25.03.2026 року м.Дніпро Справа № 908/2545/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Стойчев Р.В.
від відповідача: Гриценко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2025р.
(суддя Ярешко О.В., м. Запоріжжя, повний текст додаткового рішення складено 04.11.2025р.)
у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ Інтегратор Груп", м. Київ
до відповідача: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Енергодар
про стягнення 3 986 768, 59 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АМ Інтегратор Груп" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", про стягнення 2 094 286,78 грн. заборгованості, 1 542 086,39 грн. інфляційних втрат, 350 395,42 грн. 3% річних.
У позовній заяві позивачем було також зазначено, що попередній (орієнтовний) розмір очікуваних витрат на професійну правничу допомогу за ведення адвокатом справи в суді першої інстанції складає 40 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.10.2025р. у справі № 908/2545/25 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ Інтегратор Груп" 2 094 286 грн. 78 коп. основного боргу, 1 542 086 грн. 39 коп. інфляційних втрат, 349 331 грн. 60 коп. 3% річних, 59 785 грн. 57 коп. судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
21.10.2025р. через систему “Електронний суд» (сформовано в системі 20.10.2025р.) від позивача надійшла заява (вих. № б/н від 20.10.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2545/25, згідно якої просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, у сумі 40 000,00 грн..
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.10.2025р. у справі № 908/2545/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ Інтегратор Груп" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ Інтегратор Груп" 39 989 грн. 33 коп. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2025р. у справі № 908/2545/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "АМ Інтегратор Груп" у стягненні з АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі Філії "ВП"Запорізька АЕС" витрат на професійну правничу допомогу.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Апелянт вважає додаткове рішення ухваленим при неправильному застосуванні норм ст. 126, 129 ГПК України, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також при порушенні норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідач зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, а витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. На підтвердження витрат позивачем було долучено копію договору від 02.06.2025р., копію додаткової угоди від 10.08.2025р., акт наданих послуг № 7 від 15.10.2025р. на суму 40 000,00 грн. та рахунок-фактуру від 16.10.2025р. на суму 40 000,00 грн. Водночас, на думку апелянта, позивачем не надано розрахункового документа, що підтверджує факт реального понесення витрат на зазначену суму.
Апелянт стверджує, що послуги, зазначені в акті наданих послуг № 7 від 15.10.2025, а саме: ознайомлення з документами, проведення консультацій клієнту, пошук та аналіз судової практики, друк позовної заяви та додатків до неї, засвідчення документів, направлення позовної заяви сторонам та суду - не стосуються безпосереднього надання послуг правової допомоги під час розгляду справи в суді, а є фактично підготовчими діями, які мали б входити до послуги «підготовка позовної заяви». Виокремлення адвокатом таких дій як самостійних видів адвокатської послуги є необґрунтованим. На підтвердження цього апелянт посилається на позицію Верховного Суду у справі № 910/789/21, згідно якої «послугою з підготовки відзиву на касаційну скаргу охоплюється не лише його складення, а також послуги з вивчення касаційної скарги, аналізу судової практики та позицій Верховного Суду, визначених у касаційній скарзі».
Відповідач також зазначає, що позивачем не надано належних доказів надання консультацій та формування правової позиції, зокрема, не зазначено формат, дату, час, зміст та характер консультацій, не представлено документів чи інших матеріальних носіїв інформації, в яких фіксувався процес формування правової позиції. Зазначені в акті послуги є такими, що дублюються (отримання інформації/ознайомлення/аналіз/пошук/консультації). Збір, засвідчення та подання додаткових документів, підготовка клопотань про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції є процесуальними правами сторони і такі витрати не можуть бути визнані обґрунтованими, неминучими та необхідними.
Апелянт наголошує, що витрати на правничу допомогу у цій справі не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, апелянт зазначає, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Також апелянт посилається на додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, згідно якої при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, з урахуванням рішень ЄСПЛ у справах «Двойних проти України», «Гімайдуліна і інші проти України», «East/West Alliance Limited проти України», «Баришевський проти України».
Апелянт зазначає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Відповідач стверджує, що витрати на правничу допомогу у справі № 908/2545/25 є неспівмірними із складністю справи та обсягом наданих послуг, витраченим часом, значенням справи для сторін. Позов з вимогами про стягнення боргу, 3% річних та інфляційних втрат не є складним і не потребує значного часу виконання як юридичної, так і технічної роботи, оскільки не вимагає додаткового вивчення й аналізу законодавства та судової практики. Позов обґрунтований нормами законодавства незначної кількості, які за своїм змістом не є ні суперечливими, ні складними. Справа не обтяжена значною кількістю доказів, докази є в наявності у позивача як сторони за договором, не збиралися представником і не потребували додаткового вивчення. Позовна заява містить ознаки типовості, справа не потребувала дослідження складних доказів та залучення інших учасників, була вирішена у два судових засідання, одне з яких було підготовчим. Водночас позов задоволений частково у зв'язку з недоліками розрахунку 3% річних. Публічний інтерес до справи відсутній, спір стосується лише сторін.
Апелянт також зазначає, що відповідачем було подано заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу із клопотанням про зменшення розміру витрат, проте доводам відповідача не надано належної оцінки. Посилаючись на висновки Верховного Суду у постановах від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, апелянт зазначає, що суд при визначенні обсягу юридичної та технічної роботи має враховувати, чи змінювалася правова позиція сторін, чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права та інші обставини.
Апелянт наголошує, що процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, посилаючись на додаткові постанови Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 908/314/18, від 12.12.2024 у справі № 920/882/23(920/234/19), від 26.11.2024 у справі № 922/1792/24, від 19.11.2024 у справі № 873/103/24. Також посилається на висновок Верховного Суду у додатковій постанові від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19, згідно якого попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності. Крім того, апелянт посилається на постанову Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, згідно якої суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, керуючись критеріями ч. 5 ст. 129 ГПК України, а також на рішення ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» та у справі «East/West Alliance Limited проти України».
На підставі викладеного апелянт вважає, що судом першої інстанції не здійснено належної оцінки рівня адвокатських витрат з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою, а розмір гонорару є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг, не пропорційним, не є необхідними витратами та не відповідає принципам справедливості, розумності, реальності.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АМ ІНТЕГРАТОР ГРУП" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/2545/25.
Матеріали справи № 908/2545/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 25.03.2026р..
У судовому засіданні 23.03.2026р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АМ Інтегратор Груп" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", про стягнення 2 094 286,78 грн. заборгованості, 1 542 086,39 грн. інфляційних втрат, 350 395,42 грн. 3% річних.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.10.2025 у справі № 908/2545/25 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ Інтегратор Груп" 2 094 286 грн. 78 коп. основного боргу, 1 542 086 грн. 39 коп. інфляційних втрат, 349 331 грн. 60 коп. 3% річних, 59 785 грн. 57 коп. судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
21.10.2025р. через систему “Електронний суд» (сформовано в системі 20.10.2025) від позивача надійшла заява (вих. № б/н від 20.10.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2545/25, згідно якої просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, у сумі 40 000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.10.2025р. у справі № 908/2545/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ Інтегратор Груп" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ Інтегратор Груп" 39 989 грн. 33 коп. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Приймаючи оскаржуване додаткове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач з дотриманням приписів процесуального законодавства заявив про свій намір щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, а докази щодо понесення таких витрат подані після ухвалення судового рішення протягом п'яти днів, тобто у встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк. Суд першої інстанції встановив, що між ТОВ "АМ ІНТЕГРАТОР ГРУП" та Адвокатським об'єднанням "СТОЙЧЕВ І ЛАВРЕНТЬЄВ" було укладено договір про надання правової допомоги від 02.06.2025, а 10.08.2025 до цього договору укладено додаткову угоду, якою визначено фіксований розмір гонорару - 40 000,00 грн. за правову допомогу у вигляді представництва клієнта як позивача у Господарському суді Запорізької області. Суд зазначив, що договором визначено фіксований розмір гонорару і його розмір не залежить від кількості наданих послуг Адвокатським об'єднанням. Суд першої інстанції дійшов висновку, що саме порушення відповідачем зобов'язань за договором стало підставою для реалізації позивачем його права на звернення до суду та за правовою допомогою, а заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 40 000,00 грн. є документально підтвердженим, співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Суд зазначив, що протилежного відповідачем не доведено, зокрема, відповідачем не зазначено та не підтверджено доказами, які саме існують ринкові ціни на аналогічні послуги. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд стягнув з відповідача 39 989,33 грн. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а додаткове рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ст. 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до укладеної угоди з клієнтом, адвокат виконує обов'язки з представництва інтересів клієнта у суді, а також бере на себе відповідальність здійснювати таке представництво у комплексі, а не за взяту кожну окрему правничу дію, наприклад тільки написати процесуальний документ або суто виступити у судовому засіданні. Саме вчинення комплексу правничих дій забезпечить належну реалізацію прав та обов'язків клієнта для представництва його інтересів.
Так, в ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що іншими видами правової допомоги - є види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення:
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Таким чином, беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020р. у справі №910/4201/19).
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В постанові від 06.03.2019р. у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Разом із тим, згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Водночас, за приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог). Разом з тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "АМ Інтегратор Груп" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", про стягнення 2 094 286,78 грн. заборгованості, 1 542 086,39 грн. інфляційних втрат, 350 395,42 грн. 3% річних.
У позовній заяві позивачем було також зазначено, що орієнтовна сума судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи становить 40000,00 грн., що складається з витрат на професійну правничу допомогу за ведення адвокатом справи у суді першої інстанції у розмірі.
Не погоджуючись з розміром витрат на професійну правову допомогу, Відповідач у відзиві на позов посилався на таке: позивачем не надано розрахунковий документ, що підтверджує факт здійснення господарської операції між юридичною особою та адвокатом; не надано належних доказів здійснення господарських операцій та реального понесення витрат на суму 40 000,00 грн. Згідно акту наданих послуг № 7 від 15.10.2025 АО "СТОЙЧЕВ І ЛАВРЕНТЬЄВ" надані позивачу послуги, зокрема ознайомлення з документами, проведення консультацій клієнту, пошук та аналіз судової практики, друк позовної заяви та додатків до неї, засвідчення документів, направлення позовної заяви сторонам та суду, що можливо охопити послугою з “підготовки позову». Позивачем не надано належних доказів надання консультацій та формування правової позиції та стратегії захисту прав клієнта у суді, зокрема, формат, дата та час, зміст та характер тощо; не представлено документів чи інших матеріальних носіїв інформації, в яких фіксувався процес формування правової позиції та наданої консультації, а також обґрунтування потреби в таких діях. Зазначені в акті послуги є такими, що дублюються (отримання інформації/ ознайомлення/аналіз/пошук/консультації), а витрати дійсно понесеними. Збір, засвідчення та подання додаткових документів, підготовка клопотань про участь у розгляді справи у режимі відеоконференції є процесуальними правами сторони. Такі витрати не можуть бути визнані обґрунтованими, неминучими та необхідними, позаяк брати участь у судових засіданнях є правом, а не обов'язком учасника справи, який сам обирає форму участі у судовому засіданні. Вважає, що такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх відшкодування за рахунок відповідача. У порівнянні з ринковими цінами на аналогічні послуги, вартість послуг, визначена Адвокатським об'єднанням, значно завищена і необґрунтована. На думку відповідача, заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу (40000,00 грн.), є неспівмірними із: складністю справи та обсягом наданих послуг; часом, витраченим адвокатом (кількість витраченого часу не вказано), ціною позову та значенням справи для сторін, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За умов дефіциту потужності енергосистеми України, до якого призвели обстріли російської федерації, стягнення з державного підприємства, як основного суб'єкта генерації електроенергії в країні, надмірних сум “витрат на правничу допомогу» за відсутності належного підтвердження їх понесення позивачем, є незаконним безвідповідальним.
Рішення Господарського суду Запорізької області частково винесене на користь позивача.
Встановлено, що при вирішенні спору доведено протиправну поведінку відповідача, невиконання ним зобов'язання перед позивачем щодо оплати товару.
Отже, саме поведінка відповідача стала причиною того, що позивач змушений був звернутися до суду з позовом, а задля цього звернувся за правничою допомогою до адвоката.
21.10.2025р., через систему “Електронний суд», (сформовано в системі 20.10.2025), в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України, від Позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив суд розподілити судові витрати в частині витрат на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що заява Позивача про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" витрат на професійну правничу допомогу, в сумі 40 000,00 грн. була зроблена Позивачем з урахуванням строків, визначених ч. 8 ст. 129 ГПК України.
В обґрунтування розміру понесених судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу Позивачем надано суду першої інстанції копії: договору про надання правової допомоги від 02.06.2025р. № б/н; додаткової угоди від 10.08.2025р. до договору про надання правової допомоги від 02.06.2025р. № б/н; акту наданих послуг № 7 від 15.10.2025 р.; рахунку-фактури 16/102025р., на суму 40000,00 грн. за актом № 7 від 15.10.2025р.; ордеру на надання правничої допомоги серії АІ № 1977687 від 12.08.2025р., виданого позивачу Адвокатським об'єднанням "СТОЙЧЕВ І ЛАВРЕНТЬЄВ" (адвокат Стойчев Р.В.) на підставі договору про надання правничої допомоги від 02.06.2025р.; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Стойчевим Р.В..
Так, за умовами п.1.1. договору про надання правової допомоги від 02.06.2025 № б/н, укладеного між Адвокатським об'єднанням "СТОЙЧЕВ І ЛАВРЕНТЬЄВ" (Адвокатське об'єднання) та ТОВ "АМ ІНТЕГРАТОР ГРУП" (Клієнт), Адвокатське об'єднання, відповідно до узгоджених Сторонами доручень здійснює представництво інтересів Клієнта з приводу представництва у цивільному, господарському, адміністративному судочинстві, захисту в кримінальному провадженні, представництва інтересів в усіх без винятку державних, громадських, господарських та інших установах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, в органах виконавчої влади та управліннях, міністерствах України, у виконавчих органах представляти Клієнта як стягувача та/або боржника зі всіма правами, наділеними законом, органах нотаріату, у органах досудового розслідування (слідства), у тому числі в органах поліції, Державного бюро розслідувань, Національного аитпкорупційиого бюро України, Служби безпеки України, прокуратури, суду, в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, з правом подання та отримання інформації, у тому числі конфіденційної інформації, а також подання та отримання документів, у тому числі їх оригіналів.
Згідно п. 2.2 договору, Клієнт зобов'язався своєчасно та у повному обсязі оплачувати вартість отриманих послуг за договором.
За умовами п.п. 3.1, 3.2, 3.5 цього договору, гонорар - винагорода Адвокатського об'єднання за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і у порядку, що визначені договором та/або додатком до договору. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені між сторонами. Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок Адвокатського об'єднання.
10.08.2025р., між ТОВ "АМ ІНТЕГРАТОР ГРУП" (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "СТОЙЧЕВ І ЛАВРЕНТЬЄВ" (Адвокатське об'єднання) укладено додаткову угоду до договору, якою сторони виклали п. 3.1 договору в іншій редакції, зокрема визначивши, що за правову допомогу у вигляді представництва клієнта як позивача у Господарському суді Запорізької області, як у суді першої інстанції за позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція", про стягнення 2 094 286,78 грн. заборгованості, 1 542 086,39 грн. інфляційних втрат, 350 395,42 грн. 3% річних, у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання за договором № 568(1)19УК/53-121-01-19-08801 від 11.11.2019р. поставки товару, клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню 40 000,00 грн. на його рахунок винагороду протягом 20 календарних днів з моменту прийняття судом першої інстанції остаточного судового рішення у справі, а також після підписання акту приймання-передачі наданих послуг.
Отже, у договорі про надання правничої допомоги погоджено між сторонами тверду (фіксовану) суму оплати послуг адвоката і така оплата за весь час дії договору не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, не залежить від кількості фактично здійснених дій адвоката, не потребує детального розрахунку та опису дій, які вчинив адвокат, фактична кількість часу, витраченого адвокатом, не обчислюється, а суд не вправі втручатися у правовідносини адвоката та клієнта.
Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.07.2021р. у справі № 628/2292/18, від 28.12.2020р. у справі № 640/18402/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц та постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19.
Як вже було зазначено вище, 15.10.2025р. Сторонами підписано акт наданих послуг № 7, згідно якого Адвокатським об'єднанням надані послуги: ознайомлення з документами, які стали підставою для складання та подання позовної заяви; проведення консультацій клієнта з приводу звернення до суду з позовною заявою; пошук та аналіз релевантної судової практики Верховного Суду та/або інших судів щодо спору, аналіз правових позицій щодо застосування норм матеріального та процесуального права; складання позовної заяви та розрахунку суми заборгованості; друк позовної заяви та додатків до неї; засвідчення копії додатків з їх оригіналами за підписом адвоката; направлення позовної заяви з додатками сторонам у справі; направлення позовної заяви з додатками Господарського суду Запорізької області; вивчення та аналіз відзиву на позовну заяву, поданого відповідачем; складання та подання відповіді на відзив; збір, засвідчення та подання сторонам і до Господарського суду Запорізької області додаткових доказів, а саме: доказів направлення зареєстрованих податкових накладних відповідачу; складання та подання до суду (а також направлення сторонам у справі) клопотання про участь сторони в режимі відеоконференції; участь адвоката у підготовчому судовому засіданні Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2545/25 23.09.2025р.; участь адвоката у судовому засіданні Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2545/25 14.10.2025р..
Загальна вартість послуг згідно договору склала 40 000,00 грн. Зазначено, що клієнт не має претензій до Адвокатського об'єднання з приводу кількості, якості наданих послуг.
Адвокатським об'єднанням було виписано позивачу рахунок-фактуру 16/102025, на суму 40 000,00 грн. за актом № 7 від 15.10.2025р..
Доказів оплати наданих адвокатом послуг матеріали справи не містять
Водночас, як вірно зауважив суд першої інстанції, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Зазначений висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, згідно з якою (постановою) об'єднана палата відступила від висновку щодо застосування положень ст. 126 ГПК України, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.02.2019р. у справі № 906/194/18, про необхідність надання доказів, які підтверджують фактичне здійснення учасником справи витрат на професійну правничу допомогу, для вирішення питання про розподіл судових витрат. У подальшому наведений висновок об'єднаної палати викладений також у низці постанов Верховного Суду, зокрема: від 01.12.2020р. зі справи №904/5818/19, від 22.01.2021. зі справи №925/1137/19, від 25.03.2021р. зі справи №903/330/20, від 08.06.2021р. зі справи №910/9243/20, від 02.09.2021р. зі справи №910/21300/17, від 13.09.2021р. зі справи №910/11739/19, від 11.11.2021р. зі справи №922/449/21.
Враховуючи вказане, судом критично розцінюються заперечення Скаржника, пов'язані з відсутністю доказів оплати наданих адвокатом послуг.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що поданих позивачем доказів є достатньо для підтвердження факту надання правничої допомоги та понесених витрат, а тому правомірно врахував їх при ухваленні додаткового рішення.
Відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Апеляційний господарський суд, дослідивши надані Позивачем докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, прийнявши до уваги заперечення Відповідача про розміру витрат Позивача на професійну правничу допомогу, та враховуючи предмет спору та всі аспекти і складності цієї справи, підготовку та подання до суду позову, відповідь на відзив та інші процесуальні документи від імені позивача адвокатом Стойчевим Р.В., приймання представником позивача участі у судових засіданнях у цій справі (23.09.2025р. та 14.10.2025р.), а також часткове задоволення позовних вимог, погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 39 989,33 грн. витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 14.10.2025р. у справі № 908/2545/25 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та його скасування відсутні.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
Розподіл судових витрат у зв'язку з розглядом даної апеляційної скарги судом не здійснюється, оскільки Відповідачем оскаржено додаткове рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Натомість, сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України “Про судовий збір» не передбачена.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 14.10.2025р. у справі № 908/2545/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.03.2026 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В.Чус
Суддя М.О.Дармін