ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.03.2026Справа № 910/15601/25
За позовом Прутяна Олександра Анатолійовича
до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Мороз О.Ю.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Прутян Олександр Анатолійович (далі - позивач, Прутян О.А. ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - відповідач, АТ КБ "ПРИВАТБАНК"/Банк) з вимогами про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
19.12.2025 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15601/25, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/15601/25.
23.12.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
07.01.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі. У відзиві на позовну заяву відповідач також зазначив, що спір у даному випадку виник не між суб'єктами господарювання, а між фізичною особою Прутян О.А. та АТ КБ "ПРИВАТБАНК", тому просив суд закрити провадження у справі.
07.01.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач заперечив доводи відповідача у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк":
- банківську справу (досьє клієнта) щодо поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я фізичної особи-підприємця Прутяна Олександра Анатолійовича;
- матеріали внутрішньої банківської перевірки щодо поточного рахунку № НОМЕР_1 ;
- документи (рішення, висновки, службові записки), на підставі яких було встановлено обмеження позивачу видаткових операцій за рахунком № НОМЕР_1 із строками дії обмежень та підстави їх продовження;
- документи, що підтверджують реєстрацію, розгляд та результати розгляду заяв позивача від 22.08.2024 року та 06.09.2024 року;
- внутрішні документи, якими обґрунтовується відмова у виконанні розпорядження позивача щодо перерахування грошових коштів та закриття поточного рахунку № НОМЕР_1 .
Наведеною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення даної ухвали суду витребувані докази надати суду.
16.02.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для надання витребуваної судом інформації до 27.02.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 встановлено Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" додатковий строк для подання доказів у справі до 12.03.2026.
18.03.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів та пояснень, згідно якого надано докази на виконання вимог ухвали суду від 22.01.2026, у задоволенні позовних вимог позивача відповідач просив суд відмовити повністю.
18.03.2026 до суду від позивача надійшла заява від 18.03.2026, згідно якої позивач просив суд закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині вимог про зобов'язання АТ КБ "ПРИВАТБАНК" вчинити дії, а саме:
- припинити безпідставне обмеження (блокування) видаткових операцій за поточним рахунком № НОМЕР_1 , відкритим в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (ЄДРПОУ банку 14360570, код банку 305299) 27.01.2022 за адресою вiддiлення: 56501 Миколаївська обл., Вознесенський р-н, м. Вознесенськ, вул. Центральна, 5-А;
- виконати розпорядження позивача та перерахувати грошові кошти у сумі 10 000,00 грн, що зараховані на зазначений рахунок, на рахунок позивача як фізичної особи за реквізитами: одержувач: Прутян Олександр Анатолійович, рахунок: НОМЕР_2 , IBAN: НОМЕР_3 , банк одержувача: АТ КБ "ПРИВАТБАНК", Київ, Україна, РНОКПП одержувача: НОМЕР_4 ;
- після виконання розпорядження закрити зазначений рахунок.
Згідно наведеної заяви позивач просив суд в частині вимоги про стягнення з АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на користь Прутян Олександра Анатолійовича, моральної (немайнової) шкоди у розмірі 10 000 гривень позивач просив суд продовжити розгляд справи.
Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі, викладеного у відзиві на позовну заяву.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Судом встановлено, що згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 03.07.2024 ФОП Прутян О.А. припинив підприємницьку діяльність на підставі власного рішення.
Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Із системного аналізу статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" вбачається, що однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли із господарського договору, зобов'язання за яким у позивача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились, а перейшли до Прутяна А.О., як фізичної особи.
Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.06.2019 у справі №760/13915/18, зокрема, що припинення підприємницької діяльності позивача/відповідача не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору, укладеного між суб'єктами господарської діяльності. Тобто, стороною правочину виступала фізична особа-підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов'язанні.
З огляду на наведене, суд відхиляє клопотання відповідача про закриття провадження у справі, викладене у відзиві на позовну заяву.
Щодо клопотання позивача про закриття провадження у справі в частині вимог про зобов'язання АТ КБ "ПРИВАТБАНК" вчинити дії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2026 закрито провадження у справі № 910/15601/25 в частині позовних вимог про зобов'язання Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" вчинити дії, а саме:
- припинити безпідставне обмеження (блокування) видаткових операцій за поточним рахунком № НОМЕР_1 , відкритим в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (ЄДРПОУ банку 14360570, код банку 305299) 27.01.2022 за адресою відділення: 56501 Миколаївська обл., Вознесенський р-н, м. Вознесенськ, вул. Центральна, 5-А;
- виконати розпорядження Прутяна Олександра Анатолійовича та перерахувати грошові кошти у сумі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок), що зараховані на поточний рахунок № НОМЕР_1 , на рахунок Прутяна Олександра Анатолійовича як фізичної особи за реквізитами: одержувач: Прутян Олександр Анатолійович, рахунок: НОМЕР_2 , IBAN: НОМЕР_3 , банк одержувача: АТ КБ "ПРИВАТБАНК", Київ, Україна, РНОКПП одержувача: НОМЕР_4 ;
- після виконання розпорядження закрити рахунок № НОМЕР_1 .
Враховуючи закриття провадження у справі № 910115601/25 в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити дії, а також те, що позивач підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної (немайнової) шкоди, суд розглядає позов в частині вимог позивача про стягнення з АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на користь Прутяна Олександра Анатолійовича моральної (немайнової) шкоди у розмірі 10 000 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані сторонами заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань і додані до них докази.
Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
28.08.2020 здійснено державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця Прутяна Олександра Анатолійовича, номер запису 2005210000000011009, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,
27.01.2022 Фізичній особі-підприємцю Прутяну О.А. в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 , валюта UAH (Українська гривня), що підтверджується копією довідки АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про відкриття рахунку № НОМЕР_5 від 06.09.2024.
03.07.2024 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Прутяна О.А. (на підставі власного рішення), номер запису 2005210060001011009.
У зв'язку із прийняттям рішення про припинення підприємницької діяльності з 03.07.2024, Прутян Олександр Анатолійович (далі - позивач, Прутян О.А.) подав заявку через інтернет-банкінг Приват24 та закрив картку "Ключ до рахунку".
Проте, 30.07.2024 о 14 год. 20 хв. на поточний рахунок № НОМЕР_1 від платника ТОВ "Меліоратор-Агро Юг" (рахунок платника: № НОМЕР_6 , код платника 33310498, надавач платіжних послуг платника АТ "ОТП БАНК"), надійшли грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн з призначенням платежу: "Оплата за послуги правової допомоги зг. рах. від 30.04.2024 р. без ПДВ".
Між ТОВ "Меліоратор-Агро Юг" та адвокатом Прутян Олександром Анатолійовичем існували договірні правовідносини, що підтверджується укладеними між ними Договором про надання правничої (правової) допомоги від 28.12.2020, Додатковою угодою від 30.08.2021 до цього договору.
Грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн, які надійшли на рахунок ФОП Прутяна О.А. № НОМЕР_1 від платника ТОВ "Меліоратор-Агро Юг", були заблоковані АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
22.08.2024 позивач звернувся до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" із заявою (без вихідного номера), згідно якої просив АТ КБ "ПРИВАТБАНК" перерахувати кошти у розмірі 10 000,00 грн із заблокованого рахунку № НОМЕР_1 на картку "Універсальна" № НОМЕР_7 у зв'язку із закриттям ФОП.
06.09.2024 позивач звернувся до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" із заявою (без вихідного номера), згідно якої просив АТ КБ "ПРИВАТБАНК" зняти заборону з поточного рахунку № НОМЕР_1 , перерахувавши з нього на картку "Універсальна" № НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , 10 000,00 грн, та надати можливість після цього закрити поточний рахунок № НОМЕР_1 .
Листом №20.1.0.0.0/7-240822/33136 від 16.09.2024 АТ КБ "ПРИВАТБАНК" повідомив позивача, що його звернення знаходиться в роботі фахівців Головного офісу "ПРИВАТБАНК", відповідь буде надано у найкоротші терміни.
Листом №20.1.000/7-240822/33136 від 19.09.2024 АТ КБ "ПРИВАТБАНК", у відповідь на заяву позивача №б/н від 22.08.2026, відмовив позивачу у знятті заборони з поточного рахунку та перерахуванні залишку коштів.
Вважаючи таке рішення АТ КБ "ПРИВАТБАНК" незаконним, 31.12.2024 позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з вимогами про визнання протиправними (незаконними) дій АТ КБ "ПРИВАТБАНК" щодо блокування поточного рахунку № НОМЕР_1 та стягнення 10 000,00 грн моральної (немайнової) шкоди.
Обґрунтовуючи наведений позов в частині вимог про визнання протиправними (незаконними) дій відповідача, позивач зазначив, що з огляду на те, що ним закрито картку "Ключ до рахунку", який є електронним платіжним засобом, після припинення підприємницької діяльності ФОП Прутян О.А. стало неможливо за заявою Прутяна О.А. перерахувати грошові кошти з поточного рахунку № НОМЕР_1 на його поточний рахунок, як фізичної особи, у зв'язку з чим позивач вказав на протиправні (незаконні) дії АТ КБ "ПРИВАТБАНК" щодо блокування поточного рахунку № НОМЕР_1 .
Обґрунтовуючи наведений позов в частині стягнення моральної шкоди, позивач вказав на те, що внаслідок протиправних дій відповідача щодо блокування поточного рахунку ФОП Прутян О.А., йому завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях та приниженні честі та гідності, розмір якої позивач визначив, виходячи із суми заблокованих грошових коштів, яка становить 10 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 у справі № 915/1649/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025, у задоволенні наведеного позову Прутяна Олександра Анатолійовича відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні вимог Прутяна О.А. про визнання протиправними (незаконними) дій АТ КБ "ПРИВАТБАНК" щодо блокування поточного рахунку № НОМЕР_1 , суд у справі № 915/1649/24 дійшов висновку, що Прутяном О.А. обрано неефективний спосіб захисту його порушених прав, а саме, обраний позивачем спосіб захисту щодо визнання протиправними (незаконними) дії АТ КБ "ПРИВАТБАНК" щодо блокування поточного рахунку № НОМЕР_1 не призведе до відновлення його порушених прав, зокрема, виконання такого судового рішення не призведе до розблокування поточного рахунку № НОМЕР_1 або до зобов'язання вчинити банком дії щодо перерахунку грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн на відкритий поточний рахунок Прутяна О.А . У задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди судом відмовлено, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому моральної шкоди у заявленій сумі.
У грудні 2025 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, який є предметом розгляду у даній справі № 910/15601/25.
Судом встановлено, що подання позову у даній справі № 910/15601/25 позивач обгрунтовує тим, що після розгляду справи № 915/1649/24 відповідач не усунув обмеження видаткових операцій та продовжує безпідставно утримувати грошові кошти позивача, станом на день подання позову грошові кошти у сумі 10 000,00 грн залишаються заблокованими, що свідчить про триваюче порушення прав позивача. Вимога про стягнення моральної шкоди обґрунтована позивачем тривалим та свідомим порушенням гідності фізичної особи, що триває і після ухвалення судового рішення у справі № 915/1649/24.
За висновком суду, предмет та підстави позову у справі № 915/1649/24 та у справі № 910/15601/25 є різними.
Враховуючи закриття провадження у справі № 910/15601/25 в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити дії (ухвала Господарського суду міста Києва від 26.03.2026), а також те, що позивач підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної (немайнової) шкоди у розмірі 10 000,00 грн, суд розглядає позов у справі № 910/15601/25 в частині вимог позивача про стягнення з АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на користь Прутяна Олександра Анатолійовича моральної (немайнової) шкоди у розмірі 10 000 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення моральної (немайнової) шкоди, позивач у позовній заяві, заяві про усунення недоліків позовної заяви та відповіді на відзив зазначив таке:
- вимога про відшкодування моральної (немайнової) шкоди заявлена на підставі статей 23, 1167 Цивільного кодексу України;
- моральна шкода полягає у тривалому порушенні права позивача на мирне володіння та розпорядження власними грошовими коштами, які безпідставно утримуються Банком, створенні стану правової невизначеності, необхідності неодноразових звернень до Банку та суду для захисту порушеного права;
- характер заявленої моральної шкоди полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи внаслідок тривалого та безпідставного обмеження доступу до власних грошових коштів і не потребує підтвердження спеціальними доказами (медичними або психологічними);
- розмір заявленої до стягнення моральної шкоди у сумі 10 000 грн визначений з урахуванням характеру порушення, його тривалості, особистого стану позивача (особа з інвалідністю 1-Б групи внаслідок війни), а також вимог розумності та справедливості;
- позивач наголосив, що при розгляді справи № 915/1649/24 Банку була відома вся сукупність фактичних обставин спірних правовідносин сторін, у тому числі факт зарахування грошових коштів на рахунок позивача, факт договірних правовідносин ФОП Прутяна О.А. з ТОВ "Меліоратор-Агро Юг" та відсутність будь-якого судового рішення чи іншої законної заборони щодо розпорядження ними, проте відповідач, маючи повну та достатню інформацію, не усунув обмеження видаткових операцій та продовжив безпідставно утримувати грошові кошти позивача, що свідчить про триваюче порушення зобов'язань за договором банківського рахунку;
- позивач зауважив, що Банк не надав жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував правомірність його дій або бездіяльності щодо заяви позивача від 06.09.2024 року.
Відповідач заперечив позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, зазначивши у відзиві на позовну заяву таке:
- позивач не надав розрахунку моральної шкоди;
- позивач не зазначив, якими об'єктивними доказами він може підтвердити свої твердження про те, що в результаті неправомірної бездіяльності відповідача йому було заподіяно моральну шкоду і така моральна шкода має причинний зв'язок з бездіяльністю відповідача, відповідно, позивач не надав таких доказів суду;
- чинним законодавством не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з закриттям рахунку позивачем та його ліквідацією як ФОП.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина 1).
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2). Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3).
Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Аналіз наведених норм свідчить, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Як встановлено судом, 30.07.2024, після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення підприємницької діяльності ФОП Прутяна О.А., на поточний рахунок останнього, № НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ "ПРИВАТБАНК", від платника ТОВ "Меліоратор-Агро Юг" надійшли грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн, які у подальшому були заблоковані АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Листом №20.1.000/7-240822/33136 від 19.09.2024 (у відповідь на заяву позивача № б/н від 22.08.2024) АТ КБ "ПРИВАТБАНК" фактично відмовив позивачу у знятті заборони з поточного рахунку ФОП Прутяна О.А. та перерахуванні залишку коштів у сумі 10 000,00 грн з цього рахунку на рахунок позивача як фізичної особи, повідомивши наступне:
"Пунктом 145 Постанови НБУ №492 визначено, що банк закриває поточний рахунок юридичної особи-резидента, фізичної особи-підприємця (за умови відсутності залишку коштів на поточному рахунку фізичної особи-підприємця) на підставі інформації, отриманої від контролюючих органів та з Єдиного державного реєстру у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів про державну реєстрацію припинення юридичної особи/підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. За інформацією, яка міститься у заявці, встановлено, що ФОП ПРУТЯН О.А. припинив свою діяльність 03.07.2024. Кошти на рахунок ФОП були зараховані після припинення діяльності (30-07-2024).
Згідно п. 145 Постанови НБУ №492, ст. 69 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та п. 6 р. II Порядку подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках або інших фінансових установах до контролюючих органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.08.2015 № 72 (далі - Порядок), датою початку видаткових операцій за рахунком платника податків у банках є дата отримання банком або іншою фінансовою установою повідомлення контролюючого органу про взяття рахунка на облік у контролюючих органах (п. 69.4 ПК України) або дата, визначена як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою.
Відповідно до вказаного, якщо рахунок не взятий на облік в контролюючому органі, Банк не має права здійснювати видаткові операції по ньому…
Враховуючи дані положення, проведення видаткових операцій за рахунком, не взятим на облік в контролюючих органах, суперечитиме чинному законодавству.
…Банк матиме право перерахувати залишок коштів на підставі рішення суду".
Судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку (ч. 2 та ч. 3 ст. 1066 ЦК України).
Договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (ч. 1 та ч. 2 ст. 1067 ЦК України).
За змістом ч.ч. 1, 2 та 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк не має права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, заморожені відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Клієнт не має права без згоди обтяжувача за домовленістю з банком чи односторонньо, у тому числі шляхом односторонньої відмови від виконання зобов'язання, розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, є предметом обтяження, якщо інше не передбачено умовами обтяження. Правочини, вчинені з порушенням цієї вимоги, є нікчемними.
Згідно із підпунктом 1 п. 121 розділу ХV Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №162 (далі - Інструкція), надавач платіжних послуг закриває поточні/платіжні рахунки користувачів на підставі заяви про закриття поточного рахунку/заяви про закриття платіжного рахунку користувача, крім випадків, визначених у пункті 122 розділу XV цієї Інструкції.
Відповідно до п. 127 Інструкції надавач платіжних послуг за наявності коштів на поточному/платіжному рахунку, який закривається на підставі заяви про закриття поточного рахунку/заяви про закриття платіжного рахунку користувача, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних інструкцій стягувачів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно із заявою користувача). Датою закриття поточного/платіжного рахунку є день надання користувачем заяви до надавача платіжних послуг, якщо на поточному/платіжному рахунку користувача немає залишку коштів. Датою закриття поточного/платіжного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком робочий день, якщо на поточному/платіжному рахунку користувача є залишок коштів. Дата закриття поточного/платіжного рахунку, операції за яким здійснюються за допомогою електронних платіжних засобів, визначається в договорі банківського рахунку/договорі платіжного рахунку. Надавач платіжних послуг закриває поточний/платіжний рахунок користувача та видає користувачу довідку про закриття рахунку безкоштовно із зазначенням дати закриття рахунку.
В матеріалах справи наявна довідка АТ КБ "ПРИВАТБАНК" № 2600227SU004513 від 27.02.2026, надана клієнту ФОП Прутян О.А. в тому, що йому закрито рахунок № НОМЕР_1 , валюта UAH (Українська гривня), 26.02.2026.
Видача наведеної довідки про закриття рахунку свідчить про здійснення АТ КБ "ПРИВАТБАНК" попередньо, перед закриттям рахунку, усіх завершальних операцій за цим рахунком, зокрема, перерахування залишку коштів згідно із заявою користувача.
Такі дії відповідача фактично спростовують його доводи, наведені у листі №20.1.000/7-240822/33136 від 19.09.2024, в якому відповідач з посиланням на положення п. 145 Постанови НБУ №492, ст. 69 ПК України та п. 6 р. II Порядку стверджував про неможливість проведення Банком видаткових операцій за рахунком, не взятим на облік в контролюючому органі, та повідомляв позивача, що Банк матиме право перерахувати залишок коштів на підставі рішення суду.
Заперечуючи виникнення у відповідача зобов'язання із перерахування спірних грошових коштів із рахунку ФОП на рахунок позивача як фізичної особи, відповідач у відзиві на позовну заяву, з посиланням на положення п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ст. 111 Цивільного кодексу України ("Порядок ліквідації юридичної особи") стверджував про відсутність в матеріалах справи будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження звернення ліквідатора Фізичної особи-підприємця Прутян О.А. до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" із відповідним розрахунковим документом для перерахування залишку грошових коштів на рахунок учасника такої юридичної особи.
Такі твердження відповідача суд оцінює критично, оскільки спірний рахунок № НОМЕР_1 був відкритий фізичній особі-підприємцю, а не юридичній особі, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про відкриття рахунку № 240906SU19251100 від 06.09.2024.
З огляду на наведене, відповідачем не доведено суду правомірності обмеження (блокування) ним протягом тривалого часу (з 30.07.2024 по 26.02.2026) видаткових операцій за спірним поточним рахунком та не виконання ним розпорядження позивача про перерахування грошових коштів у сумі 10 000,00 грн, що зараховані на зазначений рахунок, на рахунок позивача як фізичної особи.
З огляду на наведене, суд доходить висновку про протиправність поведінки відповідача у спірних правовідносинах.
При цьому суд зауважує, що Банк, як суб'єкт господарювання та професійний учасник фінансового ринку, несе законодавчо закріплений обов'язок реагувати на звернення клієнтів.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.
Згідно з ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Позивач у справі є особою з інвалідністю 1-Б групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серія НОМЕР_9 , виданого 04.07.2024.
Як встановлено судом, матеріали справи не містять жодної відповіді АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на заяву позивача №б/н від 06.09.2024 про зняття заборони з поточного рахунку та перерахування грошових коштів. Лист АТ КБ "ПРИВАТБАНК" №20.1.000/7-240822/33136 від 19.09.2024 надано у відповідь на заяву позивача №б/н від 22.08.2024.
Крім того, суд звертає увагу, що у клопотанні про долучення доказів 18.03.2026, відповідач підтвердив, що внутрішня банківська перевірка щодо поточного рахунку № НОМЕР_1 , працівниками Банку не проводилась, документи (рішення, висновки, службові записки), на підставі яких було встановлено обмеження позивачу видаткових операцій за рахунком № НОМЕР_1 зі строками дії обмежень та підстави їх продовження не приймались.
Наведене свідчить про триваючу бездіяльність відповідача у вирішенні питання щодо розблокування спірного рахунку та перерахування грошових коштів на рахунок позивача як фізичної особи.
Суд погоджується з доводами позивача, що вищенаведена протиправна поведінка відповідача у спірних правовідносинах завдала позивачу моральної шкоди, яка полягає у тривалому порушенні права позивача (з 30.07.2024 по 26.02.2026) на мирне володіння та розпорядження власними грошовими коштами, які безпідставно утримувались Банком, створенні для позивача стану правової невизначеності, необхідності неодноразових звернень позивача для захисту свого порушеного права до Банку (листи позивача від 22.08.2024, від 06.09.2024) та до суду (позов у справі № № 915/1649/24, позов у даній справі № 910/15601/25).
Характер заявленої моральної шкоди полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи позивача внаслідок тривалого та безпідставного обмеження доступу до власних грошових коштів позивача, необхідності для позивача докладання значних моральних та фізичних зусиль для поновлення свого порушеного права, що очевидно не позбавлене сенсу та є переконливим, з огляду на наявні в матеріалах справи докази - посвідчення серія НОМЕР_9 інваліда 1-Б групи внаслідок війни, індивідуальна програма реабілітації інвалідів № 954 від 28.06.2024.
При цьому суд зазначає, що вирішуючи питання щодо надання позивачем доказів на підтвердження своїх тверджень про те, що в результаті неправомірної бездіяльності відповідача йому було заподіяно моральну шкоду і така моральна шкода має причинний зв'язок з бездіяльністю відповідача, судом застосовано понижений стандарт, який ще називають "prima facie переконливості" (prima facie - на перший погляд). Переконливість доказів "prima facie" означає: існують розумні підозри вважати, що факт скоріше має місце. Понижений стандарт означає, що суд має встановити, що докази порушення та завдання шкоди (у спірному випадку моральної шкоди) на перший погляд є переконливими.
Статтею 28 Конституції України гарантовано, що кожен має право на повагу до його гідності.
Згідно з абз. 6 пп 2.3 п. 2 мотивувальної частини рішення Великої палати Конституційного Суду України № 5-р/2018 від 22.05.2018 у справі № 1-4/2018(2792/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, Конституційний Суд України наголошує, що людську гідність необхідно трактувати як право, гарантоване статтею 28 Конституції України, і як конституційну цінність, яка наповнює сенсом людське буття, є фундаментом для усіх інших конституційних прав, мірилом визначення їх сутності та критерієм допустимості можливих обмежень таких прав. Наведене опосередковано підтверджується унікальним значенням людської гідності в Конституції України, за якою, зокрема, людина її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (стаття 21); кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68).
З огляду на наведене, суд доходить висновку про доведення позивачем у спірному випадку наявності завданої йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача, яким завдано моральної шкоди позивачу та її результатом - моральною шкодою. Водночас відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на доведення відсутності його вини у завданні моральної шкоди позивачу.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши подані учасниками справи докази у порядку статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позивач довів наявність всіх умов, за яких у відповідача виникає зобов'язання про компенсацію моральної шкоди.
Водночас, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи зусилля позивача для захисту своїх прав, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 5000,00 грн.
Стосовно розподілу судових витрат.
Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 4 вказаного Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" передбачено, що з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, при зверненні до господарського суду з даною позовною заявою, поданою в електронній формі, за вимогу майнового характеру (про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн) позивач мав сплати судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено пільги щодо сплати судового збору. Згідно п. 9, 13 ч. 1 цієї статті, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю; учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Позивач у справі є особою з інвалідністю 1-Б групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серія НОМЕР_9 , виданого 04.07.2024.
Отже, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас частиною 9 статті 129 ГПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно з ч. 2 ст. 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про покладення судового збору в сумі 2 422,40 грн (за вимогою про стягнення моральної шкоди) повністю на відповідача як на особу, внаслідок неправильних дій якої виник спір у даній справі. Судовий збір у наведеній сумі підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст. 4, 13, 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (місцезнаходження: Україна, 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код: 14360570) на користь Прутяна Олександра Анатолійовича (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок) моральної шкоди.
3. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (Україна, 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код 14360570) в дохід Державного бюджету України 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 26.03.2026.
Суддя Оксана ГУМЕГА