пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
25 березня 2026 року Справа № 903/779/25 (903/288/26)
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., розглянувши (без виклику сторін) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Борей» про забезпечення позову від 23.03.2026, подану ліквідатором Франко О.П. (до подачі позовної заяви),
23.03.2025 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Борей» Франко О.П. звернувся із заявою про забезпечення позову від 23.03.2026 до подачі позовної заяви.
Постановою Господарського суду Волинської області від 19.03.2026 у справі №903/779/25 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Борей" та відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Борей" строком на 12 місяців; ліквідатором Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Борей" призначено арбітражного керуючого Франка Олега Павловича.
У заяві про забезпечення позову ліквідатор просить накласти арешт на транспортний засіб VOLKSWAGEN CRAFTER, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_1 .
На обґрунтування забезпечення позову ліквідатор посилається на те, що в межах виконання повноважень арбітражного керуючого ним встановлено обставини та отримано відомості, які свідчать про наявність підстав для звернення з позовом про визнання недійсним договору та витребування майна на користь банкрута.
З матеріалів справи про банкрутство та відомостей, наданих сервісним центром, вбачається, що у власності боржника перебував транспортний засіб.
З відповіді РСЦ ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях №31/35/14141142025 від 29.10.2025 (74500) стало відомо, що у власності ТОВ «БК «Борей» з 30.06.2021 перебував транспортний засіб VOLKSWAGEN CRAFTER, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .
Листом РСЦ ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях №31/35/074124582026 від 18.02.2026 повідомлено, що 26.07.2024 в ТСЦ 0741 транспортний засіб було перереєстровано із ТОВ «БК «Борей» на нового власника - ОСОБА_1 .
Підставою перереєстрації транспортного засобу зазначено договір купівлі- продажу 8115/24/000822 від 26.07.2024 та договір комісії № 8115/24/000822 від 25.07.2024, укладених за участі суб'єкта господарювання - ПП «ДЕТАЛЬ СЕРВІС» (44152861) з власником транспортного засобу.
Ліквідатор зазначає, що укладення вказаного правочину та фактичне виведення майна із власності боржника призвело до ризиків неможливості задоволення вимог кредитора та неплатоспроможності боржника, вважає, що договір купівлі-продажу транспортного засобу від 26.07.2024 підпадає під критерії недійсності правочинів, які визначені ст. 42 КУзПБ.
На думку ліквідатора у випадку подання позову в особи, яка є власником транспортного засобу, буде необмежена можливість розпорядитися майном, зокрема, відчужити майно, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Таке відчуження можливе як за зверненням до сервісних центрів МВС, так і в онлайн-площині - у застосунку «Дія».
Оцінивши наведені ліквідатором доводи та дослідивши надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв'язку між заходами забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно і предметом майбутнього спору, співмірність й адекватність, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви та забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, яке зареєстроване за ОСОБА_1 .
Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І ГПК України.
Згідно зі статтею 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у ряді постанов Верховного Суду (від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 18.05.2023 у справі №910/14989/22, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21).
Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас, законом не визначено переліку відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суд в кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Наведене слідує зі змісту пункту 23 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22.
Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У постанові від 19.02.2021 у справі №643/12369/19 Верховний Суд зазначив, що арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Арешт майна є самостійним видом (способом) забезпечення позову, який за правовою сутністю обмежує право відповідача розпоряджатися спірним майном.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що жодних обмежень застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.
Як зазначає ліквідатор у заяві, він планує звертатися до суду з позовом про визнання недійсним договору та витребування майна на користь банкрута.
Покупець автомобіля номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , ОСОБА_1 може у будь-який момент розпорядитися належним їй майном - транспортним засобом, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду виклала висновок про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Та обставина, що можливе рішення суду про задоволення позову в цій справі не підлягає примусовому виконанню, а може бути виконано шляхом його пред'явлення до державного реєстратора, як уже зазначалося вище, не свідчить про неможливість застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно, якщо невжиття заходів забезпечення позову негативно впливатиме на можливість позивача ефективно захистити (поновити) свої порушені права.
За наведених обставин забезпечення позову у вигляді накладення арешту на транспортний засіб VOLKSWAGEN CRAFTER, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_1 , є співмірним із позовними вимогами, з якими ліквідатор планує звернутися з позовом до суду, а також спрямоване на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Вказані заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та застосовуються з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, що може бути встановлено лише за результатами розгляду спору по суті.
З огляду на викладене, оцінивши обґрунтованість доводів ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Борей» Франка О.П. щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, суд дійшов висновку про наявність правових підстави для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову на підставі ст.137 ГПК України шляхом накладення арешту на транспортний засіб VOLKSWAGEN CRAFTER, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .
Невжиття запропонованих ліквідаторором Товариства з обмеженою відповідальністю БК «Борей» ОСОБА_2 заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він планує звернутися з позовом до суду.
Відповідно до ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову відповідно до п.6 ч.1 ст.139 ГПК України не містить пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення, оскільки, як зазначає ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Борей» Франко О.П., підстав вимагати зустрічного забезпечення немає, адже будь-яких збитків внаслідок вжитих заходів забезпечення позову відповідачу завдано не буде.
Частиною першою статті 141 ГПК України передбачено право, а не обов'язок суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням норм статей 139, 140 ГПК України.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 20.08.2020 у справі №910/6503/19.
Відповідно до ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч.1). Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів (ч.2). Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч.4).
Керуючись ст.ст. 136 - 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Борей», подану ліквідатором Франко О.П., задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб VOLKSWAGEN CRAFTER, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_1 .
3. Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішити у порядку, встановленому ст. 145 ГПК України.
4. Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання.
5. Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, та є виконавчим документом відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
6. Строк пред'явлення ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову до виконання становить три роки - до 26 березня 2029 року.
7. Стягувачем за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Борей» (43006, Волинська область, м. Луцьк, вул. Вахтангова, 2, код ЄДРПОУ 37033031)
8. Боржником за цією ухвалою є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Оскарження ухвали про вжиття заходів забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала підписана 25.03.2026
Суддя І. О. Якушева