79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.03.2026 Справа № 914/2635/25
Господарський суд Львівської області в складі головуючої судді Бургарт Т.І., при секретарі судового засідання Кохановській Ю.І. розглянувши у підготовчому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейна» (вулиця Олекси Тихого, 16/15, Київ, 03056; код ЄДРПОУ 43172452);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео-С» (вулиця Зелена, 153А, Львів, 79035; код ЄДРПОУ 38208806);
про стягнення заборгованості,
за участю представників
від позивача: Попадюка І.В. (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Дяківа В.Б., -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дейна» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео-С» про стягнення заборгованості у розмірі 7 222 993,57 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовано неповним та несвоєчасним виконанням відповідачем обов'язку з оплати товару, поставленого позивачем на умовах договору поставки, в результаті чого утворилася заборгованість: 3 001 867,00 грн - сума основного грошового зобов'язання, 2 564 519,19 грн - сума пені; 1 455 650,19 грн - сума інфляційних втрат та 200 957,19 грн - сума трьох відсотків річних.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах засідань.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19 лютого 2026 року підготовче засідання у справі №914/2635/25 відкладено на 16 березня 2026 року о 10:40 год.
16 січня 2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.
19 січня 2026 року від представника позивача надійшло заперечення на клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.
У підготовчому засіданні 16 березня 2026 року здійснювався розгляд клопотання представника відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи, а також розглядалося питання наявності підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Щодо клопотання про призначення судової експертизи
Відповідач подав зазначене клопотання, у якому просить суд:
1) призначити судово-економічну експертизу у справі № 914/2635/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЙНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО-С» про стягнення заборгованості;
2) на вирішення судово-економічної експертизи поставити наступне питання:
чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЙНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО-С» розмір заборгованості за поставлені товарно-матеріальні цінності, а саме загальний борг: 7 222 993,57 грн, з яких: 3 001 867,00 грн - сума основного зобов'язання; 2 564 519,19 грн - загальна сума пені; 1 455 650,19 грн - загальна сума інфляційних втрат; 200 957,19 грн - загальна сума 3% річних?
Підставою для призначення експертизи, згідно доводів відповідача, є неправильне обчислення позивачем суми заборгованості, що полягає в порушенні при проведенні розрахунків частини 1 статті 534 Цивільного кодексу України, якою передбачено черговість зарахування платежів.
Зокрема, за змістом вказаної норми, у випадку недостатності сплачених відповідачем сум для повного погашення грошового зобов'язання, позивач був зобов'язаний здійснювати їх зарахування у визначеній законом послідовності, а саме: у першу чергу - на покриття витрат, пов'язаних з одержанням виконання, у другу - на сплату процентів та неустойки (в тому числі пені), і лише у третю - в рахунок погашення основної суми боргу.
Натомість, як зазначає відповідач, позивач фактично здійснив зарахування отриманих платежів безпосередньо в рахунок основного боргу, всупереч встановленій законом черговості, що призвело до безпідставного обліку неустойки як непогашеної та, відповідно, штучного збільшення суми штрафних санкцій. Такий підхід спричинив викривлення реального стану виконання грошового зобов'язання та, як наслідок, необґрунтоване збільшення розміру заявленої до стягнення заборгованості.
За наведених обставин відповідач вказує на те, що порушення позивачем приписів статті 534 Цивільного кодексу України вплинуло на правильність здійсненого розрахунку та ставить під сумнів достовірність визначеного розміру заборгованості, що, у свою чергу, зумовлює необхідність її перевірки. Враховуючи значний обсяг матеріалів, така перевірка, за доводами відповідача, повинна здійснюватися шляхом призначення судової експертизи.
Представник позивача заперечив проти призначення судової економічної експертизи, вказуючи на безпідставність відповідного клопотання відповідача. На обґрунтування своєї позиції він послався на те, що розмір основної заборгованості є погодженим сторонами та підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків, а відтак не підлягає додатковому доказуванню. За таких обставин, на думку позивача, відповідач позбавлений підстав ставити під сумнів порядок зарахування здійснених ним платежів та посилатися на їх нібито неправильне спрямування на погашення основного боргу замість процентів чи неустойки.
Крім того, представник позивача зазначив, що навіть у разі зарахування сплачених коштів у рахунок основної суми боргу, а не штрафних санкцій, це не призвело до порушення прав відповідача, оскільки зменшення основного боргу, відповідно до загальних правил нарахування процентів, об'єктивно знижує базу для подальшого нарахування штрафних санкцій. Відтак загальний розмір заборгованості не збільшується, а навпаки - зменшується, що виключає необхідність проведення експертного дослідження з цього питання.
Також представник позивача звернув увагу на відсутність з боку відповідача будь-якого альтернативного (контр-) розрахунку заборгованості, що свідчить про недоведеність його заперечень. При цьому посилання відповідача на значний обсяг матеріалів справи та складність розрахунків, на переконання позивача, не є належною підставою для призначення експертизи, оскільки відповідні розрахунки мають арифметичний характер і не потребують спеціальних знань у розумінні процесуального закону.
У підсумку представник позивача вважає, що заявлене клопотання спрямоване виключно на затягування розгляду справи, що суперечить засадам господарського судочинства, зокрема принципам розумності строків та процесуальної економії.
Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши думку представників, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення у справі судової економічної експертизи з огляду на наступне.
Вирішуючи питання про наявність підстав для призначення судової експертизи, суд виходить з положень статті 99 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої експертиза призначається лише за сукупності умов, зокрема у разі, коли для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері, іншій ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Судова експертиза, за своєю правовою природою, є засобом встановлення фактичних даних шляхом дослідження об'єктів із застосуванням спеціальних знань, і не може підміняти собою оцінку доказів чи вирішення питань права, що належить до виключної компетенції суду. Відтак, призначення експертизи є виправданим лише за наявності об'єктивної потреби у таких знаннях, яка не може бути замінена іншими засобами доказування.
У цьому контексті суд враховує, що спірні доводи відповідача фактично зводяться до незгоди з порядком зарахування платежів та правильністю здійсненого позивачем розрахунку заборгованості.
Разом з тим, застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України не має автоматичного характеру, а залежить від волевиявлення боржника, відображеного у реквізиті «призначення платежу» платіжного документа. Так, у разі, якщо платник чітко визначив у платіжному дорученні призначення платежу (зокрема, як оплату основного боргу за договором), така вказівка є обов'язковою для кредитора і виключає можливість застосування черговості, передбаченої статтею 534 Цивільного кодексу України. Натомість наведена норма підлягає застосуванню лише у випадках, коли платіж здійснено без конкретизації його призначення або коли таке призначення не дозволяє однозначно встановити, яке саме зобов'язання або його елемент підлягає погашенню.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 910/12934/18 (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 вересня 2019 року).
Отже, питання визначення правової природи здійснених платежів, їх спрямування та наслідків такого спрямування у контексті застосування статті 534 Цивільного кодексу України є питанням правової кваліфікації, яке належить до виключної компетенції суду та не потребує залучення спеціальних знань у сфері економіки чи фінансів.
Крім того, перевірка арифметичної правильності розрахунків не потребує спеціальних знань у розумінні процесуального закону та може бути здійснена як сторонами, так і судом на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування покладається на кожну сторону в межах заявлених нею вимог та заперечень. Отже, саме на відповідача покладено обов'язок довести як наявність підстав для призначення експертизи, так і неможливість встановлення відповідних обставин без залучення спеціальних знань.
Разом з тим, подане відповідачем клопотання не містить належного обґрунтування необхідності призначення експертизи у розумінні частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, відповідачем не конкретизовано, які саме обставини, що входять до предмета доказування, не можуть бути встановлені судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів, не визначено, у чому полягає потреба у спеціальних знаннях, а також не доведено неможливість перевірки правильності розрахунків судом самостійно.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності об'єктивної потреби у спеціальних знаннях для встановлення обставин, що мають значення для справи, а також не обґрунтовано неможливості їх з'ясування самостійно.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (параграфи 66- 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (параграф 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).
Відтак, безпідставне призначення судової експертизи матиме наслідком збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Щодо наявності підстав для закриття підготовчого провадження
Частиною третьою статті 177 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Суд, розглянувши справу у підготовчому засіданні 16 березня 2026 року, поставив на обговорення питання наявності підстав для закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті.
Відповідно до частини першої статті 182, статей 177 та 181 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, з'ясування заперечень проти позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, а також вирішення інших процесуальних питань, необхідних для забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті.
В ході розгляду цієї справи у підготовчих засіданнях виконано всі завдання підготовчого провадження, зокрема: визначено предмет спору, обставини, які входять в предмет доказування та обсяг доказів, поданих сторонами на їх підтвердження, визначено склад учасників справи, та їх позиції щодо заявлених позовних вимог.
Від учасників справи не надходило інших заяви чи клопотань, вирішення яких здійснюється на стадії підготовчого провадження для підготовки її до судового розгляду по суті.
Представники позивача та відповідача не заперечували проти закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті, що свідчить про відсутність процесуальних підстав для його подальшого продовження.
Відповідно до пункту 18 частини другої статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Керуючись статтями 74, 99, 177, 181, 182, 232- 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення у справі номер 914/2635/25 судової економічної експертизи.
2. Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 20.04.2026 о 10:00 год.
Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, зал судових засідань №5.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Веб-адреса суду: http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Суддя Бургарт Т.І.