65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"20" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4861/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, код ЄДРПОУ 35431993)
До відповідачів: Виробничо-комерційної фірми «Кварц» (приватна форма власності) (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Паромна, буд. 11-А, код ЄДРПОУ 21034486, елелктронна пошта ltdavtodor@gmail.com); Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДОР" (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 20, код ЄДРПОУ 13888197, електронна пошта ltdavtodor@gmail.com); ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Граненко М.М.
Представники сторін:
Від позивача: Дудар Є.В. - на підставі довіреності №4 від 31.10.2025р. ;
Від відповідачів: не з'явився.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю ( далі-ТОВ) «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Виробничо-комерційної фірми ( далі- ВКФ) «КВАРЦ" (приватна форма власності), Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "АВТОДОР", ОСОБА_1 про солідарне стягнення:
- з ВКФ КВАРЦ" та ОСОБА_1 заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 2 097 862 грн 44 коп., пені у розмірі 2 664 518 грн 84 коп., 3% річних у розмірі 222 101 грн 33 коп.;
- з ВКФ «КВАРЦ" та ТОВ "АВТОДОР" 2 097 862 грн 44 коп., пені у розмірі 2 664 518 грн 84 коп., 3% річних у розмірі 222 101 грн 33 коп.
Ухвалою суду від 09.12.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4861/25, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.01.2026р. Ухвалою суду від 06.01.2026р. підготовче засідання відкладено на 29.01.2026р. Ухвалою суду від 29.01.2026р. закрито підготовче провадження у справі №916/4861/25 та призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 24.02.2026р. Ухвалою суду від 24.02.2026р. відкладено судове засідання на 10.03.2026р.
Позивач - ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА» підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив, що надійшла до суду 26.01.2026р.
Відповідач - ВКФ «КВАРЦ", позовні вимоги визнає частково та не заперечує проти стягнення з нього 2 097 862 грн 44 коп. з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 06.01.2026р., та у запереченнях на відповідь на відзив, що надійшли до суду 29.01.2026р.
Відповідачі - ТОВ "АВТОДОР" та ОСОБА_1 , не скористалися своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надали.
Ухвали суду були доставлені до електронних кабінетів відповідачів, що свідчить про їх належне повідомлення.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач у справі - ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА», зазначає, що 18.02.2019 р. між ним, як Лізингодавцем, та ВКФ «КВАРЦ", як Лізингоодержувачем, був укладений Договір фінансового лізингу № UA358L-19-06.
Загальні Умови договорів фінансового лізингу №UA358L-19 від 18 лютого 2019 року є невід'ємною частиною Договору (надалі - «Загальні Умови»).
Відповідно до пунктів 2.1., 3.6. Договору Лізингодавець зобов'язався придбати у обраного Лізингоодержувачем продавця у власність предмет лізингу, зазначений у Додатку № 1 до Договору, та надати Лізингоодержувачу у тимчасове володіння та користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у Договорі й Загальних Умовах.
Як зазначає позивач, на підставі Договору Лізингодавець за актом прийому-передачі № 34 від 08.04.2019 р. та видатковою накладною № 34 від 08.04.2019 р. передав Лізингоодержувачу Дорожню фрезу CATERPILLAR PM620, серійний номер CATPM620CLH900196, в комплектації, зазначеній в специфікації, що є Додатком №1 до Договору, що є Предметом лізингу.
На виконання умов Договору Лізингоодержувачем було сплачено позивачу авансовий платіж у розмірі, відповідно до п. 4.2. Договору, а також комісійну винагороду у розмірі, відповідно до п. 4.3. Договору.
Позивач зазначає, що відповідно до п. 4.5 Договору фінансового лізингу Лізингоодержувач, крім інших зобов'язань, повинен сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі в порядку і розмірах, зазначених в Додатковій угоді № 1 від 08.04.2019 р. до Договору.
Але, починаючи з жовтня 2021 року ВКФ «КВАРЦ» припинило сплачувати лізингові платежі, що позивач вважає порушенням умов Договору.
За розрахунком позивача ВКФ «КВАРЦ» не було сплачено лізингові платежі за Договором на суму 2 097 862,44 грн., а саме за період жовтень 2021р. - березень 2022р., а також не сплачено курсову різницю у розмірі 445 257 грн 27 коп. Зазначена заборгованість існує у відповідача станом на 15.09.2025р.
При цьому, позивач зазначив, що лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу, крім випадків, якщо одностороння відмова від договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об'єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу. Лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на дату розірвання договору, неустойку (штраф, пеню), документально підтверджені витрати, у тому числі на оплату ремонту, відшкодування витрат на ремонт об'єкта фінансового лізингу та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов'язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства, у тому числі витрати, понесені лізингодавцем у зв'язку із вчиненням виконавчого напису нотаріусом.
Також, позивач зазначив, що відповідно до п. 14.10. Загальних Умов договорів фінансового лізингу у випадку прострочення сплати будь-якого платежу Лізингоодержувач буде зобов'язаний сплатити Лізингодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором, і по дату фактичної сплати Лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі.
Відповідно до пункту 21.3. Загальних умов для всіх вимог, що випливають з відповідного Договору та/чи Загальних Умов, включаючи вимоги зі сплати неустойки, встановлюється строк позовної давності в три роки.
Пунктом 21.4. Загальних умов передбачено, що обмеження в шість місяців для нарахування штрафних санкцій, встановлене ст. 232 Господарського кодексу України, до штрафних санкцій, передбачених відповідним Договором та/чи Загальними Умовами не застосовується. Нарахування штрафних санкцій (неустойки тощо) за прострочення виконання зобов'язань, передбачених відповідним Договором та/чи цими Загальними Умовами здійснюється протягом усього строку прострочення, починаючи вiд дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як зазначає позивач, 25.09.2025 р. разом з Повідомленням № 69/09 від 23.09.2025 р. про порушення Договору, він направив Лізингоодержувачу Вимогу № 64/09 від 23.09.2025 р. про сплату пені, що підтверджується поштовим чеком, списком згрупованих відправлень та описом вкладення у цінний лист, які було отримано відповідачем 29.09.2025 р., але Вимогу було залишено без задоволення.
За розрахунком позивача, сума пені за Договором становить 2 664 518,84 грн, яку позивач просить суд стягнути у зв'язку із невиконанням ВКФ «КВАРЦ» умов Договору.
Крім того, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 222 101 грн 33 коп.
Також, позивач зазначив, що 18 лютого 2019 року між Лізингодавцем та ОСОБА_1 (Поручитель ) був укладений Договір поруки № UA358L-19-06SG, відповідно до положень якого Поручитель поручився за виконання зобов'язань Лізингоодержувача за Договором зі сплати на користь Лізингодавця лізингових платежів на загальну суму 494 038,65 долари США, а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань Лізингоодержувача, передбачених умовами Договору.
Позивач зазначає, що 30.09.2025 р. він направив ОСОБА_1 вимогу про сплату заборгованості, що підтверджується поштовим чеком, списком згрупованих відправлень та описом вкладення у цінний лист. Вказана вимога про виплату заборгованості з 02.10.2025 р. перебувала на поштовому відділенні за місцем реєстрації ОСОБА_1 .
Посилаючись на Нормативи та нормативні строки пересилання поштових відправлень (Правила № 958), затверджені Наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013 р., згідно з якими строк пересилання місцевих поштових відправлень (між обласними центрами України ) становить 4 (чотири) календарних дні, враховуючи день подачі поштового відправлення на поштове відділення (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку), позивач вважає, що оскільки ОСОБА_1 мав можливість отримати вказану письмову вимогу 04.10.2025 р., вважається, що він отримав вказану вимогу 04.10.2025 р.
Позивач зауважив, що згідно п. 2.2. Договору поруки ОСОБА_1 зобов'язаний здійснити погашення заборгованості протягом трьох робочих днів з моменту, коли кредитор пред'явив вимогу про сплату відповідних сум.
Проте ні після прострочення виконання зобов'язань за Договором, ні після спливу кінцевого строку сплати прострочених платежів, ні станом на дату подання цієї позовної заяви ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за Договорами поруки повністю чи частково.
Крім того, як зазначає позивач, 18.02.2019 р. між Лізингодавцем та ТОВ «АВТОДОР» (Поручитель ) був укладений Договір поруки № UA358L-19-06SА, відповідно до умов якого Поручитель поручився за виконання зобов'язань Лізингоодержувача за Договором зі сплати на користь Лізингодавця лізингових платежів на загальну суму 494 038,65 доларів США, а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань Лізингоодержувача, передбачених умовами Договору.
У зв'язку із невиконанням Лізингоодержувачем своїх зобов'язань за Договором, 30.09.2025 р. позивач направив ТОВ «АВТОДОР» вимогу про виплату заборгованості, що підтверджується поштовим чеком, списком згрупованих відправлень, та описом вкладення у цінний лист, яку було отримано відповідачем 08.10.2025 р.
Позивач зазначив, що згідно п. 2.2. Договору поруки № UA358L-19-06SА від 18.02.2019 р. ТОВ «АВТОДОР» зобов'язане здійснити погашення заборгованості протягом трьох робочих днів з моменту, коли кредитор пред'явив вимогу про сплату відповідних сум.
Проте, ні після прострочення виконання зобов'язань Лізингоодержувачем за Договором, ні після спливу кінцевого строку сплати прострочених платежів, ні станом на дату подання цієї позовної заяви ТОВ «АВТОДОР» не виконало в свої зобов'язання за Договором поруки № UA358L-19-06SА від 18.02.2019 р. повністю чи частково.
Як зазначає позивач, п. 3 Договорів поруки визначено, що порука є безперервним забезпеченням, яке охоплює залишок коштів, що періодично підлягають сплати Боржником Кредитору в будь-якому порядку у зв'язку з Договором. Порука є доповненням до будь-якої іншої поруки, гарантії, забезпечення або інших засобів захисту прав, які тепер має або в майбутньому митиме Кредитор і не залежить від них.
Посилаючись на положення ст.ст.553, 554, 559 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що ВКФ «КВАРЦ», ОСОБА_1 та ТОВ «АВТОДОР» є солідарними боржниками за Договором на підставі Договорів поруки, у зв'язку із чим зобов'язані погасити заборгованість перед позивачем.
Крім того, позивач зазначив, що відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України кредитор має право вимагати виконання обов'язку в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо. Одночасне існування рішень суду про стягнення однієї й тієї самої суми з боржника та поручителя не є подвійним стягненням, оскільки обов'язок солідарних боржників припиняється лише фактичним виконанням (зарахуванням коштів на рахунок кредитора). Захист від фактичного перебору коштів гарантується ст. 39 Закону "Про виконавче провадження", яка зобов'язує виконавця закінчити провадження після повного погашення суми боргу одним із солідарних боржників.
Також, посилаючись на сталу практику Верховного Суду, позивач вважає, що уданому випадку, враховуючи наявність окремих договорів поруки, поручителями за якими є ОСОБА_1 та ТОВ «АВТОДОР», позовні вимоги мають бути окремо до ВКФ «КВАРЦ» та ОСОБА_1 , а також до ВКФ «КВАРЦ» та ТОВ «АВТОДОР».
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені позивач зазначив, що ВКФ «КВАРЦ» користуючись предметом лізингу не сплачувала лізингових платежів протягом майже 4 років. Фінансування за предметом лізингу здійснювалось із залученням інвестицій у доларах США. Сума боргу була зафіксована ще у 2022р. У зв'язку із цим позивач вважає, що справедливим буде залишити до стягнення значну частину заявленої до стягнення пені.
Відповідач - ВКФ "КВАРЦ" підтверджує факт отримання від ТОВ "КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА" дорожньої фрези CATERPILLARPM620, серійний номер CATPM620CLH900196, в комплектації ( Предмет лізингу) у відповідності до умов договору фінансового лізингу № UA358L-19-06 від 18.02.2019р., на підставі акту прийому-передачі № 34 від 08.04.2019р. та видаткової накладної № 34 від 08.04.2019р., а також підтверджує факт порушення графіку платежів, встановленого додатковою угодою № 1 від 08.04.2019р. до Договору та підтверджує наявність заборгованості за лізинговими платежами по Договору у сумі 2 097 862 грн 44 коп., у зв'язку із чим визнає позовні вимоги у цій частині.
При цьому, відповідач вважає, що виходячи з викладення позивачем позовних вимог щодо солідарного стягнення, має місце стягнення 4 984 482 грн 61 коп. солідарно з ВКФ "КВАРЦ" та з ОСОБА_1 , та разом з цим стягнення 4 984 482 грн 61 коп. солідарно з ВКФ "КВАРЦ" та з ТОВ "АВТОДОР", що, на думку відповідача, призведе до подвійного стягнення (загальна сума стягнення становить 9 968 965 грн 22 коп.), що є неприпустимим.
Крім того, відповідач зауважив, що у даному випадку заборгованість за лізинговими платежами по Договору становить 2 097 862 грн 44 коп., а пеня - 2 664 518 грн 84 коп., що перевищує основний борг в 1,27 рази.
Враховуючи зазначене, посилаючись на положення ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, відповідач просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені.
Обгрунтовуючи зменшення пені, відповідач зауважив, що ВКФ "КВАРЦ" згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ВКФ "Кварц" здійснює наступні види економічної діяльності (код КВЕД-2010): 23.61 "Виготовлення виробів із бетону для будівництва" (основний); 23.63 "Виробництво бетонних розчинів, готових для використання"; 23.99 "Виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у.", 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт"; 77.11 "Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів"; 77.12 "Надання в оренду вантажних автомобілів".
Але, з початком повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України попит на продукцію, що виробляється підприємством знизився.
Місцем розташування виробництва ВКФ "КВАРЦ" є територія Чорноморської селищної територіальної громади Одеського району Одеської області код UA51100390000087217, яка на підставі наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 15.07.2025 № 1151 включена у "Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", що затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 і щодо якої не визначено дати припинення можливості бойових дій (дати завершення бойових дій). Численність працівників зменшилася, але підприємство продовжує працювати та підтримувати економіку країни.
Крім того, відповідач послався на лист Торгово-промислова палата України 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, яким, на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", було засвідчено військову агресію Російської Федерації проти України як форс-мажорні обставини, а також підтверджено, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких(-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Також, відповідач зауважив, що у питанні зменшення заявленої до стягнення неустойки ( штрафу, пені), суд має враховувати, що застосування до відповідача штрафних санкцій, у заявленому позивачем розмірі, не може відповідати критеріям розумності та справедливості, оскільки стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційних характер, попри те не може бути джерелом збагачення кредитора та те, що неспівмірність заявленої до стягнення суми штрафу, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання; відповідне зменшення штрафу є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є способом недопущення використання штрафу як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.
Відповідач також зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач зазнав майнових втрат внаслідок несвоєчасного здійснення відповідачем лізингових платежів, і стягнення неустойки (пені) не може бути способом надмірного збагачення сторони договору, на користь якої ці суми стягуються, адже вказане має суттєві наслідки для господарської діяльності в умовах воєнного стану.
Відповідачи - ТОВ "АВТОДОР" та ОСОБА_1 , не скористалися своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надали.
Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представника позивача, суд встановив, що 18.02.2019р. ТОВ "КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА" (Лізингодавець) та ВКФ «КВАРЦ» (Лізингоодержувач) уклали Договір фінансового лізингу №UА358L -19 -06, згідно п.2.1 якого Лізингодавець зобов'язується придбати у Продавця у власність Предмет Лізингу, зазначений у Додатку №1 до цього Договору, і надати його Лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і па інших умовах, зазначених у цьому Договорі й Загальних Умовах, з переходом права власності на Предмет Лізингу до Лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами.
Крім того, 18.02.2019р. ТОВ "КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА" ( Лізингодавець) та ВКФ «КВАРЦ» (Лізингоодержувач) були підписані Загальні умови договорів фінансового лізингу №UА358L -19, відповідно до п.3.4.3 яких Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно з ст. 292 Господарського кодексу України, що був чинним станом на дату укладення договору, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Статтею 806 Цивільного кодексу України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» ( тут і надалі в редакції, що була чинною на момент укладення Договору) фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
За приписами ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.
Приписами ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.
Таким чином, між сторонами за Договором фінансового лізингу №UА358L -19 -06 склалися правовідносини у сфері фінансового лізингу.
Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п.14.5 Загальних умов Лізингоодержувач сплачує Лізингові платежі в розмірі, передбаченому відповідним Договором, збільшеному відповідно до п. 14.4. Загальних Умов, не пізніше Кінцевої Дати Сплати. Кінцевою Датою Сплати для першого Лізингового Платежу після Авансового платежу є: в разі, якщо передача Предмета Лізингу Лізингодавцеві відбулася з 1 по 15 число відповідного місяця; перше число місяця, наступного за місяцем відповідної Дати Передачі; в разі, якщо передача Предмета Лізингу Лізингодавцеві відбулася після 15 числа відповідного місяця; перше число другого місяця, відраховуючи від місяця Дати Передачі.
Рахунок-фактура, виставлений Лізингодавцем, повинен зазначати окремо суму відшкодування вартості Предмета Лізингу та суму процентів, що підлягають сплаті за відповідний Період Нарахування, збільшених відповідно до умов пункту 14.4. Загальних Умов.
При зміні законодавства України, що регулює питання нарахування та сплати податку на додану вартість на суму процентів у складі лізингового платежу, а саме виключення процентів з переліку платежів, нарахування та сплата яких не підлягає оподаткуванню ПДВ, розмір процентів у складі Лізингових Платежів за відповідний період, що нараховуються згідно умов цього Договору, підлягає зміні та перерахунку. В такому випадку Лізинговий Платіж збільшується на суму ПДВ, яку Лізингодавець нараховує на частину процентів у складі Лізингового Платежу.
Неотримання Рахунку-фактури або несвоєчасне отримання Рахунку-фактури не звільняє Лізингоодержувача від зобов'язання по сплаті відповідного Лізингового платежу у строки та у сумі, що встановлені відповідним Договором та вказаними у уточненому Загальному Графіку лізингових платежів.
У разі, якщо заборгованість зі Сплати Лізингових платежів залишилася несплаченою після закінчення Строку Лізингу, Лізингодавець надсилає Лізингоодержувачу Рахунки-фактури на суму збільшення процентів, розраховану відповідно до умов пункту 14.4. Загальних Умов, у день місяця, у який надсилалися Рахунки-фактури згідно умов Договору у період Строку Лізингу. Рахунки-фактури також можуть надсилатися Лізингоодержувачу на його прохання також в інші дні місяця. Зазначені у цьому абзаці пункту 14.5. Загальних Умов Рахунки-фактури надсилаються за умови, що Курс Гривні до Базової Валюти на дату, що передує даті виставлення таких Рахунків-фактур та/або що передує даті Сплати заборгованості зі сплати Лізингових платежів, перевищує більш ніж на 1 відсоток курс гривні до Базової Валюти, на підставі якого були розраховані проценти при виставленні відповідних Рахунків-фактур до закінчення Строку Лізингу, які залишилися несплаченими. Заборгованість зі сплати відшкодування вартості Предмета Лізингу у складі Лізингових Платежів після закінчення Строку Лізингу сплачується Лізингооодержувачем на підставі відповідних Рахунків-фактур, надісланих Лізингодавцем Лізингоодержувачу до закінчення Строку Лізингу.
Згідно п.2.2 Договору фінансового лізингу цей Договір укладений відповідно до Загальних Умов, які є невід'ємною частиною цього Договору. При виконанні цього Договору Сторони керуються Загальними Умовами так, якби положення зазначених Загальних Умов були б включені в текст цього Договору (з врахуванням відповідної їх інтерпретації стосовно цього Договору), у тому числі, при виконанні цього Договору Сторони мають обов'язки і права, передбачені Загальними Умовами. У разі наявності протиріч між цим Договором та Загальними Умовами застосовуються/матимуть перевагу положення цього Договору.
За п.3.1 Договору характеристики й дані, які дозволяють визначити Предмет Лізингу, що передається Лізингодавцем у лізинг Лізингоодержувачу за цим Договором, зазначені в Специфікації, що є Додатком №1 до цього Договору.
Як вбачається з додатку №1 до Договору Предметом лізингу є Дорожня фреза CATERPILLAR PM620, серійний номер CATPM620CLH900196, в комплектації, зазначеній в специфікації.
В період з дня укладення цього Договору до моменту передачі Предмета Лізингу вартість Предмета Лізингу становить гривневий еквівалент 540 000,00 USD, що за максимальним курсом продажу USD на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією, розміщеною на веб- сайті http://www.udinform.com) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього Договору становить 14 715 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 452 500,00 грн. ( п.3.2.1 Договору).
Вартість предмету Лізингу за Договором купівлі-продажу №CL2383 від 18 лютого 2019, укладеним між Лізингодавцем та Продавцем Предмету Лізингу, становила гривневий еквівалент 540 000,00 USD, що за максимальним курсом продажу USD на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією, розміщеною на веб-сайті http://www.udinform.com) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення Договору купівлі-продажу складає 14 715 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 452 500,00 грн. ( п.3.2.3 Договору).
За п.4.5 Договору Лізингоодержувач сплачує Лізингові платежі в розмірі, передбаченому Додатком №3 до цього Договору, збільшеному відповідно до п. 4.4. цього Договору, не пізніше Кінцевої Дати Сплати Лізингових Платежів.
Кінцевою Датою Сплати для першого Лізингового Платежу після Авансового платежу є: в разі, якщо передача Предмета Лізингу Лізингодавцеві відбулася з 1 по 15 число відповідного місяця - перше число місяця, наступного за місяцем відповідної Дати Передачі; в разі, якщо передача Предмета Лізингу Лізингодавцеві відбулася після 15 числа відповідного місяця - перше число другого місяця, відраховуючи від місяця Дати Передачі.
За 5 Банківських Днів до Кінцевої Дати Сплати у відповідному Періоді Нарахування (не включаючи Кінцеву Дату Сплати) Лізингодавець надсилає Лізингоодержувачеві Рахунок-фактуру на вказану у відповідному Договорі електрону адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку.
Рахунок-фактура, виставлений Лізингодавцем, повинен зазначати окремо суму відшкодування вартості Предмета Лізингу та суму процентів, що підлягають сплаті за відповідний Період Нарахування, збільшених відповідно до умов пункту 14.4. Загальних Умов.
При зміні законодавства України, що регулює питання нарахування та сплати податку на додану вартість на суму процентів у складі лізингового платежу, а саме виключення процентів з переліку платежів, нарахування та сплата яких не підлягає оподаткуванню ПДВ, розмір процентів у складі Лізингових Платежів за відповідний період, що нараховуються згідно умов цього Договору, підлягає зміні та перерахунку. В такому випадку Лізинговий Платіж збільшується на суму ПДВ, яку Лізингодавець нараховує на частину процентів у складі Лізингового Платежу.
Неотримання Рахунку-фактури або несвоєчасне отримання Рахунку-фактури не звільняє Лізингоодержувача від зобов'язання по сплаті відповідного Лізингового платежу у строки та у сумі, що встановлені відповідним Договором та вказаними у уточненому Загальному Графіку лізингових платежів.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі Договору Лізингодавець передав 08.04.2019 р. Лізингоодержувачу Дорожню фрезу CATERPILLAR PM620, серійний номер CATPM620CLH900196, в комплектації, зазначеній в специфікації, що є Додатком №1 до Договору, що підтверджується актом прийому-передачі № 34 від 08.04.2019 р. та видатковою накладною № 34 від 08.04.2019 р.
На виконання умов Договору ВКФ «КВАРЦ» було сплачено позивачу авансовий платіж у розмірі, відповідно до п. 4.2. Договору, а також комісійну винагороду у розмірі, відповідно до п. 4.3. Договору.
Судом також установлено, що у період до жовтня 2021р. ВКФ «КВАРЦ» належним чином виконувала свої зобов'язання за Договором, але з жовтня 2021р. перестала сплачувати лізингові платежі, у зв'язку із чим за ВКФ «КВАРЦ» утворилася заборгованість у розмірі 2 097 862,44 грн. за період жовтень 2021р. - березень 2022р., що включає в себе курсову різницю у розмірі 445 257,27 грн та наявна станом на 15.09.2025 р.
Статтею 629 Цивільного кодексу Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції, що була чинною на момент укладення Договорів) сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» ( в редакції Закону №1953-ІХ) визначено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України ( що був чинним на дату укладення Договору) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідач у справі- ВКФ «КВАРЦ», проти наявної заборгованості у загальному розмірі 2 097 862,44 грн не заперечує та у цій частині позовні вимоги визнає.
За таких обставин, наявні підстави для стягнення на користь позивача заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 2 097 862,44 грн.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
В ст. 549 Цивільного кодексу України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 4 ст.21 Закону України,,Про фінансовий лізинг" (в редакції станом на дату укладення Договору ) невиконання лізингоодержувачем обов'язку щодо сплати лізингових платежів відповідно до умов договору фінансового лізингу є підставою для нарахування неустойки, сплату якої лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення, за час прострочення, якщо інший розмір неустойки не визначений умовами договору фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 14.10. Загальних Умов договорів фінансового лізингу у випадку прострочення сплати будь-якого платежу Лізингоодержувач буде зобов'язаний сплатити Лізингодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором, і по дату фактичної сплати Лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі.
За п. 21.3. Загальних умов для всіх вимог, що випливають з відповідного Договору та/чи Загальних Умов, включаючи вимоги зі сплати неустойки, встановлюється строк позовної давності в три роки.
Пунктом 21.4. Загальних умов передбачено, що обмеження в шість місяців для нарахування штрафних санкцій, встановлене статтею 232 Господарського кодексу України, до штрафних санкцій, передбачених відповідним Договором та/чи Загальними Умовами не застосовується. Нарахування штрафних санкцій (неустойки тощо) за прострочення виконання зобов'язань, передбачених відповідним Договором та/чи цими Загальними Умовами здійснюється протягом усього строку прострочення, починаючи вiд дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Виходячи з Загальних умов, враховуючи наявність заборгованості, позивач правомірно нарахував пеню у розмірі 2 664 518,84 грн.
Крім того, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних судом встановлено, що він є правильним та розмір 3% річних становить 222 101,33 грн.
Судом також встановлено, що 18.02.2019р. між ТОВ "КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА" (Лізингодавець) та ТОВ «АВТОДОР» (Поручитель) був укладений Договір поруки №UA358L-19-06SA, який є забезпеченням Поручителем виконання зобов'язань Боржником ( ВКФ «КВАРЦ») за Договором лізингу зі сплати на користь Кредитора лізингових платежів па загальну суму, що складає гривневий еквівалент 161 020,14 USD, що за максимальним курсом продажу USD на Міжбанківському валютному ринку (за інформацією, розміщеною на веб-сайті http://www.udinform.com) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього Договору становить 4 387 798,95 грн, в тому числі ПДВ 639 466,67 грн, а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань Боржником, передбачених умовами Договору лізингу.
Поручитель цим у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується як поручитель сплатити Кредиторові на першу вимогу Кредитора у разі невиконання або неналежного виконання Боржником своїх зобов'язань у терміни і на умовах, передбачених Договором лізингу, суму основного боргу (лізингові платежі та викупна ціна), і всі інші грошові суми та всі інші зобов'язання, які належать до сплати і підлягають виконанню на користь Кредитора з боку Боржника в даний момент або будуть належати до сплати і підлягати виконанню в будь-який час у майбутньому відповідно до умов Договору лізингу, з урахуванням змін і доповнень до нього. (п.2.1 Договору).
За п.17.1 Цей Договір поруки набирає чинності у Дату його Укладення і діє до дати надання Кредитором Поручителеві письмового підтвердження про виконання всіх зобов'язань Боржника за Договором.
Згідно п.2.2 Договору поруки не обмежуючи положень п,2.1, Поручитель у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується, розглядаючи це зобов'язання як окреме, додаткове і безперервне зобов'язання, відшкодувати Кредиторові на його вимогу всі збитки, грошові зобов'язання, вимоги відшкодування, витрати і видатки будь-якого характеру, що виникли через будь-яку несплату або несвоєчасну сплату Поручителем сум, що підлягають сплаті за цим Договором поруки, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту, коли Кредитор пред'явив Поручителеві вимогу про виплату відповідних сум, що підлягають сплаті на його користь та документарних підтверджень таких збитків. Це зобов'язання про відшкодування збитків залишається в силі, навіть якщо порука, передбачена п.2.1, з будь-якої причини втрачає чинність або можливість примусового виконання стосовно Поручителя.
Крім того, 18.02.2019 р. між Лізингодавцем та ОСОБА_1 (Поручитель ) був укладений Договір поруки № UA358L-19-06SG, відповідно п.2.1 якого цей Договір поруки є забезпеченням Поручителем виконання зобов'язань Боржником за Договором лізингу зі сплати на користь Кредитора лізингових платежів на загальну суму 494 038,65 USD, що за максимальним курсом продажу USD на Міжбанківському валютному ринку (за інформацією, розміщеною на всб-сайті http://www.udinform.com) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього Договору складає 13 462 553,31 грн., в тому числі ПДВ - 1 962 000,00 грн., а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань Боржником, передбачених умовами Договору лізингу.
Поручитель цим у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується як поручитель сплатити Кредиторові на першу вимогу Кредитора у разі невиконання або неналежного виконання Боржником своїх зобов'язань у терміни і на умовах, передбачених Договором лізингу, суму основного боргу (лізингові платежі та викупна ціна), і всі інші грошові суми та всі інші зобов'язання, які належать до сплати і підлягають виконанню на користь Кредитора з боку Боржника в даний момент або будуть належати до сплати і підлягати виконанню в будь-який час у майбутньому відповідно до умов Договору лізингу, з урахуванням змін і доповнень до нього.
За п.17.1 Цей Договір поруки набирає чинності у Дату його Укладення і діє до дати надання Кредитором Поручителеві письмового підтвердження про виконання всіх зобов'язань Боржника за Договором.
Згідно п.2.2 Договору поруки не обмежуючи положень п,2.1, Поручитель у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується, розглядаючи це зобов'язання як окреме, додаткове і безперервне зобов'язання, відшкодувати Кредиторові на його вимогу всі збитки, грошові зобов'язання, вимоги відшкодування, витрати і видатки будь-якого характеру, що виникли через будь-яку несплату або несвоєчасну сплату Поручителем сум, що підлягають сплаті за цим Договором поруки, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту, коли Кредитор пред'явив Поручителеві вимогу про виплату відповідних сум, що підлягають сплаті на його користь та документарних підтверджень таких збитків. Це зобов'язання про відшкодування збитків залишається в силі, навіть якщо порука, передбачена п.2.1, з будь-якої причини втрачає чинність або можливість примусового виконання стосовно Поручителя.
Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання може бути порука.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 554 Цивільного кордексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Судом встановлено, що зазначені вище Договори поруки не припинилися, у звязку із чим заборгованість з лізингових платежів у розмірі 2 097 862 грн 44 коп., пеня у розмірі 2 664 518 грн, 84 коп., 3%річних у розмірі 222 101 грн 33 коп. підлягають солідарному стягненню з боржника -ВКФ «КВАРЦ» та поручителів - ТОВ «АВТОДОР» та ОСОБА_1 .
Щодо клопотання ВКФ «КВАРЦ» про зменшення розміру пені, нарахованої у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору фінансового лізингу №UА358L -19 -06, суд зазначає наступне.
В ході розгляду справи судом встановлено, що розмір нарахованої позивачем пені у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору фінансового лізингу №UА358L -19 -06 становить 2 664 518 грн, 84 коп., що перевищує навіть суму заборгованості.
Господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Дана позиція міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі № 902/417/18, від 16.10.2024р. у справі № 911/952/22.
Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 26.08.2021р. по справі №911/378/17 виснував, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (ч.3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Згідно зі сталою судовою практикою, при вирішенні питання щодо стягнення штрафу, суд бере до уваги співвідношення ступеню виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов'язання.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 р. у справі № 911/2269/22 звертав увагу, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в ст. 551 Цивільного кодексу України та в ст. 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Даний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 14.07.2021 р. у справі № 916/878/20.
Разом з тим, у питаннях визначення підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11.07.2023 р. у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 р. у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 р. у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 р. у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 р. у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 р. у справі № 902/919/22.
Господарський суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права
Аналогічна позиція міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 р. у справі № 911/2269/22 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024р. № 911/952/22.
У мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 зазначено, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 902/417/18 також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
На підставі всього наведеного вище, беручи до уваги визнання відповідачем - ВКФ «КВАРЦ» заборгованості, розмір пені в порівнянні з розміром заборгованості, а також майновий стан відповідача, а також клопотання відповідача про зменшення розміру пені, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, у зв'язку із чим солідарному стягненню з відповідачів підлягає пеня у розмірі 266 451 грн 88 коп.
Суд не приймає доводи відповідача щодо ненадання позивачем доказів понесених ним збитків, так як згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
За таких обставин, беручи до уваги все зазначене вище, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.4 зазначеної статті Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА» до Виробничо-комерційної фірми «КВАРЦ" (приватна форма власності), Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДОР", ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 2 097 862 грн 44 коп., пені у розмірі 2 664 518 грн 84 коп., 3% річних у розмірі 222 101 грн 33 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Виробничо-комерційної фірми «КВАРЦ" (приватна форма власності) (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Паромна, буд. 11-А, код ЄДРПОУ 21034486) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДОР" 68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 20, код ЄДРПОУ 13888197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, код ЄДРПОУ 35431993) заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 2 097 862 грн 44 коп., пеню у розмірі 266 451 грн 88 коп., 3% річних у розмірі 222 101 грн 33 коп.
3. Стягнути солідарно з Виробничо-комерційної фірми «КВАРЦ" (приватна форма власності) (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Паромна, буд. 11-А, код ЄДРПОУ 21034486) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, код ЄДРПОУ 35431993) заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 2 097 862 грн 44 коп., пеню у розмірі 266 451 грн 88 коп., 3% річних у розмірі 222 101 грн 33 коп.
4. Стягнути з Виробничо-комерційної фірми «КВАРЦ" (приватна форма власності) (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Паромна, буд. 11-А, код ЄДРПОУ 21034486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, код ЄДРПОУ 35431993) витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 345 грн 66 коп.
5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, код ЄДРПОУ 35431993) витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 345 грн 66 коп.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДОР" (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 20, код ЄДРПОУ 13888197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, код ЄДРПОУ 35431993) витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 345 грн 66 коп.
7. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 26 березня 2026 р.
Суддя Н.В. Рога