Ухвала від 26.03.2026 по справі 920/1061/23

УХВАЛА

26 березня 2026 року

м. Київ

cправа № 920/1061/23(920/399/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" в особі керуючого санацією Шаматріна Євгена Миколайовича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 (колегія суддів у складі: Козир Т.П., - головуюча, Пантелієнко В.О., Доманська М.Л.)

у справі № 920/1061/23(920/399/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"

до ОСОБА_1

про стягнення 8867,68 грн,

та за зустрічним позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"

про визнання договору неукладеним, визнання факту неотримання послуг, зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та відшкодування моральної шкоди,

в межах справи № 920/1061/23

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт", -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" в особі керуючого санацією Шаматріна Євгена Миколайовича (далі - ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт") 11.03.2026 подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 у справі №920/1061/23(920/399/25).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

На момент звернення з позовом до суду ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлений у розмірі 3028,00 грн. Предметом спору в цій справі є стягнення коштів в розмірі 8867,68 грн, що значно менше ніж 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 (302800,00 грн).

У касаційній скарзі ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" зазначає, скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки потребує відповіді Верховного Суду на принципове питання застосування норм розділу IV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 у взаємозв'язку з фактичним функціонуванням внутрішньобудинкових систем опалення, а не формальною наявністю або відсутністю опалювальних приладів у місцях загального користування. У зв'язку з цим касаційний перегляд судового рішення є необхідним та обґрунтованим, з метою: усунення правової невизначеності; забезпечення однакового застосування норм матеріального права; формування обов'язкового для судів нижчих інстанцій правового висновку Верховного Суду України. Скаржник вказує, що за однакових умов, судом апеляційної інстанції, приймаються судові рішення, за якими встановлюються такі обставини, які протирічать одне одному та не дають чіткої правової визначеності судової практики Так, у справах № 920/1061/23(920/1130/24), 920/1061/23(920/1380/24), 920/1061/23(920/977/25) суд встановив, що відсутність опалювальних приладів у під'їзді не підтверджують відсутність системи опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях всього будинку; відсутність окремих елементів системи опалення в окремому під'їзді не свідчить про те, що теплова енергія на загальнобудинкові потреби на опалення не споживається; відсутність опалювальних приладів у місцях загального користування не виключає загальнобудинкові потреби на опалення всієї будівлі/будинку, оскільки це входить до загального обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення, та на підставі розрахунків заборгованості за використану теплову енергію за вказаний період, актів приймання теплоносія та актів перевірки роботи системи опалення, що засвідчені підписами представників позивача та управителя багатоквартирного будинку, суд вважає доведеним факт надання послуги з постачання теплової енергії відповідачам. Позовні вимоги задоволені в повному обсязі. При цьому за аналогічних обстави у справі № 920/1061/23(920/399/25) суд апеляційної інстанції дійшов діаметрально протилежного висновку, відмовив в задоволені позовних вимог. По справам 920/1061/23(920/1130/24), 920/1061/23(920/1380/24), 920/1061/23 (920/977/25) розрахунки заборгованості та акти перевірки роботи системи опалення після подачі теплоносія є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76,77 ГПК України, а по справі № 920/1061/23(920/399/25) подані до суду позивачем розрахунки є недоведеним та не обґрунтованим.

Також скаржник зазначає, що вказана справа становить значний суспільний інтерес, враховуючи, що на момент звернення з касаційною скаргою існує досить вагома кількість споживачів послуг з постачання теплової енергії, в місцях загального користування багатоквартирних будинків яких відсутні прилади опалення та розподіл між такими споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до вимог розділу IV Методики № 315.

Крім того, вказана справа має виняткове значення для скаржника як для учасника справи, оскільки оскаржувана Постанова апеляційної інстанції закріплює фактичне звільнення споживачів від участі у відшкодуванні витрат на загальнобудинкові потреби всупереч Методики № 315. Крім того, 04.10.2025 та 17.12.2025 внаслідок ворожих ударів були пошкоджені виробничі потужності підприємства - будівля машинної зали ТЕЦ, у тому числі обладнання - ВРП 110 кВ, що забезпечувало виробничий процес (витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.10.2025, 17.12.2025). У результаті цього позивач втратив можливість генерувати електричну енергію, що призвело до значних додаткових фінансових втрат та суттєво погіршило економічний стан підприємства. На час подання касаційної скарги у позивача відсутня виробнича можливість генерувати електричну енергію та здійснювати її збут, а дата відновлення цієї виробничої можливості - не визначена. У таких умовах будь-які дії та обставини, що сприяють зменшенню обсягів отримуваних підприємством платежів, за надані послуги з постачання теплової енергії, прямо загрожують здатності позивача продовжувати діяльність по забезпеченню тепловою енергію на опалення підприємства, установи, організації та населення м. Шостки в розпал опалювального сезону та виконувати план санації.

За змістом ч. 4 ст. 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" як підставу касаційного оскарження судового рішення у справі посилається на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Так, скаржник зазначає, на час подання касаційної скарги відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права п. 8 розділу IV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 у системному взаємозв'язку з іншими нормами права, а саме: п.5, 6, 7 розділу IV Методики № 315, зокрема щодо застосування спрощеного методу розрахунку обсягу витраченої теплової енергії, у правовідносинах, пов'язаних зі стягненням заборгованості за послугу з постачання теплової енергії в частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем в багатоквартирному будинку, у випадку відсутності приладів опалення в окремих місцях загального користування та допоміжних приміщеннях.

Також, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції помилково посилається на висновки Верховного Суду, викладених у постанові від 18.12.2025 у справі №920/1061/23(920/518/24), оскільки вони не є релевантними для справи, яка переглядається та не підтверджують наявність однакових фактичних обставин.

Скаржник зазначає, що висновки апеляційного суду суперечать наявним доказам у справі, зокрема: актам приймання теплоносія, актам перевірки роботи системи опалення у будинку, в якому розташована квартира відповідача, додатку № 2 до Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.10.2021 р., що містить інформацію про внутрішньобудинкову систему та гідравлічний режим теплової мережі в буд. 80 по вул. Свободи в м. Шостка, а також вибірковим випискам з банку, на підтвердження оплат на користь ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» за послугу з постачання теплової енергії за опалювальні сезони 2021-2024 рр. іншими споживачами послуг в буд. 80 по вул. Свободи в м. Шостка. Судом апеляційної інстанції порушено приписи ст.ст. 73, 76, 80, 86 ГПК України, оскільки розрахунки позивача, акти перевірки роботи системи опалення після подачі теплоносія є належними, допустимими, достовірними та вірогідними у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України доказами на підтвердження позовних вимог.

Здійснивши перевірку касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Верховний Суд дійшов висновку, що вона відповідає вимогам ст. 290 ГПК України, у зв'язку з чим наявні підстави для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до ч. 1 ст. 294 ГПК України.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 301 ГПК України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026, якою переглянуто рішення Господарського суду Сумської області від 22.07.2025 у справі №920/1061/23(920/399/26) про стягнення 8867,68 грн, відповідно до вимог ч. 4 ст. 301 ГПК України підлягає перегляду за касаційною скаргою ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Керуючись статтями 8, 234, 235, 287, 290, 294, 295, 301 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" в особі керуючого санацією Шаматріна Євгена Миколайовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 у справі №920/1061/23(920/399/26) в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

2. Надати учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 13 квітня 2026 року.

3. Витребувати з Господарського суду Сумської області та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 920/1061/23(920/399/26).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді С. Жуков

В. Пєсков