26 березня 2026 року
м. Київ
Справа № 910/5510/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,
представників учасників справи:
позивача - Базя Я. О., Сагайдак К. І.,
відповідача-1 - Гаврилюк І. О.,
відповідача-2 - Фінагіна В. Б., Захарчишина В. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкас Безпека Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2025 року (суддя Котков О. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2026 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пантелієнко В. О., судді: Козир Т. П., Отрюх Б. В.)
у справі № 910/5510/24
за позовом 1141931 Онтаріо Лтд. (а.к.а. Інкас Груп) [1141931 Ontario Ltd. (a.k.a. Inkas Group)]
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкас Безпека Україна", 2) Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"
про дострокове припинення дії свідоцтв на торговельні марки та зобов'язання вчинити дії.
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2024 року 1141931 Онтаріо Лтд. (а.к.а. Інкас Груп) [1141931 Ontario Ltd. (a.k.a. Inkas Group)] (далі - Компанія, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкас Безпека Україна" (далі - ТОВ "Інкас Безпека Україна", відповідач-1, скаржник) та Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі - УКРНОІВІ, відповідач-2), у якому просило:
- достроково припинити повністю дію Свідоцтва України на торговельну марку від 10 жовтня 2018 року № 248418 (далі - Свідоцтво № 248418) щодо всіх послуг, для яких зареєстровано знак;
- достроково припинити повністю дію Свідоцтва України на торговельну марку від 10 жовтня 2018 року № 248412 (далі - Свідоцтво № 248412) щодо всіх послуг, для яких зареєстровано знак;
- зобов'язати УКРНОІВІ внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про дострокове припинення Свідоцтва № 248418 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності або іншому чинному офіційному виданні державної системи правової охорони інтелектуальної власності;
- зобов'язати УКРНОІВІ внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про дострокове припинення Свідоцтва № 248412 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності або іншому чинному офіційному виданні державної системи правової охорони інтелектуальної власності.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що торговельні марки за Свідоцтвами № 248418 та № 248412, власником яких є ТОВ "Інкас Безпека Україна", не використовуються відповідачем-1 на території України протягом останніх п'яти років, що перешкоджає позивачу в реєстрації торговельної марки за заявкою від 05 квітня 2024 року № m202407023 щодо тотожних та споріднених товарів і послуг в 35, 39 класах Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі - МКТП). Невикористання ТОВ "Інкас Безпека Україна" торговельних марок за Свідоцтвами № 248418 та № 248412 є підставою для дострокового припинення їхньої дії.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
3. Компанія є власником зареєстрованих в Україні торговельних марок:
- за свідоцтвом від 10 грудня 2018 року № 251370 (заявка від 16 березня 2018 року № m201806367), зареєстрована в Україні для товарів і послуг 6, 12, 37, 40, 42 класів МКТП;
- за свідоцтвом від 12 листопада 2018 року № 250198 (заявка від 16 березня 2018 року № m201806362), зареєстрована в Україні для товарів і послуг 6, 12, 37, 40, 42 класів МКТП;
- за свідоцтвом 12 листопада 2018 року № 250199 (заявка від 16 березня 2018 року № m201806365), зареєстрована в Україні для товарів і послуг 6, 12, 37, 40,42 класів МКТП.
4. Позивач також є власником численної кількості торговельних марок INKAS, зареєстрованих або поданих на реєстрацію в багатьох країнах світу, які утворюють серію торговельних марок "INKAS", які виконані різними шрифтами та у поєднанні з різними логотипами. Впізнаваним елементом всіх торговельних марок є словесний елемент "INKAS" та зображувальний елемент у вигляді грифона з мечем, що підтверджується Звітом з розширеного пошуку в базі даних Global Brand.
5. 05 квітня 2024 року Компанія подала заявку № m202407023 про реєстрацію торговельної марки щодо послуг 35 та 39 класів МКТП.
6. Одночасно з поданням заявки від 05 квітня 2024 року №Компанія звернулася до УКРНОІВІ за послугою щодо проведення інформаційного пошуку щодо позначення відносно послуг 35, 39 класів МКТП у базі зареєстрованих знаків та у базі поданих заявок на реєстрацію в Україні знаків для товарів та послуг.
7. За результатами інформаційного пошуку станом на 03 квітня 2024 року виявлено торговельні марки, які є схожими настільки, що їх можна сплутати з позначенням позивача, а саме оспорювані торговельні марки за Свідоцтвами № 248418 та № 248412.
8. Відповідно до Висновку патентного повіреного України Олени Яценко за результатами інформаційного пошуку позначення відносно послуг 35, 39 класів МКТП в Україні, позначення відповідача-1 та позивача є схожими до ступеню, що є підставою для відмови в реєстрації позначення позивача відповідно до пункту 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон № 3689-XII).
9. На думку Компанії, наявність зареєстрованих в Україні торговельних марок ТОВ "Інкас Безпека Україна" за Свідоцтвами № 248418 та № 248412 перешкоджає реєстрації позивачем торговельної марки за заявкою від 05 квітня 2024 року № m202407023 щодо тотожних та споріднених товарів і послуг в 35, 39 класах МКТП. Тому дія в Україні торговельних марок за Свідоцтвами № 248418 та № 248412 для послуг 35 та 39 класів МКТП є перешкодою для розширення позивачем асортименту послуг 35 та 39 класів МКТП під торговельною маркою INKAS, а також для реєстрації торговельної марки за заявкою позивача від 05 квітня 2024 року №.
10. Суди також встановили, що на підтвердження факту невикористання в Україні ТОВ "Інкас Безпека Україна" торговельних марок за Свідоцтвами № 248418 та № 248412 позивачем надано суду:
1) довідку про видачу ліцензій від 15 квітня 2024 року № 1669/2024 УКРНОІВІ на торговельні марки за Свідоцтвами № 228412 та № 248418, відповідно до якої станом на 15 квітня 2024 року до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки не вносились відомості про видачу ліцензій на використання торговельних марок за Свідоцтвами № 248418 та № 248412;
2) ефірну довідку від 12 квітня 2024 року № 1204-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Телевізійний Комітет" (далі - ТОВ "Індустріальний Телевізійний Комітет"), відповідно до якої згідно даних ТВ панелі фактів показу рекламної кампанії товарів, продукції, послуг з використанням торговельних марок INKAS за період з 27 січня 2017 року до 07 березня 2022 року включно та за період з 01 січня 2023 року до 09 квітня 2024 року включно не виявлено (довідка охоплює дані моніторингу щодо рекламних проявів на 61 телевізійному каналі в Україні (зокрема, але не виключно, такі популярні канали як "Інтер", "Канал Україна", "СТБ", "1+1", "ІСТV", "Новий канал", "НТН", "О-ТV", "Перший Національний", "ZIK", "ТЕТ", "К1", "Малятко ТБ", "5 канал", "2+2", "К2", "ОСЕ", "Мега", "Індіго", "М1", "ПлюсПлюс", "Піксель") з 2017 до 2024 року;
3) лист від 16 квітня 2024 року № 1.16-1669-24 Державної авіаційної служби України (далі - Державіаслужба), відповідно до якої ТОВ "Інкас Безпека Україна" за отриманням та/або переоформленням ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів повітряним транспортом до Державіаслужби не зверталося, і, відповідно, ліцензії не отримувало;
4) лист від 23 квітня 2024 року № 6037/06-4/15-24 Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (далі - Адміністрація судноплавства), відповідно до якого з інформації наявної в ліцензійному реєстрі у період з 27 січня 2017 року до дня надання відповіді ліцензія на провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів внутрішнім водним, морським транспортом ТОВ "Інкас Безпека Україна" не видавалася та/або не переоформлювалася;
5) витяг з сервісу Youcontrol від 09 квітня 2024 року щодо ТОВ "Інкас Безпека Україна", в якому у розділі "Власність та дозволи" наведено інформацію про: відсутність у власності відповідача-1 нерухомості, земельних ділянок; відсутність у відповідача-1 автотранспорту у власності або у користуванні; відсутність у відповідача-1 ліцензій;
6) протоколи огляду та фіксації інформації з мережі Інтернет, в яких зафіксовані результати пошуку у пошуковій системі Google інформації щодо торговельних марок за Свідоцтвами № 248418, № 248412 та встановлено відсутність будь-якої інформації щодо використання торговельних марок за вказаними Свідоцтвами в Україні для всіх заявлених на реєстрацію послуг 35 і 39 класів МКТП. Зокрема, відсутні будь-які веб-сайти, веб-сторінки та цифрова реклама відносно послуг за спірними торговельними марками відповідача-1 за такими запитами: результати пошуку в пошуковій системі Google за запитом "прокат автомобілів Одеса"; результати пошуку в пошуковій системі Google за запитом "тов інкас безпека"; результати пошуку в пошуковій системі Google за запитом "inkas маркетингові послуги"; результати пошуку в пошуковій системі Google за запитом "показ мод inkas";
7) протокол огляду та фіксації інформації з мережі Інтернет щодо відомостей з Бази даних українських експортерів та Бази даних комерційних пропозицій за запитом "Інкас" та "Inkas", в якому зафіксовано, що відповідно до відомостей, наведених у Базі даних українських експортерів, відсутні відомості за запитом Інкас або Inkas http://ukrexport.gov.ua/ukr/baza_ukr_ехport/?іndustry=о&text=іnkas. У Базі даних комерційних пропозицій в розділі "Державна підтримка українського експорту" на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономіки) відсутні відомості за запитом Інкас або Inkas;
8) протокол огляду та фіксації інформації з мережі Інтернет щодо відомостей з веб-сайту https://www.imena.uа щодо вільних для реєстрації доменів за запитом Inkas, в якому зафіксовано, що за даними веб-сайту https://www.imena.uа за запитом іnkas надається інформація про вільні та зареєстровані доменні імена. Доменні імена іnkas.uа та іnkas.соm належать позивачу, а решта доменних імен з позначенням "іnkas" у своєму складі є вільними, що свідчить про відсутність тактичного використання спірних торговельних марок в мережі Інтернет під час надання послуг, в тому числі у складі доменних імен https://www.imena.ua/uа/сheск-domain;
9) фотографії (фотографії будинку зі сторони фасаду та зсередини), на яких зафіксовано зовнішній вигляд будівлі за зареєстрованою адресою місцезнаходження відповідача-1: 65026, місто Одеса, бульвар Приморський, 14, офіс 11, з яких вбачається, що за вказаною адресою відсутні будь-які вивіски, таблички, які містять у складі спірні торговельні марки за Свідоцтвами № 248418 та № 248412.
11. Крім того, суди встановили, що відповідач-1 доказів на підтвердження факту використання в Україні торговельних марок за Свідоцтвами № 248418 та № 248412 протягом останніх п'яти років до подання позову у цій справі до суду першої інстанції не надав.
Короткий зміст судових рішень
12. Справа розглядалася судами неодноразово.
13. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30 січня 2025 року у справі № 910/5510/24 позов задоволено повністю; достроково припинено повністю дію Свідоцтв № 248418 та № 248412; зобов'язано УКРНОІВІ внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про дострокове припинення Свідоцтв № 248418 та № 248412 та здійснити публікації про це в офіційному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності або іншому чинному офіційному виданні державної системи правової охорони інтелектуальної власності.
14. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08 липня 2025 року рішенням Господарського суду міста Києва від 30 січня 2025 року у справі № 910/5510/24 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
15. Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2025 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 липня 2025 року у справі № 910/5510/24 скасовано, а вказану справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
16. За результатами нового апеляційного розгляду справи № 910/5510/24 постановою Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2026 року рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2025 року про задоволення позовних вимог у цій справі залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17. ТОВ "Інкас Безпека Україна" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2026 року у справі № 910/5510/24, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
18. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
19. Також разом із касаційною скаргою ТОВ "Інкас Безпека Україна" подало до Верховного Суду клопотання про передачу справи № 910/5510/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Порядок розгляду та рух справи у суді касаційної інстанції
20. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 лютого 2026 року для розгляду касаційної скарги у справі № 910/5510/24 визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.
21. Верховний Суд ухвалою від 25 лютого 2026 року відкрив касаційне провадження у справі № 910/5510/24 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України та призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26 березня 2026 року. Також колегія суддів Верховного Суду вирішила, що клопотання ТОВ "Інкас Безпека Україна" про передачу справи № 910/5510/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду буде розглянуто судом у судовому засіданні.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
22. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що під час нового апеляційного розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 листопада 2025 року у справі № 910/5510/24. Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 вересня 2024 року у справі № 910/10377/23 та від 30 листопада 2023 року у справі № 910/10906/22 щодо тягаря доказування у справах про дострокове припинення дії свідоцтва на торговельну марку.
23. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує на відсутність правових висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм Закону України "Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України" (далі - Закон № 2174-IX) у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
24. УКРНОІВІ подало відзив на касаційну скаргу ТОВ "Інкас Безпека Україна", який просить долучити до матеріалів справи № 910/5510/24 для її повного, всебічного та об'єктивного розгляду.
Щодо дії Закону № 2174-ІХ в контексті спірних правовідносин відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що завданням вказаного Закону був захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності у період дії воєнного стану, з метою створення правових механізмів не допущення втрати прав інтелектуальної власності у період дії воєнного стану. При цьому, саме на державу покладено обов'язок мінімізувати вплив негативних факторів та наслідків дії воєнного стану на громадян України.
Таким чином, на переконання УКРНОІВІ, у силу прямої дії норми пункту 1 частини першої Закону № 2174-ІХ був зупинений перебіг усіх строків, пов'язаних як з вчиненням дій, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності, а також строків щодо процедур набуття цих прав.
Також відповідач-2 відзначив, що оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом 03 травня 2024 року, тобто в період дії Закону № 2174-ІХ, то, на думку УКРНОІВІ, це може бути розцінено як наявність обставин поважності причин невикористання спірних торговельних марок в розумінні пункту 4 статті 18 Закону № 3689-XII та виключає негативні наслідки для їхнього власника на період дії Закону № 2174-ІХ.
25. Компанія у відзиві просить відмовити ТОВ "Інкас Безпека Україна" у задоволенні касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2026 року у справі № 910/5510/24, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін. Також позивач просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача-1 про передачу справи № 910/5510/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Позивач зазначає, що не заперечує щодо формальної відсутності висновку Верховного Суду стосовно того чи зупиняють норми Закону № 2174-ІХ перебіг п'ятирічного строку, передбаченого пунктом 4 статті 18 Закону № 3689-XII. Водночас, позивач вважає, що норми Закону № 2174-ІХ не є релевантними до цього спору, а тому наявність чи відсутність висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах не має значення для правильного його вирішення, оскільки в першу чергу при зверненні до суду з цим позовом позивач керувався правилами статті 198 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію), яка була вчинена 21 березня та 27 червня 2014 року у місті Брюсселі та ратифікована Україною 16 вересня 2014 року згідно Закону України "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони".
На переконання позивача, навіть якщо припустити, що п'ятирічний строк невикористання торговельної марки, що передбачений пунктом 4 статті 18 Закону № 3689-XII, був зупинений Законом № 2174-ІХ, то з огляду на конституційний принцип верховенства міжнародних договорів, дія статті 198 Угоди про асоціацію не може бути зупинена чи обмежена жодним національним законодавчим актом, включаючи Закон № 2174-ІХ, а відтак підлягає безумовному та прямому виконанню.
Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
26. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Нормами частини другої статті 300 ГПК України встановлені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
28. Предметом судового розгляду є наявність чи відсутність підстав для дострокового припинення дії Свідоцтв № 248418 та № 248412.
29. Суд першої інстанції, задовольняючи рішенням від 30 січня 2025 року позовні вимоги у справі № 910/5510/24, зазначив, що для вирішення справи по суті необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:
- чи здійснював відповідач-1 на території України протягом останніх п'яти років до дати подання позову використання торговельних марок за Свідоцтвами № 248418 та № 248412 щодо товарів 35 та 39 класів МКТП;
- чи існують поважні причини невикористання відповідачем-1 торговельних марок за Свідоцтвами № 248418 та № 248412 щодо товарів 35 та 39 класів МКТП протягом останніх п'яти років до дати подання позову.
Врахувавши докази, подані позивачем, щодо невикористання відповідачем-1 торговельних марок за Свідоцтвами № 248418 та № 248412 протягом останніх п'яти років до дати подання позову, суд першої інстанції зазначив, що зі змісту спірних правовідносин вбачається, що обов'язок доведення факту використання зареєстрованого знаку, а у разі відсутності такого використання, - обов'язок зазначення поважних причин, за яких знак не використовувався, покладається на відповідача-1. При цьому суд зазначив, що відповідач-1 доказів на підтвердження факту використання в Україні торговельних марок за Свідоцтвами № 248418 та № 248412 протягом останніх п'яти років до подання цього позову до суду не надав.
Враховуючи факт ненадання доказів та недоведення відповідачем-1 обставин реального використання в Україні торговельних марок за Свідоцтвами № 248418 та № 248412 протягом п'яти років, які передували даті подання позовної заяви про їх дострокове припинення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині дострокового припинення повністю дії Свідоцтв № 248418 та № 248412 щодо всіх послуг, для яких зареєстровано знак, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також суд виснував, що положення Закону № 2174-ІХ не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки в абзаці четвертому пункту 1 частини першої вказаного Закону визначено, що передбачені правила зупинення перебігу строків не тягнуть за собою зупинення дії свідоцтв, патентів, якими засвідчується виникнення прав інтелектуальної власності відповідно до законодавства, а також відповідних прав інтелектуальної власності. Під час дії воєнного стану встановлені законодавством права інтелектуальної власності продовжують діяти і реалізуються суб'єктами права інтелектуальної власності у повному обсязі.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог в частині дострокового припинення повністю дії Свідоцтв № 248418 та № 248412, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання УКРНОІВІ внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про дострокове припинення Свідоцтв № 248418 та № 248412 та здійснити публікації про це в офіційному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності або іншому чинному офіційному виданні державної системи правової охорони інтелектуальної власності, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
30. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08 липня 2025 року рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2025 року у справі № 910/5510/24 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
31. Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2025 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 липня 2025 року у справі № 910/5510/24 скасовано, а вказану справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Направляючи справу № 910/5510/24 на новий апеляційний розгляд, касаційний господарський суд зазначив таке:
"8.36. Слід зазначити, що Верховна Рада України прийняла Закон, пунктом 1 якого у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану Верховна Рада України постановила установити, що з дня введення в Україні воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, зупиняється перебіг строків для вчинення дій, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності, а також строків щодо процедур набуття цих прав, визначених законами України "Про охорону прав на промислові зразки" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 7, ст. 34 із наступними змінами), "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 7, ст. 36 із наступними змінами), "Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 8, ст. 28 із наступними змінами), "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 37, ст. 307 із наступними змінами), "Про правову охорону географічних зазначень" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 32, ст. 267 із наступними змінами), "Про авторське право і суміжні права" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 43, ст. 214 із наступними змінами), "Про охорону прав на сорти рослин" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 23, ст. 163 із наступними змінами), включаючи всі передбачені цими законами та нормативними актами строки, зокрема, але не виключно, строки подання заперечення проти заявки або дії міжнародної реєстрації в Україні, строки оскарження рішення Національного органу інтелектуальної власності України за заявкою у судовому порядку або до Апеляційної палати, строки подання заяви про визнання прав на винахід недійсними, строки, протягом яких можливе поновлення пропущених строків, тощо, за виключенням строків, встановлених для здійснення дій Національним органом інтелектуальної власності України або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин, відомості, необхідні для набуття прав на сорт, та за виключенням окремих випадків, встановлених цим Законом. З дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану, перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до їх зупинення.
8.37. Верховний Суд виходить з того, що мовне тлумачення вказаної норми права полягає у тому, що строки на які поширюється зупинення у силу приписів Закону можна розділити на такі види:
(1) строки для вчинення дій, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності,
(2) строки щодо процедур набуття прав інтелектуальної власності.
8.38. Втім, суд апеляційної інстанції не вказав, до якого із наведених вище видів належить строк, визначений у пункті 4 статті 18 Закону №3689-ХІІ."
"8.41. Також, у контексті застосування приписів статті 198 Угоди про асоціацію Суд наголошує, що як вказана стаття, так і пункт 4 статті 18 Закону №3689-ХІІ містять приписи, які вказують на необхідність з'ясування відсутності належних причин для невикористання торговельної марки.
8.42. Втім, суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, здійснюючи посилання на приписи Закону, залишив поза увагою з'ясування наявності/відсутності належних причин невикористання/використання відповідачем спірних торговельних марок, ураховуючи при цьому приписи ГПК України щодо порядку подання доказів та обов'язок їх подання сторонами, а також, сталі та правові позиції стосовно тягаря доказування у такій категорії справ."
"8.46. Послідовна практика Верховного Суду свідчить про те, що тягар доказування використання торговельної марки у такій категорії справ, а саме дострокове припинення дії свідоцтва в силу приписів пункту 4 статті 18 Закону №3689-ХІІ, покладено на відповідача, а саме власника спірної торговельної марки.
8.47. Разом з тим, зі змісту оскаржуваної постанови дійсно вбачається, що суд апеляційної інстанції фактично поклав тягар доказування саме на позивача, що суперечить правовим висновкам, які викладені у справах, на які посилається скаржник (пункт 4.1.1 цієї постанови)."
32. Врахувавши вказані вище вказівки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, дострокове припинення повністю дії Свідоцтв № 248418, № 248412 та зобов'язання УКРНОІВІ внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про дострокове припинення Свідоцтв № 248418, № 248412, а також здійснити публікації про це в офіційному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності або іншому чинному офіційному виданні державної системи правової охорони інтелектуальної власності.
33. Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, скаржник стверджує, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а Верховним Судом не сформульовано висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
34. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
35. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
36. Також Верховний Суд наголошує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, він виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
37. Верховний Суд позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
38. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Щодо підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України
39. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
40. В обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що під час нового апеляційного розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 листопада 2025 року у справі № 910/5510/24, якою було направлено вказану справу на новий апеляційний розгляд.
41. В контексті підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів вважає вказане посилання скаржника необґрунтованим, оскільки за змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Тобто ця норма передбачає неврахування судових висновків у побідних правовідносинах у інших справах, а не у цій справі, що розглядається.
42. Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 вересня 2024 року у справі № 910/10377/23 та від 30 листопада 2023 року у справі № 910/10906/22 щодо тягаря доказування у справах про дострокове припинення дії свідоцтва на торговельну марку.
43. Так, скаржник вважає, що суди не врахували такий висновок:
"4.36. У розгляді вимог про дострокове припинення дії свідоцтва на торговельні марки внаслідок її невикористання найбільш значущим є доведення належними допустимими, достовірними чи вірогідними доказами факту невикористання торговельної марки. Незважаючи на те що тягар доведення у таких справах лежить на особі, щодо свідоцтва якої була подана заява про припинення, одним з основоположних принципів цивільного та господарського процесів є змагальність сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень."
44. Підсумовуючи, скаржник зазначив, що вказаний висновок дозволяє прийти до думки, що так, дійсно тягар доказування використання торговельних марок у випадку наявності підстав передбачених пунктом 4 статті 18 Закону № 3689-ХІІ покладається на власника торговельної марки, однак, це не нівелює обов'язок позивача у рамках господарського судового провадження надати обґрунтування підстав позову, яке, безумовно повинно бути доведено поза розумним сумнівом на підставі належних, достовірних та достатніх доказів, як того вимагає частина перша статті 74 ГПК України.
45. Суд касаційної інстанції вважає такі твердження скаржника необґрунтованими, з огляду на таке.
46. Так, суд першої інстанції встановив, що позивач у справі на обґрунтування обставин невикористання відповідачем-1 протягом останніх п'яти років до подання позовної заяви торговельних марок за спірними Свідоцтвами подав до суду першої інстанції такі докази:
1) довідку про видачу ліцензій від 15 квітня 2024 року № 1669/2024 УКРНОІВІ на торговельні марки за Свідоцтвами № 228412 та № 248418, відповідно до якої станом на 15 квітня 2024 року до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки не вносились відомості про видачу ліцензій на використання торговельних марок за Свідоцтвами № 248418 та № 248412;
2) ефірну довідку від 12 квітня 2024 року № 1204-1 ТОВ "Індустріальний Телевізійний Комітет", відповідно до якої згідно даних ТВ панелі фактів показу рекламної кампанії товарів, продукції, послуг з використанням торговельних марок INKAS, за період з 27 січня 2017 року до 07 березня 2022 року включно та за період з 01 січня 2023 року до 09 квітня 2024 року включно не виявлено (довідка охоплює дані моніторингу щодо рекламних проявів на 61 телевізійному каналі в Україні (зокрема, але не виключно, такі популярні канали як "Інтер", "Канал Україна", "СТБ", "1+1", "ІСТV", "Новий канал", "НТН", "О-ТV", "Перший Національний", "ZIK", "ТЕТ", "К1", "Малятко ТБ", "5 канал", "2+2", "К2", "ОСЕ", "Мега", "Індіго", "М1", "ПлюсПлюс", "Піксель") з 2017 до 2024 року;
3) лист від 16 квітня 2024 року № 1.16-1669-24 Державіаслужби, відповідно до якої ТОВ "Інкас Безпека Україна" за отриманням та/або переоформленням ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів повітряним транспортом до Державіаслужби не зверталося, і, відповідно, ліцензії не отримувало;
4) лист від 23 квітня 2024 року № 6037/06-4/15-24 Адміністрації судноплавства, відповідно до якого з інформації наявної в ліцензійному реєстрі в період з 27 січня 2017 року до дня надання відповіді ліцензія на провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів внутрішнім водним, морським транспортом ТОВ "Інкас Безпека Україна" не видавалася та/або не переоформлювалася;
5) витяг з сервісу Youcontrol від 09 квітня 2024 року щодо ТОВ "Інкас Безпека Україна", в якому у розділі "Власність та дозволи" наведено інформацію про: відсутність у власності відповідача-1 нерухомості, земельних ділянок; відсутність у відповідача-1 автотранспорту у власності або у користуванні; відсутність у відповідача-1 ліцензій;
6) протоколи огляду та фіксації інформації з мережі Інтернет, в яких зафіксовані результати пошуку у пошуковій системі Google інформації щодо торговельних марок за Свідоцтвами № 248418, № 248412 та встановлено відсутність будь-якої інформації щодо використання торговельних марок за вказаними Свідоцтвами в Україні для всіх заявлених на реєстрацію послуг 35 і 39 класів МКТП. Зокрема, відсутні будь-які веб-сайти, веб-сторінки та цифрова реклама відносно послуг за спірними торговельними марками відповідача-1 за такими запитами: результати пошуку в пошуковій системі Google за запитом "прокат автомобілів Одеса"; результати пошуку в пошуковій системі Google за запитом "тов інкас безпека"; результати пошуку в пошуковій системі Google за запитом "inkas маркетингові послуги"; результати пошуку в пошуковій системі Google за запитом "показ мод inkas";
7) протокол огляду та фіксації інформації з мережі Інтернет щодо відомостей з Бази даних українських експортерів та Бази даних комерційних пропозицій за запитом "Інкас" та "Inkas", в якому зафіксовано, що відповідно до відомостей, наведених у Базі даних українських експортерів, відсутні відомості за запитом Інкас або Inkas http://ukrexport.gov.ua/ukr/baza_ukr_ехport/?іndustry=о&text=іnkas. У Базі даних комерційних пропозицій в розділі "Державна підтримка українського експорту" на офіційному веб-сайті Мінекономіки відсутні відомості за запитом Інкас або Inkas;
8) протокол огляду та фіксації інформації з мережі Інтернет щодо відомостей з веб-сайту https://www.imena.uа щодо вільних для реєстрації доменів за запитом Inkas, в якому зафіксовано, що за даними веб-сайту https://www.imena.uа за запитом іnkas надається інформація про вільні та зареєстровані доменні імена. Доменні імена іnkas.uа та іnkas.соm належать позивачу, а решта доменних імен з позначенням "іnkas" у своєму складі є вільними, що свідчить про відсутність тактичного використання спірних торговельних марок в мережі Інтернет під час надання послуг, в тому числі у складі доменних імен https://www.imena.ua/uа/сheск-domain;
9) фотографії (фотографії будинку зі сторони фасаду та зсередини), на яких зафіксовано зовнішній вигляд будівлі за зареєстрованою адресою місцезнаходження відповідача-1: 65026, місто Одеса, бульвар Приморський, 14, офіс 11, з яких вбачається, що за вказаною адресою відсутні будь-які вивіски, таблички, які містять у складі спірні торговельні марки за Свідоцтвами № 248418 та № 248412.
47. При цьому, як встановлено судами, та не заперечується самим скаржником, до суду першої інстанції відповідачем-1 не було подано доказів, які б підтверджували використання торговельних марок за Свідоцтвами № 248418 та № 248412 протягом п'яти років до подання позовної заяви у цій справі.
48. Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, врахували висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 17 вересня 2024 року у справі № 910/10377/23 та від 30 листопада 2023 року у справі № 910/10906/22, та, встановивши факт ненадання доказів та недоведення відповідачем-1 обставин реального використання в Україні торговельних марок за Свідоцтвами № 248418, № 248412 протягом п'яти років, які передували даті подання позовної заяви про їх дострокове припинення, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині дострокового припинення повністю дії Свідоцтв № 248418 та № 248412 щодо всіх послуг, для яких зареєстровано знак.
49. При цьому, доводи скаржника про власну оцінку кожного доказу у касаційній скарзі колегія суддів відхиляє, оскільки в силу статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.
50. Щодо посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції відхилив клопотання відповідача-1 про долучення доказів колегія суддів Верховного Суду зазначає, що наведене твердження є підставою касаційного оскарження за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України). Водночас зі змісту касаційної скарги та ухвали про відкриття касаційного провадження у цій справі, скаржник оскаржує судові рішення в межах цього касаційного провадження на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України. Тому вказані доводи скаржника судом касаційної інстанції не розглядаються, оскільки в силу частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
51. Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження, адже суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права.
Щодо підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України
52. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
53. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
54. ТОВ "Інкас Безпека Україна" зазначає, що наразі відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм Закону № 2174-IX у подібних правовідносинах.
55. Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник зазначає, що Закон № 3689-ХІІ включений до переліку нормативних актів, якими регламентовано строки у сфері прав інтелектуальної власності, перебіг яких було зупинено Законом № 2174-IX. Філологічні конструкції, які вживаються законодавцем, а саме: "зупиняється перебіг строків для вчинення дій, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності, а також строків щодо процедур набуття цих прав, визначених законами України (у тому числі Законом № 3689-ХІІ)...включаючи всі передбачені цими законами та нормативними актами строки, зокрема, але не виключно…", на думку скаржника, свідчать про зупинення усіх строків, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності. Скаржник також зазначає, що виключний перелік строків, які не зупинялися, чітко було передбачено Законом № 2174-IX (і строк, передбачений пунктом 4 статті 18 Закону № 3689-ХІІ, який є предметом дослідження у цій справі, не входить в їх число). На переконання скаржника, зупинення строків охоплює період з 24 лютого 2022 року до 31 травня 2025 року включно. Починаючи з 1 червня 2025 року, перебіг усіх таких строків відновлено з урахуванням часу, що минув до їх зупинення. Таким чином, скаржник стверджує, що станом на дату звернення позивача до суду - строк, передбачений пунктом 4 статті 18 Закону № 3689-ХІІ (навіть якщо припустити невикористання знаку) - не настав. А відтак, питання доведення факту використання знаків відповідачем-1 було, на думку скаржника, передчасним.
56. Колегія суддів Верховного Суду вважає такі твердження скаржника необґрунтованими, з огляду на таке.
57. Згідно зі статтею 495 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
58. Відповідно до статті 17 Закону № 3689-XII власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва.
59. Згідно з пунктом 4 статті 18 Закону № 3689-XII у разі якщо торговельна марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг безперервно протягом п'яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або якщо використання торговельної марки призупинено з іншої дати після цієї публікації на безперервний строк у п'ять років, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково. У такому разі дія свідоцтва або дія міжнародної реєстрації в Україні може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва чи міжнародної реєстрації не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами є обставини, що перешкоджають використанню торговельної марки незалежно від волі власника свідоцтва чи міжнародної реєстрації, зокрема обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством.
60. Суд першої інстанції встановив, що 01 вересня 2017 року набула чинності Угода про асоціацію, на яку, зокрема, посилалася Компанія у позовній заяві.
61. Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
62. Статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України" (далі - Закон № 1906-IV) визначено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Аналогічні приписи містить стаття 10 ЦК України.
63. Відповідно до статті 158 Угоди про асоціацію для цілей цієї Угоди права інтелектуальної власності включають, зокрема, торговельні марки.
64. Згідно зі статтею 197 Угоди про асоціацію якщо протягом п'яти років з дати завершення процедури реєстрації власник не розпочинає реальне використання торговельної марки для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована на відповідній території, або якщо таке використання призупинено протягом безперервного п'ятирічного періоду, то стосовно торговельної марки можуть бути запроваджені санкції, передбачені цим Підрозділом, якщо відсутні належні причини для її невикористання. Нижченаведене також вважається використанням у розумінні пункту 1: a) використання торговельної марки у формі, що відрізняється елементами, які не змінюють розпізнавальну здатність марки в тому вигляді, як вона була зареєстрована; b) проставлення торговельної марки на товари або їхню упаковку лише з метою експорту. Використання торговельної марки з дозволу власника або будь-якою іншою особою, яка має право використовувати колективну торговельну марку або гарантійну чи сертифікаційну марку, розглядається як використання власником в розумінні пункту 1.
65. Пунктом 1 статті 198 Угоди про асоціацію визначено, що сторони передбачають, що реєстрація торговельної марки підлягає анулюванню, якщо протягом безперервного п'ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання; проте жодна особа не може заявити, що права власника на торговельну марку мають бути анульовані, якщо протягом проміжку часу між закінченням п'ятирічного періоду і поданням заяви про анулювання розпочалося або було поновлено реальне використання торговельної марки; початок використання або його поновлення протягом трьохмісячного періоду, що передує заяві про анулювання, яке розпочалося відразу після закінчення безперервного п'ятирічного періоду невикористання, не беруться до уваги, якщо підготовка до початку або поновлення використання здійснюється лише у зв'язку з тим, що власник усвідомлює можливість подання заяви про анулювання.
66. Посилаючись на вказані вище норми, суд першої інстанції зазначив, що наведені норми статті 198 Угоди про асоціацію передбачають анулювання реєстрації торговельної марки, якщо протягом безперервного п'ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання, тоді як згідно чинних норм пункту 4 статті 18 Закону № 3689-XII достроково може бути припинена повністю або частково дія свідоцтва, знак за яким не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації.
67. Також суд першої інстанції зазначив, що зі змісту наведених положень Угоди про асоціацію, а також зі змісту пункту 4 статті 18 Закону № 3689-XII вбачається, що підставою для дострокового припинення реєстрації торговельної марки є відсутність реального використання торговельної марки його власником або під контролем власника іншою особою стосовно вказаних у реєстрації товарів або послуг протягом безперервного п'ятирічного періоду з дати реєстрації або такого ж періоду, який передує даті подання відповідної позовної заяви, та за умови відсутності належних причин для невикористання знака.
68. Таким чином, доводи відповідача-1 про те, що станом на дату подання позовної заяви п'ятирічний строк на безперервне використання торговельної марки в Україні не сплинув у зв'язку із прийняттям Закону № 2174-IX суд першої інстанції відхилив, пославшись на норми Угоди про асоціацію, яка в розумінні статті 9 Конституції України та частини першої статті 19 Закону № 1906-IV є частиною національного законодавства України, та що її положення підлягають застосуванню до спірних відносин сторін.
69. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції та звертає увагу скаржника також на норму статті 3 Закону № 3689-XII, якою передбачено, що у разі якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про торговельні марки, то застосовуються правила міжнародного договору.
70. Водночас, згідно з підпунктом а) пункту 2 статті 24 Закону № 1906-IV припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються щодо договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, - у формі закону України.
71. При цьому суд касаційної інстанції встановив, що нормами Закону № 2174-IX, про незастосування якого зазначає скаржник, не передбачено припинення чи зупинення дії Угоди про асоціацію на період введення в Україні воєнного стану чи на будь-який інший період.
72. Таким чином, з урахуванням того, що Угода про асоціацію в розумінні зазначених вище норм права є міжнародним договором, то саме вона підлягає застосуванню до спірних правовідносин. А оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норму статті 198 Угоди про асоціацію, а не норми Закону № 2174-IX, то причин для формування висновку щодо питання застосування вказаного Закону у подібних правовідносинах та скасування оскаржуваних судових рішень немає. При цьому, аргументів скаржника про неможливість застосування до спірних правовідносин норм Угоди про асоціацію подана касаційна скарга не містить.
73. Отже, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, тому Верховний Суд не вбачає підстав для формування висновку щодо питання застосування норм Закону № 2174-IX до спірних правовідносин.
74. З урахуванням викладеного, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України не знайшла свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі.
Щодо клопотання ТОВ "Інкас Безпека Україна" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
75. Обґрунтовуючи вказане клопотання, відповідач-1 зазначив, що ця справа містить виключну правову проблему, яка полягає у неправильному тлумаченні судами змісту Закону № 2174-IX щодо правозастосування механізму "зупинення перебігу строків, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності на період дії воєнного стану", що в свою чергу призвело до фактичного позбавлення відповідача-1 прав інтелектуальної власності та сформувало прецедент для інших правовласників свідоцтв на торговельні марки, що опинилися у подібних правовідносинах.
76. Так, скаржник зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у цьому спорі має визначити:
1) чи підлягає зупиненню на підставі Закону № 2174-IX п'ятирічний строк невикористання торговельної марки, передбачений пунктом 4 статті 18 Закону № 3689-ХІІ, як строк для вчинення дій, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності;
2) чи є допустимим застосування абзацу четвертого пункту 1 частини першої Закону № 2174-IX (який має роз'яснювальний характер щодо недопущення автоматичного припинення прав) як самостійної підстави для незастосування всього механізму зупинення строків, передбаченого цим Законом, до п'ятирічного строку невикористання торговельної марки;
3) яким чином має обраховуватися п'ятирічний строк безперервного невикористання торговельної марки для цілей дострокового припинення дії свідоцтва у випадках, коли частина цього строку припадає на період дії воєнного стану з 24 лютого 2022 року до 31 травня 2025 року, протягом якого діяв Закон № 2174-IX.
77. На переконання скаржника, вирішення цих питань є критично важливим не лише для відновлення його прав, але й для формування єдиної правозастосовчої практики, яка забезпечить правову визначеність та передбачуваність для всіх суб'єктів права інтелектуальної власності в Україні.
78. Відповідно до частини п'ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
79. Така правова проблема має існувати не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; мають існувати обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; по-друге, вирішення виключної правової проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
80. Про виключність правової проблеми з точки зору якісного критерію можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що суди припустилися явної й грубої помилки у застосуванні норм процесуального та матеріального права, у тому числі свавільного розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
81. При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим, не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.
82. Верховний Суд зазначає, що застосування таких критеріїв є сталим і послідовним, викладеним Верховним Судом і Великою Палатою Верховного Суду, у низці судових рішень, зокрема: від 10 липня 2019 року у справі № 431/5643/16-ц, від 28 квітня 2020 року у справі № 357/13182/18, від 23 червня 2020 року у справі № 910/8130/17, від 09 липня 2020 року у справі № 610/1065/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 910/32643/15, від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/17296/19, від 23 жовтня 2020 року у справі № 906/677/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 757/50105/19, від 22 квітня 2021 року у справі № 640/6432/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 916/1977/20, від 18 травня 2021 року у справі № 758/733/18, адже виключна правова проблема, необхідність для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики є оціночними поняттями.
83. В силу положень статті 302 ГПК України саме по собі посилання скаржника на те, що справа містить виключну правову проблему, не може бути підставою для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, адже питання стосовно можливості застосування норм Закону № 2174-IX у контексті спірних правовідносинах належить до компетенції Верховного Суду і необхідність формування такого висновку в межах цієї справи скаржником не підтверджена, оскільки не доведено кількісного та якісного критеріїв існування виключної правової проблеми.
84. Отже, заявлене ТОВ "Інкас Безпека Україна" клопотання не містить належно обґрунтованої аргументації наявності підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, які визначені частиною п'ятою статті 302 ГПК України.
85. З огляду на викладене, оскільки доводи поданого клопотання не містять належного обґрунтування для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то у його задоволенні слід відмовити.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
86. Згідно з частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
87. Враховуючи доводи касаційної скарги, межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв'язку із чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій - відсутні.
Судові витрати
88. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкас Безпека Україна" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2026 року у справі № 910/5510/24 залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. В. Булгакова
Т. М. Малашенкова