26 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/7865/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,
представників учасників справи:
позивача - не з'явились,
відповідача - Підлипенський Д.В.,
третьої особи - не з'явились,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2025 року (суддя Гумега О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2026 року (колегія суддів у складі: головуючий Владимиренко С. В., судді: Ходаківська І. П., Демидова А. М.)
у справі № 910/7865/25
за позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз",
про зобов'язання змінити на Інформаційній платформі обсяги розподіленого природного газу.
Короткий зміст позовних вимог
1. Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" (далі - Комунальне підприємство, позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Оператор ГТС, відповідач) про зобов'язання змінити на Інформаційній платформі Оператора ГТС обсяги розподіленого природного газу в сторону зменшення за період з лютого по вересень 2021 року, обґрунтованим безпідставною відмовою такого корегування в бік зменшення та підтвердження відповідних обставин судовими рішеннями.
2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07 жовтня 2025 року, зокрема, до участі у справі залучене Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (далі - ПрАТ "Донецькоблгаз", Оператор ГРМ, третя особа).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2026 року, в задоволенні позову відмовлено.
4. Судове рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивач не надав належних доказів на підтвердження порушення його права саме відповідачем, а обраний спосіб захисту не є ефективним у спірних правовідносинах, що є самостійною підставою для відмови у позові. Натомість саме третя особа (Оператор ГРМ) несе відповідальність за своєчасність, повноту і достовірність наданої Оператору ГТС інформації про фактичний місячний відбір / споживання природного газу окремо по кожному споживачу та за здійснення коригування обсягів добового відбору / споживання на Інформаційній платформі, а також за прийняття третьою особою неправомірних рішень про безпідставне нарахування споживачу обсягів природного газу. Вимогу про зобов'язання змінити на Інформаційній платформі обсяги розподіленого природного газу до Оператора ГРС мав пред'явити Оператор ГРМ (третя особа), проте відповідна вимога заявлена позивачем, як споживачем послуги з розподілу природного газу, тоді як між відповідачем та третьою особою укладено договір транспортування, в той час як у спірних правовідносинах позивач (Комунальне підприємство) - є споживачем природного газу, розподіл якого здійснює третя особа (Оператор ГРМ) на підставі укладеного між ними договору розподілу природного газу.
5. Водночас, з огляду на дійсний зміст спірних правовідносин та встановлені обставини фактичного понесення позивачем збитків, спричинених вимушеним розрахунком з постачальником газу за газ, який фактично не був спожитий позивачем, місцевий суд виснував, що ефективним способом захисту у спірному випадку можуть бути вимоги про стягнення на його користь грошових коштів, завданих неналежним виконанням зобов'язання, зокрема, неустойки та / або збитків, під час розгляду яких, будуть встановлюватись обставини щодо належного виконання сторонами умов зобов'язань за договором розподілу природного газу. Крім того, лише наслідки розгляду саме такого спору можуть повністю та остаточно вичерпати конфлікт між сторонами спірних правовідносин та відновити права позивача без необхідності повторного звернення до суду.
6. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову Комунального підприємства, за встановлених обставин не доведення порушення його прав та інтересів саме відповідачем (Оператором ГТС), зауважив про помилковість тверджень щодо неправильно (неефективного) обраного позивачем способу захисту, оскільки відсутність порушеного права у позивача відповідачем зумовлює ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Комунальне підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2026 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
8. Підставою касаційного оскарження спірних судових рішень у цій справі позивач визначив пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
9. Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду стосовно внесення змін на Інформаційну платформу Оператора ГТС за минулий період щодо даних, незаконність яких підтверджена судовим рішенням.
10. При цьому позивач зазначає про необхідність формування зазначеного висновку, зважаючи на встановлені 16 рішеннями господарських судів, що набрали законної сили, обставини визнання неправомірними визначення оператором ГРМ обсягів розподіленого природного газу за період з лютого по вересень 2021 року позивачу. Між тим Оператор ГТС, будучи одноосібним адміністратором Інформаційної платформи, технічно, на думку скаржника, хоча і може усунути такі порушення шляхом внесення змін щодо відображеної інформації, з метою приведення її даних у відповідність до фактичних, достовірних та встановлених судами обсягів спожитого газу позивачем, наразі усувається вчинити такі дії, наслідком чого є порушення майнових прав позивача, оскільки інформація на платформі за вказаний період з хибними даними щодо обсягу розподіленого природного газу фактично легітимізує незаконні нарахування скаржнику.
11. В означеному аспекті вказує також, що суди попередніх інстанцій невірно ототожнили "незаконні нарахування" з "небалансами", з урахуванням того, що обсяги газу, стосовно яких позивач просить внести коригування, не є небалансами, оскільки такі не пов'язані з технічними та операційними небалансами, які регулюються Кодексом ГТС. Такі обсяги незаконно нараховані третьою особою (Оператором ГРМ), що встановлено підчас розгляду 16 справ Господарським судом Донецької області, за результатом розгляду яких суд скасував обсяг незаконно нарахованого газу за спірний період, який не було фактично спожито позивачем. Рішення у цих справах набули законної сили.
Доводи інших учасників справи
12. Оператор ГТС у відзиві на касаційну скаргу, заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та про законність оскаржуваних судових рішень, і просить їх залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
13. ПрАТ "Донецькоблгаз" не скористалося своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
14. Оператор ГРМ (постачальник) та Комунальне підприємство (споживач) 30.12.2015 уклали договір розподілу природного газу шляхом направлення споживачем постачальнику заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) № юр/3019 (далі - договір розподілу природного газу). Зміст вказаної заяви свідчить про ознайомлення споживача з умовами Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - Типовий договір), на офіційному сайті НКРЕКП, сайті Оператора ГРМ в мережі Інтернет.
15. Цей договір є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС) (пункти 1.1., 1.2. Типового договору).
16. Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та / або сплата рахунка Оператора ГРМ, та / або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 1.3. Типового договору).
17. Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач прийняти послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені договором. Обов'язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ. При вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом ГРС (пункти 2.1., 2.2., 2.3. Типового договору).
18. Облік (у т.ч. приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРС. Визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (далі - КВО), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРС та цим договором. Для визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані КВО Оператора ГРМ; у разі відсутності КВО в Оператора ГРМ беруться дані КВО споживача. При здійсненні обліку спожитого природного газу споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м3) природного газу, приведений до стандартних умов згідно з вимогами, визначеними в Кодексі ГРС. У разі виявлення порушень вимог Кодексу ГРС при обліку спожитого природного газу споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться об'єми природного газу, які нараховуються згідно з вимогами Кодексу ГРС. Порядок визначення об'єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу ГРС та з урахуванням вимог цього договору. За наявності розбіжностей у частині визначення об'єму та / або обсягу розподіленого та спожитого природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ (пункти 5.1., 5.2., 5.3., 5.4., 5.6 Типового договору).
19. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (пункт 6.6. Типового договору).
20. Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу ГРС (пункт 6.8. Типового договору).
21. Оператор ГРМ зобов'язується, зокрема: забезпечити належний рівень комерційного обліку природного газу по споживачу, у т.ч. формування загального об'єму та обсягу розподілу (споживання) природного газу споживачу за відповідний період; здійснювати перерахунок об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу по об'єкту споживача відповідно до вимог Кодексу ГРС та сплачувати компенсацію споживачу у разі невідповідності якості природного газу на межі балансової належності об'єкта споживча параметрам, визначеним Кодексом ГРС (підпункти 4, 9 пункту 7.1. Типового договору).
22. За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України. В разі, якщо між Оператором ГРМ і споживачем не досягнута згода про компенсацію завданих збитків чи перерахунок наданих послуг, спірні питання вирішуються у судовому порядку (пункти 8.1., 8.3. Типового договору).
23. Невідповідність об'ємів споживання (розподілу) природного газу, зазначених Оператором ГРМ в актах прийому-передачі послуги розподілу природного газу за лютий 2021 - вересень 2021 року в рамках договору розподілу природного газу фактичним витратам природного газу споживача за даними КВО у спірний період, стали підставою для непідписання зазначених актів позивачем та звернення до Господарського суду Донецької області із 16 позовами (зважаючи на таке право споживача, передбачене пунктом 7 глави 3 розділу IX Кодексу ГРМ) щодо скасування 16 протоколів третьої особи, якими здійснене донарахування природного газу за спірний період.
24. Всі 16 позовів задоволені Господарським судом Донецької області, протоколи Оператора ГРМ скасовані, а донарахування природного газу визнані незаконними згідно з рішеннями вказаного суду: від 14 липня 2021 року у справі № 905/532/21; від 12 жовтня 2022 року у справі № 905/2122/21 та у справі № 905/2080/21; від 26 вересня 2023 року у справі № 905/539/23; від 01 листопада 2023 року у справі № 905/555/23; від 20 липня 2023 року у справі № 905/540/23 та у справі № 905/559/23; від 02 листопада 2023 року у справі № 905/602/23; від 09 листопада 2023 року у справі № 905/686/23; у справі № 905/614/23 та у справі № 905/627/23; від 29 листопада 2023 року у справі № 905/613/23; від 23 лютого 2024 року у справі № 905/556/23; від 06 березня 2024 року у справі № 905/684/23; від 14 квітня 2025 року у справі № 905/685/23; від 15 квітня 2025 року у справі № 905/528/23, - що набрали законної сили і якими встановлені обставини, які згідно з положеннями частини четвертої статті 75 ГПК України не підлягають доведенню позивачем в межах розгляду справи № 910/7865/25.
25. Згідно з вказаними рішеннями суду загальний обсяг незаконних нарахувань Оператором ГРМ споживачу природного газу за період лютий 2021 - вересень 2021 року становить 4 981 450,21 м3 і цей газ не був фактично спожитий позивачем, що не заперечується учасниками спору у справі № 910/7865/25.
26. У відповідь на претензію споживача (лист від 15 січня 2025 року № 66/26) Оператор ГРМ у листі від 14 травня 2025 року № 05.1/1-769 зазначив, зокрема, що жодними нормами законодавчих актів не передбачений алгоритм самостійного здійснення Оператором ГРМ коригувань на Інформаційній платформі по непобутовому споживачу за попередні періоди, постачальник неодноразово звертався до Регулятора для надання роз'яснень та алгоритму дій, а також до Оператора ГТС (відповідача) з вимогою здійснити відповідні коригування з урахуванням вказаних вище рішень суду, але коригування не здійснені. Натомість будь-яка реакція з боку адміністратора Інформаційної платформи з порушеного питання відсутня, як і відсутні роз'яснення з боку НКРЕКП.
27. Комунальне підприємство звернулося 22 травня 2025 року до Оператора ГТС з претензією № 727/26 в якій вимагав від відповідача виконати обов'язок адміністратора Інформаційної платформи, здійснивши коригування даних щодо обсягів споживання природного газу Комунального підприємства за період лютий 2021 - вересень 2021 року.
28. Оператор ГТС відповіддю від 26 травня 2025 року № ТОВВИХ-25-8370 на претензію споживача відмовився визнати таку, зазначивши, зокрема, що:
- Оператор ГТС зобов'язаний надати замовнику послуги транспортування (Оператору ГРМ), всю інформацію щодо обсягу та вартості щодобових небалансів у звітному газовому місяці у термін, не пізніше 12 числа газового місяця, наступного за звітним. Після 12-го числа газового місяця, наступного за звітним, будь-яке уточнення та коригування даних неправомірне, суперечить положенням Кодексу ГТС та підписаному сторонами договору транспортування природного газу;
- після 14 числа газового місяця, наступного за звітним, Оператор ГТС втрачає будь-яке право здійснювати додаткові дії щодо визначення обсягу та вартості щодобових небалансів у звітному місяці. Інших термінів оформлення послуг балансування діючим законодавством України не передбачено;
- НКРЕКП у своєму листі від 27 червня 2017 року № 7044/16.2.1/7-17 зазначила, що чинними нормативно-правовими актами не передбачено здійснення Оператором ГТС коригувань розрахунків небалансу замовників послуг транспортування попередніх періодів, по яким Оператор ГТС вже здійснив балансування. Надання Оператором ГТС замовникам послуг транспортування коригуючих актів суперечить положенням розділу XIV Кодексу ГТС.
29. Спірні правовідносини виникли через те, що позивач вважає безпідставною відмову відповідача у здійсненні коригувань на Інформаційній платформі Оператора ГТС, оскільки платформа має відображати правдиву інформацію; відповідач технічно адмініструє Інформаційну платформу, отже не має дискреції; Кодекс ГТС та лист НКРЕКП не мають переваги над процесуальними нормами права та судовими рішеннями; об'єми природного газу, щодо яких позивач просить здійснити коригування не є небалансом, а є незаконно нарахованим третьою особою обсягом природного газу.
30. У спірних правовідносинах позивач (Комунальне підприємство) - є споживачем природного газу, розподіл якого здійснює третя особа (Оператор ГРМ) на підставі укладеного між ними договору розподілу природного газу.
31. У свою чергу, 31 грудня 2019 року між третьою особою (Оператором ГРМ - замовником) та відповідачем (Оператор ГТС) укладено договір транспортування природного газу № 1910000137 з додатками та додатковими угодами до нього.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
32. Верховний Суд ухвалою від 23 лютого 2026 року відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
33. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
34. Нормами частини другої статті 300 ГПК України встановлені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій з посиланням на норми права, якими керувалися суди
35. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності / відсутності підстав для зобов'язання Оператора ГТС, як адміністратора Інформаційної платформи, здійснити коригування даних щодо обсягів споживання природного газу позивачем (споживачем) за попередні періоди, враховуючи встановлені рішеннями суду факти незаконного нарахування третьою особою (Оператором ГРМ) споживачу невикористаного природного газу.
36. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
37. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
38. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
39. Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
40. Слід зазначити, що висновки Верховного Суду відносно питання, яке ставить скаржник перед Верховним Судом, у подібних правовідносинах, ураховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, відсутні.
41. Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з'ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
42. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
43. У зазначеному контексті Верховний Суд зазначає таке.
44. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
45. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у справі "Афанасьєв проти України" у рішенні від 05 квітня 2005 року ЄСПЛ зазначив, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним", як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
46. Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9).
47. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Водночас згідно зі частинами першою та другою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
48. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав (постанова Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі № 920/622/18).
49. Отже, саме порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права та / або законного інтересу є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права та / або законного інтересу із застосуванням відповідного способу захисту.
50. Водночас завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті (постанова Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 923/364/19).
51. Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин другої-п'ятої статтею 13 ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою (з подібних міркувань виходив Верховний Суд, зокрема у постанові 15 жовтня 2024 року у справі № 922/395/22).
52. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити з його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16; від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17; від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц.
53. У постанові від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб'єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Отже, розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та / або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (пункти 6.5. - 6.7. постанови).
54. У цій справі позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді зобов'язання Оператора ГТС змінити на Інформаційній платформі дані про обсяги розподіленого природного газу в сторону зменшення за період з лютого по вересень 2021 року, за обставин встановлення рішеннями Господарського суду Донецької області факту незаконного донарахування третьою особою (Оператором ГРМ) споживачу (Комунальному підприємству) невикористаного природного газу.
55. При цьому позивач зазначає, що його право та інтерес порушені Оператором ГТС, оскільки такий відмовляється виконати обов'язок адміністратора Інформаційної платформи - здійснити коригування даних щодо обсягів споживання природного газу позивачем за попередні періоди. Натомість звертаючись із цим позовом до Господарського суду міста Києва позивач зазначив (вбачається з позовної заяви та оскаржуваного рішення місцевого господарського суду), що через недостовірні дані на Інформаційній платформі вже поніс збитки, оскільки був вимушений розрахуватися з постачальником газу (Оператором ГРМ) за газ, який фактично не був спожитий.
56. Відповідач (Оператор ГТС), заперечуючи позовні вимоги зазначив, а судами попередніх інстанцій встановлено та перевірено, що: 1) останній не є учасником спірних правовідносин щодо первинного визначення обсягів - ця функція належить виключно Оператору ГРМ, яким в межах спірних правовідносин є АТ "Донецькоблгаз"; 2) згідно з вимогами розділу ХІІ Кодексу ГТС, саме АТ "Донецькоблгаз" (третя особа) як Оператор ГРМ несе відповідальність за своєчасність, повноту і достовірність наданої Оператору ГТС інформації про фактичний місячний відбір / споживання природного газу окремо по кожному споживачу та за здійснення коригування обсягів добового відбору / споживання на Інформаційній платформі, а також за прийняття ним неправомірного рішення про безпідставне нарахування споживачу обсягів природного газу; 3) жодним із 16 зазначених вище рішень суду не встановлено необхідності Оператора ГТС вчинити дії щодо коригування відповідних обсягів на Інформаційній платформі та, зокрема, не визнано незаконними дії Оператора ГТС щодо внесення на Інформаційну платформу інформації за відповідними обсягами природного газу.
57. У межах цієї справи Оператор ГРМ (третя особа) проти вказаних висновків не заперечує, але як встановили суди, у відповідь на претензію позивача, АТ "Донецькоблгаз" у своєму листі від 14 травня 2025 року № 05.1/1-769 зазначило, зокрема, що жодними нормами законодавчих актів не передбачено алгоритм самостійного здійснення Оператором ГРМ коригувань на Інформаційній платформі по непобутовому споживачу за попередні періоди, АТ "Донецькоблгаз" неодноразово зверталося до НКРЕКП для надання роз'яснень та алгоритму дій, а також до Оператора ГТС з вимогою здійснити відповідні коригування з урахуванням вказаних вище рішень суду, але коригування не здійснено, будь-яка реакція з боку адміністратора інформаційної платформи з порушеного питання відсутня та відсутні роз'яснення з боку Регулятора.
58. З наведеного вбачається, між Комунальним підприємством, Оператором ГТС та Оператором ГРМ існує спір щодо права позивача на відображення достовірних даних за попередні періоди на Інформаційній платформі, одноосібним адміністратором якої є Оператор ГТС. Так, на думку скаржника, жоден інший орган чи учасник ринку немає технічної можливості здійснити таке коригування, а наразі існуючі дані є хибними з урахуванням 16 висновків Господарського суду Донецької області, якими встановлені факти меншого за загальним об'ємом розподіленого природного газу, ніж нараховано Оператором ГРМ та поданого для відображення на Інформаційній платформі.
59. Отже, у цьому спорі Комунальне підприємство, обираючи спосіб захисту, як-то встановлення судом обов'язку Оператора ГТС привести дані Інформаційної платформи у відповідність до фактичних, достовірних та встановлених судом обсягів споживання, намагається втілити безпосередню мету, яку він прагне досягти, вважаючи, що таким чином буде припинено порушення його права на відображення достовірних даних Інформаційної платформи (Реєстру) відповідача, який є публічним та оскільки в іншому випадку, на думку позивача, відмова Оператора ГТС внести зміни до Інформаційної платформи та відобразити фактичні об'єми споживання Комунальним підприємством природного газу за лютий 2021- вересень 2021 року фактично легітимізує незаконні нарахування, попри їх скасування судом, що потенційно може вплинути на подальші взаєморозрахунки позивача з іншими учасниками ринку.
60. Натомість, аналізуючи на предмет правильного / неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм права щодо належності та ефективності способу захисту порушеного права, Верховний Суд зважає на встановлені місцевим господарським судом обставини, за змістом яких позивач вже фактично оплатив Оператору ГРМ обсяги газу, який ним фактично не був спожитий за вказаний вище період, що вбачається як з позовної заяви, так і з оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.
61. За вказаних обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обраний Комунальним підприємством спосіб захисту є неефективним для захисту його прав та не призведе до поновлення тих прав, які позивач насправді вважає порушеними. Оскільки відображення на Інформаційній платформі за вказаний попередній період достовірних даних не призведе до поновлення прав позивача на відшкодування фактично понесених ним збитків, спричинених вимушеним розрахунком з постачальником газу (Оператором ГРМ) за об'єм газу, який ним фактично не був спожитий.
62. Крім того, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18.
63. З урахуванням наведеного колегія суддів Верховного Суду вважає, що за вказаних встановлених обставин, притаманних цій конкретній справі, правильними є висновки місцевого господарського суду про те, що ефективним способом захисту у спірному випадку можуть бути вимоги про стягнення на користь Комунального підприємства грошових коштів, внаслідок неналежного виконання Оператором ГРМ договірних зобов'язань, у т.ч. неустойки, збитків тощо, під час розгляду яких, будуть встановлюватись обставини щодо належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором розподілу природного газу. Крім того, лише наслідки розгляду саме такого спору можуть повністю та остаточно вичерпати конфлікт між сторонами спірних правовідносин та відновити права позивача без необхідності повторного звернення до суду.
64. Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду: від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19; від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19; від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18; від 23 листопада 2021 у справі № 359/3373/16-ц), що в свою чергу виключає як необхідність надання Верховним Судом оцінки будь-яким іншим аргументам скаржника, так і необхідність подальшого дослідження наявності / відсутності правових підстав для внесення змін на Інформаційну платформу Оператора ГТС за минулий період щодо даних, незаконність яких підтверджена судовим рішенням.
65. Оскільки, Верховний Суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, що Комунальним підприємством обраний неефективний спосіб захисту свого права, що є самостійною підставою для відмови у позові, він не вважає потрібним надавати оцінку іншим доводам касаційної скарги.
66. В свою чергу, Верховний Суд зауважує, що зробивши висновки про неефективність обраного позивачем способу захисту, суд першої інстанції мав відмовити з цієї підстави позивачу у позові, натомість помилково вдався до дослідження й встановлення обставин, пов'язаних з тим, що вимогу про зобов'язання змінити на Інформаційній платформі обсяги розподіленого природного газу до Оператора ГРС мав пред'явити Оператор ГРМ (третя особа), а суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту, тому оскаржувані судові рішення підлягають зміні у мотивувальній частині з викладенням їх у редакції цієї постанови.
67. Враховуючи викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень попередніх інстанцій з такої підстави.
68. З огляду на зазначене колегія суддів Верховного Суду зауважує про надання вичерпної відповіді на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
69. Таким чином, наведені скаржниками доводи не впливають на результат вирішення цієї справи з урахуванням обраного позивачем способу захисту. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову Комунального підприємства, але з інших підстав, тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції змінити в мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
70. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
71. Згідно із частинами першою, четвертою статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
72. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що касаційну скаргу Комунального підприємства належить задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2026 року у справі № 910/7865/25 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови; в решті оскаржувані судові рішення у цій справі слід залишити без змін.
Судові витрати
73. З огляду на висновок про зміну мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень із залишенням без зміни їх резолютивних частин, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2026 року у справі № 910/7865/25 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2026 року у справі № 910/7865/25 залишити без змін.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. В. Булгакова
Т. М. Малашенкова