселл" повідомило АМК, що кількість смартфонів у мережі ТОВ "лайфселл" на кінець 2019 року становила 5 967 137, а на червень 2020 року - 6 034 521.
ТОВ "лайфселл" зазначило, що, починаючи з 18 червня 2020 року, не створювало нових рекламних матеріалів, що містили б твердження "# 1 ДЛЯ СМАРТФОНІВ".
42. Щодо встановлених АМК обставин в частині Твердження 3.
Вигляд зразків реклами із Твердженням 3 АМК навів у пункті 145 оскаржуваного Рішення (зображення 5, 6).
За результатами аналізу рекламних матеріалів, зокрема, зображення 5, 6, що надані ТОВ "лайфселл", АМК встановлено таке: в рекламних буклетах та в рекламі в мережі Інтернет великим шрифтом зазначено Твердження 3 - "lifecell # 1 ДЛЯ СМАРТФОНІВ". Нижче дрібнішим текстом міститься Деталізація твердження 3.
Як вбачається з акта фіксації інформації працівниками АМК від 27 травня 2020 року, у рекламному відеоролику в мережі YouTube за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=1tv4rWhav60 та на тих, що транслюються на телебаченні, текст із Деталізацією твердження 3 транслюється дрібним шрифтом протягом декількох секунд тривалості відеоролика.
Під час розгляду АМК дослідження "Регулярне дослідження ринку телекомунікаційних послуг для фізичних осіб у 2019 році", що було проведено ІП "ГФК ЮКРЕЙН" з 01 липня 2019 року до 16 грудня 2019 року та яке надано ТОВ "лайфселл", встановлено, що зазначене дослідження було проведено методом особистого інтерв'ю вдома у респондентів на всій території України, за виключенням Автономної Республіки Крим та проведення операції Об'єднаних сил. Цільовою аудиторією зазначеного дослідження було населення України у віці 16 років і старше, опитування проводилось щомісячно, вибірка становила 1 000 абонентів щомісячно. У результатах дослідження зазначено що відсоток проникнення смартфонів ТОВ "лайфселл" (lifecell) становить 68 %, ПрАТ "ВФ Україна" (Vodafone) - 63 %, ПрАТ "Київстар" (Київстар) - 60 %. При цьому зазначено, що в межах дослідження опитано 707 абонентів ТОВ "лайфселл", 1 880 абонентів ПрАТ "ВФ Україна" та 2 994 абонентів ПрАТ "Київстар".
За результатами цього опитування ІП "ГФК ЮКРЕЙН" зроблено висновок - відсоток проникнення смартфонів у другому півріччі 2019 року в мережі lifecell найбільший серед трьох найбільших українських операторів мобільного зв'язку.
Тобто, в процесі дослідження було опитано різну кількість абонентів трьох операторів, що є некоректним з точки зору вибірки респондентів, оскільки була опитана нерівнозначна кількість абонентів кожного з операторів (до прикладу 1 000 осіб, 2 000 осіб тощо), до того ж станом на грудень 2019 року кількість смартфонів у мережі ПрАТ "Київстар" становила 16 мільйонів, а у мережі ТОВ "лайфселл" - 5.9 мільйони.
Використовуючи рекламу із Твердженням 3 та Деталізацією твердження 3, ТОВ "лайфселл" мало на меті донести до відома споживачів, що відсоток проникнення смартфонів у мережі ТОВ "лайфселл" протягом другого півріччя 2019 року є найбільшим серед трьох найбільших мобільних операторів мобільного зв'язку України.
Проте, як встановив АМК в оскаржуваному Рішенні, результати опитування споживачів, яке проведене органами АМК, свідчать, що Твердження 3 асоціюється у споживачів з тим, що ТОВ "лайфселл" пропонує найкращі умови (вартість тарифних планів, наповненість тарифних планів) та якість послуг для користувачів смартфонами, у порівнянні з іншими операторами мобільного зв'язку України, а не з тим, що відсоток абонентів, які користуються смартфонами в мережі lifecell, вищий ніж у мережах інших операторів. Деталізація твердження 3 дисонує з самим Твердженням 3 та є незрозумілою для споживачів.
В свою чергу, тільки 10,3 % опитаних споживачів послуг мобільного зв'язку розуміють суть реклами з Твердженням 3 ТОВ "лайфселл", що "відсоток абонентів, які користуються смартфонами в мережі lifecell, вище ніж у мережах інших операторів", саме таку суть хотіло донести ТОВ "лайфселл" до споживачів, поширюючи таку рекламу, і тільки 25,1 % споживачів розуміють твердження "відсоток поширення смартфонів в мережі оператора".
Стосовно обізнаності споживачів з терміном "проникнення", АМК в оскаржуваному Рішенні зауважував, що споживач, який ознайомився з рекламою ТОВ "лайфселл" з Твердженням 3 та Деталізацією твердження 3, має підстави вважати, що ТОВ "лайфселл" надає послуги з кращими ніж у його конкурентів умовами для абонентів, що використовують смартфони тощо. Зазначене також підтверджується опитуванням, проведеним органами АМК, оскільки навіть із 25,1 % опитуваних споживачів послуг мобільного зв'язку, що зрозуміли твердження "проникнення смартфонів в мережі мобільного оператора" менше половини споживачів зрозуміли суть реклами ТОВ "лайфселл" "# 1 ДЛЯ СМАРТФОНІВ" із зазначеним роз'ясненням.
АМК зазначив, що пересічний споживач телекомунікаційних послуг не є спеціалістом у телекомунікаціях та може не зрозуміти роз'яснення, що містить фразу "відсоток проникнення смартфонів в мережі lifecell …", оскільки не володіє спеціальною термінологією, яка використовується на ринку телекомунікацій. Показник проникнення смартфонів у мережі окремого оператора не має впливу на споживчі характеристики послуг мобільного зв'язку. При цьому, ознайомившись з інформацією, споживач може не зрозуміти суть, яку хоче донести ТОВ "лайфселл" у роз'ясненнях, а саме те, що "ТОВ "лайфселл" має найбільшу, у відсотковому співвідношенні, частку абонентів, котрі використовують смартфони для отримання телекомунікаційних послуг у порівнянні з відповідними частками абонентів (у відсотковому значенні) інших операторів", а зробити власні хибні висновки стосовно, наприклад, кращої якості послуг, або більш вигідних тарифів для абонентів, що використовують смартфони тощо.
Також, на підставі наданих ПрАТ "Київстар" та ТОВ "лайфселл" відомостей, АМК встановив, що кількість користувачів смартфонами в мережі ПрАТ "Київстар" на кінець 2019 року становила 16 мільйонів, а в мережі ТОВ "лайфселл" - 5 967 137, тобто, кількість користувачів смартфонами в мережі ТОВ "лайфселл" менша ніж у його конкурента - ПрАТ "Київстар".
Таким чином, АМК дійшов висновку, що внаслідок використання в рекламі домінуючих позначень "#1" робиться наголос саме на лідерських позиціях ТОВ "лайфселл". Отже, реклама ТОВ "лайфселл" з твердженням "lifecell # 1 ДЛЯ СМАРТФОНІВ" містить неповні, неточні відомості про лідерство оператора серед користувачів смартфонами, внаслідок обраного способу їх викладення та могла ввести в оману споживачів.
43. Суди зазначили, що згідно з результатами дослідження ТОВ "АЙ-ЕР-ЕС ГРУП" майже 91 % опитаних абонентів ПрАТ "ВФ Україна" та 87 % опитаних абонентів ПрАТ "Київстар" розуміють рекламний матеріал із Твердженням 3 саме так, як його хотіло донести і зазначало у Деталізації твердження 3 ТОВ "лайфселл".
Тобто 9 % опитаних абонентів ПрАТ "ВФ Україна" та 13 % опитаних абонентів ПрАТ "Київстар" зрозуміли рекламу ТОВ "лайфселл" іншим чином, тобто були введені в оману.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як порушення статті 151 Закону № 236/96-ВР у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, достатньо одного споживача, що був введений чи міг бути введений в оману внаслідок дій такого суб'єкта господарювання.
44. Також дорученням Голови АМК від 15 червня 2021 року № 13-06/592 міжобласним територіальним відділенням АМК було доручено провести опитування споживачів послуг мобільного зв'язку (методом особистого опитування) щодо розуміння ними Твердження 3 з Деталізацією твердження 3, поширеного в рекламі, що є предметом розгляду антимонопольної справи. Згідно з інформацією, отриманою від територіальних відділень АМК, з 303 опитаних споживачів на питання:
1. "Як Ви розумієте наступне рекламне твердження оператора мобільного зв'язку #1 ДЛЯ СМАРТФОНІВ?" (до зазначеного питання додавалось фотокопія рекламної листівки ТОВ "лайфселл") споживачі відповіли таким чином:
- оператор lifecell пропонує найкращі умови (вартість тарифних планів, наповненість тарифних планів) та якість послуг для користувачів смартфонами, у порівнянні з іншими операторами мобільного зв'язку України - 157 осіб (51,8 %);
- абсолютна кількість абонентів, що користуються смартфонами в мережі lifecell більша, ніж у мережах інших операторів - 24 особи (7,9 %);
- відсоток абонентів, які користуються смартфонами в мережі lifecell вищий, ніж у мережах інших операторів - 31 особа (10,3 %);
- таке твердження є незрозумілим та не дає чіткої відповіді - 91 особа (30 %);
- ваш варіант - жодна особа.
2. "Як Ви розумієте твердження: "…проникнення смартфонів в мережі мобільного оператора" ?" споживачі відповіли таким чином:
- "розповсюдження смартфонів"/"поширення смартфонів" у мережі мобільного оператора - 76 осіб (25,1 %);
- інтенсивність переходу абонентів у мережі мобільного оператора з мобільних телефонів на смартфони - 60 осіб (19,8 %);
- таке твердження є незрозумілим та не дає чіткої відповіді - 167 осіб (55,1 %);
- ваш варіант - жодна особа.
45. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 січня 2023 року було призначено у справі № 910/2878/22 почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України.
На вирішення експерта було поставлено 98 питань, які зводяться до наступного змісту:
- Чи однією особою виконано рукописні записи в томі №_ на сторінках: _?;
- Чи однією особою виконано цифрові записи в томі №_ на сторінках: _?;
- Чи однією особою виконано підписи в томі № _ на сторінках: _?
10 травня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України надійшов висновок експерта від 28 квітня 2023 року № СЕ-19-23/13363-ПЧ.
При наданні ствердної відповіді на поставлені питання, експертом зазначено, що рукописні записи виконані однією особою, без ідентифікації такої особи (відповіді на питання №№ 1-3, 5-7, 9, 11-19, 21-26, 28, 30, 33, 34, 36-42, 45-47, 51, 53, 54, 56-58, 63, 65, 66, 69-71, 74, 76-81, 83, 87-94, 98).
Підписи були предметом дослідження експерта при відповіді на 10 запитань (питання №№ 4, 8, 17, 25, 47, 50,55, 62, 72, 96).
Об'єктом дослідження було 23 анкети: 10 з тому № 1 (сторінки 67, 85, 87, 117, 119, 155, 271, 227, 231, 235), 11 з тому № 2 (сторінки 32, 36, 89, 91, 115, 122, 128, 143, 147, 202, 206) та 2 з тому № 3 (сторінки 8, 10).
При цьому те, що підписи виконано однією особою встановлено експертом стосовно анкет: сторінки 67, 155, 227, 231, 235 (том 1); сторінки 143, 147 (том 2).
Саме в томі 2 містяться анкети, які складені на виконання доручення Голови АМК від 11 серпня 2021 року № 13-01/765 міжобласними територіальними відділеннями АМК, яким доручено провести опитування споживачів послуг мобільного зв'язку (методом особистого опитування) щодо розуміння ними Твердження 1 з Деталізацією твердження 1, поширеного в рекламі.
В свою чергу, в томах 1, 3 містяться анкети, які складені на виконання доручення Голови АМК від 15 червня 2021 року № 13-06/592 міжобласним територіальним відділенням АМК, яким доручено провести опитування споживачів послуг мобільного зв'язку (методом особистого опитування) щодо розуміння ними Твердження 3 з Деталізацією твердження 3, поширеного в рекламі, що є предметом розгляду справи.
Висновок експерта від 28 квітня 2023 року № СЕ-19-23/13363-ПЧ був прийнятий судом першої інстанції в якості належного та допустимого доказу у цій справі.
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
46. Предметом спору у цій справі є питання наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК, відповідно до якого визнано, що ТОВ "лайфселл" вчинило порушення, передбачене статтею 151 Закону № 236/96-ВР, у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення в рекламі невизначеному колу осіб неправдивих відомостей.
47. Справа розглядалася судами неодноразово. На першому розгляді цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
48. Скасовуючи судові рішення, ухвалені на першому розгляді справи, та направляючи вперше справу № 910/2878/22 на новий розгляд (постанова Верховного Суду від 06 серпня 2024 року), Верховний Суд зазначав, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права (зокрема, статей 13, 86, 236, 237 та 269 ГПК України), що мало своїм наслідком неповне з'ясування питань наявності/відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсним/частково недійсним Рішення АМК, які означені у статті 59 Закону № 2210-III, і неправильне застосування статті 40 Закону № 2210-III та Правил у контексті статей 86 і 210 ГПК України. А також Верховний Суд вказував на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 40 Закону № 2210-III та розділу 5 Порядку розгляду АМК та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого Розпорядженням АМКУ від 19 квітня 1994 року № 5 (далі - Порядок), що фактично потягло за собою порушення норм процесуального права (статей 13, 86, 269 ГПК України), та відхилення наданих ТОВ "лайфселл" у процесі судового розгляду доказів, які мають істотне значення для вирішення цієї справи, оскільки таке відхилення здійснено при неповному дотриманні статей 13, 86, 269 ГПК України, статті 40 Закону № 2210-III та пункту 16 Правил, та неврахуванні правового висновку у справі № 910/701/17, яким конкретизовано правові висновки, викладені у постановах у справах № 910/12487/18 і № 910/14949/18.
Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що позивачем надано висновок експерта № 1-12/10, відповідно до якого експертом встановлено, що більшість наданих анкет опитування, проведеного АМК, виконані однією особою. Втім, судом першої інстанції встановлено, що експертне почеркознавче дослідження проводилося на підставі технічних копій сторінок анкет, а не оригіналів, що також не заперечується позивачем, а відтак, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції правомірно не прийняв висновок № 1-12/10 як належний, допустимий доказ. Суд апеляційної інстанції зазначив, що встановлені недоліки частини анкет, а саме виконання підпису однією особою, не впливають на результат опитування у цілому, зважаючи на їх кількість, у тому числі, на оцінку такого доказу як опитування у сукупності з іншими доказами і це не є опитуванням, а є поясненнями третіх осіб. Проте Верховний Суд виснував, що такі висновки у застосуванні норм права не відповідають приписам статті 86 ГПК України та є передчасними.
49. За результатами нового розгляду справи № 910/2878/22 рішенням Господарського суду міста Києва від 30 січня 2025 року, яке є предметом касаційного оскарження, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції погодився з висновками АМК за результатами дослідження інформації, повідомленої ПрАТ "Київстар у Заяві 1, та зазначив, що ТОВ "лайфселл" не може вважатися лідером четвертого покоління Інтернету, про що ним було зазначено в рекламних матеріалах, а зазначена реклама у вказаному відеоролику містить неправдиві відомості внаслідок замовчування посилання, яке б звертало увагу споживачів на деталізацію зазначеної інформації.
Також суд виснував, що використання позначення "4,5G" стосовно базового стандарту "LTE" надає необґрунтованих конкурентних переваг ТОВ "лайфселл" у порівнянні з іншими українськими операторами, оскільки вони всі мають можливість використовувати обладнання з підтримкою "LTE Advanced Pro", релізи 13 та 14.
Таким чином, суд дійшов висновку, що інформація зазначена ТОВ "лайфселл" у Твердженні 1 є неправдивою, внаслідок обраного способу її викладення та могла ввести в оману споживачів.
Щодо висновків АМК за результатами дослідження інформації, повідомленої ПрАТ "Київстар у Заяві 2, суд першої інстанції дійшов висновку, що реклама ТОВ "лайфселл", яка поширювалася на власному веб-сайті і білборді з 07 листопада 2019 року до 19 лютого 2020 року з Твердженням 2 - "№ 1 В РОУМІНГУ ДЛЯ ІНТЕРНЕТУ" та Деталізацією твердження 2, містить неправдиві відомості, оскільки інформація, зазначена ТОВ "лайфселл" у Твердженні 2, є неправдивою внаслідок обраного способу її викладення та могла ввести в оману споживачів.
Щодо висновків АМК за результатами дослідження інформації, повідомленої ПрАТ "Київстар у Заяві 3, суд першої інстанції виснував, що дослідження "Регулярне дослідження ринку телекомунікаційних послуг для фізичних осіб у 2019 році", що було проведено ІП "ГФК ЮКРЕЙН" з 01 липня 2019 року до 16 грудня 2019 року, не може свідчити про те, що відсоток проникнення смартфонів ТОВ "лайфселл" (lifecell) є найбільшим.
Місцевий господарський суд зазначив, що, використовуючи рекламу із Твердженням 3 та Деталізацією твердження 3, ТОВ "лайфселл" мало на меті донести до відома споживачів, що відсоток проникнення смартфонів у мережі ТОВ "лайфселл" протягом другого півріччя 2019 року є найбільшим серед трьох найбільших мобільних операторів мобільного зв'язку України.
Проте, як встановив АМК в оскаржуваному Рішенні, результати опитування споживачів, яке проведене органами АМК свідчать, що Твердження 3 асоціюється у споживачів з тим, що ТОВ "лайфселл" пропонує найкращі умови (вартість тарифних планів, наповненість тарифних планів) та якість послуг для користувачів смартфонами, у порівнянні з іншими операторами мобільного зв'язку України, а не з тим, що відсоток абонентів, які користуються смартфонами в мережі lifecell, вищий ніж у мережах інших операторів. Таким чином, суд зазначив, що Деталізація твердження 3 дисонує з самим Твердженням 3 та є незрозумілим для споживачів.
Суд першої інстанції погодився з висновком АМК, що пересічний споживач телекомунікаційних послуг не є спеціалістом у телекомунікаціях та може не зрозуміти роз'яснення, що містить фразу "відсоток проникнення смартфонів в мережі lifecell …", оскільки не володіє спеціальною термінологією, яка використовується на ринку телекомунікацій. Показник проникнення смартфонів у мережі окремого оператора не має впливу на споживчі характеристики послуг мобільного зв'язку. При цьому, ознайомившись з інформацією, споживач може не зрозуміти суть, яку хоче донести ТОВ "лайфселл" у роз'ясненнях, а саме те, що "ТОВ "лайфселл" має найбільшу у відсотковому співвідношенні частку абонентів, котрі використовують смартфони для отримання телекомунікаційних послуг у порівнянні з відповідними частками абонентів (у відсотковому значенні) інших операторів", а зробити власні хибні висновки стосовно, наприклад, кращої якості послуг, або більш вигідних тарифів для абонентів, що використовують смартфони тощо.
Крім того, суд зазначив, що АМК дійшов правильного висновку про те, що реклама ТОВ "лайфселл" з твердженням "lifecell # 1 ДЛЯ СМАРТФОНІВ" містить неповні, неточні відомості про лідерство оператора серед користувачів смартфонами, внаслідок обраного способу їх викладення та могла ввести в оману споживачів.
Суд зазначив, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як порушення статті 151 Закону № 236/96-ВР у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, достатньо одного споживача, що був введений чи міг бути введений в оману внаслідок дій такого суб'єкта господарювання.
Оцінюючи висновок експерта від 28 квітня 2023 року № СЕ-19-23/13363-ПЧ, який склав судовий експерт Чумак Т. М., суд вважав, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. У висновку зазначено, що відповідно до вимог частини п'ятої статті 101 ГПК України експерт обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України, а також про те, що висновок експерта підготовлений для подання до суду, а тому вказаний висновок був прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу у цій справі.
Суд зазначив, що опитування, проведене АМК, не є соціологічним опитуванням або соціологічним дослідженням (про що зазначено безпосередньо в оскаржуваному Рішенні АМК), результати цього опитування є поясненнями третіх осіб щодо розуміння рекламного твердження, яке було предметом розгляду справи АМК, а встановлені недоліки частини анкет у висновку експерта від 28 квітня 2023 року № СЕ-19-23/13363-ПЧ, а саме виконання підпису однією особою, не впливають на результат опитування у цілому, зважаючи на їх кількість, у тому числі, на оцінку такого доказу як опитування у сукупності з іншими доказами.
Щодо висновку експерта № 1-12/10 за результатами проведення почеркознавчого дослідження від 12 жовтня 2022 року, виконаного Українським центром судових експертиз на замовлення позивача, суд зазначив, що відповідно до пункту 1 розділу 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5) (далі - Методичні рекомендації № 53/5), для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
Натомість суд встановив, що експертне почеркознавче дослідження проводилося на підставі технічних копій сторінок анкет, а не оригіналів, що також не заперечувалося позивачем.
Дослідивши вказаний висновок на предмет належності, допустимості та достовірності суд зазначив, що у вказаному висновку експертом досліджувалися окремі анкети на предмет того чи однією особою виконані рукописні записи та підписи, які містяться на цих анкетах.
Оскільки суд першої інстанції раніше дійшов висновку, що опитування, проведене АМК, не є соціологічним опитуванням або соціологічним дослідженням, при цьому нормами чинного законодавства не визначено вимог до опитування яке проводиться АМК в межах розгляду справи про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, то недоліки частини анкет, а саме виконання підпису однією особою, не впливають на результат опитування в цілому, зважаючи на їх кількість, у тому числі, на оцінку такого доказу як опитування у сукупності з іншими доказами.
При цьому, суд зазначив, що вказане питання "виконання підпису однією особою на окремих анкетах" вже було предметом експертного дослідження та за результатами оцінки оригіналів анкет експертом було складено висновок від 28 квітня 2023 року № СЕ-19-23/13363-ПЧ.
Суд також зазначив, що опитування не є єдиним доказом в антимонопольній справі, який став підставою для винесення оскаржуваного Рішення АМК, тому, висновок експерта № 1-12/10 не спростовує обставини, встановлені АМК в оскаржуваному Рішенні.
Щодо висновку № 915/10/2022 за результатами проведення технічного дослідження документів від 14 жовтня 2022 року, виконаного ТОВ "ЕДСУ" суд зазначив, що, враховуючи положення статті 7 Закону України "Про судову експертизу" (далі - Закон № 4038-XII), розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5) (далі - Інструкція), ГПК України, він не приймає до розгляду вказаний висновок, оскільки такі експертизи провадяться виключно державними спеціалізованими установами.
Такого ж висновку суд дійшов при оцінці дослідження ТОВ "Рісерч.юей", проведеного 26 вересня - 07 жовтня 2022 року, оскільки вказане дослідження не є висновком експерта в розумінні ГПК України.
Щодо поданих позивачем висновку експерта від 05 липня 2022 року та висновку експертів від 25 лютого 2022 року № 15093 суд зазначив, що вказані висновки не можуть спростовувати встановлені АМК обставини, оскільки питання, які ставилися на вирішення вказаних експертиз, ставилися особам зі спеціальними знаннями.
Враховуючи вказані кваліфікуючи ознаки порушення, суд зазначив, що пунктом 189 Рішення АМК обґрунтовано встановлено, що "...предметом дослідження антимонопольної справи є рекламні твердження щодо лідерства / першості у наданні різних видів телекомунікаційних послуг, що вводить в оману невизначене коло осіб, а не визначення найважливіших характеристик для абонентів при виборі мобільного оператора. Отже, визначення найважливіших характеристик для абонентів при виборі мобільного оператора не є предметом дослідження Справи…"
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав, визначених статтею 59 Закону № 2210-III, для визнання недійсним Рішення АМК.
50. Апеляційний господарський суд постановою від 01 липня 2025 року у цій справі скасував вказане рішення місцевого господарського суду та ухвалив нове судове рішення про задоволення позовних вимог у цій справі.
51. Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного господарського суду про задоволення позовних вимог та направляючи справу № 910/2878/22 на новий апеляційний розгляд (постанова Верховного Суду від 04 листопада 2025 року), зазначив про невиконання судом апеляційної інстанції вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 06 серпня 2024 року, відповідно до частини першої статті 316 ГПК України які є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Верховний Суд також зазначив, що: "(8.32.) … суд має обов'язок достеменно перевірити та встановити, чи підтверджують та/або навпаки спростовують (не дають можливості встановити) наявні у матеріалах антимонопольної справи докази у тому числі і опитування споживачів, обставини, які доводять наявність у діях особи порушень, передбачених статтею 151 Закону № 236/96-ВР із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України.
8.33. Крім того, оцінюючи докази у справі щодо встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція або можливість настання зазначених наслідків, у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання, слід мати на увазі не лише докази, які надані сторонами, а й самі дії, які здійснені стороною, що оцінюються як недобросовісна конкуренція. А саме: мета, з якою проводились певні дослідження, форма подачі відповідної інформації, повнота розкриття відповідних даних у тих повідомленнях, якими приверталася увага споживачів, та можливість усвідомлення такої інформації споживачами її змісту."
52. За результатами другого нового апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції постановою від 20 січня 2026 року, яка є предметом касаційного оскарження, рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог залишив без змін.
В цілому суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду. Щодо вказівки суду касаційної інстанції (пункт 8.32 постанови Верховного Суду від 04 листопада 2025 року) про необхідність обов'язку суду достеменно перевірити та встановити, чи підтверджують та/або навпаки спростовують (не дають можливості встановити) наявні у матеріалах антимонопольної справи докази у тому числі і опитування споживачів, обставини, які доводять наявність у діях особи порушень, передбачених статтею 151 Закону № 236/96-ВР, із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази та обставини справи щодо Твердження 1, зазначив, що позивач доказово в розумінні статей 74, 76-80, 86, 269 ГПК України не підтвердив, що ТОВ "лайфселл" надає послуги мобільного Інтернету з найбільшою швидкістю. А тому, враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважав висновок суду першої інстанції обґрунтованим, що ТОВ "лайфселл" фактично не може вважатися лідером четвертого покоління Інтернету, про що ним було зазначено в рекламних матеріалах.
Щодо Твердження 2 суд апеляційної інстанції погодився із висновками АМК та суду першої інстанції про те, інформація, зазначена ТОВ "лайфселл" у Твердженні 2, є неправдивою внаслідок обраного способу її викладення та могла ввести в оману споживачів, через що апеляційний суд доводи скаржника в цій частині відхилив як безпідставні. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновками АМК про те, що внаслідок використання в рекламі домінуючих позначень: "#1" робиться наголос саме на лідерських позиціях ТОВ "лайфселл". Таким чином, суд виснував, що реклама ТОВ "лайфселл" з твердженням: "lifecell # 1 ДЛЯ СМАРТФОНІВ" містить неповні, неточні відомості про лідерство оператора серед користувачів смартфонами, внаслідок обраного способу їх викладення та могла ввести в оману споживачів.
Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що результати опитування, проведеного ТОВ "АЙ-ЕР-ЕС ГРУП" на замовлення ТОВ "лайфселл", не тільки не спростовують встановлені обставини АМК, а навпаки, підтверджують, що дії ТОВ "лайфселл" з поширення у рекламі власних послуг Твердження 3, є порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, у вигляді поширення інформації, що вводить в оману невизначене коло осіб.
Також, дослідивши докази, що були надані та зібрані АМК в межах розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду, що дії ТОВ "лайфселл" з поширення у інформації, наведеної у Твердженнях 1-3, є порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, у вигляді поширення інформації, що вводить в оману невизначене коло осіб.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи (окрім досліджень) наявні також 2 висновки експертиз.
Оцінюючи висновок експерта від 28 квітня 2023 року № СЕ-19-23/13363-ПЧ, суд апеляційної інстанції, зокрема, зазначив, що у вказаному висновку експертом досліджувалися лише окремі анкети (вибіркові) на предмет того, чи однією особою виконані рукописні записи та підписи, які містяться на цих анкетах.
Щодо висновку експерта № 1-12/10 за результатами проведення почеркознавчого дослідження від 12 жовтня 2022 року, виконаного Українським центром судових експертиз на замовлення позивача, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив, що експертне почеркознавче дослідження проводилося на підставі технічних копій сторінок анкет, а не оригіналів, що також не заперечується позивачем. А тому фактично не може ані підтвердити певні обставини щодо підписання анкет, ані спростувати їх. Також суд вважав обґрунтованими доводи третьої особи, що твердження про підроблення анкет ґрунтуються виключно на припущеннях. Матеріали справи не містять доказів підробки, зокрема, вироку суду у кримінальній справі. Висновок судового експерта, на який посилається позивач, не містить тверджень про фальсифікацію анкет або багаторазову участь одних і тих самих респондентів у опитуванні. Сам по собі факт заповнення частини анкет однією особою не свідчить автоматично про викривлення результатів опитування, оскільки можливим є застосування методу інтерв'ю або змішаних методів збору інформації, за яких анкети заповнюються інтерв'юером.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що в судових засіданнях 14 та 20 січня 2026 року за участю представників учасників справи було безпосередньо оглянуто та досліджено усі наявні в матеріалах справи докази (у 7-ти томах, 3-х томах додатків та 1-му додатку (коробка)), в тому числі анкети, а також диск із документами (матеріали антимонопольної справи). Водночас, суд апеляційної інстанції відхилив доводи представника позивача, що суд може самостійно візуально встановити виконання рукописного тексту однією особою на певних анкетах, оскільки вказане може бути встановлено лише особою, яка володіє спеціальними знаннями, до яких суд не належить.
Суд апеляційної інстанції також врахував вказівки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2024 року та від 04 листопада 2025 року у цій справі, щодо обов'язку суду оцінювати докази у сукупності та взаємозв'язку. При цьому суд врахував, що з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності (статті 74, 76, 77, 78, 79, 86 ГПК України).
Також суд апеляційної інстанції врахував правові висновки Верховного Суду про необхідність дотримання статей 13, 86, 269 ГПК України, статті 40 Закону № 2210-III та пункту 16 Правил із урахуванням правових висновків у справі № 910/701/17, яким конкретизовано правові висновки, викладені у справах № 910/12487/18 і № 910/14949/18.
Крім того, враховуючи вказівки, викладені у пункті 8.33 постанови Верховного Суду від 04 листопада 2025 року, суд апеляційної інстанції взяв до уваги доводи відповідача з посиланням на наданий до суду першої інстанції протокол відкритого слухання у справі № 126-26.4/124-21 від 18 жовтня 2021 року, на якому був присутній представник ТОВ "лайфселл", який надавав пояснення по суті питань.
Так, суд апеляційної інстанції в судових засіданнях 14 та 20 січня 2026 року за участю представників учасників справи дослідив вказаний вище протокол, з якого, зокрема, вбачаються відповіді представника ТОВ "лайфселл" на питання АМК: "Яку частку ТОВ "лайфселл" займає на ринку на сьогодні?", на що представник позивача Осіпов А. В. виступив, проте відповіді на питання не надав та зазначив, що дії ТОВ "лайфселл" "злого умислу" не несли, а так відбулося через дії та бачення маркетологів ТОВ "лайфселл"". Також на питання АМК: "Хто, на думку представників ПрАТ "Київстар" та ТОВ "лайфселл" є лідером в смартфонах, в роумінгу та в новому поколінні інтернету?". Осіпов А. В. зазначив, що це риторичне питання і відповідь на нього може бути суб'єктивною, одночасно зазначив, що поширена ТОВ "лайфселл" інформація є достовірною, навіть якщо є вузькою у розумінні. Горбатенко А. зазначив, що абсолютного лідера на ринку телекомунікаційних послуг немає, проте можна бути лідером по певних критеріях, однак це жодної інформації для споживача не несе, а нормальним критерієм буде той, що впливає на якість послуг. Зазначив, що така інформація завжди буде маніпулятивною".
В цій частині суд апеляційної інстанції взяв до уваги доводи відповідача про те, що частково представниками ТОВ "лайфселл" на засіданні в органах АМК 18 жовтня 2021 року було зазначено, що поширення спірної інформації було зумовлено "…баченням їх маркетологів", та визнали маніпулятивність інформації про лідерство на ринку телекомунікаційних послуг.
Таким чином, на підставі вказаних вище доказів в розумінні статей 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України, оцінивши їх в сукупності, суд апеляційної інстанції перевірив та встановив наявність у діях позивача порушення, передбаченого статтею 151 Закону № 236/96-ВР із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, у вигляді поширення інформації, що вводить в оману шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей, а саме: "ПРИЄДНУЙТЕСЬ ДО ЛІДЕРА НОВОГО ПОКОЛІННЯ ІНТЕРНЕТУ! КРАЩЕ ПОКРИТТЯ 4,5G", внаслідок обраного способу їх викладення, що могло вплинути на наміри цих осіб щодо придбання послуг ТОВ "лайфселл"; "№ 1 В РОУМІНГУ ДЛЯ ІНТЕРНЕТУ", внаслідок обраного способу їх викладення, що могло вплинути на наміри цих осіб щодо придбання послуг ТОВ "лайфселл"; "#1 ДЛЯ СМАРТФОНІВ", внаслідок обраного способу їх викладення, що могло вплинути на наміри цих осіб щодо придбання послуг ТОВ "лайфселл".
53. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 30 січня 2025 року та постановою Північного апеляційного господарського суду від 20 січня 2026 року, скаржник стверджує, що ці рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права без урахування висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а судами попередніх інстанцій не досліджено та не оцінено усіх доказів у справі, що призвело до неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими та невідповідності висновків, викладених у рішеннях обставинам справи.
54. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
55. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
56. Також Верховний Суд наголошує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, він виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
57. Верховний Суд позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
58. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Щодо підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України
59. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
60. Стверджуючи про наявність вказаної підстави, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували статтю 151 Закону № 236/96-ВР без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 910/23000/17, та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 910/9230/19, від 18 березня 2025 року у cправі № 910/23532/13.
61. Відповідно до частини першої статті 151 Закону № 236/96-ВР, поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.
62. При цьому, згідно з частиною другою статті 151 Закону № 236/96-ВР, інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:
- містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;
- містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання;
- приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;
- містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.
63. На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно застосували наведені вище норми без урахування таких висновків:
- висновок, викладений у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 910/23000/17, де зазначено, що: "Для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як недобросовісної конкуренції необов'язково з'ясовувати настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, настання інших відповідних наслідків. Достатньо встановити сам факт вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 11, 13-15 і 19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (статті 6 і 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 4, 6, 8, 15-1, 16-18 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції")";
- висновки, викладені у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 910/9230/19, де зазначено, що: "Отже, для кваліфікації, серед іншого, порушення за статтею 151 Закону № 236/96-ВР необхідно встановити, що поширення інформації, що вводить в оману, відбувалося в конкурентних відносинах, ці дії вплинули або можуть вплинути на наміри певних осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг відповідного суб'єкта господарювання." (подібний висновок викладений також у постанові від 18 березня 2025 року у cправі № 910/23532/13);
"При цьому, анкета не містить загальних питань щодо критеріїв відбору споживачами турпродукту, а також конкретні авіакомпанії, зокрема, ПАТ "Міжнародні Авіалінії України" та ТОВ "Авіакомпанія "Роза вітрів" (при цьому, відповідач не довів, що саме вказані авіакомпанії, порівняно з іншими, здійснюють авіаперевезення без затримок); результати такого опитування не можна вважати такими, що доводять обставини впливу інформації щодо авіаперевізника на вибір споживача при купівлі турпродукту щодо конкретного туроператора; доводи відповідача щодо того, що зазначення в описі турпродукту вказаних авіакомпаній надає туроператору переваги перед іншими туроператорами, є сумнівними".
- висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18 березня 2025 року у справі № 910/23532/13, де зазначено, що: "з огляду на кваліфікацію інкримінованого Підприємству правопорушення (передбаченого статтею 15-1 Закону № 236/96), а також суть інкримінованого правопорушення, без належного встановлення та доведення у Рішенні АМК обставин, які мають істотне значення, а саме: ступеню впливу наявної на етикетці інформації на вибір споживача, висновки органу АМК про наявність у діях особи порушень, передбачених статтею 15-1 Закону № 236/96-ВР не можуть вважатися беззаперечними";
"Слід зауважити, що зазначення у Законі № 236/96 "може призвести" не свідчить про ймовірнісний характер доказів на підтвердження цього факту. Саме докази зібрані АМК мають бути беззаперечно переконливими щодо введення в оману споживача. З огляду на це, свідчення самих споживачів, звернення їх до АМК, звернення інших суб'єктів господарювання і може свідчити про це";
"Суд вважає, що результати анонімного опитування споживачів підлягають оцінці судом саме через призму доведення органом АМК ступеня можливого впливу визначеного та затвердженого Підприємством дизайну лицьової етикетки Продукції на наміри споживача придбати саме цю продукцію. Тобто, можливості суду достеменно встановити обставини, які безпосередньо доводять, що саме такий дизайн етикетки має прямий вплив на наміри споживача придбати цю продукцію…";
"Таким чином суди у вирішенні цього спору мали обов'язок дослідити та перевірити чи містить наявне у матеріалах справи анонімне анкетування істотні та ключові відповіді на питання, що мають істотне значення для правильного вирішення спору".
64. Підсумовуючи, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень у справі № 910/2878/22 не врахували вказані висновки та не перевірили встановлення відповідачем наявності або можливості впливу такої інформації на наміри осіб щодо придбання (замовлення) послуг.
65. Колегія суддів Верховного Суду вважає таке твердження скаржника помилковим з огляду на таке.
66. Згідно зі статтею 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон № 3659-XII) АМК здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів № 2210-III, № 236/96-ВР, цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
67. Відповідно до статті 3 Закону № 3659-XII основним завданням АМК є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
68. Статті 1, 2 Закону № 236/96-ВР визначають недобросовісну конкуренцію як будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. При цьому, закон застосовується до відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарювання у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, у тому числі у разі вчинення ними дій за межами України, якщо ці дії мають чи можуть мати негативний вплив на конкуренцію на її території. У свою чергу, економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
69. Для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі, відповідно, недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.
70. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 9, 11, 13-15 і 19 Закону № 236/96-ВР), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (статті 4, 6, 8, 151, 16, 17 і 18 Закону № 236/96-ВР).
71. Приписами статті 4 Закону № 3659-XII визначено, що АМК будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
72. Законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, Законів № 3659-XII, № 236/96-ВР, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів (частина перша статті 3 Закону № 2210-III).
73. Згідно з частиною першою статті 35 Закону № 2210-III розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
74. Частиною першою статті 48 Закону № 2210-III визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
75. Згідно зі статтею 27 Закону № 236/96-ВР, процесуальні засади діяльності органів АМК щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема, розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів АМК, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
76. Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 236/96-ВР органи АМК у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення про: визнання факту недобросовісної конкуренції; припинення недобросовісної конкуренції; офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей; накладання штрафів; закриття провадження у справі.
77. У цій справі суд першої інстанції встановив, що в оскаржуваному Рішенні АМК вказано мотиви та ті докази, які були в сукупності досліджені АМК та покладені в основу рішення для встановлення складу правопорушення в діях позивача, з поширення інформації, що вводить в оману:
- шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей, а саме "ПРИЄДНУЙТЕСЬ ДО ЛІДЕРА НОВОГО ПОКОЛІННЯ ІНТЕРНЕТУ! КРАЩЕ ПОКРИТТЯ 4,5G", внаслідок обраного способу їх викладення, що могло вплинути на наміри цих осіб щодо придбання послуг ТОВ "Лайфселл";
- шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей, а саме "№ 1 В РОУМІНГУ ДЛЯ ІНТЕРНЕТУ", внаслідок обраного способу їх викладення, що могло вплинути на наміри цих осіб щодо придбання послуг ТОВ "Лайфселл";
- шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неточних, неповних відомостей, а саме "#1 ДЛЯ СМАРТФОНІВ", внаслідок обраного способу їх викладення, що могло вплинути на наміри цих осіб щодо придбання послуг ТОВ "Лайфселл".
78. Крім того, суд першої інстанції встановив, що у пунктах 209-212 оскаржуваного Рішення АМК, було досліджено вплив поширеної позивачем інформації на споживачів, а також конкуренцію.
79. У пункті 346 Рішення АМК встановлено, що стимулювання зацікавленості споживачів шляхом поширення неправдивої / неповної / неточної інформації стосовно ЛІДЕРСТВА в окремих видах послуг (доступу до мережі Інтернет, Інтернету в роумінгу, найкращих послуг для користувачів смартфонів) з використанням незрозумілої споживачам термінології та без належного обґрунтування обраних тверджень фактичними даними, могло надати ТОВ "лайфселл" неправомірних переваг на ринку надання телекомунікаційних послуг та поставити ТОВ "лайфселл" в більш вигідне становище порівняно з іншими суб'єктами господарювання, які діють на відповідному ринку та не поширюють неправдивої інформації щодо власних послуг. Споживач міг надати перевагу вибору послуг саме відповідача в антимонопольній справі, а ТОВ "лайфселл" могло отримати переваги не завдяки власним досягненням у господарській діяльності, а завдяки поширенню інформації, що могла вводити споживачів в оману.
80. Враховуючи вказані кваліфікуючи ознаки порушення, передбаченого статтею 151 Закону № 236/96-ВР, суд першої інстанції зазначив, що пунктом 189 Рішення АМК обґрунтовано встановлено, що "...предметом дослідження антимонопольної справи є рекламні твердження щодо лідерства / першості у наданні різних видів телекомунікаційних послуг, що вводить в оману невизначене коло осіб, а не визначення найважливіших характеристик для абонентів при виборі мобільного оператора. Отже, визначення найважливіших характеристик для абонентів при виборі мобільного оператора не є предметом дослідження Справи…"
81. Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав, визначених статтею 59 Закону № 2210-III для визнання недійсним рішення АМК з огляду на висновок АМК, зроблений у пункті 189 оскаржуваного Рішення.
82. Крім того, суд першої інстанції встановив, що ринок надання телекомунікаційних послуг, на якому здійснює діяльність ТОВ "лайфселл", є конкурентним. Окрім ТОВ "лайфселл", такі послуги надає ПрАТ "Київстар", ПрАТ "ВФ Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю "Тримоб", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертелеком". Проте послуги мобільного Інтернету в стандартах "LTE" та його подальших релізах надають ТОВ "лайфселл", ПрАТ "Київстар" та ПрАТ "ВФ Україна", відповідно до отриманих ліцензій.
83. Проте, використання повідомлень щодо першості та лідерства є поширеною практикою для висококонкурентних ринків, таких як ринок телекомунікаційних послуг. Простота та безпосередність висловлювань, що відсилають до першості, легше сприймається споживачем, а рекламні кампанії, що побудовані на подібних твердженнях, привертають більше уваги до певного товару чи послуги при незначних затратах на залучення. Отже, популярність відповідних тверджень серед компаній, що активно конкурують за споживача, обумовлена їх ефективністю.
84. Водночас, при використанні повідомлень на кшталт "лідер", "№1", "#1", "найкращий", "перший", "єдиний", "унікальний", "найшвидший", "найбільший" тощо, необхідною умовою є дотримання недвозначних формулювань та зрозумілої споживачам термінології, обґрунтування обраних тверджень фактичними даними, уникнення перебільшень щодо характеристик товару чи послуг.
85. Таким чином, за висновком місцевого господарського суду, стимулювання зацікавленості споживачів шляхом поширення неправдивої/неповної/неточної інформації стосовно ЛІДЕРСТВА в окремих видах послуг (доступу до мережі Інтернет, Інтернету в роумінгу, найкращих послуг для користувачів смартфонів) з використанням незрозумілої споживачам термінології та без належного обґрунтування обраних тверджень фактичними даними, могло надати ТОВ "лайфселл" неправомірних переваг на ринку надання телекомунікаційних послуг та поставити ТОВ "лайфселл" в більш вигідне становище порівняно з іншими суб'єктами господарювання, які діють на відповідному ринку та не поширюють неправдивої інформації щодо власних послуг. Споживач міг надати перевагу вибору послуг саме ТОВ "лайфселл", від чого останнє могло отримати переваги не завдяки власним досягненням у господарській діяльності, а завдяки поширенню інформації, що могла вводити споживачів в оману.
86. Суд першої інстанції зазначив, що достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 11, 13-15 і 19 Закону № 236/96-ВР), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (частини перші статей 6 і 13 Закону № 2210-III, статті 4, 6, 8, 151, 16, 17 і 18 Закону № 236/96-ВР). Для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як, зокрема, недобросовісна конкуренція, не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі, відповідно, недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Зазначена стала та послідовна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 06 листопада 2018 року у справі № 910/18025/17, від 20 листопада 2018 року у справі № 915/1253/17, від 02 червня 2020 року у справі № 915/1889/19, від 18 лютого 2021 року у справі № 910/450/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 910/23000/17.
87. Отже, доводи скаржника про те, що відповідач не встановив наявність або можливість впливу інформації у Твердженнях 1-3 на наміри осіб щодо придбання (замовлення) послуг спростовуються наведеними вище висновками, які колегія суддів Верховного Суду вважає правильними, а тому такі доводи колегією суддів відхиляються.
88. Відтак, висновки суду першої інстанції у цій справі не суперечать висновкам, на неврахування яких посилається скаржник щодо питання застосування статті 151 Закону № 236/96-ВР, оскільки зі змісту встановлених обставин та висновків, який дійшов суд першої інстанції, вказані висновки були враховані судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.
89. Також, стверджуючи про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а саме норми статей 14, 77, 78, 79, 86, 91, 236, 237, 238, 316 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06 серпня 2024 року у справі № 910/2878/22, від 11 лютого 2021 року у справі № 910/9230/19, від 02 липня 2019 року у справі № 910/23000/17, від 08 червня 2021 року у справі № 910/21488/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 910/7054/18.
90. Крім того, на переконання скаржника, АМК порушив статтю 41 Закону № 2210-III, пункти 16, 23, 32 Правил, що фактично потягло за собою порушення норм статей 13, 86, 269 ГПК України, без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 910/23000/17, та висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 грудня 2022 року у cправі № 910/2730/21.
91. Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував вказівки Верховного Суду, які той надав у постанові від 06 серпня 2024 року у цій справі. Скаржник також зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновку експерта від 12 жовтня 2022 року № 1-12/10, а висновок судів: "експертне почеркознавче дослідження проводилося на підставі технічних копій сторінок анкет, а не оригіналів, що також не заперечується позивачем. А тому фактично не може ані підтвердити певні обставини щодо підписання анкет, ані спростувати їх" було зроблено, на думку скаржника, з порушенням статті 91 ГПК України, статті 41 Закону № 2210-III, статті 7 Закону № 4038-XII. Також скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій неправомірно відхилили наданий ТОВ "лайфселл" висновок від 14 жовтня 2022 року № 915/10/2022, виконаний ТОВ "ЕДСУ", за результатами проведення технічного дослідження документів, з посиланням на те, що таке дослідження здійснюється виключно державними спеціалізованими установами. Також скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій, порушивши норми статей 73, 91 ГПК України, необґрунтовано відхилили і не взяли до уваги наданий ТОВ "лайфселл" письмовий доказ - дослідження ТОВ "Рісерч.юей". Крім того, за твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій порушили пункт 4 частини третьої статті 238 ГПК України, оскільки не дослідили, не оцінили і не мотивували відхилення аргументу ТОВ "лайфселл" про те, що Рішення АМК було прийнято без дослідження анкет, оскільки їх не було в матеріалах справи.
92. Підсумовуючи, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій було допущено порушення вимог статей 77, 78, 79, 86, 236, 237, 238 ГПК України щодо прийняття судових рішень на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні цього спору.
93. Розглянувши вказані доводи, колегія суддів Верховного Суду вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
94. Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
95. Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
96. За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
97. Верховний Суд зауважує, що застосування приписів статті 86 ГПК України як норми процесуального права має загальний (універсальний) характер для усіх справ.
98. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
99. Згідно з частиною першою статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
100. Направляючи вперше справу № 910/2878/22 на новий розгляд (постанова Верховного Суду від 06 серпня 2024 року), Верховний Суд зазначав, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права (зокрема, статей 13, 86, 236, 237 та 269 ГПК України), що мало своїм наслідком неповне з'ясування питань наявності/відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсним/частково недійсним Рішення АМК, які означені у статті 59 Закону № 2210-III, і неправильне застосування статті 40 Закону № 2210-III та Правил у контексті статей 86 і 210 ГПК України. А також Верховний Суд вказував на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 40 Закону № 2210-III та розділу 5 Порядку, що фактично потягло за собою порушення норм процесуального права (статей 13, 86, 269 ГПК України), та відхилення наданих ТОВ "лайфселл" у процесі судового розгляду доказів, які мають істотне значення для вирішення цієї справи, оскільки таке відхилення здійснено при неповному дотриманні статей 13, 86, 269 ГПК України, статті 40 Закону № 2210-III та пункту 16 Правил, та неврахуванні правового висновку у справі № 910/701/17, яким конкретизовано правові висновки, викладені у справах № 910/12487/18 і № 910/14949/18.
101. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що позивачем надано висновок № 1-12/10, відповідно до якого експертом встановлено, що більшість наданих анкет опитування, проведеного АМК, виконані однією особою. Втім, судом першої інстанції встановлено, що експертне почеркознавче дослідження проводилося на підставі технічних копій сторінок анкет, а не оригіналів, що також не заперечується позивачем, а відтак, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції правомірно не прийняв висновок № 1-12/10 як належний, допустимий доказ. Суд апеляційної інстанції зазначив, що встановлені недоліки частини анкет, а саме виконання підпису однією особою, не впливають на результат опитування у цілому, зважаючи на їх кількість, у тому числі, на оцінку такого доказу як опитування у сукупності з іншими доказами і це не є опитуванням, а є поясненнями третіх осіб. Проте Верховний Суд виснував, що такі висновки у застосуванні норм права не відповідають приписам статті 86 ГПК України та є передчасними.
102. Залишаючи на другому новому розгляді без змін рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з частиною другою статті 35 Закону № 2210-III при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
103. Відповідно до частини першої статті 41 Закону № 2210-III доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
104. При цьому, дослідивши докази, що були надані та зібрані АМК в межах розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду, що дії ТОВ "лайфселл" з поширення у інформації, наведеної у Твердженнях 1-3, є порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, у вигляді поширення інформації, що вводить в оману невизначене коло осіб.
105. Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи (окрім досліджень) наявні також 2 висновки експертиз.
106. Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 січня 2023 року було призначено у справі № 910/2878/22 почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України.
На вирішення експерта було поставлено 98 питань, які зводяться до наступного змісту: "Чи однією особою виконано рукописні записи в томі №__ на сторінках: __?; Чи однією особою виконано цифрові записи в томі №__ на сторінках: ___?; Чи однією особою виконано підписи в томі № __ на сторінках: ___?".
10 травня 2023 року до місцевого господарського суду від Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України надійшов висновок експерта від 28 квітня 2023 року № СЕ-19-23/13363-ПЧ.
При наданні ствердної відповіді на поставлені питання, експертом зазначено, що рукописні записи виконані однією особою, без ідентифікації такої особи (відповіді на питання №№ 1-3, 5-7, 9, 11-19, 21-26, 28, 30, 33, 34, 36-42, 45-47, 51, 53, 54, 56-58, 63, 65, 66, 69-71, 74, 76-81, 83, 87-94, 98).
Підписи були предметом дослідження експерта при відповіді на 10 запитань (питання №№ 4, 8, 17, 25, 47, 50,55, 62, 72, 96).
Об'єктом дослідження було 23 анкети: 10 з тому № 1 (сторінки 67, 85, 87, 117, 119, 155, 271, 227, 231, 235), 11 з тому № 2 (сторінки 32, 36, 89, 91, 115, 122, 128, 143, 147, 202, 206) та 2 з тому № 3 (сторінки 8, 10).
При цьому те, що підписи виконано однією особою встановлено експертом стосовно анкет: сторінки 67, 155, 227, 231, 235 (том 1); сторінки 143, 147 (том 2).
Оцінюючи вказаний висновок експерта, який склав судовий експерт Чумак Т. М., суд першої інстанції зазначив, що вказаний висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що в той же час, у вказаному висновку експертом досліджувалися лише окремі анкети (вибіркові) на предмет того, чи однією особою виконані рукописні записи та підписи, які містяться на цих анкетах.
107. Щодо висновку експерта № 1-12/10 за результатами проведення почеркознавчого дослідження від 12 жовтня 2022 року, виконаного Українським центром судових експертиз на замовлення позивача, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до пункту 1.2.1 Інструкції почеркознавча експертиза відноситься до криміналістичних експертиз.
Відповідно до пункту 1 розділу 1 Методичних рекомендацій № 53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
Суд першої інстанції встановив, що експертне почеркознавче дослідження проводилося на підставі технічних копій сторінок анкет, а не оригіналів, що також не заперечується позивачем. А тому фактично не може ані підтвердити певні обставини щодо підписання анкет, ані спростувати їх. Більше того, суд вважав обґрунтованими доводи третьої особи, що твердження про підроблення анкет ґрунтуються виключно на припущеннях. Матеріали справи не містять доказів підробки, зокрема, вироку суду у кримінальній справі. Висновок судового експерта, на який посилається позивач, не містить тверджень про фальсифікацію анкет або багаторазову участь одних і тих самих респондентів у опитуванні. Сам по собі факт заповнення частини анкет однією особою не свідчить автоматично про викривлення результатів опитування, оскільки можливим є застосування методу інтерв'ю або змішаних методів збору інформації, за яких анкети заповнюються інтерв'юером.
В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначив, що в судових засіданнях 14 та 20 січня 2026 року за участю представників учасників апеляційного провадження було безпосередньо оглянуто та досліджено усі наявні в матеріалах справи докази (у 7-ти томах, 3-х томах додатків та 1-му додатку (коробка)), в тому числі анкети, а також диск із документами (матеріали антимонопольної справи). Водночас, суд апеляційної інстанції відхилив доводи представника позивача, що суд може самостійно візуально встановити виконання рукописного тексту однією особою на певних анкетах, оскільки вказане може бути встановлено лише особою, яка володіє спеціальними знаннями, до яких суд не належить.
В цьому аспекті суд апеляційної інстанції врахував доводи відповідача, що опитування, проведене АМК, не є соціологічним опитуванням або соціологічним дослідженням, результати цього опитування є фактично поясненнями третіх осіб щодо їх сприйняття розуміння рекламного твердження, яке було предметом розгляду справи АМК. Більше того, суд апеляційної інстанції також зазначив, що опитування не є єдиним доказом в антимонопольній справі, який став підставою ухвалення Рішення АМК. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій з приводу кожного твердження детально здійснили аналіз: у чому полягає та на підставі яких даних зроблено висновок про поширення недостовірної інформації позивачем та на підставі яких доказів.
108. Суд апеляційної інстанції також врахував вказівки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2024 року та від 04 листопада 2025 року у цій справі, щодо обов'язку суду оцінювати докази у сукупності та взаємозв'язку. Також суд апеляційної інстанції врахував правові висновки Верховного Суду про необхідність дотримання статей 13, 86, 269 ГПК України, статті 40 Закону № 2210-III та пункту 16 Правил.
109. Таким чином, суд апеляційної інстанції, враховуючи висновки Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 910/701/17, здійснив оцінку усіх наявних в матеріалах справи доказів в розумінні статей 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України в сукупності, дослідивши всі докази безпосередньо в судовому засіданні за участю сторін.
110. Щодо твердження ТОВ "лайфселл" про відхилення дослідження ТОВ "Рісерч.юей", колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції врахував, що відповідно до пунктів 1.2.2, 1.2 розділу І Інструкції одним із основних видів експертиз є криміналістична, яка включає, зокрема, і технічну експертизу документів.
За приписами статті 7 Закону № 4038-XII, виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
Враховуючи положення статті 7 Закону № 4038-XII, розділу І Інструкції, ГПК України, суд правильно не взяв до розгляду вказане дослідження ТОВ "Рісерч.юей", оскільки вказане дослідження не є висновком експерта в розумінні ГПК України.
111. З урахуванням наведених обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій положень статей 14, 77, 78, 79, 86, 91, 236, 237, 238, 316 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06 серпня 2024 року у справі № 910/2878/22, від 11 лютого 2021 року у справі № 910/9230/19, від 02 липня 2019 року у справі № 910/23000/17, від 08 червня 2021 року у справі № 910/21488/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 910/7054/18 необґрунтованими, оскільки зі змісту оскаржуваних судових рішень та матеріалів справи № 910/2878/22 вбачається, що суди в повному обсязі дослідили матеріали справи, надали їм правому оцінку, врахували вказівки, що містяться у постановах суду касаційної інстанції, якими двічі було направлено цю справу на новий розгляд, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій справі.
112. При цьому, доводи касаційної скарги щодо відхилення та неприйняття до розгляду певних доказів колегія суддів відхиляє, оскільки в силу статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.
113. Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження, адже суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права.
Щодо підстави касаційного оскарження за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України
114. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
115. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
116. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
117. Оскільки у цій справі не підтвердилася визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд не вбачає правових підстав для розгляду доводів касаційної скарги ТОВ "лайфселл" за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, які стосуються недослідження судами зібраних у справі доказів.
118. Щодо посилання скаржника на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України), Верховний Суд зазначає таке.
119. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинуть на прийняття оскаржуваного рішення.
120. Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства діє принцип змагальності.
121. Згідно з частинами першою та другою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
122. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.
123. Отже, недопустимі докази - це докази, отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що суд використав недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі № 922/2319/20, від 16 лютого 2021 року у справі № 913/502/19, від 13 серпня 2020 року у справі № 916/1168/17, від 16 березня 2021 року у справі № 905/1232/19.
124. За приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
125. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 925/2301/14, від 19 червня 2019 року у справі № 910/4055/18).
126. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
127. Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 910/13647/19.
128. Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, ураховуючи вірогідність та взаємозв'язок доказів у їх сукупності для прийняття відповідного процесуального рішення.
129. У касаційній скарзі скаржник чітко не зазначає, які, на його думку, докази є недопустимими на підставі яких були встановлені обставини справи, що мають суттєве значення. Водночас скаржник зазначає, що АМК при винесенні оскаржуваного Рішення використав такі докази:
- листи НКРЗІ, ДП "УДЦР", компанії Ookla, Мінцифри, якими, на думку скаржника, на запитання АМК не були надані відповіді по суті, а АМК довільно тлумачив інформацію, наведену в цих листах, а також дані анкет (щодо першого рекламного матеріалу "Приєднуйтесь до лідера нового покоління інтернету! Краще покриття 4,5G", до якого додавалося деталізація зазначеного твердження);
- листи ПрАТ "Київстар" та ПрАТ "ВФ Україна", якими, на думку скаржника, підтверджувалася правильність використаного в рекламі твердження, що ґрунтувалося на дослідженні спеціалізованої компанії, висновки якого були наведені в рекламному матеріалі (щодо другого рекламного матеріалу "№1 В РОУМІНГУ ДЛЯ ІНТЕРНЕТУ" із деталізацією зазначеного твердження);
- лише результат опитування, без жодного іншого доказу (щодо третього рекламного матеріалу "# 1 для смартфонів", яке використовувалося разом з деталізацією зазначеного твердження).
130. При цьому, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій, порушивши норми статті 86 ГПК України, без належного обґрунтування наявних у справі доказів відхилили докази, які були подані ТОВ "лайфселл", зокрема, на підтвердження фальсифікації/сумнівності анкет, отриманих в результаті опитування, проведеного територіальними відділеннями АМК.
131. Як було встановлено колегією суддів Верховного Суду раніше, суд першої інстанції оцінив подані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємозв'язку, за результатом чого ухвалив відповідне рішення, яке суд апеляційної інстанції залишив без змін.
132. У цьому випадку скаржник фактично не погоджується з висновками судів, що докази, які він подав були оцінені судами попередніх інстанцій і не були прийняті як належні та допустимі. Водночас, за висновками судів, докази, які були зібрані АМК, не вважаються у контексті приписів статті 77 ГПК України недопустимими.
133. Отже, такі доводи скаржника є необґрунтованими, адже вони зводяться до спроби переконати суд в переоцінці доказів з точки зору достовірності, належності і вірогідності, і не свідчать про їх недопустимість, тому колегія суддів Верховного Суду відхиляє ці доводи, оскільки переоцінка доказів знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
134. Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16).
135. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 908/1795/19).
136. Отже, суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору, дослідили та оцінили за правилами статей 86, 210, 237-238 ГПК України надані та зібрані у справі докази у їх сукупності і вірогідності, застосувавши статті 76-79 ГПК України, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
137. Згідно з частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
138. Враховуючи доводи касаційної скарги, межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв'язку із чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій - відсутні.
Судові витрати
139. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "лайфселл" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 січня 2026 року у справі № 910/2878/22 залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. В. Булгакова
Т. М. Малашенкова