65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"24" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5137/25
За позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, б. 1, код ЄДРПОУ 26302595)
До відповідача: Громадської організації «Спортивний клуб дзюдо, самбо «Європа» (65072, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 49/2, кв. 54, код ЄДРПОУ 26249561)
про стягнення неустойки
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Граненко М.М.
Представники сторін:
Від позивача: Бондар А.Г. - в порядку самопредставництва;
Від відповідача: не з'явився;
Суть спору: Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації (далі - ГО) «Спортивний клуб дзюдо, самбо «Європа» про стягнення неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди за період з 01.06.2024р. по 04.12.2025р. у розмірі 175 258 грн 48 коп.
Ухвалою суду від 26.12.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/5137/25, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 22.01.2026р. Ухвалою суду від 22.01.2026р. призначено судове засідання на 12.02.2026р. Ухвалою суду від 12.02.2026р. відкладено судове засідання на 10.03.2026р. Ухвалою суду від 10.03.2026р. відкладено судове засідання на 17.03.2026р. Ухвалою суду від 17.03.2026р. повідомлено сторін про призначення судового засідання на 24.03.2026р.
Позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач - ГО «Спортивний клуб дзюдо, самбо «Європа» відзиву на позовну заяву до суду не надав, про місце, дату та час судових засідань був повідомлений належним чином, але представник відповідача у судові засідання не з'являвся. Про поважність причин неявки суд не повідомив.
За таких обставин. виходячи з положень ст.165 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Позивач у справі - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, зазначив, що згідно з Договором №289/19 оренди нежитлового приміщення від 15.05.2019р. ГО «Спортивний клуб дзюдо, самбо «Європа» (Орендар) передано у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 391,3 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова. 8-А (Одеський ліцей «Європейський»). Строк дії договору - з 15.05.2019р. до 15.05.2020р.
Як стверджує позивач, факт передачі об'єкта оренди сторонами Договору зафіксовано актом приймання- передачі від 15.05.2019р., який є додатком до Договору оренди.
Додатковим договором від 18.06.2019р. №1 про внесення змін до Договору №289/19 оренди нежитлового приміщення від 15.05.2019р. сторонами досягнуто внесено зміни до розрахунку розміру орендної плати та погоджено, що Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату з 01.06.2019р. по 31.07.2019р. в розмірі 77 грн 31 коп. на місяць (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції)
Додатковим договором від 10.02.2020р. №2 про внесення змін до Договору №289/19 оренди нежитлового приміщення від 15.05.2019р. сторонами погоджено, що Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату з 01.01.2020р. по 15.05.2020р. в розмірі 430 грн 13 коп. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). З 16.05.2020р. розмір орендної плати становить 2 790 грн 38 коп. на місяць (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою орендною ставкою орендної плати за місяць.
Додатковим договором від 10.02.2020р. №3 про внесення змін до Договору №289/19 оренди нежитлового приміщення від 15.05.2019р. сторонами продовжено термін дії Договору до 31.12.2020р., розмір орендної плати у період з 01.01.2020р. по 31.12.2020р. встановлено у розмірі 430 грн 13 коп. на місяць (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). З 01.01.2021р. розмір орендної плати встановлено у розмірі 2 790 грн 38 коп. на місяць (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою орендною ставкою орендної плати за місяць.
Додатковим договором від 18.08.2020р. №4 про внесення змін до Договору №289/19 оренди нежитлового приміщення від 15.05.2019р. сторонами досягнуто згоди в частині розміру орендної плати, розмір якої у період з 01.06.2020р. по 31.08.2020 становить 12 грн 16 коп. на місяць (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). З 01.09.2020р. по 31.12.2020р. встановлено орендну плату у розмірі 436 грн 28 коп. на місяць (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). З 01.01.2021р. розмір орендної плати встановлено у розмірі 2 830 грн 28 коп. на місяць (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), що є базовою орендною ставкою орендної плати за місяць.
Як зазначає позивач, строк дії Договору закінчився 31.12.2020р.
Відповідно до п. 7.9. Договору оренди його дія припиняється, серед іншого, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Пунктом 4.7. Договору оренди визначено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання. Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.12.2024р. у справі №916/3087/24 виселено ГО «Спортивний клуб дзюдо, самбо «Європа» з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 391,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 8-А на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, а також стягнуто з ГО «Спортивний клуб дзюдо, самбо «Європа» неустойку у зв'язку із неповерненням об'єкту оренди за період з 16.01.2021р. по 31.05.2024р. у розмірі 289 613 грн 06 коп.
Як зазначає позивач, вказане рішення суду набрало законної сили та було виконане в примусовому порядку, у зв'язку із чим 04.12.2025р. в рамках виконавчого провадження державним виконавцем було складено акт про звільнення ГО «Спортивний клуб дзюдо, самбо «Європа» об'єкту оренди.
Відповідно до п.4.10 Договору оренди у випадку припинення дії Договору у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання Орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання- передачі приміщення.
Враховуючі зазначене, позивач дійшов висновку, що відповідач, на підставі ст.785 Цивільного кодексу України, має сплатити додатково неустойку за період з 01.06.2024р. по 04.12.2025р., розмір якої становить 175 258 грн 48 коп.
Разом з тим, позивач зазначає, що реалізуючи права, закріплені у ст. 145 Конституції України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, та діючи в інтересах територіальної громади міста Одеси, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звертається до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, суд встановив, що територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради є власником будівлі загальноосвітньої школи на 1000 учбових місць, загальною площею 10635,7 кв.м. розташованого за адресою: місто Одеса, вулиця Маршала Говорова, 8-А, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.09.2022р. №309795604.
Згідно Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021р. №137-УІІІ, Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради та є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважено виступати інший виконавчий орган Одеської міської ради.
15 травня 2019р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та ГО «Спортивний клуб дзюдо, самбо «Європа» (Орендар) був укладений Договір оренди №289/19 нежилого приміщення (далі - Договір оренди №289/19), згідно п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 391,3 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 8-А (Одеський ліцей «Європейський») (36 годин на місяць).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.12.2024р. у справі №916/3087/24, яке набрало законної сили, було встановлено, що строк дії Договору оренди №289/19 закінчився 31.12.2020р.
Крім того, виселено ГО «Спортивний клуб дзюдо, самбо «Європа» з об'єкту оренди - нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 391,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова (зараз вул. Добровольців), буд. 8-А, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та стягнуто з ГО «Спортивний клуб дзюдо, самбо «Європа» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку у розмірі 289 613 грн 06 коп., нараховану за період з 16.01.2021р. по 31.05.2024р., нараховану відповідно до положень ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.
З наявного у матеріалах справи акту державного виконавця від 04.12.2025р. вбачається. що лише 04.12.2025р. приміщення першого поверху, загальною площею 391,3 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова (зараз вул.Добровольців), буд. 8-А, фактично з звільненими. Отже, саме до цієї дати - 04.12.2025р., відповідач мав сплачувати неустойку, що нарахована відповідно до ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що Обєднана палата Верховного Суду у постанові від 23.08.2024р. у справі №910/14606/22 зазначила, що неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 Цивільного кодексу України.
Ураховуючи положення чинного законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що санкція, передбачена ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є неустойкою відповідно до визначення, наведеного у ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України в сукупності з ч. 2 ст. 551 вказаного Кодексу (штрафною санкцією відповідно до визначення, наведеного у ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України у сукупності з ч. 4 ст. 231 зазначеного Кодексу).
Отже, санкція, передбачена ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі.
При цьому, Верховний Суд зазначив, що у випадку якщо орендар прострочив виконання обов'язку щодо повернення орендованого майна, то така поведінка боржника є неправомірною, а до відносин сторін застосовується охоронна норма ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.
Частина друга ст. 785 Цивільного кодексу України є особливим заходом цивільної відповідальності (неустойкою), яка визначається в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення її наймодавцю у разі припинення договору найму та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, оскільки дія такої санкції поширюється на весь час неправомірного користування майном, а також щодо незастосування до неї положень ст. 232 Господарського кодексу України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено інше (дію санкції на весь період неправомірного користування майном).
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.11.2020р. у справі №916/1319/19 Та у постанові від 19.04.2021р. у справі №910/11131/19.
Зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями ст. 549 Цивільного кодексу України.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми неустойки судом встановлено, що він обгрунтований та правильний, у зв'язку із чим стягненню з відповідача підлягає неустойка у розмірі 175 258 грн 48 коп., нарахована за період з 01.06.2024р. по 04.12.2025р..
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч. 1 ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.4 зазначеної статті Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
При винесені даного рішення суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Громадської організації «Спортивний клуб дзюдо, самбо «Європа» про стягнення неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди за період з 01.06.2024р. по 04.12.2025р. у розмірі 175 258 грн 48 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Громадської організації «Спортивний клуб дзюдо, самбо «Європа» (65072, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 49/2, кв. 54, код ЄДРПОУ 26249561) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд.1, код ЄДРПОУ - 26302595) неустойку у розмірі 175 258 грн 48 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 26 березня 2026 р.
Суддя Н.В. Рога