26 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 903/542/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «НАК «Укренерго», скаржник)
на рішення Господарського суду Волинської області від 21.10.2025
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026
у справі за первісним позовом ПрАТ «НАК «Укренерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Енерготрейд» (далі - ТОВ «Захід Енерготрейд»)
про стягнення 80 496,28 грн
та зустрічним позовом ТОВ «Захід Енерготрейд»
до ПрАТ «НАК «Укренерго»
про стягнення 74 931,79 грн,
ПрАТ «НАК «Укренерго» 17.03.2026 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 21.10.2025 у справі №903/542/25 частково, в частині задоволених позовних вимог за зустрічним позовом про стягнення з ПрАТ «НАК «Укренерго» на користь ТОВ «Захід Енерготрейд» 30 988,00 грн основного боргу, 17 640,41 грн інфляційних втрат, 3 156,56 грн 3% річних, всього на суму 51 784,97 грн, скасувати рішення суду про проведення зустрічного зарахування грошових сум, присуджених до стягнення з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів, на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму, скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 у цій справі повністю та винести рішення, яким стягнути з ТОВ «Захід Енерготрейд» на користь ПрАТ «НАК «Укренерго» 80 496,28 грн заборгованості, з яких: основний борг - 53 049,17 грн, 3% річних від простроченої суми заборгованості - 5 135,61 грн, інфляційні втрати - 22 311,50 грн, а також судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.03.2026 для розгляду справи №903/542/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Власова Ю.Л, Колос І.Б.
Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.03.2026 №32.2-01/208 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №903/542/25, у зв'язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2026 для розгляду справи №903/542/25 визначено склад суду: Малашенкова Т.М. (головуюча), Бенедисюк І.М., Власов Ю.Л.
З матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що:
ПрАТ «НАК «Укренерго» звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Захід Енерготрейд» 80 496, 28 грн, з яких: 53 049,17 грн основного боргу, 5 135,61 грн 3% річних та 22 311,50 грн інфляційних втрат;
ТОВ «Захід Енерготрейд» звернулося до суду із зустрічною позовною заявою про стягнення з ПрАТ «НАК «Укренерго» 74 931,79 грн, з яких: 41 673,50 грн основного боргу, 23 508,89 грн інфляційних втрат, 4 400,45 грн 3% річних та 5 348,95 грн пені.
Господарський суд Волинської області рішенням від 21.10.2025 у справі №903/542/25 первісний позов задовольнив, а зустрічний позов задовольнив частково на суму 51 784,97 грн, з них 30 988 грн основного боргу, 20 796,98 грн інфляційних втрат та 3 156,56 грн 3% річних, провів зустрічне зарахування грошових сум, присуджених до стягнення з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів, на користь сторони, які присуджено більшу грошову суму, стягнув з ТОВ «Захід Енерготрейд» на користь ПрАТ «НАК «Укренерго» 28 711,31 грн, з них 22 061,17 грн основного боргу, 1 979,05 грн 3% річних, 4 671,09 грн інфляційних втрат, а також 747,97 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог по зустрічному позову відмовив.
Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 26.02.2026 рішення Господарського суду Волинської області від 21.10.2025 у справі №903/542/25 змінив у мотивувальній та резолютивній частинах щодо розподілу сум судових витрат, пункт 4 резолютивної частини рішення виклав у наступній редакції:
«4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Енерготрейд» (43023, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Карбишева, будинок 2, код ЄДРПОУ 39222203) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, код ЄДРПОУ 00100227) 28 711,31 грн, з них 22 061,17 грн основного боргу, 1 979,05 грн 3% річних, 4 671,09 грн інфляційних втрат» та доповнив резолютивну частину рішення пунктом 6 наступного змісту:
«6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, код ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Енерготрейд» (43023, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Карбишева, будинок 2, код ЄДРПОУ 39222203) 925,84 грн витрат по сплаті судового збору.». В інших частинах рішення залишив без змін.
Зі змісту судових рішень вбачається, що суди за первісним позовом виходили з того, що факт надання ПрАТ «НАК «Укренерго» узгоджених послуг ТОВ «Захід Енерготрейд» та факт порушення останнім своїх договірних зобов'язань в частині повної оплати наданих послуг за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0196-02024 від 01.01.2019 підтверджений доказами та не спростований відповідачем, а тому місцевий господарський суд визнав вимоги ПрАТ «НАК «Укренерго» в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 53049,17 грн обґрунтованими та перевіривши нараховані на борг 3% річних у розмірі 5135,61 грн за період з 19.02.2022 до 12.05.2025 та інфляційні втрати у розмірі 22311,50 грн стягнув у заявлених сумах, з чим погодився суд апеляційної інстанції та за зустрічним позовом суди виходили з того, що:
предметом спору за зустрічним позовом є стягнення 74 931,79 грн, з них 41 673,50 грн основного боргу, 23 508,89 грн інфляційних втрат, 4 400,45 грн 3% річних, 5 348, 95 грн пені; за спірним договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0196-01124 від 25.10.2021, виставлено ПрАТ «НАК «Укренерго» рахунки на загальну суму 30 988 грн, що є менше суми визнаної відповідачем у акті звірки взаємних розрахунків; рахунки-фактури у визначені строки ПрАТ «НАК «Укренерго» не оплачено, а тому, місцевий судом дійшов висновку про те, що за врегулювання небалансів електричної енергії на підставі договору про врегулювання небалансів електричної енергії №0196-01124 від 25.10.2021 у товариства наявна заборгованість у загальному розмірі 30 988 грн за період з 24.12.2021 до 08.06.2025, а не 41 673, 50 грн, а тому, апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Захід Енерготрейд» в сумі 30 988 грн та відповідно про відмову у задоволенні позову в сумі 10 685, 50 грн; обґрунтований розмір інфляційних втрат та 3%річних є 17 640,41 грн та 3 156,56 грн відповідно, а відтак, у зустрічному позові в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом 5 868,48 грн інфляційних втрат та 1 243,89 грн 3 % річних місцевий господарський суд відмовив, з чим апеляційний суд погодився, як і погодився з висновком місцевого суду про необґрунтованість вимог ТОВ «Захід Енерготрейд» в частині стягнення з ПрАТ «НАК «Укренерго» 5 348, 95 грн пені;
задоволено первісний позов та частково задоволено зустрічний позов, суд здійснив зустрічне зарахування в розумінні частини 11 статті 238 ГПК України, в результаті якого стягнув з ТОВ «Захід Енерготрейд» на користь ПрАТ «НАК «Укренерго» 28 711,31 грн, з них 22 061,17 грн основного боргу (53 049,17 - 30 988), 1 979,05 грн 3% річних (51 35,61 - 3 156,56), 4 671,09 грн інфляційних втрат (22 311,50 - 17 640,41) та 748,29 витрат зі сплати судового збору (2 422,40 - 1 674,11), з чим погодився апеляційний суд та зазначив, що з огляду на той факт, що пряма заборона на залік між вимогами за договором про передачу та вимогами за договором про врегулювання небалансів у пункті 24 Постанови №332 відсутня, дійшов висновку, що діють загальні норми права, застосовані судом першої інстанції.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що під час ухвалення рішення у цій справі суд першої інстанції здійснив розподіл судових витрат між сторонами, однак не врахував судовий збір, сплачений ТОВ «Захід Енерготрейд» за подання апеляційної скарги на ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви, а тому з огляду на часткове задоволення зустрічних позовних вимог товариства, з урахуванням пропорційності та зустрічного зарахування між сторонами, з ПрАТ «НАК «Укренерго» на користь ТОВ «Захід Енерготрейд» стягнув судовий збір у розмірі 925,84 грн
Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги ПрАТ «НАК «Укренерго» в контексті оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, встановлених законом [пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)].
Перелік випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Отже, тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.
Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи; для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 встановлює прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 028 гривень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом за первісним позовом у справі №903/542/25 є стягнення 80 496,28 грн та предметом за зустрічним позовом є стягнення 74 931,79 грн на загальну суму 155 428,07 грн, а отже, ціна позовів у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб х 3 028,00 грн = 302 800,00 грн), адже є малозначною у розумінні статті 12 ГПК України.
У касаційній скарзі ПрАТ «НАК «Укренерго» з посиланням на пункти 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що:
апеляційний суд не врахував висновків Верховного Суду викладених у постанові від 07.07.2023 у справі №914/234/23, від 20.05.2024 у справі №925/1281/23 щодо застосування статей 601, 602 Цивільного кодексу України, та постанови від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 щодо питання відшкодування судових витрат;
судами першої та апеляційної інстанції при винесенні рішень у справі застосовано висновок Верховного Суду викладеного у постанові від 01.12.2023 у справі №910/9216/22, що не є релевантним до спірних правовідносин.
Також ПрАТ «НАК «Укренерго» у касаційній скарзі з посиланням на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України зазначає, що ця касаційна скарга має виняткове значення для скаржника, оскільки порушується питання щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають з договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про врегулювання небалансів електричної енергії та одночасно з цим ПрАТ «НЕК «Укренерго», як учасник ринку електричної енергії, зобов'язане у своїй діяльності керуватись чинним законодавством України у сфері енергетики і зокрема Постановою НКРЕКП №332 від 25.02.2025, якою на період воєнного стану прямо забороняється здійснювати таке зарахування.
Розглянувши наведені міркування у контексті наявності/відсутності випадку передбаченого пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України касаційної скарги та доданих до неї документів та змісту оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність наявних випадків для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Верховний Суд зазначає, що тягар доказування наявності випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
«Винятковість значення справи для скаржника», «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики» є оціночними чинниками і враховуючи статус Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Водночас, формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.
Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Такі критерії, серед іншого, можливого використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.
Аргументи та доводи, викладені у касаційній скарзі, не відповідають вказаним вище критеріям, адже вони абстрактні і декларативні і не містять жодних доказів кількісного та якісного виміру щодо наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Разом з тим скаржник не наводить обґрунтувань, які дозволяють дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися, що питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права; існує необхідність забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи щодо оскарження судових рішень фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками господарських судів стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, при цьому, доводи скарги спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для їх скасування.
З огляду на викладене Суд, оцінивши доводи щодо застосування зазначених ним норм права, дійшов висновку, що аргументи та мотиви, викладені у касаційній скарзі, не є переконливими, доречними і достатніми щодо того, що дана справа містить правове питання щодо застосування норми права і її розгляд Верховним Судом є необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Вказані твердження щодо необхідності відкриття касаційного провадження на підставі підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, судом відхиляються як необґрунтовані з огляду на таке.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника, то в цьому випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Верховний Суд також виходить з того, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес», зокрема, слід розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо, до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.
Доводи скаржника, що ця справа має виняткове значення для ПрАТ «НАК «Укренерго», оскільки порушується питання щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають з договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про врегулювання небалансів електричної енергії не є переконливими обґрунтуваннями щодо цих правовідносин, а зводяться лише до незгоди із судовим рішенням суду попередньої інстанції і в цілому до заперечення результату розгляду цієї справи та до власного викладення обставин справи стороною у справі щодо переоцінки доказів, які були здійсненні судами, що в силу приписів статті 300 ГПК України не входить в повноваження суду касаційної інстанції.
Колегія суддів відзначає, що незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні судового рішення, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь однієї з сторін є звичайним передбачуваним процесом.
За наведеного міркування Верховний Суд вважає, що подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України і які надають повноваження Верховному Суду переглянути як «суду права» цю справу.
Верховний Суд під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взяв до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, вимоги щодо стягнення коштів, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду цієї справи судами двох інстанцій врахував межі, порядок, повноваження судів щодо розгляду справи.
Отже, Верховний Суд констатує, що доступ до правосуддя у скаржника відбувся та справу розглянуто двома попередніми судовими інстанціями, право на доступ до суду не порушено.
Касаційний господарський суд також враховує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Отже, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають розумних сумнівів для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має виняткове значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або наявні інші підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені частиною третьої статті 287 ГПК України. Наведені скаржником доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.
Верховний Суд виходить з того, що скаржник у цій справі розумів, що вказана справа є малозначною, а відтак застосування наявності/відсутності критерію малозначності у контексті пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України був передбачувальним, скаржник у касаційній скарзі не довів наявності виключних випадків, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами попередніх інстанцій, то Верховний Суд відзначає те, що можливість реалізувати свої процесуальні права залежить від суб'єктивної волі скаржника.
Отже обставин, з яких би вбачалося необхідність перегляду цієї справи у касаційній скарзі з огляду на вищенаведені мотиви не наведені.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Беручи до уваги вищевказане, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності) колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ «НАК «Укренерго» на рішення Господарського суду Волинської області від 21.10.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 у справі №903/542/25, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, заявлене клопотання скаржника щодо здійснення розгляду справи за участю його представника не розглядається, адже не впливає на вищевказані міркування щодо кваліфікації наявності/відсутності випадків можливості касаційного оскарження у контексті частини третьої статті 293 ГПК України.
Водночас до Верховного Суду від ТОВ «Захід Енерготрейд» через Електронний суд 24.03.2026 надійшла зава про заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі №903/542/25 відповідно до якої просить відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ «НАК «Укренерго».
Ураховуючи вище вказане в цій ухвалі, доводи та заперечення проти відкриття касаційного провадження, вказані у запереченнях, приймаються в тій частині в якій відповідають вище викладеним міркуванням.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Волинської області від 21.10.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 у справі №903/542/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов