26 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/2526/14 (910/8434/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В. Г. - головуючий, Жукова С. В., Огородніка К. М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 (вх.№ 1582/2026)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026
у справі № 910/2526/14 (910/8434/23)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" в особі ліквідатора Ковальчука Миколи Миколайовича
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-ФКФ"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал естейт"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк Інвест Холдинг", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейна Плюс", 3) ОСОБА_2 , 4) ОСОБА_1
про витребування майна від добросовісного набувача
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_1
до 1. Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" в особі ліквідатора Ковальчука Миколи Миколайович,
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-ФКФ",
3. ОСОБА_2
про звернення стягнення на предмет іпотеки
в межах справи № 910/2526/14
про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк", -
15.09.2025 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/2526/14 (910/8434/23) задоволено клопотання ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та зупинено провадження у справі № 910/2526/14 (910/8434/23) до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
23.02.2026 постановою Північного апеляційного господарського суду (повна постанова складена 17.03.2026) скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі № 910/2526/14 (910/8434/23). Прийнято нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволені клопотання про зупинення провадження у справі №910/2526/14(910/8434/23).
12.03.2026 (через підсистему "Електронний суд") ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі № 910/2526/14 (910/8434/23). Також скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
12.03.2026 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Жукова С В., Огородніка К. М.
19.03.2026 (через підсистему "Електронний суд") ліквідатором ПрАТ "Інвікта-Маяк" - арбітражним керуючим Ковальчуком М.М. подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заперечення проти відкриття касаційного провадження, в яких просить відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а також визнати дії скаржника щодо подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 у справі № 910/2526/14 (910/8434/23) зловживанням процесуальними правами, та застосувати до нього заходи процесуального примусу у вигляді накладення штрафу. Заявник посилається на те, що касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, при цьому наголошує, що ОСОБА_1 систематично здійснюється зловживання процесуальними правами, вчиняються заходи, що призводять до затягування розгляду справи №910/2526/14 (910/8434/23).
24.03.2025 (через підсистему "Електронний суд") ОСОБА_1 подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду додаткові пояснення у справі, в яких наголошує на прийнятності касаційної скарги та наводить обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 у справі №910/2526/14 (910/8434/23).
За доводами скаржника, у цьому випадку відкриття касаційного провадження є необхідним для судового захисту процесуальних прав та інтересів особи касатора, як учасника справи (третьої особи із самостійними вимогами), який в силу виконання обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України був позбавлена оскаржуваною постановою можливості захисту своїх особистих права та інтересів в межах даної справи, а таке відкриття відповідатиме правовій позиції, викладеній в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №757/47946/19-ц та Верховного Суду від 22.08.2025 у справі № 906/453/19. При цьому скаржник, зокрема, зауважує, що Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц, досліджуючи питання щодо апеляційного оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції, які не зазначені в переліку, викладеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), погодилась зі сформованим при застосуванні норм процесуального права підходом щодо права на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції, в основу якого покладена ідея неодмінності дотримання конституційного права особи на судовий захист, та дійшла висновку, що ухвала суду, яка не зазначена у переліку ухвал, викладеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), може бути оскаржена окремо від рішення суду, якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист.
Перевіривши матеріали касаційної скарги (з урахуванням додаткових пояснень) та розглянувши подані заперечення, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, ухвали суду першої інстанції, переглянуті в апеляційному порядку, не зазначені в пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України касаційному оскарженню не підлягають.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 у справі № 910/2526/14 (910/8434/23), якою в апеляційному порядку переглянуто та скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 про зупинення провадження у цій справі.
Водночас ухвала про зупинення провадження у справі (пункт 12 частини першої статті 255 ГПК України) відсутня в переліку ухвал, на які згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу після їх перегляду в апеляційному порядку.
Наведене виключає можливість касаційного перегляду зазначеної постанови суду апеляційної інстанції, яку ухвалено за результатом перегляду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 у справі №910/2526/14 (910/8434/23), оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).
При цьому Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції (після їх перегляду в апеляційному порядку), які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики.
З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо необхідності у цьому випадку відкриття касаційного провадження за його касаційною скаргою з метою судового захисту його процесуальних прав та інтересів. Посилання скаржника на правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №757/47946/19-ц, та постанові Верховного Суду від 22.08.2025 у справі № 906/453/19, є безпідставними, оскільки наведена судова практика є нерелевантною, стосується порядку апеляційного, а не касаційного оскарження.
Разом з цим, щодо клопотання ліквідатора ПрАТ "Інвікта-Маяк" - арбітражного керуючого Ковальчука М.М. про визнання дій ОСОБА_1 з оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 у цій справі зловживанням процесуальними правами та застосування до нього заходів процесуального примусу у вигляді накладення штрафу, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (частина друга статті 43 ГПК України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Водночас доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17). Основним критерієм для висновку про визнання дій зловживанням процесуальними правами є їх невідповідність завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З огляду на те, що касаційна скарга подана ОСОБА_1 на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою, водночас у цьому випадку колегія суддів не вбачає підстав для визнання дій ОСОБА_1 щодо оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 у справі № 910/2526/14 (910/8434/23) зловживанням процесуальними правами, а відтак і для застосування до скаржника заходів процесуального примусу.
Разом з цим Верховний Суд вважає доцільним звернути увагу скаржника на визначений ГПК України перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню, та встановлений обов'язок добросовісно користуватися процесуальними правами, а також наголосити, що процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293, 304 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 у справі № 910/2526/14 (910/8434/23).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню
Головуючий суддя В. Пєсков
Судді С. Жуков
К. Огороднік