вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"24" березня 2026 р. Cправа № 902/123/26
за позовом: Фізичної - особи підприємця Пшемиського Анатолія Михайловича ( АДРЕСА_1 )
до: Комунального підприємства "Ладижинська міська лікарня" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області (вул. Ентузіастів, 24, м. Ладижин, Гайсинський р-н., Вінницька обл., 23221)
про стягнення 3 000,00 грн
Головуючий суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Надтока Т.О.
Представники сторін не з'явились
02.02.2026 Фізична - особа підприємець Пшемиський Анатолій Михайлович звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Комунального підприємства "Ладижинська міська лікарня" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області про стягнення 3 000,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 02.02.2026 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 05.02.2026 позовну заяву Фізичної - особи підприємця Пшемиського Анатолія Михайловича до Комунального підприємства "Ладижинська міська лікарня" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області про стягнення 3 000,00 грн - залишено без руху.
16.02.2026 від представника позивача фізичної особи - підприємця Пшемиського Анатолія Михайловича надійшла заява (вх. № канц. 01-34/1563/26 від 16.02.2026) про усунення недоліків до позовної заяви, яка визнана судом як така, що подано в строк встановлений ухвалою суду від 05.02.2026.
Ухвалою суду від 23.02.2026 відкрито провадження у справі № 902/123/26. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на 24.03.2026.
На визначену дату судом 24.03.2026 представник позивача не з'явився, при цьому судом взято до уваги клопотання останнього (вх. № канц. 01-30/2637/26 від 16.03.2026) про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 23.02.2026 , яка направлялась останньому у наявний електронний кабінет
Зокрема ухвала про відкриття провадження у справі від 23.02.2026 направлена судом за адресою відповідача - Комунального підприємства "Ладижинська міська лікарня" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області (вул. Ентузіастів, 24, м. Ладижин, Гайсинський р-н., Вінницька обл., 23221), яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Проте вказана ухвала повернулась до суду з відміткою про невручення, а саме "адресат відсутній за вказаною адресою".
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.02.2026 відповідачу згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.
Проте відповідачу вказана ухвала вручена не була та повернута відділенням поштового зв'язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення.
Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
Суд зазначає, про те, що аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18); Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, зокрема, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.
Відповідно до змісту ч. 3 ст. 242 ГПК України рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.
За визначенням п. 4, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, з моменту проставлення у поштовому повідомленні відмітки починається обрахунок строку, обумовленого статтею 251 ГПК України, для подачі відповідачем відзиву.
Ухвалу суду від 23.02.2026 про відкриття провадження у справі №902/123/26 повернуто відділенням поштового зв'язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" 05.03.2026.
Відтак, днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у цій справі є 05.03.2026.
Отже, відповідач мав право подати до суду відзив на позовну заяву не пізніше 20.03.2026.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк та відзив на позов із викладенням своєї правової позиції не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, відтак, у відповідності до ч.9 ст. 165 ГПК України суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Також, ухвала суду про відкриття провадження у справі оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.
Разом з цим, судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне
14.05.2024 між Комунальним підприємством "Ладижинська міська лікарня" Гайсинського району Вінницької області, ЄДРПОУ 41758238 в особі директора Клименка Віталія Миколайовича та ФОП Пшемиський Анатолій Михайлович, ІПН НОМЕР_1 уклаладено договір № 163.
Предметом договору згідно до п. 1.1. Договору Замовник доручає, а підрядник зобов'язується відповідно до умов даного Договору виконати роботи з виготовлення технічного звіту про стан будівельних конструкцій нежитлового приміщення гардеробу та можливість використання приміщення гардеробу в якості пункту забору біологічного матеріалу, розташованого в будівлі 1-го лікувального корпусу КП "Ладижинська міська лікарня" за адресом Вінницька область, Гайсинський район, місто Ладижин, вул. Ентузіастів 74 та за результатами проведеного обстеження виготовити та надати Замовнику технічний звіт, а Замовник зобов'язується надати Підряднику технічну документацію щодо вказаного об'єкта та забезпечити вільний доступ до об'єкта та систем комунікації та електропостачання будівлі, прийняти виконані роботи та оплатити вартість робіт.
Між сторонами було погоджено, що вартість робіт за цим Договором становить 3 000,00 грн без ПДВ ( п. 2.1. Договору).
Оплата за даним Договором проводиться Замовником на підставі Акту виконаних робіт, який є первинним бухгалтерським документом (п. 2.2. Договору).
Роботи оплачуються Замовником протягом 10 календарних днів з дати отримання від Підрядника вимоги про проведення оплати виконаних робіт з зазначенням банківських реквізитів рахунку на який слід здійснити переказ коштів (п.2.2. Договору).
Договір набирає чинності з моменту його укладення та до повного та належного виконання Сторонами своїх обов'язків, а саме до 31.05.2024.
Як слідує з матеріалів справи, 20.05.2024 ФОП Пшемиський Анатолій Михайлович передав Технічний звіт та заключення про стан будівельних конструкцій нежитлового приміщення гардеробу та можливість використання приміщення гардеробу в якості пункту забору біологічного матеріалу, розташованого в будівлі 1-го лікувального корпусу КП "Ладижинська міська лікарня" за адресом Вінницька область, Гайсинський район, місто Ладижин, вул. Ентузіастів, 24, а Відповідач КП "Ладижинська міська лікарня" прийняв виконані роботи про що було складено Акт здачі- приймання виконаних послуг від 20.05.2024 №1, в якому погодився, що виконані Підрядником роботи відповідають умовам договору, оформлені Підрядником в належному порядку та прийняті Замовником без зауважень, вартість виконаних робіт склала 3000,00 грн та згідно п. 2.1 Договору відповідає ціни Договору.
Пунктом 3.2.1 Договору Замовник зобов'язаний своєчасно прийняти і оплатити надані послуги згідно Акту, а Підрядник відповідно до п. 3.3.3 Договору має право вимагати від Замовника прийняття виконаних робіт за актом приймання-передачі та оплати виконаних робіт на умовах договору.
Станом на дату подачі позову до суду, зобов'язання відповідно до умов договору № 163 від 14.05.2024 Замовником, щодо оплати виконаних робіт не виконані.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 181 Господарського кодексу України) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин)
Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з частиною 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).
За приписами частини першої ст. 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до частини 1 ст. 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2 ст. 642 Цивільного кодексу України).
Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною. Аналогійний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 922/1403/21.
З аналізу правовідносин, які виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що сторонами фактично було укладено договір надання послуг, відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 184 Господарського кодексу України, у спрощений спосіб, шляхом здійснення авансового платежу позивачем на підставі виставленого рахунку відповідача.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Пунктом 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У відповідності до положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу ( групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів).
Положеннями статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Господарським судом встановлено, що сторонами за договором чітко визначений термін дії договору та відповідно термін надання виконавцем послуг.
Господарський суд, також зауважує, що відповідачем надано належних та допустимих доказів на підтвердження оплати послуг.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи, що позов задоволено повністю то витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємтсва "Ладижинська міська лікарня" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області (вул. Ентузіастів, 24, м. Ладижин, Гайсинський р-н., Вінницька обл., 23221, код ЄДРПОУ 41758238) на користь Фізичної - особи підприємця Пшемиського Анатолія Михайловича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 3 000,00 грн - основного боргу та 3 328,00 грн - витрат на сплату судового збору. Видати наказ.
3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 26 березня 2026 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи