8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" березня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/279/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тепловозремсервіс", м. Харків
про стягнення 8274,74 грн.
без виклику учасників справи
Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тепловозремсервіс", м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача 8274,74 грн штрафу за прострочення строку поставки товару за договором від 05 серпня 2025 року № ОД/НХ-25-520НЮ. Просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору. Також просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/279/26 та постановлено розгляд справи № 922/279/26 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано 02 лютого 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано 02 лютого 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.
04 березня 2026 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тепловозремсервіс" подано клопотання (вхідний № 5294) про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, яке суд приймає та долучає до матеріалів справи.
Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій свідчить про обізнаність відповідача про розгляд справи у суді.
Суд зауважує, що чинним законодавством не передбачено конкретного строку на заявлення заяви/клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, а тому відповідач вправі заявити його до моменту ухвалення рішення у справі. Отже підстави для залишення клопотання відповідача без розгляду відсутні.
10 березня 2026 року через систему "Електронний суд", Акціонерним товариством "Українська залізниця" подано письмові заперечення (вхідний № 5803) на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
Згідно частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
05 серпня 2023 року за результатами процедури публічної закупівлі №UA-2025-07-15-006408-a, між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (позивачем, покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тепловозремсервіс" (відповідачем, постачальником) було укладено договір закупівлі № ОД/НХ-25-520НЮ.
Згідно пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікацій № 1 (додаток 1) та Технічних та якісних характеристик товару, документів з якості та оцінки відповідності товару (додаток 2), що є невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 16.1. договору строк дії цього договору встановлюється з дати його підписання сторонами до 31 грудня 2025 року.
Згідно пункту 16.2 договору закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов'язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов'язань на товар, на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до пункту 1.2. договору найменування товару: запасні частини до тепловозів 2ТЕ (кожух соплового апарату) (код ДК 021:2015 - 34630000-2 частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху).
Згідно пункту 1.3. договору кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються в Специфікації № 1 (додаток 1) до цього договору.
Відповідно до пункту 4.1. договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (поставка з оплатою мита) відповідно до "ІНКОТЕРМС" у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та Правилами "ІНКОТЕРМС" у редакції 2020 року, умови цього договору мають перевагу.
Згідно пункту 4.2. договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до прийняття товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці. Строк поставки товару - протягом 14 календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки товару: м. Сміла (Черкаська область) (адреса вказується в рознарядці покупця). Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.
Відповідно до пункту 4.5. договору, сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів: на поштову адресу постачальника, зазначену у цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення); вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис; шляхом направлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан - копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідно роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.
Згідно пункту 4.6. договору, датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.
Відповідно до пункту 6.1. договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1 (додаток 1) до цього договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов'язані із виконанням цього договору.
Згідно пункту 6.2. договору ціна у цьому договорі та первинних документах вказується в національній валюті України - гривні.
Відповідно до пункту 6.3. договору ціна договору становить 45970,80 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % 9194,16 грн, усього з ПДВ 55164,96 грн. Ціна договору включає в себе обов'язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов'язані з виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов'язаних із виконанням цього договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціну цього договору.
Згідно пункту 7.1. договору, оплата за товар здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Відповідно до пункту 7.2. договору оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 30 календарний день з дати підписання Акта прийому - передачі товару або видаткової накладної за умови реєстрації податкової накладної не пізніше ніж за 3 календарних дні до дати оплати, визначеної цим пунктом, та оформленої згідно з вимогами законодавства України, та відповідно до рахунку - фактури на поставлену партію товару, при наявності документів, зазначених у пункті 5.4. цього договору.
Як зазначає позивач, у відповідності до пунктів 4.2 та 4.5 укладеного договору, 02 жовтня 2025 року покупець направив постачальнику письмову рознарядку за вихідним №НХ-04/1723н щодо поставки товару на суму 55164,96 грн на електронну адресу постачальника.
Строк виконання письмової рознарядки за вихідним № НХ-04/1723н від 02 жовтня 2026 року постачальником складав до 16 жовтня 2025 року включно.
20 жовтня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тепловозремсервіс" було поставлено кожух соплового апарата 3404.00.104.1 у кількості 4 шт., на суму 36776,64 грн, згідно видаткової накладної №РН-000066.
20 жовтня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тепловозремсервіс" було поставлено кожух соплового апарата 3404.00.104.1 у кількості 2 шт., на суму 18388,32 грн, згідно видаткової накладної №РН-000067.
Отже, як свідчать матеріали справи письмова рознарядка за вихідним №НХ-04/1723н від 02 жовтня 2025 року виконана постачальником з пропуском строку, у зв'язку із чим, позивач звернувся із відповідним позовом до суду, про стягнення з відповідача 8274,74 грн штрафу за прострочення строку поставки товару.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 1 статті 610 та пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Як зазначає позивач, останнім у відповідності до пункту 4.2 укладеного договору, 02 жовтня 2025 року було направлено відповідачу письмову рознарядку за вихідним №НХ-04/1723н на електронну адресу постачальника на поставку товару на загальну суму 55164,96 грн.
У зв'язку із чим, строк виконання письмової рознарядки за вихідним № НХ-04/1723н від 02 жовтня 2025 року постачальником складав до 16 жовтня 2025 року включно (14 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки).
Проте, 20 жовтня 2025 року відповідачем було поставлено товар на суму 36776,64 грн, відповідно видаткової накладної №РН-000066 та товар на суму 18388,32 грн відповідно видаткової накладної №РН-000067, тобто письмова рознарядка за вихідним НХ-04/1723н від 02 жовтня 2025 року виконана з пропуском строку, тому позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 8274,74 грн штрафу за прострочення строку поставки товару.
Згідно пункту 9.1. договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за цим договором винна сторона несе відповідальність згідно з цим договором і законодавством України.
Відповідно до підпункту 9.3.1. пункту 9.3. договору, постачальник за цим договором несе зокрема таку відповідальність: при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених пунктом 4.2. договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого у строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до дати виконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань до поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.
Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тепловозремсервіс" виконало письмову рознарядку позивача з пропуском строку поставки, а саме: за видатковою накладною № РН-000066 від 20 жовтня 2025 року на суму 36776,64 грн та за видатковою накладною № РН-000067 від 20 жовтня 2025 року на суму 18388,32 грн з прострочкою у 4 календарних днів.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8274,74 грн штрафу за прострочення строку поставки товару слід задовольнити.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі 67/1346/15-ц.
Крім того, правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на досліджених доказах та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 липня 2018 року у справі № 924/1089/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 903/827/17, від 30 серпня 2018 року у справі № 925/1587/17.
У постановах Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 913/89/18, від 04 грудня 2018 року у справі № 916/65/18, від 03 липня 2019 року у справі №917/791/18, від 22 жовтня 2019 року у справі № 904/5830/18, від 13 січня 2020 року у справі № 902/855/18 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 18 березня 2020 у справі № 902/417/18 для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож, право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №910/8698/19 право суду на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (неустойки) реалізується судом з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів. При цьому довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання (відповідача). На іншого учасника справи не покладається обов'язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань, адже сам встановлений судом факт такого несвоєчасного виконання вже є достатньою підставою для застосування штрафних санкцій, а вимог щодо відшкодування шкоди позивач у цій справі не заявляв.
Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання презюмується (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.
Стягнення збитків є окремою грошовою вимогою і може не заявлятися кредитором, оскільки це вимагає доведення їх складу та розміру з боку кредитора, тоді як для стягнення штрафних санкцій кредитору потрібно довести лише факт прострочення, а заперечення вини покладається на боржника (Постанова Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №910/8698/19).
Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України на підставі належних і допустимих доказів те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту.
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 05 серпня 2019 року у справі №910/10848/18.
Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили розмір відповідальності (штрафних санкцій) за невиконання його умов. (Постанова Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №916/878/20).
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 травня 2020 року у справі №918/289/19, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (пункт 8.28).
Подібна правова позиція Верховного Суду також викладена у постановах від 04 лютого 2020 року у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15 червня 2022 року у справі № 922/2141/21, від 05 квітня 2023 року у справі № 910/18718/21 тощо).
Враховуючи викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тепловозремсервіс" (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, буд. 55, код ЄДРПОУ 45114146) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) 8274,74 грн штрафу за прострочення строку поставки товару за договором від 05 серпня 2025 року № ОД/НХ-25-520НЮ та 2662,40 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "26" березня 2026 р.
СуддяП.В. Хотенець