25 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/11131/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"
на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2025 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"
про стягнення 47 011,00 грн,
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - ПрАТ "СК "ПЗУ Україна", позивач) звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (далі - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва", відповідач, скаржник) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 47 011,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору комплексного добровільного страхування майна від 20.10.2020 № FHC.067868 у зв'язку з настанням страхового випадку (затоплення приміщення за адресою м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, буд. 4, кв. 63) виплатив страхове відшкодування власнику пошкодженого майна, а тому позивач отримав право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.
Господарський суд міста Києва рішенням від 04.12.2025, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом у постанові від 18.03.2026, позовні вимоги задовольнив.
Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності протиправної поведінки відповідача (неналежне виконання ним, як виконавцем послуг з утримання будинку, обов'язків щодо утримання покрівлі багатоквартирного будинку), розміру збитків - 47 011,00 грн, право вимоги щодо відшкодування яких перейшло до позивача та причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, а також відсутність підстав для застосування строку позовної давності.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції вказала, що за результатами апеляційного перегляду судовою колегією не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" через підсистему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить, зокрема, скасувати рішення судді Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.
Дослідивши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною п'ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (рік подання позовної заяви у справі № 910/11131/25) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3028 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 47 011,00 грн. Зазначена сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року (302 800,00 грн).
Верховний Суд зазначає, що судочинство у господарських судах відповідно до статті 13 ГПК України здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можуть бути оскаржені в касаційному порядку лише у визначених цим пунктом випадках.
Суд звертає увагу на те, що аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються з ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадків (постанова від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).
При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Скаржник у касаційній скарзі вказує, що суди попередніх інстанцій винесли рішення всупереч статті 287 ГПК України, неправильно застосували норми матеріального права та допустили порушення норм процесуального права.
КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" зазначає про пропуск позовної заяви, порушення правил юрисдикції спору, введення в оману позивачем суду першої інстанції через невідповідність додатків позовної заяви обставинам справи, неналежність відповідача та висловлює свою незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій у цій справі.
Водночас у касаційній скарзі скаржник не зазначає жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можуть бути переглянуті в касаційному порядку.
Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідач, прагнучи домогтися перегляду Верховним Судом судового рішення у справі з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, мав би довести наявність виключних випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, проте наведеного не довів, а касаційна скарга зводиться до незгоди відповідача із результатом розгляду справи.
При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також застосування низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що не перевіряє викладені доводи скаржника у касаційній скарзі по суті щодо ухвалення судами попередніх інстанцій судових рішень, адже скаржник не довів наявність виключних випадків, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можуть бути предметом перегляду Верховним Судом відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/11131/25 за касаційною скаргою Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський